Постанова № 76242653, 04.09.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 288/221/18

ПОСТАНОВА

іменем України

"04" вересня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Мацького Є.М.

Шевчук С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "29" травня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії , -

суддя в 1-й інстанції - Липа В.А.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Житомир,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимого Івана Сергійовича про закінчення виконавчого провадження ВП № 55510150. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01 лютого 2018 року головним державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 288/1160/16-а на підставі п.9 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно виконавчого документа. Однак, позивач стверджує, що боржник не виконав рішення суду в повному обсязі, а тому діями головного державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження порушено право позивача на отримання грошової допомоги в повному обсязі.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суд від 29 травня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимого Івана Сергійовича про закінчення виконавчого провадження ВП № 55510150.

Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії щодо повного виконання виконавчого листа № 288/1160/16-а виданого 01.06.2017 року Попільнянським районним судом Житомирської області щодо зобов'язання Адміністрації Державної прикордонної служби України та військової частини 1490 в межах своїх повноважень призначити і виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу з приводу встановлення 2 групи інвалідності з 31.05.2016 року відповідно до п.4 ч.2 ст.16, п. Б, ч.1 ст.16-2, ч.2 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Адміністрація Державної прикордонної служби України звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується апеляційна скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до положень ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 ст.129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Виконавчий документ по даній справі внесено до Автоматизованої системи виконавчих проваджень, відповідно до якої виконавче провадження ВП № 55510150 передано для прийняття рішення головному державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимому Івану Сергійовичу.

Відповідно до статті 26 Закону України, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. При цьому, виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим у статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець вчиняє дії щодо виконання судового рішення в межах резолютивної частини рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Як вбачається із матеріалів справи, 12 січня 2018 року державним виконавцем на підставі статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято рішення про відкриття виконавчого провадження, про що винесена постанова ВП № 55510150.

У постанові про відкриття виконавчого провадження боржнику запропоновано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

22 січня 2018 року на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов лист Адміністрації державної прикордонної служби України (боржник у ВП № 55510150), яким боржник повідомив Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України про виконання у добровільному порядку рішення Попільнянського районного суду Житомирської області у справі № 288/1160/16-а. Із даного листа вбачається, що рішенням № 70 від 05 липня 2017 року про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ОСОБА_2 призначено доплату за отримання 2 (другої) групи інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби, з урахуванням раніше виплаченої суми в сумі 107300 грн. 00 коп.

Однак, зі змісту виконавчого листа № 288/1160/16-а виданого 01.06.2017 року Попільнянським районним судом Житомирської області, вбачається, що резолютивна частина судового рішення містить текст наступного змісту: "зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України та військову частину 1490 в межах своїх повноважень призначити і виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу з приводу встановлення 2 групи інвалідності з 31.05.2016 року відповідно до п.4 ч.2 ст.16, п.Б, ч.1 ст.16-2, ч.2 ст.16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності".

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що головним державним виконавцем передчасно закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 288/1160/16-а виданого 01 червня 2017 року з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а саме сплати лише частини суми 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та не вжито всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення.

У апеляційній скарзі Адміністрація Державної прикордонної служби України наголошує, що постанова Попільнянського районного суду Житомирської області від 02.11.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 року не містить жодних застережень щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплачених сум, як зазначила Адміністрація Державної прикордонної служби у рішенні № 70 від 05.07.2017 року про призначення доплати за отримання 2 (другої) групи інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби, з урахуванням раніше виплаченої суми 107 300,00 грн., яке стало підставою для винесення відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження.

Тобто, у своєму рішенні від 29.05.2018 року по справі № 288/221/18 Житомирський окружний адміністративний суд, дійшов до хибного висновку, оскільки зобов'язав державного виконавця вчинити дії для того, щоб зобов'язати Адміністрацію Держприкордонслужби ще раз (повторно, на підставі вже виконаного нею судового рішення) призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу з приводу встановлення йому 2 групи інвалідності з 31.05.2016 року у розмірі 200 прожиткових мінімумів (тобто 290 000 грн.), позаяк виходячи з логіки Житомирського окружного адміністративного суду у його рішенні також не міститься жодних застережень щодо виплати такої одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.11 ст.5 Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно п.1 ч.1 статті 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як вбачається із матеріалів справи, Адміністрацією Державної прикордонної служби України рішення Попільнянського районного суду Житомирської області було виконано в добровільному порядку і в повному обсязі (шляхом прийняття рішення № 70 та фактичної виплати стягувачу - ОСОБА_2 в повному обсязі грошових коштів частинами у загальній сумі 290 000 грн., що становить 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на дату встановлення йому інвалідності - 31.05.2016), про що відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було інформовано листом Адміністрації Держприкордонслужби від 24.11.2017 за вихідним номером № 0.14-10966/0/6-17 (а.с.38).

На підставі зазначеного, 01.02.2018 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом Іваном Сергійовичем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.88).

Позивач, вважаючи, що рішення суду виконано не у повному обсязі, а саме не виплачено 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на дату встановлення йому інвалідності оскаржив дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження до суду.

Однак, колегія суддів зазначає, що у позовній заяві, позивач сам зазначає, що йому була виплачена сума 182 700 грн. у зв'язку із втратою 25% працездатності внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби та установлення позивачу ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби. Суть позовних вимог ОСОБА_2 зводиться до отримання недоплаченої йому суми 107 300,00 грн., які не були йому одразу сплачені із суми одноразової грошової допомоги у сумі 290 000,00 грн.

Відповідно до ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи.

На дату встановлення позивачу інвалідності розмір прожиткового мінімуму становив 1450,00 грн., отже сума одноразової грошової допомоги відповідно до Закону становить 290000,00 грн.

Матеріали справи містять докази отримання позивачем суми вказаної допомоги трьома платежами: перший платіж було здійснено Адміністрацією Держприкордонслужби 27.02.2014 року у сумі 28 402,50 грн. (а.с.85), другий платіж було здійснено 29.07.2014 року у сумі 154 297,50 грн. (а.с.86), третій платіж було здійснено 20.07.2017 року у сумі 107 300,00 грн. (а.с.87.). Тобто загальна сума виплачених коштів склала суму 290 000,00 грн, що підтверджено відповідними платіжними документами.

Позивач, в свою чергу зазначає, що Адміністрація Держприкордонслужби повинна ще сплатити 182 700,00 грн.

Колегія суддів вважає, що позивачем було отримано кошти у зв'язку із отриманням інвалідності ІІІ групи внаслідок здійснення військових обов'язків у повному обсязі у розмірі передбаченому законодавством. Заявляючи вимогу про відновлення виконавчого провадження, позивач зловживає своїм правом на отримання вказаних виплат і трактує резолютивну частину судового рішення не у відповідності до норм законодавства. Позивач замовчує про отримання ним до початку судового розгляду справи Попільнянським районним судом Житомирської області суми коштів 182 700,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що суть позову ОСОБА_2 зводилася до встановлення законності права ОСОБА_2 на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200 прожиткових мінімумів (тобто 290 000 грн.). Попільнянським районним судом Житомирської області у постанові від 02.11.2016 року та в ухвалі Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 року було захищено таке право.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем отримано суму коштів у розмірі 290000,00, а тому державний виконавець правомірно прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження від 01.02.2018 року.

Зважаючи на вказане, вимога позивача відшкодувати йому одноразову грошову допомогу у розмірі 200 прожиткових мінімумів (тобто 290 000 грн.) без урахування виплачених сум є довільним трактуванням позивача резолютивної частини рішення, що призводить до дисбаласу прав та охоронюваного законом інтересу позивача та реально передбаченої законом можливості їх захисту.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції хоча й вірно встановив фактичні обставини справи, однак не дав їм належну оцінку та сформулював висновки не у відповідності до матеріального та процесуального права.

За змістом частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував (тлумачив) норми матеріального та процесуального права щодо розглядуваних правовідносин, внаслідок чого постановлене у справі рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України задовольнити, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "29" травня 2018 р. скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: Є.М. Мацький

С.М. Шевчук

Повне судове рішення складено "04" вересня 2018 р.