Рішення № 76240534, 24.07.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 р. м. Чернівці справа № 824/861/17-а

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.

за участю секретаря судового засідання Бідней О.В.

учасників справи:

позивачі - не з'явилися

представника відповідача - ОСОБА_2

представника третьої особи - ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Чагорська сільська рада, ОСОБА_1 обласна державна адміністрація

про зобов'язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 р. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (далі - позивачі) звернулися до суду із вказаним позовом, в якому просили:

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області площею 0,3650 га.

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області площею 0,1561 га.

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області площею 0,2026 га.

В обґрунтування позовних вимог позивачі, посилаючись на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.09.2017 р., зазначали, що відповідачем 24.10.2017 р. втретє протиправно відмовлено у затвердженні проектів землеустрою. Просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.11.2017 р. відкрито загальне провадження у адміністративній справі №824/861/17-а.

28.12.2017 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду закрито провадження у справі № 824/861/17-а у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 р. у справі №824/861/17-а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.12.2017 р. скасовано. Справу направлено до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано для розгляду судді Чернівецького окружного адміністративного суду Левицькому В.К.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.05.2018 р. адміністративну справу №824/861/17-а прийнято до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.05.2018 р. клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, замінивши засідання для розгляду справи по суті, підготовчим.

30.05.2018 р. Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (далі - відповідач) подало до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого вказував, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки повторні звернення позивачів із заявами про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області подавались в період коли постанова не набрала законної сили.

Відповідач вважає, що позивачами по суті порушено процедуру реалізації права на безоплатну передачу земель у приватну власність, встановлену законодавцем та з огляду на фактичне місце розташування земельних ділянок із кадастровими номерами №7321087900:01:005:1119, №7321087900:01:005:1120 та №7321087900:01:005:1121, є підстави стверджувати про відсутність у позивачів відповідних дозволів компетентного державного органу.

Позивачі 01.06.2018 р. подали до суду заяву, відповідно до змісту якої просили суд розглянути справу без їхньої участі. Крім того вказали, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.06.2018 р. залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 обласну державну адміністрацію.

Чагорська сільської ради пояснення по суті справи до суду не надала, однак 16.07.2018 р. від голови Чагорської сільської ради надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.07.2018 р. занесеною до протоколу судового засідання відмовлено в задоволенні клопотання представника позивачів про витребування доказів, а саме технічної документації, на підставі якої внесено зміни до Державного земельного кадастру щодо інформації про земельні ділянки кадастровими номерами №7321087900:01:005:1119, №7321087900:01:005:1120 та №7321087900:01:005:1121. Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд виходив з того, що представником позивачів необґрунтовано заявлене клопотання, а також подано без врахування вимог ст. ст. 79, 80 та 167 КАС України.

24.07.2018 р. в підготовчому засіданні представником відповідача та представником ОСОБА_1 обласної державної адміністрації подано до суду заяви про перехід з підготовчого провадження до розгляду справи по суті. Враховуючи наведене, а також подання іншими учасниками справи клопотань про розгляд справи за їх відсутності, керуючись ч.7 ст. 181 КАС України, ухвалою суду від 24.07.2018 р. занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та у той же самий день розпочато розгляд справи по суті.

У вступному слові представник відповідача заперечував проти позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

У вступному слові представник ОСОБА_1 обласної державної адміністрації також заперечував проти задоволення адміністративного позову та наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.

Частиною 3 ст. 194 КАС України встановлено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України, суд вважає, що подання позивачами та третьою особою Чагорською сільською радою заяв про розгляд справи за їх відсутності не є перешкодою для розгляду і вирішення справи по суті.

Вислухавши вступне слово учасників справи, з'ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, судом встановлено наступне.

09.10.2017 р. позивачі звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявами про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення державної власності у власність площами 0,3650 га, 0,1561 га, 0,2026 га для ведення особистого селянського господарства на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області.

До заяв позивачами надавались проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; агрохімічні паспорти; витяги з Державного земельного кадастру; рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.09.2017 р. по справі №824/523/17-а.

Листами № В-3860/0-2921/-6-17, №В-3862/0-2922/-6-17, №В-3861/0-2920/-6-17 від 24.10.2017 р. Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повідомило позивачам про повернення матеріалів для виправлення недоліків, у зв'язку з не усуненням всіх зауважень.

Не погоджуючись із відмовами у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, позивачі звернулись до суду з цим позовом.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, з наступних міркувань.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 1 та 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства

Згідно з п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Частиною 1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частинами 6 і 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_7 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України).

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частиною 9 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (ч. 10, 11 ст. 118 ЗК України).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 186-1 ЗК України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (п. 1 ч. 6 ст. 186-1 ЗК України).

Приписами ч. 7 ст. 186-1 ЗК України визначено, що органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Частиною 8 ст. 186-1 ЗК України встановлено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа розробляє проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в подальшому органи визначенні ст. 186-1 ЗК України, приймають одне з відповідних рішень.

У разі прийняття рішення про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідні органи повинні вказати вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою та зазначити розумний строк для усунення таких недоліків.

Судом встановлено, що наказами Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №24-1201/14-16-сг, №24-1202/14-16-сг, №24-1203/14-16-сг від 17.08.2016 р. надано гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, орієнтовною площею земельних ділянок: ОСОБА_4 - 0,36 га, ОСОБА_5 - 0,16 га, ОСОБА_6 - 0,2026 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03), з подальшою передачею їх у власність.

На замовленням позивачів приватним підприємством “Захід-Зем” виготовлено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (безоплатно) для ведення особистого селянського господарства, Чернівецька область, Глибоцький район, на території Чагорської сільської ради (загальні площі: для ОСОБА_6 - 0,20 га, для ОСОБА_4 - 0,36 га, для ОСОБА_5 - 0,16 га).

З матеріалів справи видно, що розглянувши матеріали проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність позивачів, відділом Держгеокадастру у Глибоцькому районі Чернівецької області висновками від 16.09.2016 р. №327/41-16, №328/41-16 та №329/41-16 погоджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення Чагорської сільської ради. Місце розташування: за межами с. Чагор, Чагорської сільської ради, Глибоцького району).

Зі змісту постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.09.2017 р. у справі №824/523/17-а видно, що у зв’язку із погодженням проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства позивачі звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявами, в яких просили затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення державної власності у власність для ведення особистого селянського господарства.

Листами Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області № В-3295/0-3163/6-16, №В-3296/0-3161/6-16 та № В-3293/0-3162/-16 від 15.11.2016 р. проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_6, ОСОБА_4, та ОСОБА_5 повернуті їм на доопрацювання.

05.05.2017 р. позивачі знову звернулись до ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявами про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області.

Листами №В-1518/0-1407/-6-17, №В-1519/0-1408/6-17 та №В-1520/0-1406/6-17 від 18.05.2017 р. Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повідомило ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що не всі зауваження усунуто.

Не погоджуючись із висновками Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства позивачі звернулися до суду.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.09.2017 р. у справі №824/523/17-а, яка набрала законної сили, адміністративний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, що оформлені листами від 18.05.2017 р., у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, надані ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Зобов’язано Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повторно розглянути заяви ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

09.10.2017 р. позивачі звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявами про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення державної власності у власність площами 0,3650 га, 0,1561 га, 0,2026 га для ведення особистого селянського господарства на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області.

Як зазначалося раніше, листами № В-3860/0-2921/-6-17, №В-3862/0-2922/-6-17, №В-3861/0-2920/-6-17 від 24.10.2017 р. Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повідомило позивачам про повернення матеріалів для виправлення недоліків, у зв'язку з не усуненням всіх зауважень.

Зокрема, листом №В-3860/0-2921/6-17 від 24.10.2017 р. Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повідомило ОСОБА_4 про такі зауваження до проекту землеустрою: 1) погодження акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання органом місцевого самоврядування суперечить вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 15.05.2010 р. №376; 2) відповідно до викопіювання з плану землекористування Чагорської сільської ради та відомостей Державного земельного кадастру, земельна ділянка проектується за рахунок чагарників; 3) матеріали землевпорядного проектування не відображають відомості Державного земельного кадастру. Крім того, відстань до урізу води зазначити з урахуванням вимог ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України та фактичного місця розташування запроектованої земельної ділянки; 4) у зверненні до Головного управління про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою було надано графічні матеріали на яких відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (угіддя рілля та сінокос). Однак місце розташування запроектованої земельної ділянки не відповідає матеріалам, що надавались до заяви про надання дозволу на складання проекту відведення.

Листом №В-3862/0-2922/-6-17 від 24.10.2017 р. Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повідомило ОСОБА_5 про такі зауваження до проекту землеустрою: 1) погодження акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання органом місцевого самоврядування суперечить вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 15.05.2010 р. №376; 2) відповідно до викопіювання з плану землекористування Чагорської сільської ради та відомостей Державного земельного кадастру, частина земельної ділянки проектується за рахунок чагарників; 3) матеріали землевпорядного проектування не відображають відомості Державного земельного кадастру. Крім того, відстань до урізу води зазначити з урахуванням вимог ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України та фактичного місця розташування запроектованої земельної ділянки; 4) у зверненні до Головного управління про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою було надано графічні матеріали на яких відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (угіддя, рілля). Однак місце розташування запроектованої земельної ділянки не відповідає матеріалам, що надавались до заяви про надання дозволу на складання проекту відведення.

У листі №В-3861/0-2920/-6-17 від 24.10.2017 р. Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повідомило ОСОБА_6 про такі зауваження до проекту землеустрою: 1) відповідно до викопіювання з плану землекористування Чагорської сільської ради та відомостей Державного земельного кадастру, земельна ділянка проектується за рахунок чагарників; 2) матеріали землевпорядного проектування не відображають відомості Державного земельного кадастру. Крім того, відстань до урізу води зазначити з урахуванням вимог ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України та фактичного місця розташування запроектованої земельної ділянки; 3) у зверненні до Головного управління про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою було надано графічні матеріали на яких відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (угіддя сінокіс). Однак місце розташування запроектованої земельної ділянки не відповідає матеріалам, що додавались до заяви про надання дозволу на складання проекту відведення (а.с. 52).

Разом із цим, в указаних листах також зазначено, що з метою виправлення виявлених недоліків матеріали будуть повернуті у відділ Держгеокадастру у Глибоцькому районі Чернівецької області згідно з актом прийому передачі документацій для усунення зауважень розробником документації із землеустрою (ПП “Захід-Зем”).

Дослідженням витягів з Державного земельного кадастру № НВ-7302603752018, № НВ-7302603862018 та № НВ-7302603912018 від 25.05.2018 р., судом встановлено, що спірні земельні ділянки кадастровими номерами №7321087900:01:005:1119, №7321087900:01:005:1120 та №7321087900:01:005:1121 перебувають у державній власності, цільове призначення спірних земельних ділянок - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. Органом, який зареєстрував земельні ділянки - відділ Держгеокадастру у Глибоцькому районі Чернівецької області, дата реєстрації 28.09.2016 р.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до витягу №НВ-7302603752018 з Державного земельного кадастру на земельну ділянку з кадастровим номером № 7321087900:01:005:1119 площею 0,3650 га містяться відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, а саме вид обмеження - прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах площею 0,22086 га та 0,0527 га, безстроково.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру № НВ-7302603862018 на земельну ділянку з кадастровим номером №7321087900:01:005:1120 площею 0,2026 га серед відомостей про обмеження у використанні земельної ділянки зазначено вид обмеження - прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах площею 0,1805 га, безстроково.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру № НВ-7302603912018 земельну ділянку з кадастровим номером № 7321087900:01:005:1121 площею 0,1561 га серед відомостей про обмеження у використанні земельної ділянки зазначено вид обмеження - прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах, площею 0,0593 га, 0,0450 га та 0,0084 га, безстроково.

Дослідженням матеріалів справи також встановлено, що існує відмінність у місці розташуванні спірних земельних ділянок у картографічних матеріалах з бажаним місцем розташування земельних ділянок поданих позивачами (угіддя, рілля та сінокіс) разом із заявою та місцем розташування земельних ділянок вказаних у проектах землеустрою та наданих позивачами для затвердження відповідачу.

Вказані обставини підтвердили також учасники справи у судовому засіданні вказавши, що дозволи на розроблення документації із землеустрою позивачам надавались, згідно поданих ними картографічних матеріалів, з огляду на одне місце розташування, а проект землеустрою розроблено виконавцем ПП "Захід-Зем" із розташуванням земельних ділянок в іншому місці.

Як видно з матеріалів справи, позивачами не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували протилежне, а тому доводи позивачів щодо протиправності дій відповідача відхиляє.

Оскільки, дозволи на розроблення документації із землеустрою позивачам надавалися, відповідно поданої ними картографічних матеріалів, з огляду на одне місце розташування, а проект землеустрою розроблений на земельні ділянки, які знаходяться зовсім в іншому місці та накладаються на інші земельні ділянки на які встановлено обмеження щодо використання, суд приходить до висновку про правомірність наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області відмови оформленої листами №В-3860/0-2921/-6-17, №В-3862/0-2922/-6-17, №В-3861/0-2920/-6-17 від 24.10.2017 р.

Не обґрунтованими на думку суду є також посилання позивачів щодо не виконання судового рішення у справі № 824/523/17-а, оскільки, як встановлено по справі, за результатами розгляду заяв поданих позивачами на підставі вказаного судового рішення, відповідач повторно у межах своїх повноважень і встановлені Земельним кодексом строки розглянув заяви позивачів та надав мотивовані відмови, відповідно до яких надав вичерпний перелік недоліків проектів землеустрою.

Щодо позовних вимог про зобовязання відповідача затвердити проекти землеустрою, то такі вимоги, на думку суду, є необгрунтованими, оскільки у позовній заяві не наведено жодних мотивів обрання позивачами саме такого способу захисту порушених прав.

Разом з цим суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

За змістом ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Отже, право на захист можна визначити як надану правомочній особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених прав чи таких, що оспорюються.

Право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання і реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які виникли при цьому.

Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факт їх порушень.

Відповідно до ч. 2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій або визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд вказує на те, що законодавець чітко і вичерпно визначив питання щодо способу захисту порушеного права.

Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно щодо інтересу, порушеного протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень за наявності між ними та порушенням причинно-наслідкового зв'язку умови порушення її прав.

Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

З огляду на викладене, суд зазначає, що позивачами, в даній справі, не надано жодного доказу, що свідчив би про наявність порушень їх прав з боку відповідача його діями (рішеннями) щодо відмови та направленні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для усунення недоліків.

Водночас, суд звертає увагу, що згідно ст. 186-1 ЗК України повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Під час розгляду справи, позивачі не надали доказів усунення недоліків проектів та подання їх на погодження.

З огляду на вищенаведені обставини справи та норми матеріального права, а також виходячи з обставин, якими позивачі обґрунтовували свої позовні вимоги, суд приходить до висновку, що відповідач у межах своїх повноважень і встановлені Земельним кодексом строки розглянув заяви позивачів та надав мотивовані відмови, відповідно до яких надав вичерпний перелік недоліків проектів землеустрою.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність прийнятого ним рішення.

Оскільки, у задоволенні позову позивачам відмовлено повністю, та за відсутності понесення відповідачем судових витрат, суд з урахуванням вимог ст. 139 КАС України не проводить розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 194, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Чагорська сільська рада, ОСОБА_1 обласна державна адміністрація, - відмовити повністю.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повний текст рішення складено 03 вересня 2018 р., з урахуванням часу перебування судді у відпустці та відрядженні.

Судді В.К. Левицький