Постанова № 76241450, 04.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року справа №812/1049/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Сухарька М.Г., Шишова О.О., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року (складене в повному обсязі 25 травня 2018 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 812/1049/18 (суддя в І інстанції Пляшкова К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (далі - відповідач), в якому просила: визнати дії відповідача, щодо відмови в призначенні та виплаті позивачу державної допомоги при народженні на неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 неправомірними; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу недоотриманої суми державної допомоги при народженні на неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи із ІНФОРМАЦІЯ_1 року, нараховувати та сплачувати надалі та виплатити виниклу заборгованість з виплати державної допомоги на рахунок, відкритий в ПАТ «ОЩАДБАНК».

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_6 народила дитину - ОСОБА_2. Після встановлення факту народження дитини у судовому порядку отримала свідоцтво про народження дитини на ОСОБА_2. Позивач отримала статус тимчасово переміщеної особи, зареєстрована в селищі Широкий, Станично-Луганський район, Луганська область.

У листопаді 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою для призначення та отримання допомоги при народженні дитини. Відповідь позивач отримала у березні 2018 року, згідно з якою у призначенні допомоги при народженні дитини позивачу відмовлено.

З посиланням на норму статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», позивач вважає, що дії відповідача порушують її конституційні права та права дитини на отримання соціальних виплат.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року у справі № 812/1049/18 позовні вимоги було задоволено частково, внаслідок чого: визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 23 листопада 2017 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язано Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 жовтня 2017 року про призначення державної допомоги при народженні, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання дій Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області неправомірними, зобов'язання Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області здійснити нарахування та виплату недоотриманої суми державної допомоги при народженні було відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області до Державного бюджету України судовий збір у сумі 704,80 грн.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, просив рішення місцевого суду змінити, а саме: рішення в частині зобов'язання Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 жовтня 2017 року про призначення державної допомоги при народженні, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу недоотриманої суми державної допомоги при народженні на неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи із ІНФОРМАЦІЯ_1 року, нараховувати та сплачувати надалі та виплатити виниклу заборгованість з виплати державної допомоги на рахунок, відкритий в ПАТ «ОЩАДБАНК»; доповнити рішення вимогами: допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати державної допомоги у межах суми стягнення за один місяць; зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду у строк один місяць з дня отримання рішення суду, яке набрало законної сили.

31 липня 2018 року на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Справа судом першої інстанції розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, у зв'язку з чим апеляційний перегляд здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 05.07.2016 у справі № 415/3185/16-ц встановлено факт народження дитини - хлопчика ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Нижньодеревечка, Краснодонського району, Луганської області, Україна, у громадянки України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки с. Широкий Станично-Луганського району Луганської області, пологи ІV, яка перебуває у шлюбі с ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 (арк.справи 54-57).

Станично-Луганським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області видано свідоцтво про народження від 22.07.2016 серія НОМЕР_2, яким підтверджено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; місце народження: Україна, Луганська область, Краснодонський район, село Нижньодеревечка; батьки: батько - ОСОБА_3, мати - ОСОБА_1; відповідний актовий запис від 22.07.2016 № 35 (арк.справи 33, 49).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2, що також підтверджено свідоцтвом про народження від 22.07.2016 серія НОМЕР_2 та посвідченням на надання пільг для багатодітних сімей від 09.09.2010 № 001740 (арк.справи 26, 33).

Відповідно до копії довідки від 19.10.2017 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, виданої УСЗН Станично-Луганської РДА, ОСОБА_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 перемістилася та взята на облік з 19.10.2017 за фактичною адресою: АДРЕСА_1

Збереження за позивачам статусу внутрішньо переміщеної особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, підтверджується довідкою від 03.04.2018 № НОМЕР_1 (арк.справи 31).

27 жовтня 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації та пільг від 27.10.2017 № 1836, а саме: про призначення допомоги при народженні дитини, до якої додала документи на 8 арк. Заяву та документи на 8 аркушах прийнято 27.10.2017, про що здійснено відповідний запис відповідальною особою УСЗН Станично-Луганської РДА (арк.справи 50-51).

Рішенням УСЗН Станично-Луганської РДА від 23.11.2017, згідно з пунктом 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», яким визначено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж 12 календарних місяців після народження дитини, відмовлено позивачу у призначенні такої допомоги (арк.справи 52).

Також листом б/д та б/н відповідач повідомив позивача, що згідно з витягом з протоколу від 23.11.2017 № 108 на підставі пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365, позивачу відмовлено у призначенні соціальних виплат (арк.справи 30).

З вищевикладеного встановлено, що відповідач відмовив позивачу у призначенні допомоги при народженні у зв'язку з пропуском дванадцяти місячного строку, встановленого законодавством для звернення за відповідною державною допомогою.

Колегія суддів зазначає, що оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині відмови в задоволенні позовних вимог, тому суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Що стосується обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

«Ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства: дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм; бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України; рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Колегія суддів вважає, що з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд першої інстанції на підставі частини другої статті 9 КАС України обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу недоотриманої суми державної допомоги при народженні на неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи із ІНФОРМАЦІЯ_1 року, нараховувати та сплачувати надалі та виплатити виниклу заборгованість з виплати державної допомоги на рахунок, відкритий в ПАТ «ОЩАДБАНК», колегія суддів зазначає наступне.

З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 5 Закону № 2811-XII визначено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідач має виключну компетенцію в питаннях призначення і виплати державної допомоги при народженні дитини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вирішення питань, порушених позивачем у позовній заяві, є дискреційними повноваженнями відповідача. Відповідно, суд не повноважний втручатися до таких повноважень.

Що стосується вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Колегія суддів вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що УСЗН Станично-Луганської РДА Луганської області буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

На підставі статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Оскільки судом виплати позивачу не присуджуються, то підстави для застосування вимог статті 371 КАС України відсутні.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року у справі № 812/1049/18 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року у справі № 812/1049/18 - залишити без змін.

Повне судове рішення - 04 вересня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді М.Г. Сухарьок

О.О. Шишов