Постанова № 76241858, 28.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 759/17749/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шум Л.М. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 03 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві стягувач: ОСОБА_3 про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області звернулось до Святошинського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві стягувач: ОСОБА_3 про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 03 липня 2018 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.04.2017 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дяконом Н.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа №759/11853/16-а від 05.04.2017 виданого Святошинським районним судом м. Києва про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській обл. видати довідку про заробітну плату для перерахунку пенсії як непрацюючому державному службовцю за формою, встановленою постановою правління Пенсійного фонду України від 04 вересня 2013 року № 15-1, відповідно до Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на момент призначення пенсії),постанови КМУ «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів» від 09.12.2015 № 1013, з врахуванням підвищення з 01.12.2015 року посадового окладу начальника юридичного відділу Головного управління Пенсійного фонду у Київській області та всіх складових заробітної плати, на які нараховуються внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

18.04.2017 позивач повідомив державного виконавця про видачу ОСОБА_3 довідку від 01.02.2017 №07/01-5 про заробітну плату.

Однак, вказана довідка не містила відомостей про інші виплати (винагорода про вислугу років, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань).

03.07.2017 постановою правління Пенсійного фонду України затверджено довідку про заробітну плату ОСОБА_3, із зазначенням розміру інших виплат.

Вказану довідку позивач листом від 31.10.2017 надіслав на адресу державного виконавця та стягувача. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, лист Управлінням оформлено до відправлення адресатам 20.11.2017, державний виконавець отримав лист з довідкою 22.11.2017, стягувач - 21.11.2017.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дяконом Н.М. від 31.10.2017 винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн. за повторне невиконання рішення Встановлено, що станом на 10.07.2017, згідно звернення стягувача, боржником рішення не виконано. 10.07.2017 винесено постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 5 100,00 грн. та встановлено новий 10-денний строк на виконання рішення. Боржником не повідомлено про виконання рішення суду у повному обсязі.

Позивач вважає вказану постанову державного виконавця незаконною, а тому звернувся до суду із відповідним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позовних вимог, зазначив, що боржник відомостей про повне фактичне виконання рішення суду у встановлений термін не надав, направив вірну довідку після винесення постанови про накладення арешту, а тому відсутні підстави для визнання незаконним та скасування постанови про накладення арешту від 31.10.2017.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (надалі за текстом - «Закон № 1404-VIII») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону № 1404-VIII визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.

Отже, правовою підставою для відкриття виконавчого провадження, зокрема є виконавчий документ, виданий на підставі та на виконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 ст.75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Як вже було зазначено, відомості про повне та фактичне виконання рішення суду при видачі довідки про заробітну плату від 03.07.2017 відправлено для відому та виконання стягувачу та державному виконавцю лише 20.11.2017, тобто через 4 місяці після її виготовлення.

Постанову про накладення штрафу винесено 31.10.2017, тобто до моменту направлення довідки адресатам.

Державний виконавець попереджав про наслідки невиконання рішення суду, надавав встановлений Законом № 1404 термін для добровільного виконання постанови суду.

Наведене свідчить про те, що постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дяконом Н.М. від 31.10.2017 винесена правомірно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області - залишити без задоволення.

постанову Святошинського районного суду м. Києва від 03 липня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.