Постанова № 76241916, 04.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4337/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Богаченка С.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання Смидюк Х.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Кухар Н.А.,

час ухвалення рішення - 10:14:21,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 26 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

20 листопада 2017 року ФОП ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 жовтня 2017 року № 0016164001 та № 0016174001.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що працівниками ГУ ДФС у Львівській області було проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за наслідками якої було складено акт № 131/4000/2864610055 від 10 жовтня 2017 року. Вважає, що податкові повідомлення-рішення від 19 жовтня 2017 року № 0016164001 та № 0016174001 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки у своїй підприємницькій діяльності не застосовує працю найманих працівників та в період з 09 жовтня 2017 року по 10 жовтня 2017 року перебував за межами України. Крім того зазначає, що працівниками всупереч вимогам ст.ст. 20, 80 ПК України не було здійснено контролю розрахункової операції.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 19 жовтня 2017 року № 0016174001 та № 0016164001.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позивачем попередньо не було отримано ліцензії на торгівлю алкогольними напоями, то позивач позбавлений обов'язку щодо внесення до Єдиного реєстру відомостей про місце зберігання алкогольних напоїв, необхідність у чому виникає саме після отримання відповідних дозвільних документів на продаж алкогольних напоїв, а тому рішення контролюючого органу щодо нарахування фінансової (штрафної) санкції за зберігання алкогольних та тютюнових виробів в місцях, що не внесено до Єдиного державного реєстру у розмірі 17000,00 грн є протиправним. Також, є протиправним рішення контролюючого органу щодо нарахування фінансової (штрафної) санкції за порушення ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР, у розмірі 15786,00 грн, оскільки в матеріалах перевірки не міститься даних про реалізацію товару, який не облікований у встановленому порядку, а також відсутні будь-які відомості про дослідження перевіряючими первинних документів бухгалтерського обліку щодо оприбуткування та вибуття товару.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що на момент проведення фактичної перевірки первинні документи(прихідні накладні) на алкогольні напої були відсутні за місцем їх реалізації, а отже походження таких алкогольних напоїв було невідомим. Також, ФОП ОСОБА_2 на час проведення перевірки не мав діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або довідки про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру, а отже не мав права зберігати алкогольні напої.

В судовому засіданні представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 10 жовтня 2017 року ГУ ДФС у Львівській області наказом № 4599 призначено проведення фактичної перевірки суб'єктів господарювання, згідно з додатком 1, щодо дотримання вимог Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (із змінами та доповненнями), Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями) та інших законодавчих актів, що регулюють виробництво і обіг алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Згідно наказу №4599 від 10 жовтня 2017 року та направлення на перевірку 10 жовтня 2017 року № 1369 було проведено фактичну перевірку кафе-бару, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить суб'єкту господарювання ФОП ОСОБА_2, з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами проведеної фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 складено акт від 10 жовтня 2017 року № 131/4200/2864610099. В акті перевірки було встановлено, факт зберігання алкогольних напоїв на загальну суму 7893, 00 грн, у місці де здійснює свою господарську діяльність ОСОБА_2 Накладних та документів на алкогольні напої, що знаходяться на зберіганні в кафе-барі до перевірки не представлено. Також встановлено факт, що на момент проведення перевірки у позивача була відсутня ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Крім цього, актом перевірки встановлені порушення ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме позивачем було здійснено зберігання алкогольних напоїв в місцях не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

19 жовтня 2017 року Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0016164001, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17000, 00 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0016174001, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15786, 00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників. Отже, зазначені норми встановлюють обов'язок суб'єктів господарювання саме після отримання ліцензії на продаж алкогольних напоїв зберігати спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби виключно в спеціальних місцях зберігання, які зафіксовані в Єдиному державному реєстрі місць зберігання.

Згідно із ст. 15 того ж Закону зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесене до Єдиного реєстру. Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків. До заяви додаються нотаріально засвідчена копія ліцензії на відповідний вид діяльності, виданої заявнику, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Частиною 39 цієї ж статті передбачено, що суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Аналізуючи вищенаведені норми права колегія суддів зазначає, що обов'язок у суб'єкта господарювання щодо внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів виникає саме після отримання останнім ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами та відповідності такого місця поняттю "місце зберігання" у розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 11 квітня 2018 року у справі № П/811/474/17.

З матеріалів справи слідує, що перевіркою було встановлено факт зберігання напоїв у місці, де здійснює свою господарську діяльність ОСОБА_2, а також той факт, що на момент проведення перевірки у позивача була відсутня ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Згідно оскаржуваного рішення № 0016164001 від 19 жовтня 2017 року до позивача застосовано штрафні санкції накладені згідно зі абз.11 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», якою визначено зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність вищевказаного рішення, оскільки позивачем попередньо не було отримано ліцензії на торгівлю алкогольними напоями, а тому позивач позбавлений обов'язку щодо внесення до Єдиного реєстру відомостей про місце зберігання алкогольних напоїв, необхідність у чому виникає саме після отримання відповідних дозвільних документів на продаж алкогольних напоїв, у контексті розуміння Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Щодо правомірності рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0016174001 від 19 жовтня 2017 року, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно акту перевірки встановлено порушення п. 12, п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями) та інших законодавчих актів, що регулюють виробництво і обіг алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №265/95-ВР, а саме: не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх реалізації/зберігання. На момент проведення фактичної перевірки первинні документи (прихідні накладні) на алкогольні напої були відсутні за місцем їх реалізації.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно із п. 12 ч. 1 ст. 3 того ж Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі(із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які перебували на загальній системі оподаткування, при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов'язку має наслідком застосування фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації.

Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ст. 9 якого підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством. Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Згідно оскаржуваного рішення №0016174001 до позивача застосовано штрафні санкції накладені згідно зі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», якою визначено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів.

Оскільки, судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах перевірки не міститься даних про реалізацію товару, які не обліковані у встановленому порядку, а також відсутні будь-які відомості про дослідження перевіряючими первинних документів бухгалтерського обліку щодо оприбуткування та вибуття товару, колегія суддів вважає, що відповідач не довів правомірність винесення ним оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій, а тому таке рішення є протиправним.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішень Головного управління ДФС у Львівській області № 0016164001 та № 0016174001 від 19 жовтня 2017 року.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року у справі № 813/4218/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді С. І. Богаченко І. І. Запотічний