Рішення № 76238099, 28.08.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 серпня 2018 р. Справа № 802/1195/18-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дмитришена Р.М., розглянувши письмово клопотання по справі за позовом ОСОБА_1 (24240, вул. Українська, 26, смт. Вапнярка, Томашпільського району Вінницької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Келецька, 63) про визнання відмовити протиправною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (24240, вул Українська, 26, смт. Вапнярка, Томашпільського району Вінницької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області ( м. Вінниця, вул. Келецька, 63) про визнання відмовити протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.06.2018 року адміністративний позов задоволено частково. Вирішено питання щодо стягнення на користь позивача судового збору.

В подальшому, до суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява за вх. №33108 про прийняття додаткового судового рішення, яким вирішити питання щодо повернення витрат на професійну правничу допомогу в частині задоволення вимог.

Дана заява відповідно до ухвали від 08.08.2018 призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.08.2018.

27.08.2018 на адресу суду від сторони відповідача надійшов відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення. Відповідно до змісту відзиву, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області просить заяву залишити без розгляду.

Учасники справи на розгляд заяви не прибули.

Позивач подав заяву до суду про розгляд справи у відсутність позивача та його представника, просив суд задовольнити заяву та винести додаткове рішення.

Відповідач в судове засідання також не з'явився, подавши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позиція висловлена у письмовому відзиві від 27.08.2018 року №36511.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши обґрунтування заяви про ухвалення додаткового судового рішення, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно ч.3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Надаючи оцінку письмовим доказам, суд наголошує, що на підставі п.2 ч.3 ст.134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимоги заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходить з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Згідно договору про надання правничої допомоги від 18 квітня 2018 року вбачається, що в даному договорі не зазначено детальний опис робіт (а.с.74-75). Сума гонорару відповідно до змісту вказаного договору становить 6 000 (шість тисяч) гривень.

Відповідно до акту приймання-передачі адвокатських послуг від 29 травня 2018 року, який засвідчив підписом позивач, умови договору про надання правничої допомоги від 18.04.2018 року виконані повністю.

Однак, відповідно до наданої квитанції до прибуткового касового ордеру від 29.05.2018 оплата проведена у розмірі 6000 грн. відповідно до договору про надання правничої (юридичної) допомоги від 19.04.2018, натомість у матеріалах справи міститься договір від 18.04.2018.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані суду докази, а саме квитанція до прибуткового касового ордеру від 29.05.2018 не доводить факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу за договором від 18.04.2018.

За наведеного вище, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача відповідних витрат.

Керуючись ст.ст.132-142, 252, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволені заяви про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3000 грн. на професійну правничу допомогу - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення виготовлено 04.09.2018

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна