Рішення № 76242927, 30.08.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Житомир справа № 806/2508/18

категорія 10.3.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимогтна стороні відповідача - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним і скасування рішення, зобов"язання призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 09.10.2017, внаслідок поранення, контузії, захворювання, так пов"язані з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 24.11.2017 №121;

зобов"язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, як інваліду ІІ групи з 09.10.2017 внаслідок поранення, контузії, захворювання, так пов"язані з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у грудні 2016 року йому встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаних з виконанням службових обов'язків, в країнах де велись бойові дії. Вказує на те, що оскільки інвалідність настала як наслідок виконання ним обов'язків військової служби, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому IІ групи інвалідності. Зазначає, що він у встановленому законодавством порядку звернувся через уповноважений орган до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, проте, рішенням відповідача позивачу було безпідставно та необґрунтовано відмовлено у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Ухвалою від 05.07.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 25.07.2018.

25.07.2018 справу знято з розгляду у зв"язку з перебуванням судді у відпустці до 30.08.2018.

В судове засідання позивач не з"явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з"явилися, повідомлені про розгляд справи належним чином.

25.07.2018 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначено, що позивачем при обґрунтуванні позову не враховано приписи ч.2 ст.16 закону №2011-ХІІ, яким законодавець серед осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, розмежовує такі категорії осіб як військовослужбовці та військовослужбовці строкової служби. Крім того, постановою Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №750/5074/17 було підтримано позицію Міністерства оборони України в даній категорії справ. Зокрема, вказано, що за приписами ч.6 ст.16 Закону №2011-ХІІ (в редакції з 01.01.2007 до 01.01.2014) у разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної допомоги у військовослужбовця строкової служби не виникає. Крім того, позивачем до заяви не надано документа, що засвідчують причини та обставини поранення. З огляду на це, вважає рішення правомірним, а позов безпідставним.

16.07.2018 представник третьої особи подав письмові пояснення на позов. Зазначив, що твердження позивача, що рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв"язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв і є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання є необґрунтованим. Таким чином, позивачем не надано документів, що свідчать про причини та обставини травми, тому рішення відповідача є правомірним. Крім того, позивач звільнений зі строкової служби 01.04.1988, а інвалідність первинно встановлена 21.03.2016, тому підстави для призначення одноразової грошової допомоги відсутні.

У відповідності до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративно судочинства України, розгляд справи здійснюється без участі сторін, у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1, проходив військову службу з 14.04.1986 року по 01.04.1988 року, з них з 04.08.1986 року по 31.03.1988 року проходив військову службу на території Республіки Афганістан та приймав участь в бойових діях . (а.с.21-23)

Під час участі в бойових діях на території Республіки Афганістан позивачем отримано поранення внаслідок розривної дії снаряду, що підтверджується висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 11.08.2015 № 1494/ж . (а.с.17)

11.08.2015 протокольним рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України встановлено, що отримані поранення, контузія, захворювання, так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується копією витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 11.08.2015 №3011. (а.с. 16)

22.03.2016 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, з 21.03.2016, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, які так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується копією довідки Житомирського обласного МСЕК № 2 серія 12 ААА №514155. (а.с.13)

При цьому одноразову грошову допомогу, інших компенсаційних виплат (державного особистого страхування) відповідно до законодавства у зв'язку з встановленням мені названої вище групи інвалідності, позивач не отримував.

25.10.2017 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу при повторному огляді встановлено ІІ групу інвалідності, з 09.10.2017, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, які так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується копією довідки Житомирського обласного МСЕК № 2 серія 12 ААА №861709. (а.с.15)

29.03.2018 позивач подав заяву до Житомирського обласного військового комісаріату (далі Житомирський ОВК) через Любарський районний військовий комісаріат (далі Любарський РВК) для виплати одноразової грошової допомоги МОУ згідно ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду ІІ групи з 09.10.2017.

Протокольним рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 13.04.2018 року №39, затвердженим Міністром оборони України позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що ним не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення , який передбачено п.11 Порядку №975. (а.с.11)

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду.

У відповідності до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІІ).

Відповідно до ст. 41 Закону № 2232-ХІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 №2011- XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі- Закон № 2011- XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ. Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній з 01.01.2016, тобто на час встановлення позивачу первинно ІІІ групи інвалідності) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Виходячи з буквального тлумачення ст. 16 Закону № 2011-ХІІ суд дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 справа № 21-446а14 та від 21.04.2015 справа № 21-135а15.

Відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання даної норми Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок 975).

Відповідно до п. 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Абзацом 2 пункту 3 Порядку № 975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи виникло з моменту встановлення йому цієї інвалідності з 09.10.2017, незалежно від часу, що минув після звільнення його з військової служби.

Отже, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та відповідно до Порядку № 975, оскільки таке право не пов'язується з часом звільнення його з військової служби, а пов'язується з фактом і часом встановлення йому інвалідності як звільненому зі служби військовослужбовцю, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.03.2018 року у справі № 296/9364/16-а.

При цьому, суд не бере до уваги доводи представника відповідача у відзиві на те, що оскільки позивачу встановлена інвалідність по закінченню трьох місяців після звільнення зі строкової військової служби, він не має права на виплату одноразової грошової допомоги, з огляду на те, що підставою для відмови такі висновки не були.

Позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв"язку відсутністю документів, які б свідчили, що причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

З даного приводу суд зазначає, що посилання відповідача на те, що до заяви позивач не додав відповідних документів, які б свідчили, що причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), не пов'язані із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, суд не приймає до уваги, оскільки форма документу про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), законодавчо не визначена, а тому такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Відповідно до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово - лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. № 402 (далі - Положення № 402), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Також, відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 N 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Суд не погоджується з твердженням відповідача стосовно того, що позивачем не надані документи, що свідчать про причину та обставини порання (контузії, травми або каліцтва), а саме про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, передбачених п.21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, з огляду на таке.

Наказом Міністра оборони України від 14.09.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі за текстом - Положення).

Пунктом 1 Положення визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до п.2.3.1 п.3 Положення, ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Підпунктом 2.1 п.2 Положення, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Згідно з п.2.3.4 п.3 Положення, ЦВЛК має право, зокрема, витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів адміністративного розслідування, матеріалів дізнання або судового розгляду, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі витребовування оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Міністерства оборони України, лікарів-спеціалістів Головного військово-медичного клінічного центру та інших військових лікувальних закладів, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; перевіряти у військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я України організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов'язаних, резервістів, працівників; запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Пунктом 21.8 Положення, при медичному огляді колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за N 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).

Тобто, прийняття до уваги достовірність документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) віднесено до компетенції військово-лікарської комісії.

Крім того, відповідно до пп.21.21 п.21 розділу ІІ Положення, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Також, відповідно до пп.21.5 п.21 розділу ІІ Положення постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення; г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

З аналізу наведеного слідує, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для повернення документів або відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.

Таким чином, рішення Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від №3011 від 11.08.2015, яким встановлено, що отримані позивачем поранення (контузія, та захворювання), ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 11.08.2015 №1494/Ж є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

При цьому, у вказаному протоколі не зафіксовано, що поранення пов'язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Таких доказів не надав суду і відповідач.

На переконання суду, твердження відповідача про те, що позивачем до заяви про виплату йому одноразової грошової допомоги не додано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травами або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження є безпідставними.

Отже, доводи відповідача стосовно того, що позивачем не надані документи, що свідчать про причину та обставини порання є безпідставними

Таким чином, позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інвалід ІІ групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Протилежного відповідачем не доведено.

Що стосується посилань відповідача на правовий висновок Верховного Суду викладені у постанові від 26.06.2018 у справі №750/5074/17.

У вказаній справі суд відступив від правового висновку, викладеного у постанові Ксаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №276/322/17 та дійшов висновку, що на час подання заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, а саме Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зокрема у разі встановлення інвалідності в період дії ст.16 в редакції чинній з 01.01.2007 до 01.01.2014 після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової служби не виникає.

Разом з тим, у даній справі право на отримання одноразової допомоги у позивача виникло у зв"язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності 21.03.2016 та станом на вказану дату редакція ст.16 Закону №2011-XII не передбачала будь-яких виключень щодо військовослужбовців строкової служби та вимоги щодо строку (трьох місяців) встановлення інвалідності після звільнення зі служби, як на цьому наголошує відповідач.

Отже, правовідносини у справі №750/5074/17 та у даній справі є відмінними.

Оскільки застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, в тому числі й строкової, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби, заперечення відповідача в цій частині судом до уваги не приймаються.

Враховуючи визначене законодавчо та підтверджене судом право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв"язку із встановленням інвалідності ІІ групи в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності з урахуванням виплачених сум, а відповідачем таке право порушене, суд дійшов висновку, що рішення Міністерства оборони України про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 09.10.2017, внаслідок поранення, контузії, захворювання, які так пов"язані з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 13.04.2018 №39 є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується вимоги зобов'язати зобов"язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календраного року, як інваліду ІІ групи з 09.10.2017 внаслідок поранення, контузії, захворювання, так пов"язані з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Підпунктом "б" пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XIІ в редакції на час виникнення спірних правовідносин зі змінами, внесеними Законом України від 06.04.2017 № 2004-VIII, визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності 2 групи.

В контексті наведеного суд відмічає, що одноразова грошова допомога виплачується у відповідному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Отже, оскільки ІІ група інвалідності позивачу встановлена 09.10.2017, допомога розраховується з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2017.

Відповідно до статті 3 Конституції України, "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави", а статтею 8 Конституції України закріплено що "в Україні визнається і діє принцип верховенство права".

Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Логічним і цілком правильним є питання обмеження дискреційних повноважень правом. Саме тому проблема правових меж для дискреційних повноважень є чи не найважливішим елементом принципу верховенства права. Адже питання обмеження свавілля держави щодо реалізації та гарантування прав людини є ключовим елементом цього принципу.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Саме по собі судове рішення про визнання відмови у призначенні допомоги не відновлює порушеного права позивача на отримання такої допомоги.

Суд враховує, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень за результатами розгляду заяви позивача вже прийняв своє рішення, проте судом за результатами розгляду даної справи зроблено висновок про неправомірність такого рішення.

Застосовуючи механізм захисту права, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити та виплати одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в порушення ч.2 ст. 77 КАС України не доведено правомірності свого рішення.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9,77,90,242-246,371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр-кт Повітрофлоцький, 6, код ЄДРПОУ 00034022) оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 13.04.2018 № 39 про відмову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 13101, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 09.10.2017, внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов"язаних з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м.Київ, пр-кт Повітрофлоцький,6, код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 13101, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 09.10.2017, внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя О.В. Капинос