Постанова № 76242877, 04.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року справа №805/3361/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д.(суддя-доповідач),

суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Терзі Д.А.,

представника відповідача Кравченко О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року у справі №805/3361/18-а (головуючий І інстанції Смагар С.В.) за позовом державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 28 липня 2016 року №0001651200, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.62-64), просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2016 року №0001651200 про нарахування штрафу з земельного податку в розмірі 31398,35 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що за результатами камеральної перевірки податковим органом складено акт перевірки даних, задекларованих позивачем у податковій декларації з плати за землю за період з липня 2013 року по липень 2014 року, в якому зазначено порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з плати за землю з юридичних осіб, визначений пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Податковим органом за результатами перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким за затримку від 674 до 1312 календарних днів на підставі пункту 126.1 статті 126 ПКУ позивач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 31398,36 грн. (20% суми грошового зобов'язання з земельного податку 156991,80 грн.

Позивач не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій у повному обсязі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Мар»їнської об'єднаної державної податкової інспекції від 28 липня 2016 року №0001651200, яким нарахований штраф у розмірі 31398,36 грн.

Не погодившись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення, прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

1. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.09.2013 року по справі №805/8505/13-а позивачу розстрочено заборгованість з земельного податку у сумі 89055,53 грн. на 36 місяців з жовтня 2013 року по вересень 2016 року.

На дату складання акту ухвала суду про розстрочення заборгованості була чинною.

Тому податковий борг з земельного податку в зазначеній сумі за звітні періоди вересень - грудень 2012 року та січень - квітень 2013 року, був розстрочений, у зв'язку з чим перенесені строки сплати податку згідно з статтею 32.2 ПКУ.

2. суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин Закон №1669, оскільки цей Закон не є законом з питань оподаткування . Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий Кодекс, приписами якого визначені питання звільнення від плати за землю на період АТО підприємств, які знаходяться на тимчасово окупованій території. Проте, м. Вугледар до таких підприємств не відноситься, оскільки перебуває на території, яка підконтрольна українській владі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Фактичні обставини справи.

Державне підприємство «Шахта ім. М.С. Сургая» зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом ЄДРПОУ 40695853, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 5 лютого 2016 року № 54 позивача створено шляхом виділу зі складу державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» відокремленого підрозділу «Шахта «Південнодонбаська №3 ім. М.С. Сургая».

Пунктом 7 наказу зазначено, що згідно з розподільчим балансом, а також у частині забезпечення соціальних гарантій, передбачених Гірничим Законом України та Галузевою угодою, ДП «Шахта ім.М.С.Сургая» є правонаступником прав та обовязків ДП «ДВЕК», повязаних з діяльністю ВП «Шахта «Південнодонбаська № 3 ім. М.С. Сургая». (а.с.32-33)

10 лютого 2016 року позивачем складено та подано відповідачу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2016 рік та направлено її до податкового органу, яку отримано 11 лютого 2016 року. Згідно декларації річна сума зобовязання, що підлягає сплаті 2015073,17 грн. (а.с.17-18)

Рішенням Вугледарської міської ради від 20 квітня 2016 року № 7/4-5 «Про надання пільги зі сплати земельного податку гірничодобувним підприємствам у 2016 році», вирішено надати пільгу зі сплати земельного податку гірничодобувним підприємствам у розмірі 75 відсотків від суми обчисленого податку у 2016 році. Рішення набрало чинності з 1 травня 2016 року по 31 грудня 2016 року. (а.с.16)

06 травня 2016 року, позивачем складено та направлено відповідачу, уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2016 рік, яку отримано податковим органом 06 травня 2016 року. Згідно уточнюючої податкової декларації річна сума земельного податку на 2016 рік визначена у розмірі 1007536,57 грн., щомісячно з січня по квітень 2016 року 167922,76 грн., а з травня по грудень 41980,69 грн. (а.с.21-24)

Податковим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з плати за землю за липень 2013 року липень 2014 року, за результатами якої складено акт від 19 липня 2016 року № 371/1220/33577404 (а.с.10-11)

При перевірці використані податкові декларації з плати за землю за 2013 рік від 31 січня 2013 року № 900338177, за 2014 рік від 30 січня 2014 року №9003278604.

За висновками акту перевірки встановлено несвоєчасну сплату позивачем самостійно визначеного грошового зобовязання по земельному податку за липень 2013 року липень 2014 року та несвоєчасне подання податкової звітності.

28 липня 2016 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001651200, встановлено порушення позивачем сплати грошового зобовязання з земельного податку з юридичних осіб визначеного пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України та на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за затримку від 674 до 1312 календарних днів сплати за несплату грошового зобовязання в сумі 156991,80 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 31398,36 грн.

Крім цього, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 липня 2013 року № 805/8505/13-а стягнуто з рахунків ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» заборгованість з земельного податку у розмірі 89055,53 грн. з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Ухвалою від 27 вересня 2013 року № 805/8503/13-а задоволено заяву ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» про розстрочення заборгованості у сумі 89055,53 грн., стягнутої вищезазначеним судовим рішенням та заборгованість розстрочена наступним чином: з жовтня 2013 року по вересень 2016 року включно стягувати щомісяця з ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» заборгованість з земельного податку по 2473,76 грн., останнього місяця 2473,93 грн.

Оцінка суду.

Згідно з пп.14.1.72 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до положень статті 16 ПК України платники податків зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

На підставі пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено в контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 48.1 статті 48 ПК України визначено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з п.48.2 ст.48 ПК України обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

На підставі п.49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених ним Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: - календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року .

Згідно з п. 288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченою статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що суму податкового зобовязання по сплаті плати за землю позивач визначив самостійно та вказав у податковій декларації від 10.02.2016 року.

06.05.2016 року позивачем складено та направлено відповідачу, уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2016 рік, якою визначено до зменшення податкове зобовязання з плати за землю.

Акт перевірки свідчить, що погашення самостійно визначених зобовязань за період з 30 жовтня 2012 року по 13 травня 2013 року у сумі 8905,44 грн. (граничний термін сплати 30 грудня 2013 року) відбулося 30 червня 2016 року - у сумі 19790 грн., липень 2013 року - у сумі 11131,93 грн. (граничний термін сплати 30 серпня 2013 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 178,30 грн, серпень 2013 року у сумі 11131,93 грн. (граничний строк сплати 30 вересня 2013 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 11131,95 грн., вересень 2013 року у сумі 11131,93 грн. (граничний строк сплати 30 жовтня 2013 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 11131,95 грн., жовтень 2013 року у сумі 11131,93 грн. (граничний строк сплати 30 листопада 2013 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 11131,95 грн., листопад 2013 року у сумі 11131,93 грн. (граничний строк сплати 30 грудня 2013 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 11131,95 грн., грудень 2013 року у сумі 11131,93 грн. (граничний строк сплати 30 січня 2014 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 11131,95 грн., січень 2014 року у сумі 11131,93 грн. (граничний строк сплати 2 березня 2014 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 11131,95 грн., лютий 2014 року у сумі 11131,93 грн. (граничний строк сплати 30 березня 2014 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 11131,95 грн., березень 2014 року у сумі 11131,93 грн (граничний строк сплати 30 квітня 2014 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 11131,95 грн., квітень 2014 року у сумі 11131,93 грн. (граничний строк сплати 30 травня 2014 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 8705,40 грн. та 04 липня 2016 року у сумі 2426,55 грн., травень 2014 року у сумі 11131,93 грн. (граничний строк сплати 30 червня 2014 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 11131,95 грн., червень 2014 року у сумі 11131,93 грн. (граничний строк сплати 30 липня 2014 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 11131,95 грн., липень 2014 року у сумі 11131,93 грн. (граничний строк сплати 30 серпня 2014 року) відбулося 30 червня 2016 року у сумі 7150,75 грн.

В акті зазначено по погашення зобовязань відбулось уточнюючою декларацією від 6 травня 2016 року №9071033750.

Відповідно до п.50.1. ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з п.54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

На підставі п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПКУстрок, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пп.14.1.152 п.14.1 ст.14 ПКУ погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу підтверджене відповідним документом.

Джерела погашення податкового боргу платника податків визначені статтею 87 ПК України, відповідно до пункту 87.1 якого джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.2 статті 87 ПК України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно п. 87.9. ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, в тому числі помилково чи надмірно сплачені, а також майно платника податків.

Таким чином, серед визначеного приписами статті 87 ПК України вичерпного переліку джерел погашення податкового боргу платника податків, відсутня можливість врахування уточнюючих податкових декларацій у якості платіжних документів в рахунок погашення податкового боргу. Крім того, слід відмітити, що декларація не є платіжним документом, а дата коригування грошових зобов'язань не є датою погашення (сплати) коштів.

Так, за визначенням, яке міститься в п. 46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

На підставі п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Положеннями п.36.1 ст. 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно п. 9.3 ст. 9 Податкового кодексу України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

На підставі ч.5 ст.45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.

Розрахунковим (платіжним) документом відповідно до визначення термінів, наведених у підпункті 1.35 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", є документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача. У статті 22 вказаного Закону серед видів розрахункових документів зазначені платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога, меморіальний ордер.

При цьому, відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Дійсно, відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, за приписами п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, виходячи з системного аналізу вищезазначених норм, податкова декларація чи уточнюючий розрахунок є звітним документом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, тобто визначається (узгоджується) сума податкового зобов'язання щодо кожного окремого податку, а у випадках, коли платник виконує функцію податкового агента як роботодавець, є документом, що свідчить про суми нарахованого, сплаченого доходу на користь платників податків - фізичних осіб, а також суми утриманого та/або сплаченого податку до бюджету (зокрема, єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб).

Водночас, податкова декларація чи уточнюючий розрахунок не підтверджують самого факту сплати (погашення) боргу.

В розумінні наведених норм Податкового кодексу України зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом, є неприйнятним, оскільки погашення податкового боргу не є тотожним з поняттям погашенню суми податкового боргу, відсутність суми та кількості днів прострочки сплати, як основної ознаки об'єкту погашення, виключає кореспонденцію цієї норми із положеннями статті 126 Податкового кодексу України та доводить помилковість висновку про тотожність цих понять, а відсутність складу правопорушення, а саме відсутність факту погашення податкового боргу призводить до безпідставності нарахування штрафу з земельного податку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 8 серпня 2016 року № К/800/47967/15.

Таким чином, оскільки сума зменшення податкових зобовязань не відноситься до джерел сплати податкових зобовязань та податкового боргу, вищезазначену суму не можна рахувати як сплату податкового боргу та застосовувати до неї пункт 126.1 статті 126 ПК України «Порушення правил сплати (перерахування) податків».

На підставі викладеного подача уточнюючих декларацій не є погашенням податкового боргу платником податків у розумінні норм підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14, статті 50, статті 87, статті 126 Податкового кодексу України, оскільки платник податків не погашав (не сплачував) податковий борг, а коригував податкові зобов'язання (грошові зобов'язання) в сторону зменшення.

Таким чином, доводи апелянта, що податковий борг був розстрочений, у зв'язку з чим перенесені строки сплати податку згідно з статтею 32.2 ПКУ, є неприйнятними, оскільки подання позивачем уточнюючих розрахунків не є фактичною сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як нарахування штрафних санкцій залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

При погашенні податкового боргу за рахунок зменшення зобов'язань попереднього періоду не відбувається надходження коштів до бюджету, а тому відсутні підстави для застосування фінансової відповідальності, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України.

Таким чином, погашення податкового боргу можливе за рахунок грошових коштів, сплачених платником податків до бюджету в рахунок погашення податкового боргу, а не за рахунок подання уточнюючих податкових декларацій.

За таких обставин, подання позивачем уточнюючої податкової декларації з плати за землю, якою зменшено суми самостійно визначених грошових зобов'язань, не є сплатою боргу з орендної плати, а тягне за собою лише зміну раніше задекларованих податкових зобов'язань, в даному випадку шляхом їх зменшення, і ніяким чином не може бути прирівняне до погашення податкового боргу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно зазначив на безпідставність висновку податкового органу, що погашення податкового боргу відбулося за рахунок подання позивачем уточнюючої податкової декларації з плати за землю.

Позивачем платіжним дорученням від 4 липня 2016 року № 10 сплачено грошове зобовязання сумі 42000 грн., з якої податковим органом частково здійснено погашення заборгованості у сумі 7421,25 грн. за податковий борг, що виник з 30 жовтня 2012 року по 13 травня 2013 року, тобто понад 1095 днів, а тому штрафні санкції не повинні були нараховуватися.

Також з вказаної суми відповідачем частково здійснено погашення заборгованості у сумі 2426,55 грн. за податковий борг, що виник у квітні 2014 року, тобто у період проведення АТО.

Проте, для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення було прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі Закон №1669)

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Згідно з нормами ст. 1 Закону №1669 період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Отже, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Статтею 6 Закону № 1669 (в редакції, чинній до 07.06.2016) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Згідно з частиною 3 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону №1669 закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від норм ПК України.

Крім того, Закон № 1669 прийнято у часі пізніше ніж Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України № 405/2014 від 14.04.2014, у період з 14.04.2014 до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», від 05 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року» № 1053), місто Вугледар, де позивач здійснює господарську діяльність, віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Таким чином, позивач в силу статті 6 Закону № 1669 на час визначення податковим органом правопорушення з квітня 2014 року був звільнений від плати за землю, в зв'язку з чим в порушення зазначеного закону позивачу нараховано штрафні санкції у сумі 485,31 грн.

Суд вважає неприйнятними доводи апелянта про безпідставне застосування до спірних правовідносин Закон №1669, оскільки м. Вугледар не є тимчасово окупованою територією, тому позивач не може бути звільнений від відповідальності відповідно до п.п.38.7 п.38 Підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Дійсно, на виконання ч.4 ст.4 Закону 1669 в редакції, чинній з 08.06.2016 року Кабінетом Міністрів України затверджено розпорядженням №1085-р від 07.11.2014 року (в редакції розпорядження №428 від 05.05.2015 року) Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Проте, штрафні (фінансові) санкції нараховані позивачу в зв'язку з несплатою грошового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб, які виникли з квітня 2014 року (до 08.06.2016 року), тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р.

На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Як визначено п.6 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року у справі №805/3361/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року у справі №805/3361/18-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 04 вересня 2018 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 04 вересня 2018 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Е.Г. Казначеєв

Л.В. Ястребова