Рішення № 76239955, 03.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2018 р. Справа№805/4994/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б.,

за участі секретаря судового засідання Широбокової М.О., розглянувши в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради

про визнання протиправними дій щодо невиплати призначеної раніше соціальної допомоги, зобов'язання виплатити суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період з 01.08.2014 року по 31.03.2018 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів шляхом перерахування коштів на рахунок, відкритий в установі ТВБВ філії ДОУ АТ «Ощадбанк»

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління праці соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання протиправними дій щодо невиплати призначеної раніше соціальної допомоги, зобов'язання виплатити суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період з 01.08.2014 року по 31.03.2018 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів шляхом перерахування коштів на рахунок, відкритий в установі ТВБВ філії ДОУ АТ «Ощадбанк».

Зазначає, що отримує пенсію по інвалідності 2 групи. З 25.02.2015р. перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради як внутрішньо переміщена особа.

Позивач раніше проживала у м. Єнакієве, де отримувала пенсію до початку збройного конфлікту, внаслідок якого вимушена була переміститись до м. Краматорськ, де 25.02.2015р. зареєструвалася як внутрішньо переміщена особа.

Позивач вважала, що довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи достатньо для подальшого отримання соціальної допомоги інваліду 2 групи з 13.01.2014р. по довічно.

ОСОБА_1 звернулася до виконавчого комітету Краматорської міської ради за роз'ясненнями щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги, яка не виплачена їй за минулий період та отримала відповідь від 13.06.2018р. про відсутність підстав. Виконавчий комітет у відповіді не вказав норму Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають прав на пенсію та особам з інвалідністю», яка б визначила таку підставу невиплати державної соціальної допомоги за минулий період, як відсутність механізму виплат сум соціальних виплат, що не виплачені за минулий період згідно з п. 16 Порядку призначення/відновлення виплат, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016р.

З зазначених підстав вважає дії відповідача щодо відмови у здійсненні соціальних виплат за минулий період протиправними та такими, що порушують її конституційні права.

Ухвалою суду від 27 червня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено до судового засідання на 17 липня 2018 року.

Ухвалою суду від 17 липня 2018 року продовжено строки підготовчого засідання та відкладено розгляд справи на 03 вересня 2018 року.

Ухвалою суду від 03 вересня 2018 року підготовче провадження закрито та призначено до судового засідання для розгляду справи по суті.

Позивач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надав клопотання про розгляд справи без участі позивача (а.с. 31)

Відповідачем надано письмові заперечення (а.с. 22-23). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач з 25.02.2015 року та з 26.04.2018 року взята на облік як внутрішньо переміщена особа у м. Краматорську.

Вперше до управління з питання призначення державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю позивач звернулася 26.04.2018 року.

Згідно отримано відповідачем електронної справи позивач раніше отримувала допомогу в управлінні праці та соціального захисту населення в м. Єнакієве.

Згідно з п. 11 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 261 від 02.04.2005р. соціальна допомога призначається з дня звернення за допомогою.

У разі коли звернення за соціальною допомогою відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особами віку, встановленого статтею 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» або встановлення інвалідності, допомога призначається відповідно з дня досягнення особами віку, встановленого статтею 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» або встановлення МСЕК інвалідності особі.

Постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016р. «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджений Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до Порядку призначення здійснюється за рішенням комісії після складання акту обстеження матеріально-побутових умов заявника. Така перевірка відносно позивача була проведена та місце її проживання підтверджено актом перевірки.

Спеціалістом управління акт обстеження подано на розгляд міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат.

Згідно рішення комісії (протокол засідання від 10.05.2018р. № 75) позивачу призначена державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію у щомісячному розмірі 1452,00 грн. з 01.04.2018р. довічно.

Стосовно не отриманих сум допомоги за період з 01.08.2014р. по 31.03.2018р. відповідач зазначає, що згідно з п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016р. орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

В дійсний час Кабінетом Міністрів України не визначено окремий Порядок, тому підстав для виплат за минулий період немає.

Наголошує, що дії управління не суперечать чинному законодавству, тому просив відмовити в позові ОСОБА_1

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 (а.с. 8). Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8 звор.бік).

Позивач фактично перемістилися з м. Єнакієве до м. Краматорськ Донецької області. Згідно довідки від 26.06.2018 року позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу у м. Краматорськ Донецької області (а.с. 9).

Абзацом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ позивач є інвалідом 2 групи 13.01.2014р. безстроково (а.с. 12).

Згідно довідки № 04/4647, виданої управлінням праці соціального захисту населення Єнакієвської міської ради ОСОБА_1 значиться на обліку як отримувач державної соціальної допомоги згідно Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають прав на пенсію та особам з інвалідністю» з 06.03.2008 року безстроково (а.с. 10).

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 26 квітня 2018 року позивач вперше звернулася до УСЗН Краматорської міської ради з заявою про призначення державної допомоги (а.с. 25-27).

Рішенням про призначення допомоги від 17 травня 2018 року позивачеві призначено допомогу як інваліду 2 групи з 01 квітня 2018 року довічно (а.с. 24).

Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача щодо невиплати призначеної раніш соціальної допомоги за минулий період, яка фактично є заборгованістю, з підстав бездіяльності Кабінету Міністрів України по визначенню окремого Порядку.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмовити в у виплаті соціальної допомоги за минулі періоди, суд виходить з наступного.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади), зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 згідно Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають прав на пенсію та особам з інвалідністю» державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю - щомісячна державна допомога, що надається відповідно до норм цього Закону у грошовій формі особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю.

Судом встановлено, що вперше така допомога призначена позивачеві управлінням праці соціального захисту населення Єнакієвської міської ради у березні 2008 року.

Статтею 10 вказаного закону встановлено, що державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державна соціальна допомога на догляд виплачуються щомісячно за поточний місяць.

В силу форс-мажорних обставин (проведення антитерористичної операції у Донецькій області) виплата соціальної допомоги позивачеві управлінням праці соціального захисту населення Єнакієвської міської ради була припинена з 01 вересня 2014 року по 31.03.2018 року, а відтак, суми невиплаченої заборгованості слід вважати боргом, який виник не з вини позивача.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 перемістилася з окупованої території не з власної вини, а через існування об'єктивних перешкод, а саме: проведення антитерористичної операції на території Донецької області та окупації міста Єнакієве незаконними збройними формуваннями.

Постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016р. «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджений Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно з п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

На день розгляд справи окремий порядок Кабінетом Міністрів України не прийнятий.

При цьому, статтею 11 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають прав на пенсію та особам з інвалідністю» передбачено, що суми державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує відповідну допомогу, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата допомоги за минулий час здійснюється виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини допомоги у зв'язку з порушенням строків її виплати особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю здійснюється згідно із законом.

Тобто, саме згідно з законом, а не з постановою Кабінету Міністрів України виплачується борг отримувачам допомоги за минулий час без обмеження будь-яким строком.

З зазначених підстав, суд не бере до уваги посилання відповідача на постанови Кабінету Міністрів України, які мають підзаконну силу.

Статтями 2 та 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Крім того, суд зазначає, що за змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 2-рп-99 від 02 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При цьому, суд ще раз акцентує свою увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку, що дії позивача щодо невиплати за минулий період сум заборгованості соціальної допомоги є протиправними, а вимога позивача щодо зобов'язання відповідача виплатити заборгованість за період з 01 серпня 2014 року по 31 березня 2018 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Питання судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому Законом порядку, як інвалід ІІ групи.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України У виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_1; місце фактичного проживання/перебування згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26 квітня 2018р. № 16204: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 23, код ЄДРПОУ 25953617) про визнання протиправними дій щодо невиплати призначеної раніше соціальної допомоги, зобов'язання виплатити суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період з 01.08.2014 року по 31.03.2018 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів шляхом перерахування коштів на рахунок, відкритий в установі ТВБВ філії ДОУ АТ «Ощадбанк» - задовольнити.

Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо невиплати призначеної раніше соціальної допомоги ОСОБА_1.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради виплатити ОСОБА_1 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період з 01.08.2014 року по 31.03.2018 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів шляхом перерахування коштів на рахунок, відкритий в установі ТВБВ філії ДОУ АТ «Ощадбанк».

Рішення складено у повному обсязі та підписано 05 вересня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Голубова Л.Б.