Постанова № 76241328, 04.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року справа №805/2818/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д.(суддя-доповідач),

суддів Міронової Г.М., Ястребової Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Терзі Д.А.,

представника відповідача Кравченко О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року у справі № 805/2818/18-а (головуючий І інстанції Циганенко А.І. ) за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004514802 від 27.11.2017, відповідно до якого зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 47901,84 гривень за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати, визначеного п. 287.3 ст. 287 ПК України ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №004504802 від 27.11.2017, відповідно до якого зобов'язано позивача сплати штраф у сумі 8406,19 гривень за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати, визначеного п. 287.3 ст. 287 ПК України.

В обґрунтування зазначив, що платники земельного податку та орендної плати з юридичних осіб, які перебувають на обліку у фіскальних органах, і знаходилися на території визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, а також земельні ділянки державної та комунальної власності, якими платники податків користуються знаходяться на території де проводилася АТО, на цей період звільняються від своїх обов'язків, зокрема, щодо сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004514802 від 27 листопада 2017 року про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 47901,84 гривень за затримку сплати грошового зобов'язання з орендної плати.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004504802 від 27 листопада 2017 року про зобов'язання ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 8406,19 гривень за затримку сплати грошового зобов'язання з орендної плати.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, ненадання вірної оцінки обставинам справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якої відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

1. Наявність у позивача сертифікату ТПП України про настання обставин непереборної сили не є підставою для несплати податкових зобов'язань, та не є обставинами, що звільняють платника податку від відповідальності за несплату узгоджених грошових зобов'язань, а лише засвідчує факт, який повинен братись до уваги контролюючим органом для надання платникові розстрочення або відстрочення сплати таких зобов'язань (у разі прийняття відповідного рішення) через обставину непереборної сили.

2. Судом першої інстанції, під час вирішення питання щодо законності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень не враховано, що смт. Мангуш (місцезнаходження орендованої земельної ділянки), де позивач здійснює діяльність не є тимчасово окупованої територією та територією на лінії зіткнення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати судове рішення, прийняте судом першої інстанції та відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Фактичні обставини справи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, суд встановив наступне.

ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" зареєстроване в якості юридичної особи, включене до ЄДРПОУ за номером 00131268 за адресою: вул. Островського, буд.8, м. Краматорськ, 84302.

Перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області в якості платника окремих податків та зборів за неосновним місцем обліку. Здійснює господарську діяльність відповідно до Статуту підприємства.

До Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області в електронному виді позивачем були подані наступні податкові декларація з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб:

№9016937882 від 15 лютого 20106 року із визначенням податкових зобов'язань на 2016 рік;

№9254879875 від 30 грудня 2016 року із визначенням уточнених податкових зобов'язань на 2016 рік (в рядку 6-12 нарахована до зменшення податкові зобов'язання за період січень-червень 2016 року);

№9022336279 від 17 лютого 2017 року із визначенням податкових зобов'язань на 2017 рік.

27 жовтня 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області складено "Акт №189/05-99-48-02/00131268 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (код за ЄДРПОУ 00131268) за 2016-2017рр." (далі - Акт).

За висновками Акту позивач порушив терміни сплати самостійно визначеного в податкових деклараціях №9016937882 від 15.02.20106, №9254879875 від 30.12.2016, №9022336279 від 17.02.2017, грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначених пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України. Контролюючий орган дійшов висновку про наявність у позивача податкового боргу, а тому згідно пункту 87.9 статі 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податку.

27.11.2017 року відповідачем на підставі акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0004514802 за затримку сплати грошового зобов'язання з орендної плати позивач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 47901,84 гривень.

27.11.2017 року відповідачем на підставі акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0004504802 за затримку сплати грошового зобов'язання з орендної плати позивач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 8406,19 гривень.

Судами встановлено, що відповідач при надходженні від позивача грошових коштів на оплату поточних податкових зобов'язань відповідно до пункту 87.9 статі 87 Податкового кодексу України зараховував ці кошти в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного позивачем.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

За приписами частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у [...] адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/4573/16-а від 26 квітня 2017 року, яка набрала законної сили 19 липня 2017 року, задоволено позов ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" до Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Визнано протиправним та скасовано податкову вимогу Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 11 березня 2016 року форми "Ю" №107-23, якою зобов`язано ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" сплатити суму податкового боргу з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб, що виник станом на 10.03.2016 у розмірі 41309,65 гривень.

Визнано протиправним та скасовано податкову вимогу Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 14 березня 2016 року форми "Ю" №131-23, якою зобов`язано ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" сплатити суму податкового боргу з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб, що виник станом на 13.03.2016 у розмірі 8250,05 гривень.

Зобов'язано Мангуську ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області внести зміни до інтегрованих карток з земельного податку та орендної плати юридичних осіб ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу недоїмки (пені) на загальну суму 10694,33 гривень.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України).

Згідно п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами п. 288.1 ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому .46 , з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Враховуючи вимоги п.87.1 ст.87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до пункту 87.9 визначено, що разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 ПК України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судами встановлено, що відповідно до зазначеної норми відповідачем були зараховані кошти сплачені ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" в рахунок податкового боргу позивача, який виник у період до 08.06.2016 року.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей".

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 6 Закону №1669-VII (в редакції, чинній до 8 червня 2016 року) під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

За змістом статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та від 02 грудня 2015 року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» були затверджені Переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких внесено смт. Мангуш.

Суд зазначає, що оскільки Закон № 1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 1669-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Відтак положення цього Закону підлягають застосуванню у межах спірних відносин виходячи із положень податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку закріпленого підпунктом 4.1.4пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України та пункту 56.21 статті 56 цього кодексу.

Стосовно посилання апелянта, що наявність сертифікату ТПП України про настання обставин непереборної сили не є підставою для несплати податкових зобов'язань, суд зазначає наступне.

Статтею 6 Закону №1669, яка має пряму дію, не вимагається додаткового отримання сертифіката про засвідчення настання форс-мажорних обставин.

Дійсно сертифікат Торгово-промислової палати України є доказом, підтверджуючим причини та настання обставин, які не залежали від учасника подій. Проте у даній справі, в силу вимог статті 6 Закону № 1669-VII та Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого внесено смт. Мангуш, дані обставини не потребують такого підтвердження.

Згідно з положеннями Закону № 1669-VII достатньою підставою, зокрема, для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 01.08.2018 року у справі №805/1926/17-а, від 26.06.2018 року у справі № 805/3840/16-а, від 01.08.2018 року у справі № 805/1270/17-а.

Тобто, при погашенні позивачем своїх зобов'язань починаючи з 08.06.2016, контролюючий орган протиправно зараховував ці кошти в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного позивачем, оскільки судовими рішеннями встановлена відсутність такого податкового боргу.

Суд не приймає посилання апелянта на пункт 38 підрозділу10 "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в редакції Закону України від 23.03.2017 №1989-VIII, з огляду на наступне.

Підрозділ 10 "Перехідні положення" Податкового кодексу України був доповнений пунктом 38 Законом України 21 грудня 2016 року № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні, який набув чинності 01 січня 2017 року".

В подальшому в цей Закон були внесені зміни Законом України від 23.03.2017 №1989-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні".

Положення пункту 38 розділу 10 Податкового кодексу України не можуть бути застосовані для врегулювання спірних правовідносин, оскільки, як зазначалося раніше, судовими рішеннями було встановлено, що у позивача відсутній податковий борг з орендної плати за земельні ділянки, які зазначені в податкових деклараціях №9016937882 від 15.02.20106, №9254879875 від 30.12.2016, №9022336279 від 17.02.2017, а тому контролюючий орган має враховувати цю обставину та зараховувати кошти, що сплачує позивач залежно від визначеного ним в платіжних дорученнях напряму сплати.

Підсумовуючи викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Як визначено п.6 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року у справі № 805/2818/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року у справі № 805/2818/18-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 04 вересня 2018 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 04 вересня 2018 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Г.М. Міронова

Л.В. Ястребова