Рішення № 76240087, 30.08.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2018 р. № 2040/5856/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Військової частини А 1451 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанов ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: визнати незаконним та скасувати п.3 постанови відповідача від 27.03.2018 року у ВП № 56055187 щодо стягнення виконавчого збору; визнати незаконною та скасувати постанову відповідача від 21.06.2018 року у ВП 56055187 про стягнення з боржника виконавчого збору.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що п.3 постанови відповідача від 27.03.2018 року у ВП № 56055187 щодо стягнення виконавчого збору та постанова відповідача від 21.06.2018 року у ВП 56055187 про стягнення з боржника виконавчого збору є незаконними, оскільки положення Закону України "Про виконавче провадження", що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору, крім того відповідне рішення суду було виконано в/ч А 1451 добровільно ще до отримання постанови відповідача від 27.03.2018 року у ВП № 56055187 про відкриття виконавчого провадження.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав відзив на позов, в якому, заперечуючи проти позову, вказав про його безпідставність та законність оскаржуваних у справі постанов. У відзиві на позов також просив суд розглядати справу без його участі.

Суд, на підставі ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2017 року по справі № 820/5285/17 частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та, зокрема, зобов'язано військову частину А1451 здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної грошової винагороди, індексації які ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби, а також зобов'язано військову частину А1451 здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної грошової винагороди, індексації.

На виконання цієї постанови Харківським окружним адміністративним судом видано, зокрема, виконавчий лист про зобов'язання військову частину А1451 здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації, які ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.

27 березня 2018 року, за заявою ОСОБА_1 та на підставі виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/5285/17, державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального Управління юстиції в Харківській області Джиджавадзе Н.Р. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 56055187, якою зобов'язано боржника - військову частину А1451 виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

У пункті 3 резолютивної частини постанови вказано: «Стягнути з боржника виконавчий збір/ основну винагороду приватного виконавця у розмірі 14892,00 грн.».

Згідно штампу вхідної кореспонденції встановлено, що вказану постанову боржником отримано 12.04.2018 року.

Разом з тим, до отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 56055187 від 27 березня 2018 року, ним, як боржником, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2017 року по справі № 820/5285/17, яка набрала законної сили, було виконано добровільно, що вбачається з платіжного доручення від 04.04.2018 року № 385 про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, що фактично свідчить про те, що боржник вчинив, зокрема, дії щодо перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації, які ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.

Про виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2017 року по справі № 820/5285/17 у добровільному порядку позивач повідомив орган ДВС листом № 225/56/91/1ФС.

У подальшому, 21 червня 2018 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального Управління юстиції в Харківській області Джиджавадзе Н.Р. по виконавчому провадженню ВП № 56055187 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження та постанова про стягнення з військової частини А1451 виконавчого збору у розмірі 14 892 грн. 00 коп.

При цьому, підставою для його стягнення, на думку державного виконавця, є виконавчий лист Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року по справі № 820/5285/17, яким зобов'язано військову частину А1451 здійснити перерахунок грошового забезпечення, індексації з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди (ЩДГВ).

Крім того, щодо виконання постанови від 21 червня 2018 року по виконавчому провадженні ВП № 56055187 про стягнення з військової частини А1451 виконавчого збору у розмірі 14 892 грн. 00 коп. було 21.06.2018 року відкрито виконавче провадження № 56648008.

Позивач, не погодившись з п.3 постанови відповідача від 27.03.2018 року у ВП № 56055187 щодо стягнення виконавчого збору та з постановою відповідача від 21.06.2018 року у ВП 56055187 про стягнення з боржника виконавчого збору, звернувся за їх оскарженням у судовому порядку.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону).

Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження,

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно ч. 1 ст. 27 Закону, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частина 3 статті 27 Закону визначає, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно ч.5 ст. 27 Закону, виконавчий збір не стягується:1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ( ч.9 ст. 27 Закону).

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом ( ч.3 ст. 40 Закону).

Розглядаючи вказану справу, суд зазначає, що, відповідно до ст. 10 Закону, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

При цьому, іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені статтями 64 - 67 Закону.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є:

1) фактичне виконання судового рішення;

2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

За своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення.

Суд зазначає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2017 р. у справі № 820/5285/17 в частини здійснення перерахунку є рішенням немайнового характеру, порядок виконання таких рішень передбачений розділом VIII Закону.

Згідно частини 6 статті 26 Закону, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ст. 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Аналізуючи вказані норми, суд вказує, що під час виконання рішень немайнового характеру державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішення протягом наданого строку законодавець диференціює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення.

Так, якщо рішення можливо виконати без участі боржника державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, тобто не вживає жодних заходів примусового виконання рішення.

Таким чином, положення Закону, що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору.

При цьому, виконання вказаного судового рішення можливе лише боржником, адже здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення та його виплату може виключно військова частина А1451.

Отже, фактично судове рішення державним виконавцем виконане не було. Державний виконавець не вчинив будь-яких дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених ст. 10 Закону.

Більш того, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2017 р. по справі № 820/5285/17 може бути виконана лише боржником, державний виконавець взагалі не в змозі без участі боржника в примусовому порядку виконати дане рішення, а отже й відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.

За вказаний обставин, суд приходить до висновку про скасування п.3 постанови відповідача від 27.03.2018 року у ВП № 56055187 щодо стягнення виконавчого збору.

Позовна вимога щодо оскарження постанови у відповідача від 21.06.2018 року у ВП 56055187 про стягнення з боржника виконавчого збору є похідною від першої позовної вимоги, яку задоволено судом, отже, також підлягає скасуванню.

Крім того, розглядаючи вказану справу, враховуючи, що судом скасовано п.3 постанови відповідача від 27.03.2018 року у ВП № 56055187 щодо стягнення виконавчого збору та постанову відповідача від 21.06.2018 року у ВП 56055187 про стягнення з боржника виконавчого збору, беручи до уваги, що з примусового виконання постанови відповідача від 21.06.2018 року у ВП 56055187 про стягнення з боржника виконавчого збору 21.06.2018 року було відкрите ВП № 56648008 суд, з метою повного захисту прав позивача, виходить за межі позовних вимог та скасовує також останню.

Посилання відповідача у відзиві на позов на нерозповсюдження на позивача ч.5 та ч.9 ст 27 Закону та, як наслідок, обов'язку останнього сплатити виконавчий збір, суд відхиляє, враховуючи специфіку спірних правовідносин, оцінку чому надано судом.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних у справі постанов та водночас, суд, задовольняючи позов, застосовує також приписи ст. 9 КАС України у спосіб, наведений вище.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Так, ухвалою від 06.08.2018 року було відстрочено позивачеві сплату судового збору до ухвалення рішення по даній справі.

Позивачем до ухвалення рішення по даній справі через канцелярію суду надано суду докази сплати судового збору - платіжне доручення № 1097 від 27.08.2018 року на суму 3524,00 грн.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа ( ч.1 ст. 139 КАС України).

Позивач - в/ч А 1451 в рамках даної справи не має статусу суб'єкта владних повноважень, зважаючи на що, сплачена позивачем сума судового збору підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Військової частини А 1451( 61103,м. Харків, вул. Дерев'янка,3, код ЄДРПОУ 08208941) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61022,м. Харків, майдан Свободи,5, Держпром, 6 під., 10 пов., код ЄДРПОУ 34952393) про скасування постанов - задовольнити .

Скасувати п.3 постанови Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 27.03.2018 року у ВП № 56055187 щодо стягнення виконавчого збору.

Скасувати постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 21.06.2018 року у ВП 56055187 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Скасувати постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 21.06.2018 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 56648008.

Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61022,м. Харків, майдан Свободи,5, Держпром, 6 під., 10 пов., код ЄДРПОУ 34952393) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Військової частини А 1451( 61103,м. Харків, вул. Дерев'янка,3, код ЄДРПОУ 08208941) у розмірі 3524,00 грн. ( три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05 вересня 2018 року.

Суддя Заічко О.В.