Рішення № 76240360, 29.08.2018, Дружківський міський суд Донецької області

Провадження № 2/229/426/2018

ЄУН 229/1112/18

РІШЕННЯ

іменем України

29 серпня 2018 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лопатко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Буймістрової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_2 звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим був укладений кредитний договір №б/н від 15.08.2011 року, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 2500,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, складає між нею та банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі. Відповідно до умов договору, позичальника було зобов’язано щомісячно вносити грошові кошти в рахунок погашення кредиту та повернути всю суму кредиту у визначені строки. В порушення умов кредитного договору відповідач зобовязанння за вказаним договором не виконав, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитом, яка станом на 31 грудня 2017 року становить 33020,23 гривень, з яких: заборгованість за кредитом – 2408,80 гривень, заборгованість по процентам - 28562,85 гривень, штраф - 500 гривень (фіксована частина), штраф – 1548,58 гривень (процентна складова).

В судове засідання представник позивача не з явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте надав до суду заяву в якій просить розглядати справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, про дату час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, проте надала заяву про застосування строку позовної давності при стягненні заборгованості за кредитним договором та просила розглядати справу без її участі.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, суд, дійшов висновку про часткове задоволення позову, зважаючи на таке.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3. ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 15.08.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику ОСОБА_2 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 2500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

В анкеті-заяві ОСОБА_2 власною рукою вказала дату заповнення заяви 15 серпня 2011 року.

Також в цій анкеті-заяві ОСОБА_2 вказала, що ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку і згодний з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком угоду про надання банківських послуг. Вона зобовязалася виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг.

Як видно з вказаної заяви, ОСОБА_2 видано кредитну картку «Універсальна 55 днів пільгового періоду» з кредитним лімітом у 2500 грн. з базовою процентною ставкою 2,5% на місяць на залишок заборгованості. 15 серпня 2011 року була оформлена та видана ОСОБА_2 кредитна картка № 5577212710815989, таким чином датою відкриття рахунку і видачі картки № 5577212710815989 є 15 серпня 2011 року.

Враховуючи, що датою отримання кредитної картки ОСОБА_2 і датою відкриття рахунку є 15 серпня 2011 року, на підставі пункту 2.1.1 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідно до п.2.1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів та приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну картку. ОСОБА_3 дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, та клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, підвищити або анулювати) кредитний ліміт.

Пунктом 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що підписання даного договору є прямою та безумовною згодою держателя відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Згідно з п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом п. 2.1.1.5.6 Умов визначено, що у разі невиконання зобов'язань за договором, позичальник на вимогу банку має виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до пункту 2.1.1.2.1 Умов та Правил надання банківських послуг для надання послуг Банк видає ОСОБА_3, її вид визначений у пам’ятці ОСОБА_3/Довідці про умови кредитування і Заяві, підписанням якого ОСОБА_3 і Банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання Договору є дата отримання Картки, зазначена в Заяві.

Відповідно до пункту 2.1.1.2.11 Умов та Правил надання банківських послуг картка діє до останнього дня місяця, що вказаний на лицевій стороні карти включно.

Як вбачається з довідки ПАТ КБ “Приватбанк”, ОСОБА_2 отримала у Банку картку № 5577212710815989 із строком дії до останнього дня травня 2015 року.

Відповідач не оспорювала даний факт, та не надала суду доказів, які б спростували ці доводи позивача.

Згідно виписці з карткового рахунку ОСОБА_2 за період з 15.08.2011 року по 24.07.2014 року видно, що відповідач постійно користувалася вказаним лімітом, знімаючи гроші готівкою, оплачуючи послуги мобільного зв'язку, перерахування коштів між рахунками по договору, тощо.

Отже, станом на 31 грудня 2017 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором б/н від 15 серпня 2011 року складає 33020.23 гривень, з яких:

- заборгованість за кредитом 2408.80 гривень;

- заборгованість по процентам за користування кредитом 28562.85 гривень;

- штраф (фіксована частина) – 500.00 гривень;

- штраф (процентна складова) - 1548.58 гривень.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст.530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові(частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності:загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність, встановлюється тривалістю у три роки(стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Встановлено, що строк дії картки № 5577212710815989, яка була видана ОСОБА_2 15 серпня 2011 року при укладенні кредитного договору до останнього дня травня 2015 року.

Відтак, банк пред’явив позов до суду 28 березня 2018 року, не порушивши строку позовної давності.

В правовій позиції Верховного Суду України, яка висловлена в постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності ( ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки ( ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Враховуючи, що строк дії картки ОСОБА_2 № 5577212710815989 до останнього дня травня 2015 року, а в суд позивач звернувся 28 березня 2018 року, він не пропустив строк позовної давності для захисту порушеного права.

Тому суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь банку заборгованість за кредитним договором в межах строку позовної давності, яка дорівнює три роки.

Враховуючи, що звернення банку у суд мало місце 28 березня 2018 року, для розрахунку розміру заборгованості необхідно прийняти відомості про наявність заборгованості за кредитним договором з 28 березня 2015 року.

Станом на 28 березня 2015 року сальдо поточної заборгованості ОСОБА_2 за тілом кредиту дорівнює 2363.74 грн., сальдо простроченої заборгованості за кредитом 45.06 грн. Загальна сума заборгованості за тілом кредиту дорівнює: 2363.74 + 45.06 = 2408.80 грн.

Вказаний факт підтверджений розрахунком заборгованості за кредитним договором. Вказаний розрахунок ОСОБА_2 не спростований.

Як вбчається з цього ж розрахунку з моменту укладення договору банк застосовував до кредитних відносин з ОСОБА_2 проценту ставку у розмірі 30% річних.

В подальшому вказаний відсоток за користування кредитом змінювався і періодично дорівнював: з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року - 34,80%, з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2017 року - 43.20 %.

Суд вважає, що застосування у спірних правовідносинах підвищеної процентної ставки щодо ОСОБА_2 є неправомірним, виходячи з наступного.

Відповідно до наказу ПАТ КБ «ПриватБанк» №906 СП 2014-6915682 від 18 серпня 2014 року з 1 вересня 2014 року актуалізовані тарифи, зокрема по карті «Універсальна»: трати клієнтів з 01.09.2014 року – 2.9%, трати клієнтів до1 вересня 2014 року – 2.5%. По всім тратам, які здійснені до 1 вересня 2014 року проценти будуть нараховуватися по старій ставці до повного погашення заборгованості по цим тратам. З 1 жовтня 2014 року запроваджується ставку у 3.2% замість 2.5%.

З виписки по картарахунку ОСОБА_2 видно, що вона з 31 липня 2014 року кредитною карткою не користується, будь яких грошових витрат, операцій не здійснює.

Тому підстави для нарахування Банком відповідачу збільшених процентів за користування кредитом з 01 вересня 2014 року відсутні.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь які докази виконання банком своїх зобов’язань за кредитним договором щодо повідомлення клієнта про зміну тарифів.

За таких умов суд вважає, що у Банку відсутні підстави для застосування до розрахунку заборгованості ОСОБА_2 по сплаті процентів за користування кредитом підвищеної процентної ставки. Суд має виходити із ставки, що мала місце на час припинення відповідачем виконання умов кредитного договору, тобто з 30% річних, або 2.5% на місяць.

За період з 28 березня 2015 року по 31 грудня 2018 року сплинуло 33 місяці. Тому заборгованість по процентах за користування кредитом дорівнює:

2408.80 х 2,5% х 33 = 1987.26 грн. Саме така сума заборгованості за процентами за користування кредитом має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Звертаючись в суд з позовом про стягнення з ОСОБА_2 штрафів в сумі 2048,58 грн., позивач посилався на те, що кредитним договором передбачена відповідальність боржника за неналежне виконання грошового зобовязання за кредитним договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2.09.2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку де проводилась антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Крім того, суд враховує, що Національний банк України своїми листами від 13 жовтня 2014 року № 47-411/58939 та 5.11.2014 року № 18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2.09.2014 року щодо не нарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час антитерористичної операції.

Як проголошено в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2.12.2015 року № 1275-р місто Дружківка Донецької області відноситься до населеного пункту, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

Отже, враховуючи те, що відповідач є громадянином України, який зареєстрований та постійно проживає в населеному пункті, де проводилась антитерористична операція, на підставі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», він має бути звільненим від сплати штрафних санкцій. Тому позивач безпідставно нарахував і вимагає сплати відповідачем штрафів за кредитним договором.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.З урахуванням вказаних вимог закону, процент задоволених вимог за позовом становить 13%. Таким чином підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 229,06 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 13, 76 - 80, 89, ч.1 ст. 141, 259, 263 - 265, п. 15.5 перехідних положень ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місце реєстрації: м. Київ, вул. Грушевського, будинок № 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, останнє відоме суду місце реєстрації: АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, останнє відоме суду місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місце реєстрації: м. Київ, вул. Грушевського, будинок № 1Д, код ЄДРПОУ 14360570), МФО 305299, р/р 29092829003111, заборгованість за кредитом в сумі 2408 (дві тисячі чотириста вісім) грн. 80 коп., заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 28 березня 2015 року по 31 грудня 2017 року включно в сумі 1987 (одна тисяча дев’ятсот вісімдесят сім) грн. 26 коп., а всього 4396 (чотири тисячі триста дев’яносто шість) грн. 06 коп.

В частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 28562,85 грн., штрафів в сумі 2048,58 грн. – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев’ять) грн. 06 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 вересня 2018 року.

Суддя: Н. В. Лопатко