Постанова № 76241368, 04.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року справа №812/1346/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді доповідача Ястребова Л. В.,

суддів Компанієць І.Д., Міронової Г. М.,

секретар Терзі Д.А.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2 (діє за довіреністю), розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року у справі № 812/1346/18 (головуючий І інстанції - Шембелян В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, третя особа - Сєвєродонецька міська рада Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2018 № 192999-1304-1214,-

В С Т А Н О В И В:

16 травня 2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2018 № 192999-1304-1214 (а.с. 4-7).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Сєвєродонецьку міську раду Луганської області (а.с. 41).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 22.03.2018 № 192999-1304-1214 про нарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання у сумі 2967,09 грн (дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень 09 копійок).

Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с. 77-80).

Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 288 Податкового кодексу України, яким встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки, контролюючим органом, на підставі договору оренди землі № 040941900027 від 03.12.2008 року розраховано розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2018 рік та вручено податкове повідомлення-рішення № 192999-1304-1214 від 22.03.2018 року на суму 2967,09 грн. (а.с. 88-89).

Під час апеляційного розгляду позивач та представник позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги, представник відповідача до суду не прибув.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, з 20.03.1996 року був зареєстрований Виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради у якості фізичною особою-підприємцем, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1. З 28.04.2017 року діяльність припинено (власне рішення), № запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності - 23830060007001999.

Зазначені обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 65-68).

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області є суб'єктом владних повноважень, на яке чинним законодавством покладено владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин, у т.ч. щодо визначення податкового зобов'язання за платежем: «Орендна плата з фізичних осіб».

Матеріали справи свідчать, що відповідачем, згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України 22 березня 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 192999-1304-1214, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» на суму 2967,09 грн (а.с. 8).

До вказаного податкового повідомлення-рішення, відповідачем також додано розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2018 рік, де зазначено наступне:

площа земельної ділянки - 6 кв. метрів, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 28.02.2008, 26.11.2008 (НГО) - 1709,28, прийнятий до розрахунку розміру орендної плати, відсотків нормативно грошової оцінки земельної ділянки - 10%;

- площа земельної ділянки - 45 кв. метрів, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 28.02.2008, 26.11.2008 (НГО) - 12819,60, прийнятий до розрахунку розміру орендної плати, відсотків нормативно грошової оцінки земельної ділянки - 10%.

Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання п. 289.3 ст. 289 Податкового кодексу України, враховуючи інформацію Державної служби статистики України, було визначено індекс споживчих цін, а саме: за 2009 рік становив 105,9; за 2010 рік становив 100,0; за 2011 рік становив 100,0; за 2012 рік становив 100,0; за 2013 рік становив 100,0; за 2014 рік становив 124,9; за 2015 рік становив 143,3; за 2016 рік становив 106; за 2017 рік становив 100,0.

Коефіцієнти індексації нормативно грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розрахований відповідно до п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України, становлять: 2008р. - 1,152; 2009р. - 1,059; 2010р. -1,0; 2011р. - 1,0; 2012р. - 1,0; 2013р. - 1,0; 2014р. - 1,249; 2015р. - 1,433; 2016р. - 1,06; 2017р. -1,0.

Розрахунок за 2018 рік: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (НГО)

- 12819,60 х 1,152 = 14768,18 грн. (НГО) - за 2009 рік;

- 14768,18 х 1,059 = 15639,50 грн. (НГО) - за 2010 рік;

- 15639,50 х 1,0 = 15639,50 грн. (НГО) - за 2011-2014 роки;

- 15639,50 х 1,249 = 19533,73 грн. (НГО) - за 2015 рік;

- 19533,73 х 1,433 = 27991,83 грн. (НГО) - за 2016 рік;

- 27991,83 х 1,06 = 29671,34 грн. (НГО) - за 2017 рік;

- 29671,34 х 1,0 = 29671,34 грн. (НГО) - за 2018 рік;

- 29671,34 х 10% = 2967,13 грн (річна сума орендної плати за земельну ділянку розміром 45 кв. м) (а.с.32).

ОСОБА_1 із таким податковим повідомленням-рішенням не погодився, звернувся до суду з позовом щодо своїх порушених контролюючим органом прав.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку про скасування спірного податкового повідомлення-рішення № 192999-1304-1214 від 22.03.2018 року у зв'язку з відсутністю належним чином оформленого об'єкту оподаткування орендною платою за землю відповідно до вимог п. 288.3 ст. 288 ПК України, а саме, у зв'язку з відсутністю технічної документації щодо земельної ділянки під вбудованим нежилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, а також акту передачі вказаної земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Спірним у дані справі є правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 192999-1304-1214 від 22.03.2018 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» на суму 2967,09 грн.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI Земельним кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ (далі-ЗК України), Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-XIV та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Починаючи з 01 січня 2011 року, законодавець систематизував правила адміністрування земельного податку та орендної плати за землю, як обов'язкового платежу, в розділі ХІІІ Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У підпункті 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Стаття 270 ПК України закріплює, що об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з частиною 1 статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно з підпунктом 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, до Державного земельного кадастру вносяться відомості про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, значення якої розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Згідно з підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 287.8 статті 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Тобто, фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, позивачу на праві приватної власності належить нежитлове приміщення загальною площею 93 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, дата прийняття рішення про державну реєстрацію (10.07.2007 року) (а.с.73-74).

Згідно з технічним паспортом цей об'єкт нерухомості обладнано окремим входом до нежитлового приміщення, площа якого не враховується до загальної площі об'єкту 93 кв. м (а.с.54-55).

Листом від 08.08.2016 № 01/296 Комунальне підприємство "Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації", який надіслано на адресу позивача повідомлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 є багатоквартирним п'ятиповерховим житловим будинком (а.с.11), а листом Сєвєродонецької міської ради №2861 від 04.08.2016 року підтверджено, що ОСОБА_1 належить об'єкт нерухомості загальною площею 93 кв. м за адресою: АДРЕСА_2, який є нежитловим вбудованим приміщенням у багатоповерховому жилому будинку (а.с.57).

Матеріали справи свідчать, що 03.12.2008 року між Сєвєродонецькою міською радою Луганської області (надалі - орендодавець) та ОСОБА_1 (надалі - орендар) укладено договір оренди землі реєстраційний № 040941900027.

Відповідно до п. 1 договору, орендодавець на підставі рішення № 2632 від 20.11.2008 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під існуючий окремий вхід до нежитлового приміщення), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Згідно із п. 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0006 га.

Пунктом 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1709,28 гривень.

Договір укладено на 25 років строком до 20.11.2033 року включно (пункт 8 договору).

На підставі п. 9 договору, орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі: 170,93 грн на рік, що складає 10,00% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (пункт 9 договору). (а.с.21-22).

В матеріалах справи наявний розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, грошова оцінка яких проведена на 01.12.2008 року, в якому наявна інформація про земельну ділянку площею 6м2 з розміром земельного податку 170,93 грн на рік та про земельну ділянку площею 45м2 під вбудованим приміщенням з розміром земельного податку 1281,96 грн на рік (а.с. 37).

На підставі акту передачі прийняття земельної ділянки в натурі від 28.01.2009 року, між позивачем та Сєвєродонецькою міською радою відбулось передача та прийняття земельної ділянки, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 в розмірі 0,0006 га (а.с.36).

Відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 25.06.2013 року за № 11348/27/Б1758-13, надати в оренду або у власність земельну ділянку для обслуговування вбудованого чи прибудованого приміщення в багатоквартирному будинку неможливо, оскільки не можливо створити об'єкт земельних відносин - земельну ділянку, не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна виділити приміщення будинку як окрему будівлю та надати йому окрему адресу, яка необхідна для визначення місця розташування земельної ділянки як складова поняття "земельна ділянка" (а.с.24).

Листом Управління Держгеокадастру у м. Сєвєродонецьку Луганської області від 12.02.2017 № 528/86-17 повідомило позивача, що в даних Державного земельного кадастру станом на 02.02.201 року відсутня інформація про земельну ділянку під вбудованим приміщенням за адресою: Луганська обл., АДРЕСА_1, не визначено її кадастровий номер та координати поворотних точок. Надати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки під вбудоване приміщення не є можливим (а.с.59).

На заяву позивача про надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки розміром 45 м2 станом на 2018 рік, Відділ у м. Сєвєродонецьку Головного Управління Держгеокадастру у Луганській області листом від 12.04.2018 року № 510/0/195-18 повідомив, що в даних Державного земельному кадастру станом на 11.04.2018 відсутня інформація про земельну ділянку під вбудованим приміщенням за адресою: Луганська обл., АДРЕСА_1, не визначено її кадастровий номер та координати поворотних точок. Надати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки під вбудоване приміщення не є можливим (а.с.9).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки земельна ділянка під вбудованим нежилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 як окремий об'єкт нерухомості не оформлювалася, у відповідача відсутні підстави для винесення податкового повідомлення-рішення від 22.03.2018 року № 192999-1304-1214, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» на суму 2967,09 грн.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року, оскільки, в даному випадку, відповідачем не доведено обґрунтованість формування сум оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області слід залишити без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року слід залишити без змін.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали, яку останній просив направити відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, частиною 1 ст. 249 КАС України, передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

За змістом цієї норми вбачається, що винесення окремої ухвали є правом суду, тому з огляду на зазначене, вимога апелянта щодо прийняття окремої ухвали, яку слід направити відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 04 вересня 2018 року.

Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 327, 328, 329, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року у справі № 812/1346/18- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст.328 КАС України.

Головуючий суддя: Л.В. Ястребова

Судді: І.Д. Компанієць

Г.М. Міронова