Рішення № 76239697, 04.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3507/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА» (65496, Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Таїровська, вул. Ак. Вільямса, 93) до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4) про визнання протиправними дій, скасування постанови та розрахунку,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА» (далі ТОВ «ФОРТУНА») з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області (далі Управління), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо складання акту №049503 від 29.04.2018 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акту від 29.04.2018 року №0003446 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0003446 від 29.04.2018 року;

- визнати протиправним та скасувати розрахунок за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0003446 від 29.04.2018 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Одеській області №053937 від 18.06.2018 року про застосування адміністративно- господарського штрафу в сумі 1700 гривень.

Позивач зазначив, що 29.04.2018 року Управлінням було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки КАМАЗ 6520 реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ «ФОРТУНА», під час якого були складені зазначені акти від 29.04.2018 року №№049503, №0003446 та розрахунок до акту №0003446 від 29.04.2018 року, на підставі яких Управлінням постановою від 18.06.2018 року застосований до ТОВ «ФОРТУНА» адміністративно-господарський штраф в сумі 1700 гривень.

Позивач вважає, що габаритно-ваговий контроль його транспортного засобу був здійснений з порушенням вимог законодавства, що регламентує проведення зважування вантажного автомобілю під час здійснення вказаного контролю, що потягло прийняття від 18.06.2018 року неправомірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що з наданих відповідачем за його запитом чеку зважування та актів неможливо встановити на яких вагах (якої марки, моделі, з якими можливими чи допустимими похибками) проводилося зважування. Чек зважування не містить підпису водія автомобіля та оператора, що проводив зважування, а тому такий чек не може вважатися допустимим доказом реальної ваги транспортного засобу. При цьому інші докази є похідними, оскільки складені на підставі вищезазначеного чеку. Крім того, відповідачем не надано на його запит необхідних та допустимих доказів, які б свідчили про правильне виконання зважування автомобіля позивача та визначення його маси у відповідності до вимог чинного законодавства та методики, передбаченої вимогами п.п. 2 п.2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року (далі - Порядок №879).

Позивач стверджує, що враховуючи, що одна вісь автомобілю є здвоєною, визначення загального навантаження на здвоєну вісь шляхом сумування осьових навантажень на кожну вісь є неправильним, про що також свідчить те, що загальна маса навантаженого транспортного засобу складала 33,73 тонн, в той час як Управлінням внаслідок окремого зважування трьох осей та сумування результатів визначено загальну масу автомобіля 35,00 тонн. Крім того, перевозився сипучий вантаж (асфальтобетонна суміш), який є рухомим під час зміни напрямків руху чи швидкості автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що, в свою чергу, не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень на одну з осей.

Позивач вказує, що зі змісту чека зважування, актів, довідки та розрахунку неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортних засобів позивача, який відсоток похибки таких ваг, чи проходили вони періодичну повірку (метрологічну атестацію) тощо. У відповідь на запит представника позивача про надання, серед іншого, документа, який підтверджує проведення періодичної повірки (метрологічної атестації) зважувального обладнання, яке використовувалось для визначення вагових параметрів транспортних засобів позивача, такого документа відповідачем надано не було, що свідчить про його відсутність. Маршрут «с. Малодолинське - м. Білгород-Дністровський», який зазначено у розрахунку та у пункті 7 акту №0003446 від 29.04.2018 року, додатком до якого є зазначений розрахунок, не відповідає маршруту, який було пройдено транспортним засобом позивача до моменту його зупинки. Так, згідно складених відповідачем документів транспортні засоби позивача було зупинено для проведення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі Р-70 (65 км + 360 м), відстань між вказаними точками за приблизними підрахунками складає близько 40 кілометрів, що не відповідає відстані 60 км, зазначеній відповідачем в пункті 7 акта.?Крім того, в пункті 9 акту №0003446 про перевищення транспортним засобом нормативних параметрів відповідачем не зазначено відстані між осями автомобіля позивача, такі відстані ним не вимірювалися, а тому його висновок, що одна з осей є здвоєною є необґрунтованим.

На думку позивача, з наданих на його запит копій документів неможливо з'ясувати, яким чином Управлінням було визначено плату за проїзд за перевищення нормативних параметрів в розмірі 1,851 євро/км у рядку 2.2.1. розрахунку. Враховуючи викладене, також були відсутні підстави для застосування адміністративно-господарського штрафу, а тому постанова Управління №053937 від 18.06.2018 року є протиправною. При цьому позивач зазначив, що порушення його прав відбулось і під час прийняття постанови №053937 від 18.06.2018 року, оскільки розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний було проведено без участі представника позивача, якому не було своєчасно надані копії документів, необхідних для участі у розгляді справи, чим позивача було позбавлено можливості надати свої пояснення та заперечення. Подане представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №3978 від 15.06.2018 року) було залишено без задоволення лише через те, що відповідач не зміг організувати процедуру своєчасного розгляду справи таким чином, щоб особа, стосовно якої розглядається справа, мала можливість своєчасно отримати копії необхідних документів та надати свої обґрунтовані заперечення Прийнята постанова, яка оскаржується, не містить конкретної інформації про допущені ТОВ «ФОРТУНА» порушення законодавства.

Ухвалою суду від 16.07.2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 2-4).

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов за вхід. №ЕП/4252/18 (а.с. 40-45), в якому зазначив, що 29.04.2018 року Управлінням в пункті габаритно-вагового контролю було здійснено перевірку транспортного засобу, що належить ТОВ «ФОРТУНА». Після проведеного зважування було виявлено перевищення вагових параметрів на здвоєну ось. За результатами зважування було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №049503 від 29.04.2018 року, акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів №0003446 від 29.04.2018 року, довідка про результати здійснення габаритно-вагового року, та розрахунок до акту №0003446 від 29.04.2018 року. Згідно із актом №0003446 та довідкою від 29.04.2018 року позивачем допущено перевищення вагових параметрів на здвоєну вісь, замість допустимих 16 тонн (+-2% похибки) навантаження становило 27630 кг, тобто на 11 тонн 630 кг більше дозволених нормативів.

Посилання позивача на відсутність затвердженої Мінекономіки методики проведення габаритно-вагового контрою представник відповідача вважав необґрунтованою, оскільки вимога щодо наявності вказаної методики була викладена у п.19 Порядку №879, на який і посилається позивач, але постановою КМУ №671 від 30.08.2017 року зазначений пункт був виключений, тобто на момент проведення перевірки, пункт 19 Порядку №879 про методику був вже не актуальним. При цьому чеку (квитанція) зважувального засобу є підтвердженням факту перевищення вагових параметрів, він формується і видається автоматично, що унеможливлює втручання особи в результати зважування.

Щодо посилання позивача на перевезення сипучих вантажів представник відповідача зазначає, що згідно чинного законодавства та жодними вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення, застереження ПДР при перевезенні сипучих вантажів. Щодо розрахунку плати за проїзд, на думку представника відповідача він відбувся у відповідності до вимог Порядку №879. За результатами вагового контролю транспортного засобу було встановлено, що навантаження на здвоєні осі склало 27,63 тонн, що у відсотковому відношенні становить 72,69%. Таким чином, розмір плати за проїзд транспортним засобом склав 555,19 євро. Відстань перевезення від місця навантаження позивача до місця зважування і розвантаження перевірена за допомогою інтернет ресурсу http://della.ua/distance, застосування якого визнано правомірним ухвалою ВАС України по справі №813/214/16.

Крім того, представник відповідача надав до суду відзив за вхід. № ЕП 4504/18, проте їз змісту вбачається, що зазначений відзив стосується обставин, які не є предметом розгляду даної справи.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив (а.с. 91-94), в якому додатково зазначив, що з наданих Управлінням документів не вбачається, що ним використовувалась методика, затверджена спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології для визначення фактичної маси транспортного засобу позивача та навантаження на окремі осі. Виключення пункту 19 Порядку №879 свідчить лише про те, що Кабінетом Міністрів України усунуто вимогу про використання двох різних методик, затверджених різними центральними органами виконавчої влади, а не про те, що ним прийнято рішення про відсутність необхідності у застосуванні будь-яких методик при здійсненні габаритно-вагового контролю.

Щодо вимірювального і зважувального обладнання представник позивача звернув увагу на те, що Управлінням надано копію сертифіката відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу №ІІА-М1/2-4896-2015, що був чинним лише до 31.03.2018 року (тобто на день зважування автомобіля позивача 29.04.2018 р. він був уже нечинним) і який не є свідоцтвом про повірку чи метрологічну атестацію конкретних ваг та стосується в загальному ваг автомобільних серії ТВА. Управління також надало свідоцтво про перевірку засобу вимірювальної техніки №2939 від 27.07.2017 року, проте не надало доказів того, що саме ці ваги використовувались в місці проведення габаритно-вагового контролю для зважування автомобіля позивача. Крім того, ваги, вказані у наданій Управлінням копії свідоцтва про повірку, не відповідають вимогам законодавства щодо обладнання, яке повинно застосовуватися для обладнання пересувного пункту габаритно-вагового контролю та не передбачені для зважування транспортних засобів у русі, оскільки їх метрологічна атестація для такого способу зважування не проведена.

Спірні правовідносини щодо здійснення державного контролю на автомобільному транспорті виникли між позивачем, який є суб’єктом господарювання – ТОВ «ФОРТУНА», код ЄДРПОУ 30863834, та суб’єктом владних повноважень – Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області, який є територіальним органом Укртрансбезпеки,

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Як вбачається з положень Постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 року, з метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади була утворена Державна служба України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

У відповідності до п. 4. Положення, основним завданням Укртрансбезпеки є зокрема здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті.

Згідно з п.8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Підпунктом 15 п.5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі Порядок №1567), визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до пунктів 3,4 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлений виключний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. Згідно з п.16 під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.

Судом встановлено, що 29.04.2018 року під час рейдової перевірки інспекторами Управління в пункті габаритно-вагового контролю, що знаходиться на ділянці ППГВК а/д Р-70, 65 км + 360 м, згідно направлення на перевірку № 026264 від 20.04.2018 року (а.с. 46), було здійснено перевірку транспортного засобу марки КАМАЗ 6520 реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ «ФОРТУНА».

За результатами зважування було складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 29.04.2018 року (а.с. 24), акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів №0003294 від 29.04.2018 року (а.с. 25), відповідно до яких ТОВ «ФОРТУНА» допущено перевищення вагових параметрів на здвоєну вісь, замість допустимих 16 тонн (+-2% похибки) навантаження становило навантаження становило 27630 кг, тобто на 11 тонн 630 кг більше дозволених нормативів. Згідно з довідкою про результати здійснення габаритно-вагового, повна маса транспортного засобу була визначена на рівні 35,00 тонн шляхом складання навантаження на осі.

Також посадовими особами Управління складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 049505 від 29.04.2018 року, в якому зазначено що відсутній дозвіл, що дає право на рух автомобільними дорогами загального користування з перевищенням вагових обмежень (а.с. 23).

На підставі актів працівниками Управління складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 29.04.2018 року, яким нараховано плату за проїзд в розмірі 555,19 євро за фактично пройдену відстань 60 км (а.с. 26).

Судом також встановлено, шо не заперечується сторонами, 15.06.2018 року ТОВ «ФОРТУНА» отримано повідомлення-запрошення Управління №4692/1-31-18 від 04.06.2018 року на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 18.06.2018 року (а.с. 14).

У той же день 15.06.2018 року представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом за вхід. №3977 від 15.06.2018 року, в якому просив надати необхідну інформацію та копії документів, які стали підставою для складення акту та розрахунку від 29.04.2018 року (а.с. 17-19).

Крім того, 15.06.2018 року представник позивача, враховуючи необхідність підготовки обґрунтованих пояснень та заперечень на акт №049503 від 29.04.2018 року, та ненадання Управлінням копій документів, які стали підставою для складення акту, звернувся до відповідача з клопотанням за вхід № 3978 від 15.06.2018 року про відкладення розгляду справи (а.с. 20).

Між тим, постановою Управління про накладення адміністративно-господарського штрафу №053937 від 18.06.2018 року до ТОВ «ФОРТУНА» на підставі акту №049503 від 29.04.2018 року застосовано у відповідності до ч.1 абз.3 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700 грн. (а.с. 31).

Частина 1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яка зазначена цу постанові, встановлює відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно - господарських штрафів, зокрема, за надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, застосовується штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз.3 ч.1 ст.60).

Після розгляду справи та прийняття оскаржуваної постанові від 18.06.2018 року представник позивача 22.06.2018 року отримав відповідь за вихід №643/31/3977-18 від 22.06.2018 року на адвокатський запит, до якої було додано засвідчені відповідачем копії документів, які стали підставою для складення акту №049503 (а.с. 21).

04.07.2018 року представником позивача отримано відповідь за вихід. №662/31/3613-18 від 02.07.2018 року про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, враховуючи приписи п.25 Порядку №1567 (а.с. 29).

Дослідивши надані сторонами докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року, визначені повноваження Укртрансбезпеки, яка відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування (пп.15.п.5 Положення).

Згідно з п.1 Порядку №879 цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Підпунктом 4 п.2 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до пунктів 12, 13, 14 зазначеного Порядку, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

Згідно з п. 28 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 року).

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40т (для контейнеровозів-понад 44т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 1 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 тонн або фактичною масою понад 24 тонн автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Пунктом 21 Порядку №879 передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.

Враховуючи наведені норми законодавства, а також те, що відповідно до пп.15 п.5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті відповідно до покладених на Укртрансбезпеку завдань вона здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, здійснення Управлінням – територіальним органом Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю відносно позивача, за результатами якого ним були складені 29.04.2018 року акти №049503 №0003446, розрахунок до акту №0003446 від 29.04.2018 року, входить до повноважень Управління, а тому позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Управління щодо складення вказаних актів та розрахунку не підлягають задоволенню.

Зазначені документи, які складені під час габаритно-вагового контролю не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому їх висновки не можуть бути предметом спору. Оцінка вказаних документів, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо їх складання, викладення у ньому висновків перевірки, надається судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі таких документів, у даному випадку постанови Управління №053937 від 18.06.2018 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 гривень.

Оцінюючи обставини здійснення габаритно-вагового контролю та складені за його результатами документи, суд дійшов висновку, що вони не могли бути підставою для прийняття Управлінням в Одеській області постанови №053937 від 18.06.2018 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 гривень, виходячи з наступного.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВНС № 139396, маса без навантаження автомобіля КАМАЗ 6520, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 12950 кг (а.с. 28). Згідно накладної №14/25 від 29.04.2018 року (а.с. 27) ТОВ «ФОРТУНА» перевозилась асфальтобетонна суміш, загальною масою 20,78 тонн. Отже, маса транспортного засобу з вантажем мала становити 33,73 тонн.

У довідці від 29.04.2018 року зазначено, що повна маса транспортного засобу становила 35,00 тонн, що ставить під сумнів результати зважування вантажного автомобілю на приладу обліку, яким це зважування здійснювалось, та його технічна справність.

Разом з тим, суд критично оцінює надану відповідачем копію податкової накладної №17/29 від 29.04.2018 року з огляду на те, що у вказаній накладній вказаний маршрут ОСОБА_1 – Затока, а згідно з актом №0003446 та розрахунком від 29.04.2018 року, маршрут руху був село Малодолинське – Білгород Дністровський.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.

Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.

Пунктом 12 Порядку №879 встановлено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

На підтвердження проходження періодичної повірки зважувального обладнання відповідачем надано копію сертифіката відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу №ІІА-М1/2-4896-2015, що був чинним лише до 31.03.2018 року (тобто на день зважування автомобіля позивача 29.04.2018 року він був уже нечинним), і який не є свідоцтвом про повірку чи метрологічну атестацію конкретних ваг та стосується в загальному автомобільних ваг серії ТВА.

Також відповідачем в обґрунтування правомірності та правильності зважування вантажного автомобілю позивача 29.04.2018 року надано до суду копію свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки №2939 від 27.07.2017 року, на ваги автомобільні типу ТВА-20Д заводський №18831. При цьому, матеріали габаритно-вагового контролю не містять доказів того, що саме ці ваги використовувались в місці проведення габаритно-вагового контролю, вказаному в акті №0003294 від 29.04.2018 року для зважування автомобіля позивача.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача наведені ним в спростування твердження відповідача про те, що ТОВ «ФОРТУНА» на перевіряємому автомобілі допущено перевищення вагових параметрів на здвоєну вісь, замість допустимих 16 тонн (+-2% похибки) навантаження становило 27, 63 тонн. Позивач зазначив, що при визначенні вагових параметрів неправильно проводилось зважування окремо кожної осі і в подальшому сумувалося. Згідно п. 9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від №255 від 28.07.2016 року, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником. Таким чином, зазначеним нормативним положенням чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу. Враховуючи, що у розрахунку відповідач зазначив, що одна вісь є здвоєною, визначення загальної маси автомобіля та навантаження на здвоєну вісь шляхом сумування осьових навантажень на кожну вісь є неправильним. При такій конструкції для визначення навантаження на здвоєну вісь такі дві осі повинні зважуватись разом. При цьому суд зазначає, що Порядком № 879 передбачена наявність методики, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на осі транспортного засобу, проте станом на момент проведення відповідного зважування така методика затверджена не була.

Суд також критично оцінює посилання відповідача на визначення відстані перевезення від місця навантаження позивача до місця зважування і розвантаження за допомогою інтернет ресурсу http://della.ua/distance, оскільки згідно з актом №0003446 та розрахунком від 29.04.2018 року, відстань була визначена зі слів водія автомобіля ВН 7841ВІ.

Суд вважає, що відповідач, який є суб’єктом владних повноважень та на якого відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень покладений обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не надав суду достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про те, що дійсно було перенавантаження на здвоєну вісь автомобіля, а також про те, на якому саме вимірювальному засобі здійснено габаритно-ваговий контроль та він на момент його проведення був справним, відповідав вимогам законодавства щодо його перевірки.

Таким чином, відповідачем не доведено достовірність та правильність результатів вимірювань при здійсненні зважування транспортного засобу та визначенні навантажень на осі транспортного засобу та його загальної ваги. При цьому суд також вважає обґрунтованими доводи позивача про недоведеність відповідачем правильності застосування ставок плати за проїзд.

Пунктом 2 Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №879від 27.06.2007 року, визначено, що при перевищенні допустимих осьових навантажень від 10 до 20 відсотків включно застосовується ставка плати за кожен кілометр відстані в розмірі 0,27 євро. За перевищення допустимих осьових навантажень понад 20 відсотків застосовується ставка плати в розмірі 0,15 євро за кілометр за кожні 5 відсотків. Між тим, Управлінням за перевищення нормативних параметрів на здвоєну вісь на 72,69%, яке зазначено в розрахунку від 29.04.2018 року, нарахована плата у розмірі 1,851 євро/км, що не відповідає положенням Ставок.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування постанови Управління в Одеській області №053937 від 18.06.2018 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 гривень, яка є рішенням суб’єкта владних повноважень за результатами здійснення габаритно-вагового контролю.

Інші документи, складені під час здійснення габаритно-вагового контролю 29.04.2017 року, а саме акти №049503, №0003446 та и розрахунок за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0003446 не є актами індивідуальної дії у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України.

Обов’язковою ознакою дій, рішень суб’єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб’єктів відповідних правовідносин і мають обов’язковий характер, тобто акт індивідуальної дії розумінні п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України є актом органів державної влади та посадових осіб, що встановлює, змінює або припиняє права та обов'язки певної особи (певного кола осіб). За своєю юридичною природою правовий акт індивідуальної дії є актом застосування правової норми до конкретних фактичних обставин, що тягнуть виникнення, зміну або припинення правовідносин між персонально визначеними особами, на яких поширюється дія такого акта.

З урахуванням викладеного не підлягають задоволенню вимоги позивача про скасування розрахунку від 29.08.2018 року плати за проїзд та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно акту №0003446, який не є актом індивідуальної дії, сам по собі не несе правових наслідків для позивача, а лише визначає розмір шкоди, заподіяний автомобільним дорогам, яка може бути стягнута примусово з особи, яка причинила таку шкоду лише в судовому порядку, при наявності встановлення вини щодо завдання вказаної шкоди. Проте суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено завдання шкоди автомобільним дорогам позивачем при здійсненні ним перевезення вантажу транспортним засобом марки КАМАЗ 6520, реєстраційний номер НОМЕР_1 29.04.2018 року, відносно якого здійснений габаритно-ваговий контроль Управлінням.

Висновок суду про визнання протиправною та скасування постанови Управління в Одеській області №053937 від 18.06.2018 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 гривень ґрунтується також на тому, що вказане рішення суб’єкта владних повноважень не відображає складу правопорушення та посилання на нормативний акт, який порушив позивач.

В оскаржуваній постанові Управління у графі щодо допущеного правопорушення зазначено « 29.04.18р., а/д Р-70, 65 км+360 м., (Підстава: Акт від 29.04.18р. №049503). Таке рішення не відповідає вимогі його обґрунтованості та прийняття з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, які повинні бути відображені в постанові.

При цьому в акті від 29.04.2018 року №049503, на який міститься посилання в постанові №053937 від 18.06.2018 року, також відсутнє посилання на нормативний акт, який порушив позивач.

Окрім того судом встановлено, що 15.06.2018 року представник позивача, враховуючи необхідність підготовки обґрунтованих пояснень та заперечень на акт №049503 від 29.04.2018 року, та ненадання Управлінням копій документів, які стали підставою для складення акту, звернувся до відповідача з клопотанням за вхід № 3978 від 15.06.2018 року про відкладення розгляду справи, яке було призначене на 18.06.2018 року. Зазначене клопотання відповідачем не було розглянуто під час розгляду справи, а розглянуто лише 02.07.2018 року.

Відповідно до положень п.25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Враховуючи викладене, а також ті обставини, що представником позивача був наданий адвокатський запит від 15.06.2018 року, відповідач мав всі підстави для відкладення розгляду справи в межах вищевказаного строку, проте клопотання позивача було їм розглянуто із значним запізненням, що унеможливило надання представником позивача письмових пояснень та заперечень для об’єктивного прийняття постанови про застосування адміністративно-господарських санкцій, що є порушенням його права на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування постанови Управління №053937 від 18.06.2018 року про застосування адміністративно- господарського штрафу в сумі 1700 гривень.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжним дорученням №4542 від 02.07.2018 року (а.с. 13), позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 3524,00 грн.

Судом встановлено, що у відповідності до абз. 1 п. 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, проте територіальні органи створено без статусу юридичної особи.

При цьому Державна служба з безпеки на транспорті є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Враховуючи викладене, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з Державної служби з безпеки на транспорті, за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь позивача витрат зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,139,241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА» (65496, Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Таїровська, вул. Ак. Вільямса, 93, код ЄДРПОУ 30863834) до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4) про визнання протиправними дій, скасування постанови та розрахунку – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Одеській області №053937 від 18.06.2018 року про застосування адміністративно- господарського штрафу в сумі 1700 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державної служби з безпеки на транспорті (03135, м.Київ, проспект Перемоги, б. 14, код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА» (65496, Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Таїровська, вул. Ак. Вільямса, 93, код ЄДРПОУ 30863834) судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.).

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.