Постанова № 76242047, 27.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/721/18

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Джабурія О.В.,судді -Вербицької Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2018 року ОСОБА_4 (через представника ОСОБА_5) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просить призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком з 31.08.2016 року у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що з метою реалізувати своє право на призначення пенсії, представник позивача, який діяв на підставі довіреності, подав особисто до відповідача нотаріально посвідчену та апостільовану заяву позивача про призначення пенсії. Відповідачем було відмовлено в розгляді заяви у зв'язку з її невідповідністю вимогам. Позивач вважає таку відмову незаконною.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 31.08.2016 року ОСОБА_5, як представник ОСОБА_4, особисто подав до пенсійного органу нотаріально посвідчену та апостільовану заяву останньої про призначення їй пенсії разом з необхідними оригіналами документів.

20.08.2016 року пенсійним органом було відмовлено у призначенні пенсії з підстав того, що позивачем не дотримано вимогу щодо особистого звернення про призначення пенсії і у позивача відсутня реєстрація на території України за місцезнаходженням відповідача.

Позивач звернувся до суду з позовом про оскарження неправомірної відмови, та постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 06.06.2017 року у справі №653/921/17 було зобов'язано повторно розглянути подану представником позивача заяву щодо призначення пенсії за віком з прийняттям відповідного рішення.

На виконання вищезазначеного рішення суду пенсійний орган листом №2336/03 від 05.10.2017 року повідомив позивача про відмову у призначенні пенсії позивачу на аналогічних підставах, посилаючись на рішення (протокол) №18 від 07.07.2017 року, в якому викладені наступні причини для відмови в призначенні пенсії: ОСОБА_4 не є громадянкою України, в неї відсутній паспорт громадянки України, відсутня реєстрація на території України, а також в наданому оригіналі трудової книжки неналежним чином внесені записи про заміну прізвища.

24.10.2017 року представник позивача особисто подав до ПФУ в Генічеському районі Херсонської області заяву про призначення пенсії за віком разом з копією паспорта позивача для виїзду за кордон, нотаріально посвідченого та апостильованого, ідентифікаційним номером ОСОБА_4, зазначивши, що оригінал трудової книжки вже отриманий управлінням 10.01.2017 року.

Листом від 30.10.2017 року №2596/02 Генічеське обласне управління Пенсійного фонду України Херсонської області надало роз'яснення причин відмови в призначенні пенсії позивачу, вказавши, що такими порушеннями є порушення вимог Порядку, а саме: ненадання паспорту громадянки України, відсутність реєстрації на території України, внесення записів в трудову книжку про заміну прізвища з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і в організаціях, а також пославшись на своє попереднє рішення, яке викладено в протоколі №18 від 07.07.2017 року.

Отримавши таку відмову, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки заява представника позивача про призначення пенсії від 28.07.2016 року, яка надійшла до Управління ПФУ в Генічеському районі Херсонської області та зареєстрована 31.08.2016 року, була по суті розглянута комісією з питань призначення пенсії, і результати такого розгляду містяться у протоколі №18 від 07.07.2017 року, який позивач не оскаржила в судовому порядку, то звернення позивача до суду з даним позовом не є належним способом захисту, оскільки суд не може в межах даної справи розглядати питання про правомірність або неправомірність рішення Генічеського обласного управління Пенсійного фонду України Херсонської області, яке оформлено протоколом №18 від 07.07.2017 року, та давати йому правову оцінку, так як дане питання не є предметом адміністративного спору.

Колегія суддів з такою позицією суду погодитися не може, оскілки законодавство не обмежує особу в зверненнях до органів пенсійного фонду з питань призначення пенсії, а тому завданням суду при розгляді даного спору є встановлення наявності або відсутності у позивача права на пенсію саме на момент розгляду органом пенсійного фонду останнього звернення особи про призначення пенсії, незалежно від того, що ця особа раніше вже зверталась з цим питанням.

Колегія суддів зазначає, що право позивача оскаржити останню відмову Управління ПФУ в Генічеському районі Херсонської області від 30.10.2017 року в задоволенні заяви позивача від 24.10.2017 року про призначення пенсії не може залежати від того, чи оскаржувала позивач попереднє рішення відповідача №18 від 07.07.2017 року.

Більш того, всі попередні рішення Управління ПФУ в Генічеському районі Херсонської області про відмову в призначені позивачу пенсії стосуються недоліків доданих позивачем документів до своїх заяв про призначення пенсії, що не виключало права позивача звернутися до відповідача із тією самою заявою, виправивши виявлені відповідачем недоліки, якщо такі недоліки мали місце.

Оцінюючи зазначені у листі Управління ПФУ в Генічеському районі Херсонської області від 30.10.2017 року причини для відмови у задоволенні заяви представника позивача від 24.10.2017 року про призначення пенсії, колегія суддів зазначає наступне.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженим постановою правління ПФУ 25.11.2005 року №22-1 (надалі - Порядок №22-1).

Пунктом 2.1 Порядку №22-1 встановлено перелік документів, які додаються до заяви про призначенні пенсії. Це, зокрема:

- документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637,

- для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.07.2000 року (додатки 1, 3 до Положення); за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам,

-документи про місце проживання (реєстрації) особи, та інші.

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання (п.2.22 Порядку №22-1). Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію (п.2.23 Порядку №22-1).

Згідно з п.2.9 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу), місце її проживання (реєстрації) та вік.

Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (п.4.1 розділ IV Порядку №22-1).

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви.

Пунктом 4.2 Порядку №22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру , копія якої зберігається у пенсійній справі.

Згідно п.4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії, орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).

Аналізуючи наведені норми права можна дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

Щодо відсутності оригіналу паспорту, як мотиву для відмови у призначенні пенсії, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що подавати оригінал паспорта ОСОБА_4 її представник не має повноважень, оскільки це паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу і підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дають право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну. Тому передавати свій паспорт іншій особі в користування заборонено.

Крім того, приписи Порядку №22-1 не вимагають додавати до заяви про призначення пенсії оригінал паспорту. Відповідно до п.2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією, повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

В даному випадку звертався із заявою уповноважений представник позивача, який має при собі власний паспорт, та подає нотаріально посвідчену копію паспорту заявника громадянина України для виїзду за кордон, з якої вбачається, що ОСОБА_6 на час звернення до відповідача була громадянкою України. В копії паспорту позивача вказана дату її народження - 25.07.1949 року, також в паспорті міститься відмітка, що позивач перебуває на консульському обліку в Державі Ізраїль, що повністю відповідає вимогам, зазначеним у Порядку №22-1 щодо підтвердження інформації про особу позивача, місце її проживання та вік, як того вимагає вищевказаний п.2.9 Порядку №22-1. У Порядку №22-1 відсутні вимоги щодо виду паспорту, який необхідно пред'являти заявнику, коли він звертається з заявою про призначення/поновлення пенсії, чи то може бути внутрішній паспорт громадянина України чи паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

До того ж, відповідно до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», а саме підпункту б) пункту 1 частини 1 статті 13 паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Також, суд констатує, що на момент подачі заяви про призначення пенсії, паспорт позивача був дійсним.

Таким чином, є безпідставними посилання відповідача на відсутність оригіналу паспорту позивача під час подання уповноваженим представником позивача документів для призначення позивачу пенсії.

Також відповідач посилається на відсутність реєстрації ОСОБА_4 за місцем проживання на території України, місця як підставу для відмови у призначенні пенсії.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги зазначені доводи у зв'язку з наступним.

Згідно з ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Виходячи із правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Твердження УПФУ про необхідність реєстрації на території України позивача, як на умову отримання нею пенсії, заборонено як національним так і міжнародним законодавством.

Окрім того, дані обставини зазначені і в постанові Генічеського районного суду Херсонської області від 06.06.2017 року по справі №653/921/17.

Суд першої інстанції погодився з висновком пенсійного органу щодо невідповідності Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і в організаціях зроблених в трудовій книжці позивача записів про заміну прізвища.

Позиція апелянта полягає в тому, що належність трудової книжки саме позивачу відповідачем не заперечується, а тому певні недоліки здійснених у цій книжці записів про зміну прізвища не є достатньою підставою для відмови в призначенні пенсії.

Колегія суддів погоджується з такими доводами апелянта у зв'язку з наступним.

Вимогами п.2.13 Розділу ІІ Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року №58, передбачено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_4 зазначені зміни внесено у 1973 році, коли ще не було Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року №58.

Окрім того, відповідачем у справі жодним чином не заперечується факт того, що трудова книжка, в якій зазначено про зміну прізвища з ОСОБА_4 на ОСОБА_4, а потім на ОСОБА_4, належить саме позивачу.

Отже, посилання пенсійного органу в якості підстав для відмови в призначення пенсії на недоліки зроблених в трудовій книжці позивача виправлень прізвища позивача є хибними.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач своїм листом від 30.10.2017 року неправомірно відмовив у задоволенні заяви представника позивача від 24.10.2017 року про призначення позивачу пенсії.

Вирішуючи питання про спосіб захисту, який необхідно застосувати у даній справі з метою відновлення права позивача, колегія суддів враховує, що Управління ПФУ в Генічеському районі Херсонської області відмовило у призначені позивачу пенсії виключно через недоліки документів, які додані до зави про призначення пенсії від 24.10.2017 року, без висновків про відсутності у позивача права на пенсію.

Також колегія суддів враховує, що з 08.11.2017 року Генічеське ПФУ реорганізоване у ГУ ПФУ у Херсонській області.

Оскільки вирішення питання про наявність в особи права на пенсію, а також визначення її розміру відповідно до законодавства належить до повноважень відповідних територіальних управлінь Пенсійного фонду, а рішення про відсутність у позивача права на пенсію відповідачем по суті не приймалось, колегія судів вважає, що належним способом захисту у даній справі буде зобов'язання відповідача прийняти до розгляду заяву представника ОСОБА_4 про призначення пенсії, яка була зареєстрована в Управлінні ПФУ в Генічеському районі Херсонської області 24.10.2017 року за №3036/02, та вирішити її по суті з прийняттям рішення про наявність або відсутність у позивача права на пенсію.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Колегія суддів вважає, що за результатами апеляційного перегляду даного справи рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття помилкового рішення, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог з виходом за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подачу позову в сумі 704,80 грн. та за подачу апеляційної скарги в сумі 1057,21 грн., а всього в сумі 24668,10 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року - скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління ПФУ в Генічеському районі Херсонської області Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в призначенні пенсії ОСОБА_4, яка викладена в листі від 30 жовтня 2017 року №2596/02.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області прийняти до розгляду заяву представника ОСОБА_4 про призначення пенсії, яка була зареєстрована в Управлінні ПФУ в Генічеському районі Херсонської області 24 жовтня 2017 року за №3036/02, та вирішити її по суті з прийняттям рішення про наявність або відсутність у ОСОБА_4 права на пенсію.

Стягнути на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) судові витрати у вигляді сплати судового збору за подачу позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 24668,10 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок його бюджетних асигнувань.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 28 серпня 2018 року.

Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Вербицька Н. В. Джабурія О.В.