Рішення № 76242070, 04.09.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1352/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1П.) звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області), Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі – ГУ ДФС в Івано-Франківській області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2018 №0003771306 та податкової вимоги від 04.04.2018 №15110-17 в частині сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті дядька позивач успадкувала нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами та будівлями, вартість якого становила 30 260 грн. Так як ОСОБА_1 була племінницею спадкодавця вона була віднесена до п’ятої черги спадкоємців, у зв’язку з чим у неї виникло зобов’язання зі сплати податку на доходи у розмірі 5% та військового збору у розмірі 1,5 % від вартості успадкованого майна. Позивачем у встановлений строк подано до контролюючого органу річну декларацію про майновий стан і доходи та, відповідно, у встановлений строк сплачено самостійно визначені у ній суми податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1 513 грн. та військового збору в розмірі 453,90 грн.

Позивач вважає, що оскільки вона свій обов’язок щодо сплати податкового зобов’язання у встановлений строк виконала повністю, тому у відповідачів були відсутні правові підстави як для прийняття податкового повідомлення-рішення, так і на його підставі податкової вимоги в частині сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Відповідно до ухвали судді від 13.07.2018 розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

27.07.2018 до суду надійшов відзив представника ГУ ДФС у Волинській області від 25.07.2018, у якому вона просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що у зв’язку з отриманням ГУ ДФС у Волинській області за податковою адресою позивача інформації, відображеної в Інформаційній системі «Податковий блок» в особових рахунках ОСОБА_1 по податку на доходи з фізичних осіб, військового збору, земельному податку, нарахованих відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 14.02.2018 №0003771306, було встановлено не сплачені суми грошових зобов’язань, а саме: податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 513 грн., військового збору в сумі 453,90 грн., земельного податку в сумі 30,28 грн. У зв’язку з цим ГУ ДФС у Волинській області було сформовано та надіслано позивачу податкову вимогу від 04.04.2018 №15110-17.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу зазначила, що із даним клопотанням не погоджується, оскільки складення проекту позовної заяви незначної складності не належать до витрат, пов’язаних з розглядом справи. Крім того, позивачем не надано доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, які поніс позивач у зв’язку з розглядом даної справи.

08.08.2018 до суду надійшла відповідь позивача на відзив ГУ ДФС у Волинській області, яка одночасно містить вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 700 грн. за підготовку даної відповіді. Однак суд не бере дану відповідь до уваги, оскільки вона складена з порушенням вимог статей 79, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), а саме: відповідь на відзив не підписана позивачем та до неї не приєднано документи, що підтверджують надіслання її іншим учасникам справи.

09.08.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву представника ГУ ДФС в Івано-Франківській області, у якому він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що позивач відповідно до пункту 7.70 статті 70 ПК України була зобов’язана повідомити контролюючі органи про зміну місця проживання. Оскільки вона не повідомила ГУ ДФС в Івано-Франківській області про зміну місця проживання, тому ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку, за результатами якої позивачу винесено податкове повідомлення-рішення, яким донараховано до 1 513 грн. основного платежу та 378,25 грн. штрафної санкції.

16.08.2018 до суду надійшла відповідь позивача на відзив ГУ ДФС в Івано-Франківській області, в якій вона зазначила, що нею була подана декларація до податкового органу за місцем реєстрації місця проживання, а саме до Ковельської об’єднаної державної податкової інспекції. Під час подачі декларації ніяких зауважень чи застережень щодо відсутності позивача на обліку в ГУ ДФС у Волинській області не було. Зазначене спростовує твердження відповідача про перебування позивача на податковому обліку в ГУ ДФС в Івано-Франківській області. Відповідачем у відзиві не підтверджено належними та допустимими доказами наявність у позивача податкового боргу, також не спростовано доводів про відсутність такого боргу. Крім того, у відповіді на відзив позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу за підготовку даної відповіді в розмірі 400 грн.

14.08.2018 представником відповідача подано до суду заперечення ГУ ДФС у Волинській області на відповідь на відзив від 14.08.2018, однак до заперечень не приєднано документи, що підтверджують його надіслання іншим учасникам справи. Представником відповідача до заперечення приєднано лише копію квитанції ПАТ «Укрпошта» від 13.08.2018 про надіслання невідомого листа ТзОВ «Біопал-енерг к». У зв’язку з тим, що дані заперечення не відповідають вимогам статей 79, 162, 163 КАС України, суд не бере їх до уваги.

27.08.2018 до суду надійшло заперечення ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 21.08.2018 на відповідь на відзив, у якому він додатково зазначив, що розмір судових витрат, сплачений позивачем за правову допомогу у даній справі, викликає сумнів щодо співмірності та пропорційності до предмету спору, а також щодо підстав подання відповіді на відзив, яка повторює вимоги, зазначені у позовній заяві.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що на підставі акта перевірки від 28.12.2017 року №1437/09-19-13-06/НОМЕР_1 ГУ ДФС в Івано-Франківській області винесено податкове повідомлення-рішення 14.02.2018 року №0003771306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 1 513 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 378,25 грн.

ГУ ДФС у Волинській області було сформовано та надіслано позивачу податкову вимогу від 04.04.2018 №15110-17 про сплату податкового боргу на загальну суму 2 658,90 грн., в тому числі:

- податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 2 061,25 грн. (основний платіж – 1 513 грн., штрафні (фінансові) санкції – 548,25 грн.;

- військовий збір в сумі 567,37 грн. (основний платіж – 453,90 грн., штрафні (фінансові) санкції – 113,47 грн.);

- земельний податок з фізичних осіб в сумі 30,28 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 174 Податкового кодексу України (далі – ПК України) визначено порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав.

Так, відповідно до підпункту «а» пункту 174.1. статті 174 ПК України об'єктом спадщини платника податку є, в тому числі, об'єкт нерухомості.

Згідно із пунктом 174.2 статті 174 ПК України об'єкти спадщини оподатковуються: за нульовою ставкою: а) вартість власності, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення; б) вартість власності, зазначеної в підпунктах «а», «б», «ґ» пункту 174.1 цієї статті, що успадковується особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та вартість власності, зазначеної в підпунктах «а», «б» пункту 174.1, що успадковуються дитиною-інвалідом; в) грошові заощадження, поміщені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР) та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років, погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем; за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення; за ставкою, визначеною у пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу, для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента.

Пунктом 174.3 статті 174 ПК України передбачено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.

Нотаріус щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку. Нотаріус видає спадкоємцю-нерезиденту свідоцтво про право на спадщину за наявності документа про сплату таким спадкоємцем податку з вартості об'єкта спадщини (пункт 174.4 статті 174 ПК України).

Відповідно до пункту 179.1 статті 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України).

Приписами пункту 179.7 статті 179 ПК України передбачено, що фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Нормами пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1. підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Підпунктом 1.2. пункту 16-1. підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 1.3. пункту 16-1. підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту

Відповідно до підпункту 1.4. пункту 16-1. підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Приписами підпункту 1.5. коментованого пункту визначено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу (підпункт 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2016 року приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області видано позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом НВА 372399 щодо спадкового майна, а саме: житлового будинку А-1 з надвірними будівлями та спорудами №18, який знаходиться по вул. Миру в с. Уховецьк Ковельського району Волинської області (а.с.12).

Відповідно до даного свідоцтва вартість спадкового майна становить 30 260 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було подано до контролюючого органу декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, в якій позивачем самостійно визначено грошове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 513 грн.), що становить 5% від вартості спадкового майна (30 260 грн.*5%) та військового збору в сумі 453,90 грн., що становить 1,5% від вартості спадкового майна (30 260 грн.*1,5%).

Визначені у податковій декларації суми грошових зобов’язань за податку за доходи фізичних осіб в розмірі 1 513 грн. та військового збору в розмірі 453,90 грн. позивачем сплачені 06.07.2017, що підтверджується копіями квитанцій від 06.07.2017 №67 та №68 (а.с.10-11).

Таким чином, позивачем виконано обов’язки щодо подання річної декларації про майновий стан і доходи та щодо самостійної сплати визначених у ній сум податкових зобов’язань до 1 серпня року, що настає за звітним, тому ГУ ДФС в Івано-Франківській області неправомірно донараховано позивачу грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 513 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 378,25 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 14.02.2018 року №0003771306. У цим позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 14.02.2018 №0003771306 підлягає задоволенню.

Крім того, оскільки судом встановлено, що позивачем вчасно сплачено визначені у декларації суми податкових зобов’язань, тому і формування ГУ ДФС у Волинській області податкової вимоги від 04.04.2018 №15110-17 про сплату податкового боргу в частині сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору є протиправним.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою, другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою, другою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі як суб’єкти владних повноважень не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 14.02.2018 №0003771306 та податкової вимоги ГУ ДФС у Волинській області від 04.04.2018 №15110-17 в частині сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 2 000 грн., з яких 1 600 грн. за підготовку позовної заяви та 400 грн. за підготовку заперечень на відзив ГУ ДФС в Івано-Франківській області, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обумовленої суми гонорару на правову допомогу адвоката, позивачем надані наступні докази:

- копії договорів про надання правничої допомоги від 21.06.2018 та від 14.08.2018, укладені з Адвокатським бюро «Адвоката ОСОБА_2» (а.с.19, 61);

- копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо реєстрації Адвокатського бюро «Адвоката ОСОБА_2» (а.с.21);

- розрахунки вартості наданих послуг із правничої допомоги відповідно до договору про надання правничих послуг від 20.06.2018 та від 14.08.2018 (а.с.18, 62);

- копії квитанцій від 20.06.2018 №0.0.1066047974.1 та від 14.08.2018 №0.0.1107819895.1 про оплату послуг з правничої допомоги на рахунок Адвокатського бюро «Адвоката ОСОБА_2» (а.с.20, 56).

Таким чином, позивачем документально доведено факт понесення витрат на професійну правову (правничу) допомогу в загальному розмірі 2 000 грн., тому доводи ГУ ДФС у Волинській області та ГУ ДФС в Івано-Франківській області про те, що позивачем не надано доказів щодо обсягу наданих послуг із правничої допомоги та їх вартості є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 2 000 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області та ГУ ДФС в Івано-Франківській області також підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір в розмірі 1 409,60 грн., сплачений при поданні адміністративного позову відповідно до квитанцій від 10.07.2018 №0.0.1080256839.1 та №0.0.1080258477.1.

Керуючись статтями 243 – 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 14 лютого 2018 року №0003771306.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Волинської області від 04 квітня 2018 року №15110-17 в частині сплати податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в загальній сумі 2 061,25 грн., в тому числі основний платіж – 1 513 грн. та штрафні (фінансові) санкції – 548,25 грн., та військового збору в загальній сумі 567,37 грн., в тому числі основний платіж – 453,90 грн. та штрафні (фінансові) санкції – 113,47 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (45044, Волинська область, Ковельський район, село Уховецьк, вулиця Миру, будинок 16, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 39400859) судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (45044, Волинська область, Ковельський район, село Уховецьк, вулиця Миру, будинок 16, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (76004, Закарпатська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Незалежності, будинок 20, код ЄДРПОУ 39394463) судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000(одна тисяча) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Дмитрук