Рішення № 76238119, 31.08.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2018 року ЛуцькСправа № 803/981/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шевчику Ю.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Проект» до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Проект» (далі – ТзОВ «ОСОБА_3 Проект») звернулося з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови №ВЛ119/3АВ/МГ-ФС від 03.05.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 11.04.2018 року №424, протягом 17-18 травня 2018 року інспектором праці ОСОБА_4 проведено інспекційне відвідування з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю на ТзОВ «ОСОБА_3 Проект», за результатами якої складений акт інспекційного відвідування від 18.04.2018 року №ВЛ119/3/AB.

У зв’язку з виявленими порушеннями інспектором праці ОСОБА_4 18.04.2018 року винесено припис про усунення виявлених порушень №ВЛ119/3АВ/П та надано строк для усунення порушень до 18.05.2018 року.

Листом №6 від 17.05.2018 року ТзОВ «ОСОБА_3 Проект» повідомлено управління Держпраці у Волинській області про про усунення виявлених порушень №ВЛ119/3/АВ/П від 18.04.2018 року в повному обсязі.

03.05.2018 року, першим заступником начальника управління Держпраці у Волинській області ОСОБА_5, за результатами розгляду акту інспекційного відвідування, прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими №ВЛ 119/3АВ/МГ-ФС від 03.05.2018 року, якою на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України накладено на ТзОВ «ОСОБА_3 Проект» штраф у розмірі 260 610 грн.

ТзОВ «ОСОБА_3 Проект» не погоджується із прийнятою постановою про накладення штрафу, так як вважає, що накладення штрафу в сумі 260 610 грн. є необґрунтованим та таким, що протирічить чинному законодавству, а відтак, просить визнати протиправною та скасувати постанову №ВЛ119/3АВ/МГ-ФС від 03.05.2018 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

Судом встановлено, що підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 11.04.2018 року №424, протягом 17-18 травня 2018 року інспектором праці ОСОБА_4 проведено інспекційне відвідування з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю на ТзОВ «ОСОБА_3 Проект», за результатами якої складений акт інспекційного відвідування від 18.04.2018 року №ВЛ119/3/AB.

Згідно розділу ІІІ «Опис виявлених порушень» акту інспекційного відвідування, виявлено порушення:

- ч. 1 ст. 95 КЗпП України - порушено вимоги статті 95 КЗпП, щодо проведення індексації, зокрема індексацію заробітної плати не проведена наступним працівникам: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які в період з 01.02.2017 року по 01.09.2017 року перебували в трудових відносинах з ТзОВ «ОСОБА_3 Проект». Відповідно до розрахунково-платіжних відомостей за липень №НЗП-000013, серпень №НЗП-000018, та вересень НЗП-000017, 2017 року індексація заробітної плати не проведена;

- ч. 4, 6 статті 96 КЗпП України - не забезпечено міжпосадових співвідношень у оплаті праці працівникам, враховуючи їх кваліфікацію. Зокрема, згідно штатного розпису з 01.01.2018 року посадові оклади головного інженера, інженера-проектувальника інженера інвентаризації нерухомого майна, встановлені на рівні з окладом муляра та майстра. Чим порушено вимоги статті 96 КЗпП України;

- ч. 1, 2 статті 107 КЗпП України - робота у святковий день не оплачується у подвійному розмірі. Зокрема, згідно табеля обліку робочого часу за березень, встановлено, що 8 березня 2018 року на роботі працювали ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_12 Робота вищезазначених працівників у святковий день не оплачена в подвійному розмірі та без надання іншого дня відпочинку, що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю №Н3П-000003 за березень 2018 року. Чим порушено вимоги статті 107 КЗпП України;

- ч. 1, 2 статті 115 КЗпП, ч. 1 статті 24 ЗУ №108 - заробітна плата виплачується один раз на місяць. Зокрема, протягом 2017 року, січня-березня 2018 року заробітна плата працівникам виплачувалась один раз на місяць в останній день місяця, що підтверджується письмовими поясненнями директора ТзОВ «ОСОБА_3 Проект» ОСОБА_11 Також директор не представив документів, що підтверджують виплату заробітної плати відносно ОСОБА_13 за грудень 2017 року та січень-березень 2018 року. Чим порушено вимоги статті 115 КЗпП України;

- ч. 1 статті 83 КЗпП України - працівникам при звільненні не нараховується та не виплачується компенсація за невикористані дні щорічної відпустки. Зокрема, ОСОБА_15 з 4 жовтня 2017 року працював виконробом. Відповідно до наказу ТзОВ «ОСОБА_3 Проект» №1-38 від 01.02.2018 року був звільнений з роботи, компенсація за невикористанні дні щорічної відпустки не нараховувалась та не виплачувалась. Чим порушено вимоги статті 83 КЗпП України.

У зв’язку з виявленими порушеннями інспектором праці ОСОБА_4 18.04.2018 року винесено припис про усунення виявлених порушень №ВЛ119/3АВ/П та надано строк для усунення порушень до 18.05.2018 року.

Листом №6 від 17.05.2018 року ТзОВ «ОСОБА_3 Проект» повідомлено управління Держпраці у Волинській області про усунення виявлених порушень №ВЛ119/3/АВ/П від 18.04.2018 року в повному обсязі.

03.05.2018 року, першим заступником начальника управління Держпраці у Волинській області ОСОБА_5, за результатами розгляду акту інспекційного відвідування, прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими №ВЛ 119/3АВ/МГ-ФС від 03.05.2018 року, якою на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України накладено на ТзОВ «ОСОБА_3 Проект» штраф у розмірі 260 610 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Згідно ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пп. 6 п.4 Положення № 96, Державна служба України з питань праці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пп. 5-1 п.6 Положення № 96, Державна служба України з питань праці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно, без попереднього повідомлення проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень юридичних осіб (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичних осіб, які використовують найману працю.

Згідно з п.7 Положення № 96, Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з ст.1 Закону України, від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877-V), заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Частиною 4 ст.2 Закону №877-V визначено, що заходи контролю здійснюються в тому числі, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з ч.2 ст.7 Закону №877-V, на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №877-V, орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб'єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

На час спірних правовідносин, Державна служба України з питань праці та її територіальні органи під час здійснення перевірок з питань дотримання законодавства про працю у своїй діяльності керувалися Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року №390 (далі - Порядок №390).

Пунктом 2 Порядку №390 визначено, що право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Згідно з п. 3 Порядку №390, інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до п.7 Порядку №390, за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці з питань, зокрема оформлення трудових відносин.

Пунктом 5 Порядку №295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться, у тому числі, за інформацією ДФС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю припис про їх усунення (п.19 Порядку №295).

Як встановлено судом, на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 11.04.2018 року №424, протягом 17-18 травня 2018 року інспектором праці ОСОБА_4 проведено інспекційне відвідування з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю на ТзОВ «ОСОБА_3 Проект», за результатами якої складений акт інспекційного відвідування від 18.04.2018 року №ВЛ119/3/AB.

У зв’язку з виявленими порушеннями інспектором праці ОСОБА_4 18.04.2018 року винесено припис про усунення виявлених порушень №ВЛ119/3АВ/П та надано строк для усунення порушень до 18.05.2018 року.

03.05.2018 року, першим заступником начальника управління Держпраці у Волинській області ОСОБА_5, за результатами розгляду акту інспекційного відвідування, прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими №ВЛ 119/3АВ/МГ-ФС від 03.05.2018 року, якою на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України накладено на ТзОВ «ОСОБА_3 Проект» штраф у розмірі 260 610 грн.

В позовній заяві позивач стверджує, що відповідачем не вірно застосовано абзац частини другої статті 265 КЗпП України та визначено розмір штрафу, який накладений постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.05.2018 року № ВЛ119/3/АВ/МГ-ФС.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема і Управління Держпраці у Волинській області.

Відповідно до пунктів 1 «Положення про Головне управління (Управління) Державної служби з питань праці в області», затвердженого наказом Мінсоцполітики від 27.03.2015 року № 340 з наступними змінами та «Положення про Управління Держпраці у Волинській області», затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22 червня 2017 року № 75 (далі - Положення про Управління), Управління Держпраці у Волинській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення про Управління, воно здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про праттю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 2 Порядку, однією з підстав накладення штрафів за порушення законодавства про працю є акт про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення. складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Так, підставою для винесення оскаржуваної постанови, відповідно до пункту 2 Порядку, став акт інспекційного відвідування від 18.04.2018 року № ВЛ119/3/АВ.

В розділі III «Опис виявлених порушень» вказаного акта інспекційного відвідування, зазначено зокрема порушення TзOB «ОСОБА_3 Проект» ч. 1 ст. 95 КЗпП України, а саме: не проведено індексацію заробітної плати 7 працівникам підприємства - ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10. ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за липень, серпень, вересень 2017 року.

Зазначені порушення позивачем не заперечуються та визнаються, про що свідчить лист товариства від 17.05.2018 року № 6, адресований начальнику Управління Держпраці в області про усунення виявлених порушень, копію якого позивач додає до позовної заяви.

Відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці у 10-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом нд момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Конституцією України (частина третя статті 43) встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 1); в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством (стаття 33).

Норми оплати праці встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Індексація заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачена також частиною п'ятою статті 95 КЗпП України. Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»). Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру. Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України "Про оплату праці", якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати. Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (пункт 3 частини першої статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Конституційний Суд України, у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 (Рішення N 9-рп/2013), дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2 (Рішення N 9-рп/2013)), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3 (Рішення №9-рп/2013)).

Недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) тягне за собою накладення штрафу на юридичну та фізичну особу - підприємця, який використовує найману працю, у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078.

Таким чином, ненарахування індексації заробітної плати за наявності підстав є порушенням статті 95 КЗпП та, відповідно, мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Таким чином, індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Не проведення TзOB «ОСОБА_3 Проект» індексації заробітної плати своїм працівникам, є недотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці, чим порушено ч. 1 ст. 95 КЗпП України, за що абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачена відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.04.2018 року в справі №816/2325/16.

Так, ТОВ «ОСОБА_3 Проект» не було проведено індексацію заробітної плати 7 працівникам підприємства - ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за липень, серпень, вересень 2017 року.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», з 1 січня 2018 року установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3723 гривні.

Таким чином, розмір штрафу, накладений постановою від 03.05.2018 року №ВЛ119/3/АВ/МГ-ФС був розрахований наступним чином:

3723 х 7 х 10 = 260 610 гривень, де

3723 - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (18.04.2018 р.);

7 - кількість працівників, щодо яких скоєно порушення;

10 - кількість розмірів мінімальної заробітної плати.

Отже, розмір штрафу, який накладений на ТзОВ «ОСОБА_3 Проект» постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.05.2018 року №ВЛ119/3/АВ/МГ-ФС визначений вірно в межах частини другої статті 265 КЗпП України.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 у редакції від 16.05.2017 року затверджено «Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 року абзац 6 частини 2 статті 265 замінено трьома новими абзацами відповідного змісту.

Таким чином, на даний час частина 2 статті 265 КЗпП України містить 8 абзаців, четвертим з яких є недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Натомість, позивач у своєму позові замість четвертого абзацу частини 2 статті 265 КЗпП України щодо недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, зазначає про необхідність застосувати абзац третій і призначити відповідальність у меншому розмірі.

Таким чином, фактично постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.05.2018 року №ВЛ119/3/АВ/МГ-ФС Управлінням була винесена та розрахований розмір штрафу на підставі четвертого абзацу частини 2 статті 265 КЗпП України - недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Також, як встановлено судом, при написані проекту постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.05.2018 року № ВЛ119/3/АВ/МГ-ФС, який виготовляється за допомогою ком’пютерної техніки, у мотивувальній частині було допущено помилку у назві абзацу частини другої статті 265 КЗпП України, а саме написано абзац 2 замість абзацу 4.

Однак, в постанові у формулюванні допущених порушень TзOB «ОСОБА_3 Проект» законодавства про працю та визначення розміру штрафу, був застосований саме абзац 4 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Таким чином, зазначенні в постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.05.2018 року №ВЛ119/3/АВ/МГ-ФС порушення та розмір штрафу дає підстави вважати, що фактично штраф вказаною постановою був накладений саме на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України - недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, а посилання на абзац 2 є помилкою.

Враховуючи допущену помилку, рішенням начальника управління від 06.07.2018 року №3 були внесені зміни до постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.05.2018 року №ВЛ119/3/АВ/МГ-ФС шляхом оформлення нової постанови за цим же номером та датою, замінивши слова «на підставі абзацу другого частини 2 статті 265 КЗпП України» словами «на підставі абзацу четвертого частини 2 статті 265 КЗпП України» та направлено поштовим зв’язком позивачу.

Крім того позивач в позовній заяві вказує, що накладений штраф є надто великим та прямо суперечить принципу пропорційності, проте такий розмір штрафу, який передбачений абзацами 2-8 частиною другої статті 265 КЗпП України є чітко визначеним.

Порядком не передбачено також і підстав для зменшення чи збільшення розміру штрафу.

Таким чином, розмір штрафу, визначений абзацами 2-8 частиною другої статті 265 КЗпП України є визначеним і накладається на суб'єктів господарювання в межах відповідних абзаців в однаковому розмірі, незважаючи на те, чи були порушення законодавства про працю ними усунуті, чи ні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про порушення TзOB «ОСОБА_3 Проект» вимог абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України, з огляду на що оскаржувана постанова №ВЛ119/3АВ/МГ-ФС від 03.05.2018 року винесена правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відтак, з наведених вище підстав у задоволенні позову слід відмовити.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб’єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача, а позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження позовних вимог.

Таким чином, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Кодексу Законів про Працю України, Закону України «Про оплату праці», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Проект» до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_16 Костюкевич

Повне рішення суду складено 05.09.2018 року.