Рішення № 76239622, 05.09.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2811/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Карп’як О.О.,

секретар судового засіданні - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області в особі її виконавчого комітету до ОСОБА_2 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_3 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській областіпро визнання протиправною та скасування постанови, -

встановив:

03.07.2018 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області в особі її виконавчого комітету до ОСОБА_2 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, у якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу у розмірі 10200 грн., винесеної 18.06.2018 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4 стосовно Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконавчий комітет Верхньосиньовидненської селищної ради, ні стягувач Стрийська місцева прокуратура Львівської області не відповідають за обставини щодо відсутності смт. Верхнє Синьовидне, Межиброди, с. Дубина, в Списку історичних населених місць України , щодо відсутності спеціально уповноваженого виконавчого органу, який би здійснював організацію та забезпечення охорони, реставрації та використання пам’яток культурної спадщини в цих населених пунктах, та щодо відсутності правової норми в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка б регулювала обов’язок виконавчих комітетів селищної ради здійснювати делеговані повноваження в сфері охорони культурної спадщини. Згідно ст.607 ЦК України, зобов’язання припиняються неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Відповідно до ч.2 ст.14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковими для неї. Вказані обставини на думку позивача свідчать про поважність причин невиконання судового рішення, про що вказано у листі, скерованому державному виконавцю. Тому, в силу статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» просить скасувати оскаржувану постанову, оскільки рішення суду не виконується ними з поважних причин, відтак підстав для винесення такого у відповідача не було.

Позиція відповідача ОСОБА_2 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області викладена у відзиві вх.№3088ел від 09.08.2018 року та обґрунтовується тим, що боржнику було скеровано вимогу виконати судове рішення, та у зв’язку з невиконанням судового рішення двічі накладено штраф. Твердження позивача про те, що т ним не виконується судове рішення з поважних причин не можуть братись до уваги, оскільки ним не подано належних документальних підтверджень. Жодних дій на виконання рішення позивачем не вчинено, та згідно ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця відсутні підстави для зупинення вчинення виконавчих дій. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з додержанням вимог Закону України «Про виконавче провадження», тому у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Позиція відповідача ОСОБА_3 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області викладена у заяві вх.№3158ел від 15.08.2018 року, проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони явки повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили.Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись шляхом скерування тексту повістки на електронну пошту та офіційну електронну адресу в порядку статті 268 КАС України, підтвердження чого наявні в матеріалах справи.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, відтак неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті в силу ч.3 ст.268 КАС України.

Ухвалою від 26.07.2018 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні, з викликом сторін (в порядку ст.287 КАС України), витребувано у відповідача належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №55207384, встановлено відповідачу строк для подання відзиву до 30.07.2018 року.

Вказана ухвала суду була скерована сторонам шляхом надсилання на електронну пошту та офіційну електронну адресу в порядку статті 268 КАС України, підтвердження чого наявні в матеріалах справи.

30.07.2018 року розгляд справи не відбувся у зв"язку з перебуванням головуючого - судді у відпустці, судове засідання призначено на 06.08.2018 року.

Ухвалою від 06.08.2018 року відкладено розгляд справи у зв"язку з неявкою сторін.

09.08.2018 року за вх.№3088ел до суду надійшов відзив ОСОБА_2 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на позовну заяву.

Ухвалою від 10.08.2018 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача ОСОБА_3 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, надіслано другому відповідачу копію позовної заяви з додатками, встановлено другому відповідачу строк для подання відзиву, розгляд справи відкладено на 21.08.2018 року.

13.08.2018 року на адресу суду надійшла заява позивача про відвід головуючому – судді Карп’як О.О.

Ухвалою від 13.08.2018 року зупинено провадження у справі для вирішення питання про відвід, заяву про відвід передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для її розгляду.

15.08.2018 року за вх.№3157ел на адресу суду надійшла заява – відзив від ОСОБА_3 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Ухвалою від 15.08.2018 року у задоволенні заяви позивача про відвід головуючому -судді Карп’як О.О. відмовлено (суддя Мартинюк В.Я..).

Ухвалою від17.08.2018 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 21.08.2018 року повторно витребавувано у відповдіачів копії матеріалів виконавчого провадження.

Ухвалою від 21.08.2018 року виправлено описку в судовому рішенні.

Ухвалою від 28.08.2018 року застосовано заходи процесуального примусу у вигляді штрафу до відповідача.

Ухвалою від 28.08.2018 року розгляд справи відкладено у зв"язку з неприбуттям сторін, неподання доказів на вимогу суду на 05.09.2018 року..

Суд, з’ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши наявні матеріалах справи докази, встановив наступне.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року у справі № 813/3254/17 визнано протиправною бездіяльність Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області в особі виконавчого комітету Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області щодо невиконання вимог чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на кожен із об’єктів культурної спадщини, що знаходяться на території смт. Верхнє Синьовидне та с. Межиброди Сколівського району Львівської області, а саме: Братська могила радянських воїнів (пам., 1952 мармурова крихта, охоронний номер 739); - Будинок в якому жила ОСОБА_5 українська співачка (худ.- мем.таб 1973, охоронний номер 1686); Пам’ятник борцям за волю Україну (ск. ОСОБА_6, 2000, охоронний номер 1688); Пам’ятник ОСОБА_7 українському поету і художнику (ск. ОСОБА_6, 1991, охоронний номер 1690); Городище давньоруське смт. Верхнє Синьовидне, ур. Золота гора (ХІ-ХІІ ст.ст.); Церква ОСОБА_8 с. Межиброди (1884 р., охоронний номер 2919/1-М); Дзвіниця церкви ОСОБА_8 с. Межиброди ( ХІХ ст.,охоронний номер 2919/2-М); Клуб – читальня с. Межиброди (1936 р.,охоронний номер 2920-М); Церква ОСОБА_9 Хрестителя смт. Верхнє Синьовидне (1888 р.,охоронний номер 1493-М) та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про занесення таких до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; зобов’язано Верхньосиньовидненську селищну раду Сколівського району Львівської області Львівської області в особі виконавчого комітету Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на кожен із об’єктів культурної спадщини місцевого та національного значення, що знаходяться на території смт. Верхнє Синьовидне та с. Межиброди Сколівського району Львівської області, а саме: Братська могила радянських воїнів (пам., 1952 мармурова крихта, охоронний номер 739); Будинок в якому жила ОСОБА_5 українська співачка (худ.- мем.таб 1973, охоронний номер 1686); Пам’ятник борцям за волю Україну (ск. ОСОБА_6, 2000, охоронний номер1688); Пам’ятник ОСОБА_7 українському поету і художнику (ск. ОСОБА_6, 1991, охоронний номер 1690); Городище давньоруське смт. Верхнє Синьовидне, ур. Золота гора (ХІ-ХІІ ст.ст.); Церква ОСОБА_8 с. Межиброди (1884 р.,охоронний номер 2919/1-М); Дзвіниця церкви ОСОБА_8 с. Межиброди ( ХІХ ст.,охоронний номер 2919/2-М); Клуб – читальня с. Межиброди (1936 р.,охоронний номер 2920-М); Церква ОСОБА_9 Хрестителя смт. Верхнє Синьовидне (1888 р.,охоронний номер 1493-М) та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про занесення таких до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Вказане судове рішення набрало законної сили 27.10.2017 року.

31.10.2017 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №813/3254/17.

Ухвалою № 813/3254/17 від 07.06.2018 суд відмовив у задоволенні заяви Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ на підставі заяви стягувача про примусове виконання цього виконавчого листа 20.11.2017 прийняв постанову ВП № 55207384 про відкриття виконавчого провадження (а.с. 44, 48-49). 20.11.2017 супровідним листом № 14809 ця постанова надіслана для виконання Верхньосиньовидненській селищній раді (боржнику) та для відома Стрийській місцевій прокуратурі Львівської області (стягувачу).

29.11.2017 Верхньосиньовидненська селищна рада скерувала начальнику ВПВР УДВС ГТУЮ лист, в якому повідомила, що Верхньосиньовидненська селищна рада оскаржила рішення Львівського окружного адміністративного суду № 813/3254/17 від 05.10.2017 в апеляційному порядку, просила не здійснювати заходи примусового виконання цього рішення.

Державний виконавець 22.12.2017 надіслав Верхньосиньовидненській селищній раді вимогу № 15896, в якій зобов’язав боржника виконати рішення суду. Також у цій вимозі зазначив про відсутність у державного виконавця правових підстав для зупинення вчинення виконавчих дій по цьому виконавчому провадженні, оскільки сам факт подання апеляційної скарги не є правовою підставою для невжиття державним виконавцем заходів примусового виконання судового рішення.

На виконання вимоги державного виконавця від 22.12.2017 № 15896 Верхньосиньовидненська селищна рада скерувала начальнику ВПВР УДВС ГТУЮ пояснення від 02.01.2018 № 02-19/3. В цьому поясненні боржник навів мотиви, з яких не може виконати рішення суду та ствердив, що виконавчий лист не підлягає виконанню, оскільки такий неможливо виконати. Зазначив, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 Список історичних населених місць України не включає смт.Верхнє Синьовидне, с. Межиброди та с. Дубина, які є адміністративно-територіальними одиницями Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області. З покликанням на норми ст.ст.11, 32, 51, 52 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 3 Закону України “Про охорону культурної спадщини” повідомив, що ці обставини є поважною причиною невиконання рішення суду. Боржник також повідомив про намір звернутись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та зазначив, що Верхньосиньовидненська селищна рада вживає заходи по оскарженню постанови Львівського окружного адміністративного суду № 813/3254/17 від 05.10.2017.

05.02.2018 державний виконавець скерував Верхньосиньовидненській селищній раді вимогу № 1902 про надання підтвердження оскарження постанови Львівського окружного адміністративного суду № 813/3254/17 від 05.10.2017 та звернення до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (а.с. 57-58). На виконання цієї вимоги державного виконавця 06.03.2018 Верхньосиньовидненська селищна рада листом № 02-19/68 надіслала підтверджуючі документи.

У зв’язку з тим, що згідно Закону України “Про виконавче провадження” подання заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а також подання касаційної скарги на рішення суду не є правовими підставами для зупинення вчинення виконавчих дій, державний виконавець 24.04.2018 знову скерував боржнику попередження про накладення штрафу.

У відповідь на це попередження Верхньосиньовидненська селищна рада скерувала у ВПВР УДВС ГТУЮ пояснення від 11.05.2018 № 02-19/139, повідомила державного виконавця про невиконання рішення суду з поважних причин, оскільки вважає, що такий виконавчий лист не підлягає виконанню з матеріально-правових підстав, а також навела доводи, що за змістом є ідентичними з викладеними у поясненні від 02.01.2018.

Постановою від 29.05.2018 року ВП №55207384 державним виконавцем за невиконання рішення суду немайнового характеру без поважних причин накладено на боржника штраф в розмірі 5100 грн., зобов’язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів.

Постановою від 18.06.2018 року ВП №55207384 державним виконавцем за невиконання рішення суду немайнового характеру без поважних причин накладено на боржника штраф в розмірі 10200 грн.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Стаття 1291 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до положень ст.ст. 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, чинній станом на дату видачі виконавчого листа, далі – КАС України):

- постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України;

- у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. У разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження одночасно вирішується питання про зупинення виконання постанови або ухвали. Виконання постанови або ухвали може бути зупинено також в інших випадках, встановлених цим Кодексом. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Аналогічного змісту норми містять статті 370, 372 КАС України, в редакції Закону України від 03.10.2017.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” від 05.10.2016 № 1404-VІІІ (далі – Закон № 1404-VІІІ) виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VІІІ за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Статтею 63 Закону № 1404-VІІІ визначено:

- за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (частина перша);

- у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга).

- виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина третя).

Статтею 34 Закону № 1404-VІІІ визначено підстави, за яких державний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій. Згідно з частиною 1 статті 38 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до частини першої статті 75 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до частини другої статті 374 КАС України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Оцінюючи аргументи учасників справи суд керується такими міркуваннями:

З метою примусового виконання рішення у справі № 813/3254/17, що 27.10.2017 набрало законної сили, Львівський окружний адміністративний суд 31.10.2018 видав виконавчий лист 813/3254/17.

За заявою стягувача державний виконавець на підставі цього виконавчого документа 20.11.2017 відкрив виконавче провадження ВП №55207384.

Впродовж п’яти місяців (листопад 2017 – квітень 2018) державний виконавець враховував повідомлені боржником обставини (щодо оскарження рішення суду тощо) та не застосовував до нього передбачених ст.ст. 63, 75 Закону № 1404-VІІІ заходів впливу.

Станом на 18.06.2018 року (дату прийняття оскаржуваної постанови) рішення суду у справі №813/3254/17, з метою примусового виконання якого 20.11.2017 відкрите виконавче провадження ВП № 55207384, залишається невиконаним.

Здійснюючи судовий контроль за виконанням судового рішення та дотриманням прав боржника як учасника виконавчого провадження, суд повинен перевірити рішення державного виконавця про закриття виконавчого провадження на предмет його відповідності визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям правомірного рішення суб’єкта владних повноважень.

Спір між учасниками цієї справи стосується оцінки повідомлених боржником у виконавчому провадженні обставин, що зумовили невиконання рішення суду.

Реагуючи на вимоги та попередження державного виконавця про накладення штрафу, боржник (позивач) скерував пояснення. Викладені в цих поясненнях причини невиконання судового рішення фактично зводяться до незгоди зі його змістом та підставами прийняття. Позивач (боржник у виконавчому провадженні) наполягає, що виконання згаданих у судовому рішенні норм законодавства у сфері охорони культурної спадщини в розумінні частини 1 статті 52 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” є правом, а не обов’язком виконавчого комітету Верхньосиньовидненської селищної ради. Оскільки населені пункти смт. Верхнє Синьовидне, с. Межиброди та с. Дубина, які є адміністративно-територіальними одиницями Верхньосиньовидненської селищної ради, не входять до Списку історичних населених місць України, то в силу норм ст.ст.11, 32, 51, 52 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 3 Закону України “Про охорону культурної спадщини” до повноважень позивача не належить вчинення дій згідно судового рішення. З огляду на це позивач з покликанням на ст.ст. 14, 607 ЦК України стверджує, що виконавчий лист не підлягає виконанню “з матеріально-правових підстав”, що є поважною причиною невиконання рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Частиною 1 ст. 13 цього Закону передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Оцінюючи такі доводи позивача суд дійшов висновку про їх безпідставність, оскільки незгода особи з рішенням суду, що набрало законної сили, не є поважною підставою для його невиконання.

Суд також враховує ту обставину, що боржник (позивач) з аналогічних підстав звертався до суду із заявою про визнання виконавчого листа №813/3254/17 від 31.10.2017 таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою від 07.06.2018 Львівський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви Верхньосиньовидненської селищної ради про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Ухвала набрала законної сили.

Суд враховує, що з часу відкриття виконавчого провадження до дати прийняття оскаржуваного рішення пройшло шість місяців, - цілком достатній термін для того, щоб позивач зміг висловити свої аргументи у передбачений КАС України спосіб (оскарження рішення суду, звернення про його перегляд, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню тощо). Оскільки позиція позивача не підтримана в процесі розгляду поданих ним заяв, йому слід вжити заходів до виконання рішення суду, що набрало законної сили, а не уникати його виконання.

З огляду на це суд вважає, що рішення державного виконавця (постанова про накладення штрафу від 18.06.2018 року) відповідає критеріям правомірного рішення суб’єкта владних повноважень, оскільки прийнята обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України “Про виконавче провадження”; державний виконавець при прийнятті рішення діяв добросовісно та розсудливо. В свою чергу суд вважає вимоги позивача у цій справі безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на висновки суду по суті спору, понесені Верхньосиньовидненською селищною радою судові витрати не відшкодовуються та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 287, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області (82613, Львівська обл., Сколівський район, селище міського типу Верхнє Синьовидне, вул. Січових Стрільців, буд. 45, ідентифікаційний код 04370308) до ОСОБА_2 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (адреса:79000, м.Львів, пл.Шашкевича,1), ОСОБА_3 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (79000, м. Львів, пл. Шашкевича,1, ЄДРПОУ 34942940) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 18.06.2018 №55207384, - відмовити повністю.

Понесені позивачем судові витрати покласти на нього.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на судове рішення подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дні його проголошення.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна