
Справа № 263/14421/17
Провадження № 2/263/375/2018
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2018 року м. Маріуполь
Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Кулика С.В.,
за участю секретаря Ребеко О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позову зазначили, що відповідно до кредитного договору № б/н від 07.04.2014 р., укладеного між позивачем та ОСОБА_1, останній був наданий кредит у розмірі 9895,06 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється починаючи з «01» по «25» число кожного місяця відповідач повинен здійснювати щомісячний платіж для погашення заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складають між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених кредитним договором. Згідно п.2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. На теперішній час заборгованість по кредиту, відсоткам, пені, комісії та штрафам за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за кредитним договором не погашена та станом на 22.10.2017р. складає 31938,87 грн., з них: 9895,07 грн. - заборгованість за кредитом; 6407,05 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 14248,80 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 1387, 95 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди, у зв’язку із чим банк просить стягнути вказану заборгованість та судові витрати у розмірі 1600,00 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 08 листопада 2017 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено до розгляду.
23.02.2018 року у зв’язку з набуттям чинності 15.12.2017 року Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції, суд прийшов до висновку, що подальший розгляд цієї справи належить проводити за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження в частині, у якій вони не встановлюють нових обов'язків, скасовують чи звужують права, що належні учасникам судового процесу, чи обмежують їх використання.
05.03.2018 року представником відповідача було надано письмове заперечення, у якому він посилається на те, що позивачем не наданий суду кредитний договір в обґрунтування позовних вимог. Крім того, було зазначено, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вказаними вимогами. За період з 07.04.2014 року відповідач жодного разу не здійснила щомісячні платежі по погашенню заборгованості. Вважає, що строк позовної давності потрібно рахувати саме з цієї дати, а не з 24.10.2017 року, як зазначено у позовній заяві. У зв’язку з чим просив суд відмовити у позові, в наслідок пропуску строку позовної давності.
06.04.2018 року від представника позивача надійшла відповідь на заперечення, в якій зазначено, що відповідач був ознайомлений з Умовами кредитування, а саме з Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості від 07 квітня 2014 року та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Тобто, предметом даного спору є саме Генеральна угода б/н від 07.04.2014 року, копія якої міститься в матеріалах справи, що суперечить твердженню відповідача. Крім того, позивачем було надано копії Анкети-заяви на отримання кредиту від 20.12.2006 року.
08.05.2018 року представником позивача надана додаткова відповідь на заперечення представника відповідача ОСОБА_2В від 05 березня 2018 року, відповідно до яких 07 квітня 2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 9895,06 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Генеральною угодою сторони погодили новий строк погашення заборгованості, а саме: з 07.04.2014 року по 30.04.2016 року, розмір заборгованості, розмір відсоткової ставки, порядок і спосіб внесення платежів для погашення заборгованості. З моменту підписання генеральної угоди відповідач не зверталась з запитами чи претензіями щодо відсутності одного з кредитних договорів, невідповідності суми боргу, щодо списання коштів з її рахунків та решти заперечень, які були надані у відзиві на позовну заяву.
Вважає, що заперечення відповідача містять хибні твердження, які нічим не підтверджені та спрямовані на уникнення відповідальності. Просили суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання не з’явилась, надала заяву, в якій просила суд розглянути справу за її відсутності, заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі, у разі відсутності у судовому засідання відповідача, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з’явилася, про причини неявки суд не повідомила, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Представник відповідача надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову за підставами, зазначеними в запереченнях.
Враховуючи, що в судове засідання не з’явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
13 грудня 2006 року ОСОБА_1 була подана заява позивачу про видачу платіжної картки з кредитним лімітом. 20.12.2006 року ПАТ КБ «Приватбанк» був погоджений кредитний ліміт у розмірі 2300 грн., для відповідача.
Позивачем було надано відповідачу кредитні кошти. Проте, в подальшому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за користування кредитними коштами. З метою врегулювання виниклої заборгованості 07 квітня 2014 року банк уклав із ОСОБА_1 Генеральну угоду б/н про реструктуризацію заборгованості, з метою своєчасного виконання відповідачем наявних зообов’язань. Згідно Генеральної угоди від 07.04.2014 року банком було списано: проценти у розмірі 868,56 грн., комісії у розмірі 201,54 грн., штрафу у розмірі 317,85 грн. Загальна сума заборгованості після підписання договору реструктуризації складала 10495,07 грн. Генеральною угодою сторони погодили новий строк погашення заборгованості, а саме: з 07 квітня 2014 року по 30 квітня 2016 року, розмір заборгованості, розмір відсоткової ставки, порядок і спосіб внесення платежів на погашення заборгованості, шляхом відкриття картрахунку та встановлення кредитного ліміту на платіжну карту у розмірі загальної заборгованості.
На підставі Генеральної угоди від 07.04.2014 року ОСОБА_1, ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг та підписавши угоду, отримала кредит у розмірі 9895,06 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Таким чином, підписавши Генеральну угоду разом з запропонованими ПАТ КБ «ПриватБанк» Умовами та правилами, Тарифами, відповідач визнала існування кредитних зобов’язань перед банківською установою та наявність Кредитного договору як такого. Тому предметом даного спору є саме Генеральна угода б/н від 07.04.2018 року.
Відповідач умови повернення кредиту належним чином не виконувала, у зв’язку з чим, станом на 22 жовтня 2017 року, утворилася заборгованість в розмірі 31938,87 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 9895,07 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 6407,05 грн., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 14248,80 грн., та штрафу відповідно до п.2.2 Генеральної угоди в розмірі 1387,95 грн.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (свобода укладення договору). Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Статтею 255 ЦПК України передбачений вичерпний перелік підстав закриття провадження у справі: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; відсутній предмет спору; набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Враховуючи те, що жодна з вказаних обставин не стосується суті спору, наведені відповідачем доводи не можуть бути підставою для закриття провадження по справі.
Відповідно до ч.1. ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч 1. ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, відповідно до ст. 1048 ЦК України, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1. ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно з положенням статті 549 ЦК України пеня і штраф є різновидами неустойки, як юридичної відповідальності.
Відповідно п.1.1.3 до Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 07 квітня 2014 року дата кінцевого погашення заборгованості за договором - 30 квітня 2016 року, п.1.1.2 заборгованість за договору 1 з дати підписання Генеральної угоди складає 10495,07 грн.
З тексту вказаної генеральної угоди від 07.04.2014 року, вбачається, що остаточним строком повернення кредитних коштів банку є 30.04.2016 року, проте повернення вказаних кредитних коштів повинно здійснюватися шляхом сплати щомісячних платежів в сумі 495,15 грн., починаючи з 01 по 25 число кожного місяця для погашення заборгованості по кредиту, яке складається з заборгованості по кредиту, відсоткам, а також інших витрат відповідно до Умов та правил. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 30.04.2016 року. При цьому умовами вказаної генеральної угоди від 07.04.2014 року передбачено, що у випадку порушення зайомщиком будь якого зобов'язання більш ніж на 1 день, строком повернення кредитних коштів у повному обсязі є 2-й день з моменту виникнення такого порушення. При цьому вся заборгованість по кредиту, починаючи з дня наступного за днем погашення кредиту, вважається простроченою. Також вказаною угодою передбачено нарахування штрафних санкцій та пені у разі порушення позичальником зобов'язань по угоді.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з витмогою про захист свого цивільного права чи інтересу.
Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки. Зі змісту ст.. 258 ЦК України, до вимог зокрема про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється спеціальна позовна давність тривалістю 1 рік.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Діями про визнанням боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, що свідчать про наявність боргу, в тому числі повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
Відповідно до вимог ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась, або могла довідатися про порушення свого права або про особу , яка його порушила.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 07.04.2014 року відповідач жодного разу не здійснила погашення наявної заборгованості, не сплачувала щомісячні обов'язкові платежі. З урахуванням наведеного суд вважає, що позивач дізнався про порушення відповідачем зобов'язань по генеральній угоді від 07.04.2014 року з часу, коли не було здійснено черговий щомісячний платіж а саме: з 25 квітня 2014 року, що передбачено вищевказаною генеральною угодою, укладеною між сторонами 07.04.2014 року. Оскільки позивач звернувся до суду з вказаним позовом 01.11.2017 року, то позивачем було порушено строк позовної давності. Даних про наявність обставин, які свідчили про переривання строку позовної давності або поважність причин пропуску строку позовної давності суду не представлено.
Стосовно стверджень представніка позивача про те, що між сторонами було погоджено збільшення позовної давності до 50 років, то суд з цього приводу враховує наступне.
З матеріалів справи вбачається та це не оспорюється сторонами, що кредитні зобов’язання виникли у відповідача перед позивачем у 2006 році. Відповідач порушила умови кредитних зобов’язань перед позивачем. Саме для врегулювання вказаних спірних обставин між сторонами і була укладена генеральна угода від 07.04.2014 року. З тексту вказаної генеральної угоди вбачається, що в ній прописані всі істотні обставини, необхідні для врегулювання зобов’язань відповідача перед позивачем. Передбачена і відповідальність відповідача за порушення умов генеральної угоди. Проте у вказаній генеральній угоді не мається вказівки на те, що строк позовної давності по вказаним правовідношенням складає 50 років. З тексту генеральної угоди вбачається,що сторони домовились про приєднання до умов та правил надання продукта кредитних карт. Проте не зазначено, саме до яких умов та правил, здійснюють приєднання сторони, оскільки вони не конкретизовані. В своїх запереченням представник позивача посилається на умови та правила надання продукта кредитних карт, які затверджені наказом від 06.03.2010 року номер СП-2010-256, в яких, зокрема, міститься пункт 1.1.7.31, в якому зазначено, що позовна давність стосовно вимог банку про повернення кредитних коштів, відсотків та штрафних санкцій складає 50 років. Однак, під час розгляду справи не надано суду доказів того, що відповідач погодила вказану умову, оскільки при отриманні нею кредитних коштів у 2006 році, зазначених умов не існувало, а в генеральній угоді, яка була затверджена 07.04.2014 року та яку підписала відповідач, не конкретизовано, до яких саме умов та правил надання продукта кредитних карт приєднуються сторони. В наданих позивачем умовах та правилах надання продукта кредитних карт від 06.03.2010 номер СП-2010-256 не мається підпису відповідача. З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позивчем не доведено в передбаченому законом порядку, про той факт, що сторонами було погоджено застосування спеціальної позовної давності строком у 50 років до вказаних спірних правовідносин.
З урахування наведеного, суд вважає, що позивачем було порушено строки позовної давності та враховуючи що відповідачем було заявлено про застосування позовної давності, вважає, що частина позовних вимог не підлягає задоволенню в наслідок пропуску строку позовної давності. Враховуючи що вимогами генеральної угоди передбачений щомісячний платіж до 25 числа кожного місяця в сумі 495,15 грн., то суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення коштів та відсотків за користування кредитом за період з 07.04.2014 року по 01.11.2017 року дату звернення з позовними вимогами до суду внаслідок пропуску строку позовної давності.
Разом з тим, в іншій частині суд вважає, що відповідачем було порушено умови генеральної угоди від 07.04.2014 року та взятих на себе зобов’язань, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7468,07 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 5368 грн. Заперечення відповідача в цій частині суд вважає непереконливими.
Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафів суд зазнає наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Згідно Розпорядження КМУ № 1275-р від 02.12.2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», в переліку міст, де проводиться антитерористична операція, зазначене місто Маріуполь.
У зв’язку з викладеним, враховуючи, що відповідач зареєстрована та постійно мешкає в місті Маріуполі, нарахування штрафів та пені на суму заборгованості за кредитним договором від 07.04.2014р., укладеним з ОСОБА_1, суд вважає неправомірним, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає як необґрунтований.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд стягує з відповідача на користь позивача у відшкодування оплати судового збору 600 грн.
На підставі ст. 549, 624, 1046, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 206, 263-265 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 07 квітня 2014 року в розмірі 12836,12 (дванадцять тисяч вісімсот тридцять шість гривень 12 копійок), судовий збір у розмірі 600 гривень, а всього 13436 гривень 12 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Донецької області або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін у справі:
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН -НОМЕР_1, адреса реєстрації: 87554, АДРЕСА_1, паспорт серії ВК №620045.
Суддя С.В.Кулик
Судове рішення № 76241136, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя) було прийнято 08.08.2018. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 263/14421/17. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: