Рішення № 76239680, 27.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1185/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікації та інженерні мережі» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комунікації та інженерні мережі» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області з урахуванням уточненої позовної заяви (Т.2, а.с. 72-80) про:

визнання протиправними дій, щодо порушення порядку вручення податкового повідомлення-рішення та податкового вимоги;

визнання протиправною та скасування податкової вимоги №35806-17 від 12.12.2017р.;

зобов'язання видалити відомості про наявний податковий борг з реєстру боржників.

Ухвалою суду від 05.04.2018р. відкрито спрощене провадження по даній справі та призначене перше судове засідання.

Ухвалою суду від 01.06.2018р. суд перейшов до розгляду справи №815/1185/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 01.08.2018р., яка занесена до журналу судового засідання, закрито підготовче провадження по справі та суд перейшов до розгляду справи по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача повністю суперечать встановленим порядкам Податкового кодексу України, так як жодним нормативно-правовим актом чинного законодавства України не передбачено надсилання податкової вимоги, одразу після надсилання акту перевірки.

Від представника позивача (27.08.2018р. за вхід. №24897/18) надійшла заява про продовження розгляду справи №815/1185/18 у порядку письмового провадження. (а.с. 125)

Відповідач повідомлявся про дату та час розгляду справи завчасно та належним чином, однак представник у судове засідання не з'явився. У відзиву на позовну заяву (11.05.2018р. за вхід. №13207/18) представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на те, що відповідачем не було порушено прав позивача та діяв на підставі вимог чинного законодавства. Позивач не сплатив суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, тому контролюючим органом було прийнято податкову вимогу №35806-17 від 12.12.2017р. (Т.2, а.с. 85-87)

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позов відповідача, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд, встановив наступне.

У період з 24 жовтня 2017 року по 13 листопада 2017 року податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Комунікації та інженерні мережі» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 30.06.2017р, валютного законодавства за період 01.01.2014р. по 30.06.2017р., з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014р. по 30.06.2017р., за результатами якої складено акт №1660/15-32-14-0/37280567 від 20.11.2017р. (Т.1., а.с. 29-63)

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Комунікації та інженерні мережі»: п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 23 010 грн.; пп. 14.1.11, п.п. 14.1.27, пп.14.1.257, п.14.1 ст.14, п.85.2 ст.85, п.138.4 ст.138, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, пп.14.1.257 п.14.1 ст.14. пп.14.1.11 п.14.1. п44.1. п.44.2 ст.44. п.п.134.1.1 п.134.1 Податкового кодексу України; пп. 162.1.3 п. 162.1 ст.162, пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168. п.171.2 ст. 171. п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України; п. 16-1 підрозділу 10 розділу 10 «Інші перехідні положення», ст. 163, пп.164.2.17, п.164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 ст. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України; ст. 51, п. 119.2 ст. 119, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України; п. 239.2 ст. 239 Податкового кодексу України.

За змістом п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня наступного за днем отримання акта (довідки).

Пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

ТОВ «Комунікації та інженерні мережі» не погодившись з висновками перевірки зазначеними в акті №1660/15-32-14-0/37280567 від 20.11.2017р., позивач надіслав заперечення 27 листопада 2017 року на адресу ГУ ДФС в Одеській області. Зазначене підтверджується описом вкладенням (заперечення на 7 арк. та довіреність 1 арк.) та квитанцією ПАТ «УКРПОШТА» від 27.11.2017р.

При цьому, ст. 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Судом встановлено, що акт перевірки 1660/15-32-14-0/37280567 був виписаний відповідачем 20.11.2017р., а перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, тобто з 21.11.2017р.

Статтею 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний день 26.11.2017р. (неділя), суд дійшов висновку, що строки передбачені пунктом 44.7 ст.44 Податкового кодексу України позивачем дотримано та заперечення подано вчасно, а саме 27.11.2017р.

Суд вважає аргумент представника ГУ ДФС в Одеській області відносно того, що заперечення не взято до уваги, з огляду на те, що платник податків надіслав його по спливу передбачених законодавством строків - є непереконливий. Оскільки описом вкладення (заперечення на 7 арк. та довіреність 1 арк.) та квитанцією ПАТ «УКРПОШТА» від 27.11.2017р. підтверджується відправлення вказаного заперечення на адресу ГУ ДФС в Одеській області, у встановлені законодавством строки.

ТОВ «Комунікації та інженерні мережі» отримано податкову вимогу № 35806-17 від 12 грудня 2017 року на загальну суму 57 454,76 грн., що включає в себе основний платіж 32 561,91 грн. та 24 892,85 грн. - штрафні санкції.

Надаючи оцінку податкової вимозі ГУ ДФС в Одеській області № 35806 - 17 від 12 грудня 2017 року, суд виходив з наступного.

Згідно із п.59.1 та п.59.3 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не спланує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, конролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для шадсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсипається не пізніше першого робочого дня після закінчення граничного строку стати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.»

При цьому, відповідно до пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу, у той час як податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п.14 Податкового кодексу України).

Проте, пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 того Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, у даному випадку законодавець пов'язує виникнення обов'язку платника податків сплатити нараховану податковим повідомленням-рішенням суму грошового зобов'язання саме з моментом отримання такого рішення платником податку, а нараховані грошові зобов'язання після закінчення десятиденного терміну набувають статусу податкового боргу (за виключенням випадку оскарження такого рішення).

Тобто, до моменту отримання платником податків податкового повідомлення рішення, що оформлене і вручене у порядку передбаченому чинними нормами законодавства України платник податків не має податкового боргу у розумінні п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та грошового зобов'язання у розуміння п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу при прийняті рішення у справі, що платником податків після надсилання заперечення до ГУ ДФС Одеської області так і не було надіслано податкового повідомлення рішення, як це передбачають норми Податкового кодексу України. Отже, відповідач не мав права формувати та надсилати податкову вимогу у супереч вимогам законодавства, що чітко регламентують процедури формування та надсилання податкової вимоги.

Так, порядок прийняття на направлення платникам податків податкових повідомлень-рішень регламентований статтею 58 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 58.1 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V нього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та'або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений зрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового пов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) ;джетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської чьності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати уошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової :«ітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій. Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.»

Відповідно до положень пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб. їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.»

Окрім, Податкового кодексу України порядок вручення податкового - повідомлення рішення регулюється також Наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015р. зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254 «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень - рішень платникам податків» (далі - Порядок)

Відповідно до положень Розділу 4 Порядку, структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення. вносить його до реєстру податкових повідомлень-рішень, надісланих (вручених) платникам податків - юридичним особам (додаток 15), або до реєстру податкових повідомлень-рішень, надісланих (вручених) платникам податків фізичним особам (додаток 16), які ведуться в цілому в контролюючому органі. Відповідальним за достовірність інформації про податкове повідомлення-рішення у реєстрах податкових повідомлень-рішень є структурний підрозділ контролюючого органу, який склав таке податкове повідомлення-рішення. Після вручення (отримання інформації щодо вручення) податкового повідомлення-рішення платнику податків структурний підрозділ, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, у той самий день передає другий примірник / корінець податкового повідомлення-рішення (з відміткою про вручення платнику податків) структурному підрозділу, який його склав (у разі надіслання податкового повідомлення-рішення поштою з повідомленням про вручення - разом із таким повідомленням про вручення або невручення поштового відправлення). Інформація про складене юдаткове повідомлення-рішення, про його надсилання (вручення) платнику податків, а також гро отримання скарги або заяви у разі його адміністративного або судового оскарження та прийняті рішення за результатами таких оскаржень вноситься структурним підрозділом, до функцій якого належить вчинення відповідних дій, до відповідної інформаційної системи контролюючого органу з можливістю подальшого формування відповідних переліків податкових повідомлень-рішень.»

Відповідно до Розділу 3 вказаного Порядку «Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Кодексу.

Дата надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення проставляється:

1) посадовою особою платника податків - юридичної особи (фізичною особою - платником податків або її законним представником) - у разі вручення податкового повідомлення-рішення під розписку (на обох примірниках, а при врученні податкового повідомлення-рішення форми «Ф» - на корінці податкового повідомлення-рішення):

2) працівником структурного підрозділу, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальною особою, визначеною керівником (виконуючим його обов'язки, його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу для виконання таких функцій, - у разі надіслання листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до примірника податкового повідомлення-рішення. який залишився в контролюючому органі (при направленні податкового повідомлення-рішення форми «Ф» - до корінця податкового повідомлення-рішення);

3) працівником структурного підрозділу або відповідальною особою, визначеною керівником (виконуючим його обов'язки, його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу для виконання таких функцій, - у разі надіслання документа засобами електронного зв 'язку в електронній формі з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис "відповідно до пункту 42.4 статті 42 Кодексу (починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем впровадження у роботу відповідного програмного забезпечення). При цьому квитанція про доставку в текстовому форматі, що свідчить про дату та час доставки документа платнику податків, прикріплюється до примірника податкового повідомлення- рішення, який залишився в контролюючому органі (у разі направлення податкового повідомлення-рішення форми "Ф" - до корінця податкового повідомлення-рішення).

4) якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.

Якщо контролюючим органом не отримано квитанції про доставку податкового повідомлення-рішення, направленого засобами електронного зв'язку, вживаються заходи, передбачені пунктом 42.4 статті 42 Кодексу.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його надісланні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції або відповідальна особа, визначена керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при надісланні податкового повідомлення-рішення помилок та надсилає його повторно не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного повідомлення пошти (поштової служби).»

Отже, податкове повідомлення рішення позивачу вручено жодним з перелічених вище способів не було. А тому відповідно позивач не був повідомлений про наявність в нього податкового боргу та відповідно податковий борг є не узгодженим та податковий орган не мав права формувати податкову вимогу позивачу.

При цьому, у провадженні Одеського окружного адміністративного суду наявні справ №1540/3344/18 (суддя Білостоцький О.В.) та №815/3105/18 (суддя Іванов Е.А.) у яких позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення складені за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Комунікації та інженерні мережі», на підставі висновків акту перевірки №1660/15-32-14-0/37280567 від 20.11.2017р.

Таким чином, у діях податкового органу, вбачаються протиправні дії, що повністю суперечать чинним вимогам законодавства, зокрема, щодо порядку вручення податкового повідомлення рішення та податкової вимоги. Вказане повністю узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду по справі № 810/5709/13-а, а саме судом визнано протиправними дії податкового органу, щодо порушення порядку вручення податкового повідомлення-рішення та відповідно податкове повідомлення - рішення вважається таким як не вручене.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Головним управління ДФС в Одеській області порушення порядку вручення податкового повідомлення-рішення та податкового вимоги.

У зв'язку з чим, суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправними дій, щодо порушення порядку вручення податкового повідомлення-рішення та податкового вимоги - підлягає задоволенню.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що вимога №35806-17 від 12.12.2-17р. є протиправною, у зв'язку з чим підлягаю скасуванню.

Відносно позовної вимоги про зобов'язання видалити відомості про наявний податковий борг з реєстру боржників, суд зазначає наступне.

Підпунктом 57.3 ст.57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п.54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом цього строку такий платник податків розпочинає процедуру адміністративного оскарження рішення контролюючого органу.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 Кодексу).

Відповідно до ст. 56.15 ст. 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строку зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань (10 днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення) визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується вважається неузгодженою.

Так, п. 56.10 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку. Відповідно до п.56.18 ст.56 Кодексу з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити у суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.»

Відповідно до п. 14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом».

Однак, всупереч вказаного, податковий орган вніс платника податків до реестру боржників та зазначив наступні відомості: «станом на 20.12.2017р. платник податків має податковий борг та відповідно до пункту 88.2 статті 88 Податкового кодексу України у органів державної податкової служби виникло право податкової застави на майно такого платника.»

Отже, враховуючи вищенаведені норми Податкового кодексу України та той факт, що податковий орган не надіслав у порядку передбаченому Податковим кодексом України податкове-повідомлення рішення, та платник податків його відповідно не отримав, то податковий борг у платника податків відсутній.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, щодо зобов'язання видалити відомості про наявний податковий борг з реєстру боржників.

Крім того, у відповідності до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 6 КАС України (у редакції чинній станом на 15.12.2017р.) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17.07.1997р., кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідні, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Метою зазначених положень Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своїм майном, в тому числі, юридичними особами.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Протоколу №1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути доступним, передбачуваним та відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням закону.

Незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Протоколу №1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також буде мати місце порушення ст. 1 Протоколу №1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, ст. 1 за своєю суттю є гарантією права власності, що зазначено в п. 63 рішення Європейського суду з прав людини від 13.06.1979р. у справі «Маркс проти Бельгії».

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Комунікації та інженерні мережі», оскільки відповідач порушив порядок вручення податкової вимоги, у зв'язку з чим є не узгодженою.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення №319 від 19.03.2018р. позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (Т.1, а.с.3)

Відтак, враховуючи вимоги ст. 139 КАС України суд дійшов висновку, щодо стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 90, 139, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі" (код ЄДРПОУ 37280567, місцезнаходження: 65091, Одеська обл., м. Одеса, вул. Середня, буд. 10 А) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5) про визнання протиправними дій, щодо порушення порядку вручення податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги; визнання протиправною та скасування податкової вимоги №35806-17 від 12 грудня 2017 року; зобов'язання видалити відомості про наявний податковий борг з реєстру боржників - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5), щодо порушення порядку вручення податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги №35806-17 від 12 грудня 2017 року.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5) №35806-17 від 12 грудня 2017 року у загальній сумі 57454,76грн.

Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5) видалити відомості про наявний податковий борг у загальній сумі 57 454,76 грн. з реєстру боржників

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікації та інженерні мережі" (код ЄДРПОУ 37280567, місцезнаходження: 65091, Одеська обл., м. Одеса, вул. Середня, буд. 10 А) судові витрати у розмірі 1 762,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписане суддею 03.09.2018р.

Суддя Балан Я.В.