Рішення № 76242858, 03.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2018 р. Справа№0540/5261/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б.,

за участі секретаря судового засідання Широбокової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес»

до Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03 квітня 2018 року № 0002311417

за участю:

представника позивача: Бабіча В.О., за дов. від 02.04.2018 року,

представника відповідача: Ярової С.Е., за дов. від 05.03.2018 року

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 квітня 2018 року № 0002311417.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував безпідставністю висновків фіскального органу, викладених в акті позапланової виїзної документальної перевірки № 232/05-99-14-17/33222009 від 05 березня 2018 року про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, пп. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого п. 198.3 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду на суму 442606,00 гривень.

Прийнятим на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки від 05 березня 2018 року податковим повідомленням-рішенням від 03 квітня 2018 року № 0002311417 позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 442606,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 110651,00 гривень.

Позивач скористався правом оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, але рішенням ДФС України від 06.06.2018 року позивачеві було відмовлено у задоволенні скарги.

Сутність порушень, визначених при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки полягає у тому, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача - ТОВ «Агро-Зерн», ТОВ «Астер-Люкс», ТОВ «Еларапром-Серсіс», ТОВ «Анатексіс» виключені зі складу податкового кредиту ТОВ «Авто-Експрес» через нереальність господарських операцій з названими постачальниками товарно-матеріальних цінностей та підрядниками. Таке порушення при формуванні податкового кредиту в розмірі 442606,00 гривень у жовтні та грудні 2017 року призвело, на думку фіскального органу, до заниження сум грошового зобов'язання з ПДВ у зазначених вище періодах 2017 року.

Позивач зазначає, що податкові накладні, надані його постачальниками та підрядниками: ТОВ «Агро-Зерн», ТОВ «Астер-Люкс», ТОВ «Еларапром-Серсіс», ТОВ «Анатексіс» та включені ним до складу податкового кредиту у жовтні та грудні 2017 року виписані у відповідності до приписів статті 201 Податкового кодексу України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних.

Факт отримання ТОВ «Авто-Експрес» товарів та послуг підтверджується договорами та первинними документами до них, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку. Посилання на них містяться у самому акті перевірки.

З зазначених підстав позивач вважає висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 05 березня 2018 року неправомірними, а винесене на його підставі податкове повідомлення - рішення від 03 квітня 2018 року № 0002311417 просить визнати протиправним та скасувати.

Представник відповідача С.Е. Ярова у судове засідання з'явилася та надала письмові заперечення (а.с. 209-212). Зазначає, що за податковою інформацією було встановлено незнаходження за юридичною адресою контрагентах позивача: ТОВ «Агро-Зерн», ТОВ «Еларапром-Серсіс», ТОВ «Анатексіс».

Також встановлено не підтвердження факту вивезення товарів, придбаних від ТОВ «Агро-Зерн», ТОВ «Еларапром-Серсіс», оскільки їх складські чи інші господарські приміщення, де зберігався товар не знаходяться за адресою реєстрації.

Крім того, підрядник ТОВ «Анатексіс» згідно укладеного з позивачем договору підряду від 04.04.2017р. та підрядник ТОВ «Астер-Люкс» згідно укладеного з позивачем договору підряду від 06.09.2017р. мав право залучати до виконання робіт субпідрядників, проте, ТОВ «Авто-Експрес» повинно було знати згідно умов договорів про те, які субпідрядники залучалися до робіт.

Зазначає, що відповідно до інформації, що міститься в ЄРПН, номенклатура товару, робіт та послуг, які придбавались ТОВ «Анатексіс» у перевіряємому періоді, не відповідала номенклатурі робіт та послуг, які було реалізовано ТОВ «Авто-Експрес», враховуючи той факт, що ТОВ «Анатексіс» власними силами не могло виконати замовлені роботи в силу відсутності необхідного ресурсу. При цьому, факт виконання робіт субпідрядником не підтверджений.

Також зазначає, що відповідно до податкової інформації, що міститься в ЄРПН, ТОВ «Астер-Люкс» у жовтні 2018 року відповідно до наданих до перевірки документів, виконувало для ТОВ «Авто-Експрес» роботи по ремонту системи опалення, було зареєстровано податкову накладну ТОВ «Деліон Групп» із номенклатурою «ремонт системи опалення адміністративного будинку, але ТОВ «Деліон Групп» самостійно не могло виконувати роботи по ремонту у зв'язку з відсутністю необхідного ресурсу у жовтні 2017 року. Отже, особу, яка виконувала ремонтні роботи, не визначено.

Крім того, розрахунки з контрагентами проведено через розрахунковий рахунок частково - від 9% до 35%, у зв'язку з чим, у позивача наявна кредиторська заборгованість перед ТОВ «Агро-Зерн», ТОВ «Астер-Люкс», ТОВ «Еларапром-Серсіс», ТОВ «Анатексіс».

Вважає всі угоди з зазначеними контрагентами нереальними, оскільки відсутні фактичне їх здійснення.

В результаті вищезазначеного, податкові накладні, складені від імені ТОВ «Агро-Зерн», ТОВ «Астер-Люкс», ТОВ «Еларапром-Серсіс», ТОВ «Анатексіс» на постачання товарів, робіт, послуг ТОВ «Авто-Експрес» не прийняті податковим органом.

За таких обставин вважає податкове повідомлення-рішення від 03 квітня 2018 року № 0002311417 правомірним.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 33222009, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 182).

Позивач перебуває на податковому обліку у Волноваській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, про що зазначено у виписці з Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Фахівцями Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області Шамсетдіновим І.А. та Жук Л.І. проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес» з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту декларацій з додатку на додану вартість за періоди: квітень, серпень, жовтень, грудень 2017 року, про що складено акт від 05 березня 2018 року № 232/05-99-14-17/33222009 (а.с. 13-61).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, пп. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого п. 198.3 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового)періоду на суму 442606,00 гривень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 ст. 187 ПК України)

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України, порушення якого також вказано у акті перевірки, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Разом, з тим, в акті перевірки зазначено, що податковий кредит позивача не підтверджено податковими накладними ТОВ «Агро-Зерн», ТОВ «Астер-Люкс», ТОВ «Еларапром-Серсіс», ТОВ «Анатексіс» через нереальність угод, укладених ними з позивачем, а фактично - через низку причин: неможливість, на думку відповідача, виконання спірних угод, відсутність одержання ТМЦ вказаними контрагентами від інших продавців (обрив ланцюга), тощо.

Тобто, операції названих контрагентів свідчать про проведення такими контрагентами транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, вони не знаходяться за податковою адресою, не подають податкову та фінансову звітність.

Як зазначено в акті перевірки, в результаті зазначеного перевіркою відповідно до наданих підприємством документів не можливо встановити фактичного постачальника товарів, придбання яких документально оформлено від його контрагентів.

Отримана податкова інформація щодо вказаних контрагентів також свідчить про нереальність здійснення операцій придбання товарів, оскільки не підтверджується фактом реального походження цих товарів.

У зазначених контрагентів відсутні офісні приміщення, виробничі чи складські приміщення, трудові ресурси.

Тобто, зазначені контрагенти, на думку податкового органу, виписували податкові накладні по нереальним операціям постачання товарів, власником яких не були. А підрядники ТОВ «Астер-Люкс» та ТОВ «Анатексіс», на думку податкового органу, не могли власними силами виконати договори підряду власними силами.

При цьому, спірним питанням даної справи є не факт декларування чи не декларування контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань з ПДВ, а наявність у позивача права на формування складу податкового кредиту з ПДВ у випадку недекларування податкових зобов'язань з боку його постачальників та при нереальних, на думку відповідача угодах.

Відповідач фактично виключив зі складу податкового кредиту позивача за жовтень та грудень 2017 року суми ПДВ з причин обриву ланцюгу постачання товарів, неможливості виконання договорів підряду та нереальності угод, про що зазначив у акті.

На підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки № 232/05-99-14-17/33222009 від 05 березня 2018 року фіскальним органом винесене спірне податкове повідомлення-рішення форми Р від 03 квітня 2018 року № 0002311417, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 442606,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 110651,00 гривень (а.с. 62).

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Анатексіс» (підрядник) було укладено договір підряду № 0104/П-17 від 01.04.2017р. (а.с. 78-79).

Предметом даного договору згідно п. 3.1 договору є виконання ремонту з посилення зовнішніх стін нежилого приміщення будівлі ремонтної зони. Ціна договору становить 745150,00 гривень, у тому числі: ПДВ 124191,67 гривень (п. 4.1), що підтверджується протоколом узгодження договірної ціни до договору. Строки виконання робіт: протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору (п. 5.2).

Розрахунки здійснюються в безготівковому порядку згідно акту прийому-передачі виконаних робіт у повному обсязі одноразово або частинами до повного погашення суми акту (п. 14 договору).

На підтвердження фактичного виконання робіт сторнами було складено наступні документи: довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2017р. від 28.04.2017р., довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2017р. від 30.04.2017р., акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2017р., акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2017р. (а.с. 80-90).

Крім того, підрядником ТОВ «Анатексіс» було сформовано податкову накладну № 4283, яку було зареєстровано в ЄРПН 05.05.2017р. та податкову накладну №43 від 30.04.2017р., зареєстровану в ЄРПН 06.05.2017р.(а.с. 91-94).

Оплата за даним договором здійснювалася відповідно до платіжних доручень № 1584 та № 1200 від 13.05.2017р. про сплату 50000,00 грн. та 31966,50 грн. відповідно, усього - 81966,50 грн. (а.с. 98) та договору про відступлення права вимоги від 03.05.2017р., де первісний кредитор - ТОВ «Анатексіс», а новий кредитор - ТОВ «Біля Хати» (а.с.95-96).

Предмет договору згідно пп. 1.1, 1.2 передбачено, що первісний кредитор поступається новому кредитору правом вимоги сплати грошових коштів, належним первісному кредиторові, у відповідності із договором підряду № 0104/П-17 від 01.04.2017 р., укладеним між первісним кредитором та ТОВ «Авто-Експрес».

Також судом встановлено, що між ТОВ «Авто-Експрес» (покупець) та ТОВ «Агро-Зерн» (постачальник) було укладено договір постачання товару № 2108/Т-17 від 21.08.2017 р. (а.с. 99-100).

Предметом договору згідно п. 1.2.1 є постачання запчастин до пасажирських автобусів. Обсяг та термін постачання затверджені додатком № 1 до договору (п. 2.1). Строки поставки обумовлені специфікацією (додатком № 1 до договору) (п. 6.1). Ціна з урахуванням ПДВ згідно специфікації №1 до договору (додаток №1) (пп. 7.1, 7.2) складає 1213866,68 грн.

Розрахунки здійснюються в безготівковому порядку на підставі платіжного доручення з моменту підписання видаткової накладної одноразово або частинами до граничного терміну дії договору (п. 8).

Постачальником згідно вказаного договору сформовано видаткову накладну №108 від 31.08.2017р. на суму 1213866,68 грн., видаткову накладну № 108 від 31.08.2017р. (а.с. 104) та виставлено на рахунок №108 від 31.08.2017р. (а.с. 103-104), який оплачений у сумі 388380,00 грн. платіжними дорученнями №2144 від 15.09.2017р., № 2117 від 07.09.2017р. та № 1462 від 07.09.2017р.(а.с. 105-107).

За умов постачання - самовивіз здійснювався транспортом покупця (п. 9.1) та підтверджується товарно-транспортною накладною № 12 від 31.08.2017 р. (а.с. 102).

За наслідками господарських операцій контрагентом було складено податкову накладну №108 від 31.08.2017р., зареєстровану в ЄРПН 05.09.2017р. (а.с. 109-110).

Придбані за умовами договору запчастини, відповідно до специфікації №1 було використано під час проведення ремонтних робіт автобусів, що перебувають у користуванні ТОВ «Авто-Експрес», про що свідчить накладна на внутрішнє переміщення товарів №191 від 12.09.2017р.(а.с. 108).

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ «Авто-Експрес» (замовник) та ТОВ «Астер Люкс» (підрядник) укладено договір підряду № 0609/П-17 від 06.09.2017р. та додаткова угода до нього № 1 від 07.09.2017р. (а.с.111-114, 122).

Предметом договору відповідно до п. 3.1 договору є ремонт системи опалення адміністративного будинку. Ціна договору: 84689,96 гривень, у тому числі ПДВ - 14114,99 гривень (п. 4.1).

Розрахунки за вказаним договором здійснюються в безготівковому порядку протягом тридцяти днів з моменту підписання актів виконаних робіт (п. 14).

Платіжними дорученнями № 2347 від 27.10.2017р. на суму 10162,80 грн., № 2420 від 16.11.2017р. на суму 44397,64 грн. було сплачено 54561,44 грн.

На підтвердження фактичного виконання робіт було складено довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2017р., акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2017р. та договірну ціну на виконувані за договором роботи (а.с. 115-121, 123-131).

За наслідками господарських операцій контрагентом було виписано податкову накладну №100 від 20.10.2017р., зареєстровану в ЄРПН 25.10.2017р. (а.с. 134-135).

Відповідно до умов додаткової угоди роботи виконувалися підрядником з використанням матеріалів замовника, які позивачем було придбано ТОВ «Авто-Експрес» у ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 140255,99 грн.

Матеріали для ремонту згідно рахунку № 1301 від 07.09.2017р. (а.с. 136-137) повністю сплачено платіжними дорученнями № 2126 від 12.09.2017р. на суму 30255,99 грн., № 2129 від 13.09.2017р. на суму 50000,00 грн., № 2146 від 15.09.2017р. на суму 60000,00 грн. (а.с. 142-143).

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Еларапром-Сервіс» (постачальник) укладено договір постачання товару № 0412/Т-17 від 04.12.2017 року (а.с. 144-145).

Предметом договору згідно п. 1 є постачання антіожеледного реагенту та інструментів. Обсяг та термін постачання затверджується додатками (п. 2.1). Строки поставки обумовлені специфікаціями (п. 6.1). Вартість поставленого товару відповідно до специфікацій (п.п. 7.1, 7.2) склала 466 512,00 грн. Розрахунки здійснюються в безготівковому порядку на підставі платіжного доручення з моменту підписання видаткової накладної одноразово або частинами до граничного терміну дії договору (р. 8).

Постачальником виписані видаткова накладна №4 від 22.12.2017р. на суму 128880,00 грн., видаткова накладна №5 від 25.12.2017р. на суму 168816,00 грн., видаткова накладна № 6 від 27.12.2017р. на суму 168816,00 грн. (а.с. 147-151).

За наслідками господарських операцій контрагентом було складено податкові накладні: №4 від 22.12.2017р., №5 від 25.12.2017р., №6 від 27.12.2017р., які було зареєстровано в ЄРПН 12.01.2018р. (а.с. 158-163).

Згідно даного договору у ТОВ «Авто-Експрес» рахується кредиторська заборгованість у сумі 466 512,00 грн.

Умови постачання - самовивіз передбачено транспортом покупця (п. 9.1). Пункт постачання - м. Волноваха, пункт відвантаження - м. Миколаїв.

Факт постачання товару з дотриманням вимог п. 9.1. підтверджується дорожніми листами №004900, № 004848, № 004817 за грудень 2017р. (а.с. 152-154).

Перевезення здійснювалося власними транспортними засобами ТОВ «Авто-Експрес».

Придбаний за вказаним договором товар, було використано у власні господарській діяльності позивача, про що свідчать накладні вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № 237 від 29.12.2017р., № 235 від 28.12.2017р., № 236 від 28.12.2017р. (а.с. 155-157).

Решта товару була частково перепродана, про що свідчить договір купівлі-продажу № 1512/Т-17 від 15.12.2017 р., укладений між позивачем (продавець) та ТОВ «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» (покупець) (а.с. 164).

Предметом цього договору згідно пп. 1.1., 1.2, 1.3 договору є постачання запчастин до пасажирських автобусів, антіожеледного реагенту та інструментів. Обсяг та термін постачання затверджується додатками (п. 2.1). Строки поставки обумовлені специфікаціями (п. 6.1). Розрахунки здійснюються в безготівковому порядку на підставі платіжного доручення з моменту підписання видаткової накладної одноразово або частинами до граничного терміну дії договору (п. 8).

Позивачем сформовано видаткові накладні на загальну суму 171004,80 грн. № 609 від 29.12.2017р. на суму 97 354,80 грн. та №13 від 12.01.2018р. на суму 73 650,00 грн. (а.с. 167-170).

Умови постачання - самовивіз транспортом покупця (п. 9.1)., тому документи на перевезення знаходяться у покупця.

Крім того, крім договорів зі спірними контрагентами позивачем надано договір оренди транспортних засобів № 06/17 від 01.06.2017 р. та додаткова угода від 01.09.2017 р. про розірвання договору (а.с. 177-179).

Орендар за даним договором є ТОВ «Авто-Експрес», орендодавець - ОСОБА_6. Предметом договору згідно пп. 1.1, 1.2 є орендар приймає у платне користування вантажний самоскид марки ГАЗ-САЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, рік випуску 1995. Ціна договору: 400 гривень на місяць без ПДВ (п. 3.1). Розрахунки здійснюються готівкою з каси орендаря (п. 3.2), що підтверджується видатковим касовим ордером № 218 від 16.08.2017р. (а.с. 181).

Позивач зазначає, що транспортний засіб, орендований за даним договором, приймав участь у поставці товарів від контрагента ТОВ «Агро-Зерн», про що свідчить ТТН №12 від 31.08.2017р.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що жодним законом не передбачено право фіскального органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів чи робіт, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами, що є тільки припущенням.

Висновки акту перевірки відповідача ґрунтуються лише на даних податкової інформації стосовно контрагентів позивача, оскільки перевірка було невиїзною. Вироків стосовно посадових осіб спірних контрагентів фіскальним органом не надано.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем, ТОВ «Агро-Зерн», ТОВ «Астер-Люкс», ТОВ «Еларапром-Серсіс», ТОВ «Анатексіс» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Податковий кодекс України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов'язань.

Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у жовтні та грудні 2017 року, виписані контрагентами, які на момент спірних правовідносин були зареєстровані платниками ПДВ, що не спростовано в акті документальної перевірки відповідачем та зареєстровані в ЄРПН.

Стаття 6 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.

Крім того, первинними документами, наданими позивачем, даними бухгалтерського обліку щодо оприбуткування придбаних ТМЦ та робіт підтверджено правомірність виписаних спірних податкових накладних, а отже, позбавлення позивача права на формування податкового кредиту у жовтні та грудні 2017 року є протиправним.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 квітня 2018 року № 0002311417.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України У виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес» (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Шевцової, буд. 26, код ЄДРПОУ 33222009) до Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002311417 від 03 квітня 2018 року на загальну суму 553 257,00 гривень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 03 квітня 2018 року № 0002311417.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес» (код ЄДРПОУ 33222009) судові витрати з судового збору у розмірі 8 298 (вісім тисяч двісті дев'яносто вісім) гривень 86 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 05 вересня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Голубова Л.Б.