Рішення № 76240332, 30.08.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2018 р. справа № 344/5718/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участю секретаря судового засідання Ткачук О.П.,

позивача - ОСОБА_1,

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача - Чорній О.Є.,

свідка - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області

про визнання протиправними і скасування: рішення від 11.10.2017, яким скасовано дію містобудівних умов від 24.01.2013 за №2; рішення та наказу №29 від 06.11.2017 щодо скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт; припису від 31.01.2018 щодо зупинення виконання будівельних робіт, з підстав їх неправомірності та зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач) 02.05.2018 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області №29 від 06.11.2017 "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт" та акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил від 11.10.2017 щодо будівництва магазину промислових та продуктових товарів з кафетерієм по АДРЕСА_1, з підстав їх протиправності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки будівельні роботи позивачем здійснювалися законно та на підставі відповідних дозвільних документів, що підтверджується декларацією про початок будівництва. Проте, працівником ДАБІ в Івано-Франківській області проведено перевірку дотримання вимог законодавства, складено акт та скасовано декларацію в одноосібному порядку, без повідомлення позивача про перевірку та про прийняте рішення.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.05.2018, дану позовну заяву передано на розгляд Івано-Франківському окружному адміністративному суду, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.10).

Позовна заява з додатками надійшла на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду 04.06.2018.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2018 відкрито провадження у даній справі із проведенням судового засідання (а.с.16-17).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 27.06.2018. Відповідно до позиції, висвітленої у відзиві на позовну заяву від 25.06.2018 №1634/1009/1.16/2018 (а.с.29-35), оскаржувані рішення прийняті законно та обґрунтовано, оскільки підставою прийняття рішення від 06.11.2017 №29 про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт є прийняття рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 24.01.2013 №2. В свою чергу, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 24.01.2013 за №2 на об'єкт «Будівництво магазину промислових та продуктових товарів з кафетерієм, АДРЕСА_1» скасовані за результатами проведеної перевірки відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Коломийської районної державної адміністрації, актом якої від 11.10.2017 встановлені численні порушення видачі таких містобудівних умов, серед яких факт знаходження земельної ділянки позивача на території земель сільськогосподарського призначення, що не відповідає намірам забудови і є порушенням земельного законодавства України. Стосовно правомірності оскаржуваного припису про зупинення будівельних робіт від 31.01.2018, відповідач вказав, що у зв'язку із отриманням листа Коломийського відділення поліції ГУНП України в Івано-Франківській області, відповідачем проведено позаплановий захід, за результатами якого встановлено виконання будівельних робіт без дозвільних документів, так як такі скасовані відповідачем раніше, про що було повідомлено позивача. Враховуючи вказані обставини, відповідач просив в задоволенні позову відмовити.

Позивачем 13.07.2018 року подано заяву про зміну обсягу позовних вимог (а.с.55-57), згідно з якою позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними і скасувати: рішення від 11.10.2017, яким скасовано дію містобудівних умов від 24.01.2013 за №2; рішення та наказ №29 від 06.11.2017 щодо скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт; припис від 31.01.2018 щодо зупинення виконання будівельних робіт, з підстав їх неправомірності та зобов'язання до вчинення дій. Обґрунтовуючи уточнені позовні вимоги позивач вказав, що у серпні 2017 будівництво позивачем магазину було призупинено, при цьому зареєстровано 11.10.2017 право власності на об'єкт незавершеного будівництва готовністю 95%. На переконання позивача, рішення відповідача про скасування містобудівних умов та обмежень є передчасним, так як порушення, виявлені під час перевірки підлягають усуненню, а тому відповідач повинен був запинити дію вказаних містобудівних умов та обмежень а не скасовувати їх. Стосовно будівництва об'єкта нерухомості на землях, які не відповідають такому цільовому призначенню, позивач вказав, що у відповідності до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, цільове призначення земельної ділянки на яку видано відповідні містобудівні умови - для будівництва та обслуговування магазину промислових та продовольчих товарів з кафетерієм, тобто відповідає намірам забудови. Також вказав, що забудовники земельної ділянки, які у встановленому законодавством порядку одержали документи на право власності на земельну ділянки з відповідним цільовим призначенням, не можуть нести відповідальність та зазнавати негативних наслідків у зв'язку з бездіяльністю органу влади, щодо не корегування містобудівної документації (генплану) відповідного регіону. В наслідок протиправного прийняття органом контролю рішення про скасування містобудівних умов та обмежень №2 від 24.01.2013, протиправно скасовано Декларацію про початок виконання будівельних робіт від 18.02.2013 № ІФ 083130490357, яке оформлено рішенням та наказом Управління ДАБІ в Івано-Франківській області №29 від 06.11.2017, а також протиправно винесено припис від 31.01.2018 про зупинення виконання будівельних робіт. Тому, вказані рішення відповідача підлягають скасуванню.

Судом прийнято до провадження змінені позовні вимоги.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.08.2018 (149-150) витребувано у Нижньовербізької сільської ради належним чином засвідчені додаткові письмові докази, а саме: 1) викопіювання з Генерального плану села Нижбій Вербіж в межах земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 (площа 0,1000 га, кадастровий номер - НОМЕР_3) з даними щодо цільового призначення землі, категорії використання землі станом на 24.01.2013, а також, викопіювання з Генерального плану села в межах вказаної ділянки, що містить актуальні відомості, станом на сьогоднішній час; 2) довідку з інформацією чи виготовлявся та затверджувався у встановленому законом порядку план зонування чи детальний план території в межах земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 (площа 0,1000 га, кадастровий номер - НОМЕР_3) з обов'язковим вказанням даних щодо цільового призначення землі, категорії використання землі.

До суду від Нижньовербізької сільської ради 28.08.2018 та 29.08.2018 надійшли витребувані судом документи (а.с.156-166).

Також, судом, 30.08.2018, в судовому засіданні допитано в якості свідка ОСОБА_5, яка працює заступником голови Нижньовербізької сільської ради, яка повідомила, що генеральний план села Нижній Вербіж затверджений в 1993 році і не змінювався. Вказала про неможливість внесення змін до вказаного генерального плану з метою зміни функціонального призначення земельної ділянки позивача у зв'язку із відсутністю необхідних коштів для цих потреб.

Позивач, вимоги викладені в позовній заяві та в заяві про зміну позовних вимог, підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представники позивача також підтримали позовні вимоги. Додатково зазначили, що позивач, під час виготовлення дозвільної документації діяв в межах чинного законодавства і в його діях не було умислу, який би міг привести до порушення містобудівного законодавства. Вказали, що усі виявленні порушення вчинені у зв'язку із службовою недбалістю з боку посадових осіб, які надавали дозвільні документи з порушеннями закону, а тому не можуть бути скасовані, так як нанесуть шкоди позивачу.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав наведених у відзиві на позов. Просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників позивача, представника відповідача, покази свідка, вивчивши заяви по суті, додані до них письмові докази та інші матеріали справи, повно та всебічно дослідивши усі обставини справи встановив таке.

Рішенням Ніжньовербізької сільської ради, Коломийського району, Івано-Франківської області (надалі, також - Ніжньовербізька сільська рада) від 09.02.2011 за №15 надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення містобудівного обґрунтування на будівництво магазину промислових та продовольчих товарів в селі Нижній Вербіж по вул. Українська, на власній земельній ділянці (а.с.122).

На підставі зазначеного рішення, за замовленням позивача, районним госпрозрахунковим архітектурно-планувальним проектно-виробничим бюро відділу архітектури і містобудування Коломийської районної державної адміністрації виготовлено «Містобудівне обґрунтування» (а.с.123-141). У підпунктах 1 та 6, пункту Б, розділу 2 пояснювальної записки вказаного документа зазначено, що дана ділянка розташована в АДРЕСА_1, проект детального планування та забудови даної земельної ділянки не розроблявся. Функціональне призначення земельної ділянки - для комерційної діяльності.

Управлінням містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації складено експертний висновок на будівництво магазину позивачем від 07.09.2011 (а.с.121), пунктом 8.Зауваження та пропозиції, якого зазначено: при подальшій розробці робочої документації: Генплан оформити згідно норм проектування та ДБН360-92** з влаштуванням благоустрою та автостоянки для тимчасового паркування автомобілів. Зменшити торгову площу проектованої будівлі з 241, 37 м2 до 83,00 м2, згідно норм та правил проектування торгових закладів. Витримати протипожежні розриви згідно норм та правил проектування. Вирішити право користування земельною ділянкою, що пропонується для влаштування автостоянки. Висновком експертного висновку зазначено: з врахуванням вищевикладеного, при умові усунення зауважень, містобудівне обґрунтування рекомендується погодити (зворот а.с.121).

Рішенням Нижньовербізької сільської ради від 27.09.2011 за №110-5/2011 (зворот а.с.120) затверджено містобудівне обґрунтуванням на магазин позивача. Надано згоду на зміну цільового призначення землі з «для ведення особистого селянського господарства» на «для комерційного використання під магазин промислових та продовольчих товарів з кафетерієм». Зобов'язано позивача в трьохмісячний термін виготовити проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

На підставі рішення Х сесії шостого демократичного скликання від 20.06.2012 №241-10/2012 Нижньовербізькою сільською радою, 06.09.2012, видано ОСОБА_1 державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування магазину промислових та продовольчих товарів з кафетерієм (а.с.61).

На підставі заяви позивача від 24.01.2013 (а.с.114), відділом містобудування та архітектури Коломийської районної державної адміністрації видано позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №2 від 24.01.2013 (а.с.113). Пунктом 8 вказаного документу передбачено: функціональне призначення земельної ділянки - рілля.

Інспекцією ДАБК в Івано-Франківській області, 18.02.2013 №ІФ 083130490357 зареєстровано декларацію на початок будівельних робіт магазину позивача (а.с.59-60).

Відповідачем, на підставі документів, стосовно будівництва позивачем магазину, наданих відділом регіонального розвитку містобудування та архітектури Коломийської районної державної адміністрації (а.с.112), виявлено порушення та ініційовано проведення позапланової перевірки зазначеного відділу. Вказане підтверджується службовою запискою відповідача за №2337/1009/1.17/2017 від 13.09.2017 (а.с.111).

Згідно з наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 19.09.2017 № 1446 (а.с.40) та направленням на проведення позапланової перевірки від 22.09.2017 за №50/1009/6.3/2017, виданим Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області (а.с.41), відповідачем 11.10.2017 проведено перевірку відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Коломийської районної державної адміністрації, результати якої оформлені актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 11.10.2017 (а.с.42-43) та вручено начальнику відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Коломийської районної державної адміністрації 11.10.2017, що підтверджується відміткою на акті (а.с.43). Зауважень та заперечень до акта не було (а.с.43). Результатами перевірки, які висвітлені в акті, встановлено, що при видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №2 від 24.01.2013 (надалі, також - МУО № 2) на об'єкт «Будівництво промислових та продуктових товарів з кафетерієм, АДРЕСА_1», замовник - ОСОБА_1, виявлено:

1) порушення п.2.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109 (надалі, також - Порядок № 109):

- копія документа про право власності на земельну ділянку незасвідчена у встановленому порядку;

- відсутня фотофіксація земельної ділянки з оточенням;

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення - 03.07 для будівництва і обслуговування будівель торгівлі) датований 28.07.2014 в той час, як МУО № 2 видані 24.01.2013;

2) невідповідність найменувань та позначень на схемі розташування земельної ділянки із запроектованим на ній об'єктом (згідно топо-геодезичного плану М 1:500 на сусідній земельній ділянці знаходяться автоколонки автозаправочної станції, проте на схемі дана позначка відмічена як септик). Наявність АЗС на сусідній земельній ділянці також підтверджується в п.2 пояснювальної записки містобудівного розрахунку, де вказано, що дана земельна ділянка є прилеглою територією біля існуючої АЗС;

3) в п.6 розділу «Загальні дані» вказано, що об'єкт проектування блокується до сусідської проектної будівлі, проте на схемі планувальних обмежень сусідська будівля зазначена як існуюча;

4) в п.1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» не зазначена граничнодопустима висота будівлі, натомість зазначено поверховість, що не відповідає п.3.4 Порядку № 109;

5) в п.3 розділу «Містобудівні умови та обмеження» вказана максимально допустима щільність населення як для житлової забудови, що не відповідає п.3.4 Порядку № 109;

6) в Державному акті на право власності на земельну ділянку Серія ЯМ № 628029 від 11.09.2012 зазначено, що дві частини земельної ділянки площами 0,0407 га та 0,0062 га знаходяться в охоронній зоні ЛЕП-35кВ, що підтверджується топо-геодезичним планом М 1:500 та схемою планувальних обмежень М 1:500, проте, в п.5 розділу «Загальні дані» МУО №2 планувальні обмеження земельної ділянки - відсутні, що не відповідає п.3.4 Порядку №109;

7) в пунктах 8,9,10,13 розділу «Загальні дані» не зазначені конкретні положення нормативних актів, відомості, які базуються на розрахунках та не міститься конкретних цифрових показників, а тільки посилання на нормативні акти, за якими неможливо визначити містобудівні умови та обмеження, чим порушено п.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI та не відповідає п.3.4 Порядку №109;

8) згідно п.9 розділу «Загальні дані» земельна ділянка відповідно до генерального плану с. Нижній Вербіж, затвердженого в 1993 році та коригованого у 2015 році, знаходиться на території земель сільськогосподарського призначення, що не відповідає намірам забудови та є порушенням абз. 2 ст. 5. п.5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (ст. 29 в редакції Закону від 20.11.2012) та п. 2.4 Порядку №109.

На підставі виявлених порушень, відповідачем 11.10.2017 прийнято рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 24.01.2013 №2 (а.с.44), яке вручено начальнику відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Коломийської районної державної адміністрації 11.10.2017, що підтверджується його підписом (зворот а.с.44).

Водночас, позивачем 11.10.2017 проведено державну реєстрацію незавершеного будівництва магазину промислових та продуктових товарів з кафетерієм, готовністю 95 % (а.с.66).

В свою чергу, на підставі скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 24.01.2013 №2, відповідачем 06.11.2017 прийнято рішення №29 (а.с.36) та наказ №29 (а.с.39) про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 18.02.2013 № ІФ 083130490357 щодо будівництва магазину позивачем. Позивач 10.11.2017 отримав рішення від 06.11.2017 №29 про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, що підтверджується витягом із відстеження поштового відправлення на офіційному веб-сайті Укрпошти (а.с.38).

Після скасування декларації про початок будівельних робіт, на підставі листа Коломийського відділу поліції ГУНП України в Івано-Франківській області (а.с.77), який направлений відповідачу у зв'язку із отриманням скарги жителя села Нижній Вербіж про незаконне будівництво (а.с.80,87), наказу №14-П/1009/1.5/2018 від 12.01.2018 (а.с.95) та направлення 14/1009/m.7/2018 від 12.01.2018 (а.с.94), відповідачем проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, результати якого оформлені актом №14/1009/m.7/2018 (а.с.100-108). Вказаним актом перевірки виявлено порушення п.1 ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності», а саме, виконання будівельних робіт без дозвільних документів (а.с.106). В зауваженнях до акта перевірки адвокатом позивача зазначено, що про скасування декларації про початок будівельних робіт та на якій підставі це зроблено позивача не повідомлено і останньому про це нічого не відомо (а.с.107). Акт перевірки отримано уповноваженим представником позивача 31.01.2018 (зворот а.с.107). В судовому засіданні представником позивача також вказано, що будівельні роботи на об'єкті незавершеного будівництва здійснювалися виключно у зв'язку із необхідністю усунення наслідків стихійного лиха, яке підтверджується розпорядженням Нижньовербізької сільської ради №232 від 12.12.2017 про створення комісії для проведення обстежень пошкоджень та наслідків стихійного лиха (а.с.167).

На підставі акту перевірки №14/1009/m.7/2018, відповідачем 31.01.2018 винесено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, який отримано адвокатом позивача 31.01.2018 (а.с.99 та зворот).

Не погоджуючись із винесеними рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним публічно-правовим відносинам, суд керується такими нормативно-правовими актами.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України в даній справі суд застосовує положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 за №3038-VІ (надалі, також - Закон №3038-VІ), Земельного кодексу України від 25.10.2001 за №2768-ІІІ (надалі, також - ЗК України), Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №109 від 07.07.2011 (надалі, також - Порядок №109), Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 за №698 (надалі, також - Порядок №698), Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553 (надалі, також - Порядок №553), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (в тому числі на момент видачі містобудівних умов і обмежень).

Перевіряючи дії відповідача щодо наявності підстав та правомірності проведення перевірки відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Коломийської районної державної адміністрації, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2, пункту 1 частини 3, пункту 6 частини 4 статті 411 Закону №3038-VІ державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі по тексту також - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду, серед іншого, перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об'єктами нагляду.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду, поряд з іншим, мають право скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства.

Процедуру здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду.

Відповідно до підпункту 5 пункту 15 Порядку №698, підставами для проведення позапланової перевірки, серед іншого, є виявлення за результатами камеральної чи документальної перевірки відомостей про порушення об'єктом нагляду вимог законодавства під час виконання ним повноважень у сфері містобудівної діяльності.

Судом встановлено, що керуючись підпунктом 5 пункту 15 Порядку №698 на підставі службової записки головного інспектора будівельного нагляду О. В. Бойко у зв'язку із виявленням порушень при наданні містобудівних умов та обмежень, ініційовано проведення перевірки відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Коломийської районної державної адміністрації (а.с.111).

Відповідно до підпункту 6 пункту 5 Порядку за №698 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Пунктом 2 абзацу 3 частини 8 статті 29 Закону №3038-VІ передбачено, що скасування містобудівних умов та обмежень, зокрема, здійснюється головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам.

Як наслідок, рішенням відповідача від 11.10.2017 (а.с.44) скасовано дію містобудівних умов та обмежень земельної ділянки від 24.01.2013 №2.

У відповідності до частини 6 статті 37 Закону №3038-VІ дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано органом державного архітектурно-будівельного контролю, в тому числі, у разі скасування містобудівних умов та обмежень.

Враховуючи вказане суд зазначає, що відповідач на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений законом провів у відношенні до позивача позапланову перевірку відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Коломийської районної державної адміністрації та прийняв оскаржувані рішення.

Оцінюючи доводи позивача та заперечення відповідача суд зазначає, що визначальним у розгляді даної справи є дослідження та перевірка правомірності висновків відповідача щодо порушення відділом регіонального розвитку містобудування та архітектури Коломийської районної державної адміністрації вимог у сфері містобудування при видачі позивачу дозвільних документів, в свою чергу, наявність якого є безумовною підставою для скасування дії виданих містобудівних умови та обмежень забудови.

За приписами частини 2 статті 5 Закону №3038-VІ вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.

Частинами 2 та 3 статті 8 Закону №3038-VІ встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Частинами 1, 3-4 статті 26 Закону №3038-VІ передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону №3038-VІ планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Згідно частини 1 статті 1 вказаного Закону, генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

У відповідності до положень частини 1 статті 17 Закону №3038-VІ, генеральний план є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

Суд зауважує, що предметом дослідження в розгляді даної справи, серед іншого, є також встановлення правомірності чи протиправності доводів і висновків відповідача в частині реалізації власником земельної ділянки права на забудову з порушенням умов використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Як встановлено судом із матеріалів перевірки відповідача та витребуваних судом документів із Нижньовербізької сільської ради, фактичні обставини, які не заперечуються позивачем, підтверджують те, що згідно з Генеральним планом забудови села Нижній Вербіж, територія земельної ділянки позивача, яка розташована на АДРЕСА_1 за кадастровим номером НОМЕР_3, на яку видано містобудівні умови та обмеження для забудови, відноситься до земель сільськогосподарського призначення - «рілля» (а.с.113).

Згідно з частиною 1 та пунктом «а» частини 2 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відповідно до частини 3 статті 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Частинами 1 та 3 статті 23 ЗК України перебачено, що землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Для будівництва промислових підприємств, об'єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.

Досліджена судом вказана вище містобудівна документація на місцевому рівні щодо всієї площі земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_3 свідчить, що така земля розташована в межах існуючого стану - "рілля", тобто відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Ця обставина жодним чином позивачем не спростована.

Судом з'ясовано, що на зазначену земельну ділянку сільською радою план зонування та проект детального планування території не розроблявся, а змін до генерального плану забудови села Нижній Вербіж з 1993 року і по даний час не проводились. Вказане підтверджується листами Нижньовербізької сільської ради №488/02-07 від 27.08.2018 (а.с.156) та №489/02-07 від 27.08.2018 (а.с.165).

Тобто, відсутня належна первинна містобудівна документація, яка б змінила відомості актуального (діючого) Генерального плану забудови села та за своїм функціональним, проектним і цільовим призначенням відповідала б тому виду використання землі (категорії використання землі чи цільовому призначенні землі), що визначена у виданому позивачу свідоцтві про право власності на земельну ділянку розташована на АДРЕСА_1 за кадастровим номером НОМЕР_3, з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування магазину промислових та продовольчих товарів з кафетерієм».

Отже, наміри забудови земельної ділянки, визначеної позивачем як замовником в заявах щодо видачі дозвільних документів на будівництво магазину промислових та продовольчих товарів з кафетерієм, по генплану, видані відділом регіонального розвитку містобудування та архітектури Коломийської районної державної адміністрації містобудівні умови та обмеження забудови та цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 «для будівництва і обслуговування магазину промислових та продовольчих товарів з кафетерієм» не відповідають положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні села Нижній Вербіж, Коломийського району, Івано-Франківської області.

В розгляді даної справи суд не досліджує питання правомірності видачі і оформлення позивачем права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 «для будівництва і обслуговування магазину промислових та продовольчих товарів з кафетерієм», яке є відмінним від відомостей актуального (діючого) Генерального плану забудови села, так як вказані обставини не є предметом доказування в даній адміністративній справі.

В той же час, з урахуванням встановлених вище обставин, суд зазначає, що за приписами частин 1, 2, 4, 5, 7, 9 10 статті 29 Закону №3038-VІ основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури.

Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Завдання на проектування об'єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником.

Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об'єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.

Відповідно до вимог пункту 2.4 Порядку №109 розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

З приводу відповідності цільового призначення земельної ділянки намірам забудови суд зазначає.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 1 Закону №3038-VІ містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає в тому числі обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням (пункт 3 частини 1 статті 2 Закону №3038-VІ).

Положеннями абзацу 2 частини 2 статті 24 Закону №3038-VІ передбачено, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

За змістом частини 4 статті 24 Закону №3038-VІ зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Містобудівні умови та обмеження, поряд з іншим, містять відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні (пункт 3 частини 5 статті 29 Закону №3038-VІ).

Слід зазначити, що вказана норма Закону не ототожнює поняття цільове і функціональне призначення земельної ділянки. Не містить обов'язку щодо їх ідентичності за юридичним змістом і назвою, втім вони повинні чітко відповідати містобудівній документації на місцевості.

Пунктом "б" частини 1 статті 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі - землі житлової та громадської забудови.

За змістом частини 1 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Під наданням (відведенням) земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною та юридичною особою.

Під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки (Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23 липня 2010 року), зазначений у рішенні відповідного компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про землеустрій" - цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Документація із землеустрою (землевпорядна документація) - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Частиною 5 статті 20 ЗК України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до статті 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (стаття 39 ЗК України).

За змістом приписів частини 1 статті 16 Закону №3038-VІ планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану (абзац 4 частини 1 статті 17 Закону №3038-VІ).

В свою чергу частиною 1, пунктом 4 частини 4, частиною 8 статті 19 Закону №3038-VІ визначено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Детальний план території, серед іншого, визначає містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону №3038-VІ у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (частина 1 статті 25 Закону №3038-VІ).

Таким чином, чинним законодавством визначено, що режим забудови встановлюється одним з видів містобудівної документації (детальним планом території чи планом зонування території), які розроблені та затверджені відповідним органом місцевого самоврядування на місцевому рівні з метою врегулювання відносин у сфері містобудування.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №3038-VІ генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. При цьому, як зазначалось, детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території (частина 1 статті 18, частина 1 статті 19 Закону №3038-VІ).

Отже, за відсутності передбаченої у генеральному плані відповідної забудови, детальний план території або план зонування території є єдиними містобудівними документами, які визначають конкретні містобудівні умови та обмеження.

Відповідно до пункту 2 статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Частиною 1 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

На переконання суду, визначення органом місцевого самоврядування позивачеві цільового використання земельної ділянки «для будівництва і обслуговування магазину промислових та продовольчих товарів з кафетерієм» не звільняє останнього від обов'язку, визначеного частиною 4 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", реалізувати своє право на забудову землі за умови використання такої земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Вимога щодо відповідності наміру забудови земельної ділянки її власником положенням містобудівної документації, а у спірних відносинах - це Генеральний план забудови села Нижній Вербіж, визначена статтею 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і статтею 39 Земельного кодексу України.

Відтак, орган місцевого самоврядування на підставі закону вправі вимагати здійснення забудови окремих території територіальної громади відповідно до вимог основної містобудівної документації. Таке право вимоги ґрунтується на законі.

На переконання суду спірна обставина не може вважатися порушенням права позивача на мирне володіння його власністю, оскільки об'єктивне перешкоджання у цільовому використанні земельної ділянки ґрунтується на вимогах закону.

Загальні інтереси суспільства у спірних відносинах визначені чинним і актуальним положенням Генерального плану забудови села Нижній Вербіж. Даний Генеральний план затверджений у встановленому законом порядку до набуття позивачем права власності на вказану земельну ділянку. Відтак, зазначений суспільний інтерес набув законного статусу значно раніше ніж позивач набув права власності на землю.

Скасування відповідачем дозвільних документів не позабавляє позивача права на забудову землі, втім таке право позивач повинен реалізувати у встановленому законом порядку.

Для цього позивач вправі ініціювати питання щодо розроблення, виготовлення, погодження і затвердження детального плану території до основного містобудівного документа, які б відповідали намірам забудови замовника і цільовому призначенні землі за кадастровим номером НОМЕР_3. Інші порушення, встановлені перевіркою є незначними і можуть бути усунуті позивачем шляхом приведення у відповідність проектної документації.

Саме такий порядок у спірних відносинах, на переконання суду, є належним. Таким, який на законних підставах дає право користування, володіння і розпорядження земельної ділянкою з метою її забудови.

Ініціювання зі сторони позивача перед Нижньовербізькою сільською радою питання про розроблення відповідної містобудівної документації, на переконання суду, не є покладення індивідуального та надмірного тягаря.

Окрім цього, такий обов'язок був покладений на позивача у висновку №178 від 07.09.2011 року державної експертизи містобудівного обгрунтування позивача як однієї з умов його погодження (зворот а.с.121).

На переконання суду вказані порушення, виявлені відповідачем, у своїй сукупності є достатніми для належного юридичного обґрунтування наявності підстав щодо скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 24.01.2013 №2 та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 18.02.2013 №ІФ 083130490357 щодо будівництва магазину промислових та продуктових товарів з кафетерієм на АДРЕСА_1.

Також суд звертає увагу, що наявність чи відсутність вини позивача при отриманні вищевказаних дозвільних документів не охоплюється предметом доказування в даній адміністративній справі, оскільки встановлення даних обставин не може впливати на оцінку судом правомірності оскаржуваних дій відповідача в частині скасування виданих з порушенням дозвільних документів. В разі заподіяння шкоди у зв'язку з неправомірними діями суб'єкта владних повноважень, позивач не позбавлений права відшкодування винною особою такої шкоди у встановленому законом порядку. Відповідно до інформації, наданої відповідачем 31.07.2018 (а.с.76, зворот) посадові особи відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Коломийської районної державної адміністрації до відповідальності за видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 24.01.2013 №2 не притягувалися, оскільки відповідно до прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства" норма закону, яка дає підстави для притягнення посадових осіб до відповідальності почала діяти з 01.01.2017.

Щодо правомірності дій відповідача при складанні припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 31.01.2018, суд зазначає таке.

Відповідно до приписів частини 1 статті 41 Закону №3038-VІ, державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Пунктом 7 абзацу 6 частини 1 статті 41 Закону №3038-VІ передбачено, що підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, вимога правоохоронних органів про проведення перевірки. Така ж підстава передбачена приписами Порядку №553.

Згідно з підпунктом «б» пункту 3 частини 3 статті 41 Закону №3038-VІ, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 34 Закону, замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, в ході позапланової перевірки було встановлено факт виконання будівельних робіт без дозвільних документів, оскільки, рішення про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт прийняте 06.11.2017 за №29, позивачем отримано 10.11.2017. Таким чином, пояснення адвоката позивача в акті перевірки (а.с.107) стосовно не повідомлення позивача про факт скасування декларацій про початок будівельних робіт не відповідають реальним обставинам справи. Що стосується пояснення позивача стосовно виконання будівельних робіт виключно з метою усунення наслідків стихійного лиха, суд зазначає, що в акті перевірки адвокатом не зазначено зауважень з даного приводу, окрім цього, враховуючи зміст рапортів посадових осіб органів Національної поліції, на місці виконання будівельних робіт виявлено двох осіб, які здійснювали монтаж металопластикових вікон в новобудові фірми «Вікнарофф» (а.с.85,92). Суд зазначає, що такого виду будівельні роботи не характерні для усунення аварійної ситуації, пов'язаної із наслідками стихійного лиха (шквальним вітром). Крім цього, надана копія розпорядження Нижньовербізької сільської ради №232 від 12.12.2017 "Про створення комісії для проведення обстежень пошкоджень та наслідків стихійного лиха" не є належним доказом для підтвердження збитків, заподіяних об'єкту незавершеного будівництва позивача внаслідок стихійного лиха, а вказує виключно, що таке мало місце в селі Нижній Вербіж, а тому наведені представником позивача обставини не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного припису.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи вказане вище, перевіряючи правомірність оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку, що відповідач при їх прийнятті діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Враховуючи висновок суду про необґрунтованість позовної заяви в силу вимог статті 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб'єкта владних повноважень.

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 255, 295, 297, 299, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_2, 78218, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1.

Відповідач: Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області, адреса: вул. Франка, 4, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 37471912.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.

Рішення складене в повному обсязі 04 вересня 2018 р.