Постанова № 76242543, 05.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/770/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

05 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року (повний текст виготовлено 26.04.2018) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі Бершадське ОУПФУ), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні йому пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов'язати призначити вказану пенсію відповідно до поданої заяви від 01.11.2017 року та здійснити її нарахування і виплату.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року позов задоволено:

-визнано протиправними дії Бершадського ОУПФУ щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_2, що оформлено розпорядженням від 31.01.2018 року;

-зобовязано Бершадське ОУПФУ призначити ОСОБА_2 пенсію, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідно до поданої заяви від 01.11.2017 року, та здійснити нарахування і виплату.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року та ухвалити нове-про відмову в задоволенні позову.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_2 для підтвердження факту ліквідації на Чорнобильскій АЕС не надано документів, передбачених постановою Правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій від 25.11.2005 р №22-1, а надані позивачем документи не підтверджують факту ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 03.03.1988 по 04.04.1988.

10.08.2018 на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду надійшов відзив позивача, доводи якого, аналогічні тим, які викладені в позові.

Сторони в судове засідання не з'явились, однак через відділ надання інформаційних послуг та діловодства суду подали заяви про розгляд справи без їх участі.

У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.11.2017 ОСОБА_2 звернувся до Бершадського ОУПФУ з заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1988 році відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Разом із заявою про призначення пенсії надав: військовий квиток, довідку з ДПІ щодо перебування на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності від 27.10.2017 №759/02-32-13, архівні довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 від 23.10.2017 №563/1, від 28.09.2017 №504, від 23.10.2017 №563 та від 28.09.2017 №503, архівний витяг від 23.10.2017 №465, що містить інформацію про відрядження в м.Чорнобиль, довідку про заробітну плату від 17.11.1992 року № 42, видану Чечельницьким АТП, копії паспорта, трудової книжки та посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС.

Розпорядженням Бершадського ОУПФУ від 31.08.2018 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в зв'язку з тим, що документи, надані для призначення пенсії не є первинними та не підтверджують перебування безпосередньо в зоні відчудження, а підтверджують лише направлення у відрядження. Крім того, під час проведення зустрічної перевірки не виявлено доплат за роботу, пов'язаною з ліквідацією наслідків на ЧАЕС,

Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем надано достатньо документів для підтвердження факту його перебування в зоні відчуження по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та призначення йому пенсії на пільгових умовах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст.15 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Водночас, статтею 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Статтею 9 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796-ХІІ) встановлено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тобто громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.

Відповідно до статті 10 Закону № 796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках-не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

З частини 1 статті 55 Закону 796-ХІІ слідує, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: 1) з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів мають право на зниження пенсійного віку на 10 років; 2) які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів мають право на зниження пенсійного віку на 8 років; 3) які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році мають право на зниження пенсійного віку на 5 років.

Згідно частин 3 та 4 статті 65 Закону № 796-ХІІ посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, державними адміністраціями областей, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій; порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 5 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі Порядок № 22-1) передбачено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Отже, відповідно до вказаного Порядку № 22-1, підставою для призначення пенсії, крім довідки про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.88 № 122, можуть бути інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. N 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

У п.5 цього Порядку зазначено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня до 31 грудня 1986 р. від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія А.

При цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору "Перереєстровано" і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації. Починаючи з 1 жовтня 1998р. зазначене посвідчення без такого штампу вважається недійсним.

В пункті 10 Порядку уточняється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21 листопада 2006 року № 21-1048во06 та від 4 вересня 2015 року № 690/23/15-а.

Верховний Суд підтримав таку ж позицію у постановах: від 27 лютого 2018 року у справі №344/9789/17, від 22 березня 2018 року у справі №588/538/16-а, від 08 травня 2018 року у справі № 708/1022/17, від 19 червня 2018 року у справі № 750/7462/17, від 11 липня 2018 року у справі № 539/1525/17 та від 24 липня 2018 року у справі №524/2062/17.

Відповідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається із наданої ОСОБА_2 копії посвідчення (Категорія 3) Серія НОМЕР_1 виданого 11.12.1992, останній є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році.

Слід також зазначити, що на правій сторінці вказаного посвідчення наявні штамп "перереєстровано" та запис про дату перереєстрації за підписом керівника, який скріплений печаткою. Вказане свідчить про те, що тимчасовою комісією утвореною на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. N 135 "Про перевірку правильності видачі посвідчень "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" проводилась перевірка правомірності видачі посвідчення позивачу, і сумнівів щодо правильності його видачі у комісії не було.

Окрім того, в якості доказів по справі позивачем надано суду довідку від 17.06.1992 №42, видану Чечельницьким АТП-10550 про те, що ОСОБА_2 в період з 03.03.1988 по 04.04.1998 відповідно до розпорядження №46 від 23.02.1988 був відкомандирований в м. Чорнобиль для участі в роботах по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; архівний витяг, виданий КП "Чечельницький районний трудовий архів" про те, що у книгах кадрових наказів директора значиться: відкомандирувати в м. Чорнобиль Київської області з 03.03.1988 по 04.04.1998 водія автобуса ОСОБА_2 (наказ №16 від 03.03.1988), підстава наказ №46 від 23.02.1988 Г.П.О. "Вінницяавтотранс" та архівні довідки про заробітну плату.

Стосовно посилань відповідача як на підставу для відмови в призначенні пенсії позивачу, на відсутність в КП "Чечельницький районний трудовий архів" первинних документів Чечельницького АТП-10550, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особа виконувала роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які на зберігання в архів не надходили, то колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що незабезпечення збереження первинних документів не з вини позивача за умови наявності інших доказів не може свідчити про правомірність позбавлення ОСОБА_2 права користування пільгами, встановленими ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції, допитано в якості свідків: ОСОБА_3, який підтвердив, що ОСОБА_2 у період з 03.03.1988 по 04.04.1998 був відкомандирований разом з ним у м. Чорнобиль Київської області для участі в роботах по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи за отримували заробітну плату, після здачі подорожніх листів на автотранспортному підприємстві, яке їх відрядило; ОСОБА_4, який пояснив, що у період з 03.03.1988 по 04.04.1998 він був директором автотранспортного підприємства та ствердив, що ОСОБА_2 дійсно був відкомандирований в м. Чорнобиль Київської області з 03.03.1988 по 04.04.1998.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає вірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що при поданні заяви про призначення пенсії відповідно ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач надав Бершадському ОУПФУ всі необхідні документи, які засвідчують його статус учасника ліквідації наслідків, а відтак останній безпідставно прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу з мотивів відсутності підтверджуючих документів про участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Враховуюючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.