Вирок № 76238039, 05.09.2018, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/956/18

Провадження № 1-кп/192/182/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.09.2018 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Щербини Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гаркуши І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області кримінальне провадження №12018040570000235, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 квітня 2018 року відносно

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 числа в смт Новопокровка Солонянського району Дніпропетровської області, зареєстрований в АДРЕСА_1, не працює, має середню освіту, громадянин України, не одружений, військовозобов'язаний, раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора - Луценко К.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 знаходячись поблизу магазину ПП «ОСОБА_5» по АДРЕСА_2 08 квітня 2018 року приблизно о 20 годині 00 хвилин у ході раптово виниклого словесного конфлікту з неповнолітнім ОСОБА_2, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно під час сварки наніс один удар своєю головою в обличчя потерпілого в область носа.

Своїми діями ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому кісток носу, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6 діб, але не більше як три тижні (21 день).

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

В судовому засіданні обвинуваченому ОСОБА_1 роз'яснювалося право на захист, однак від допомоги захисника (адвоката) він відмовився, оскільки може захистити себе самостійно.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю та своїми показаннями підтвердив обставини вчиненого ним злочину.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 08 квітня 2018 року приблизно о 20 годині 00 хвилин, він знаходячись поблизу магазину ПП «ОСОБА_5» по АДРЕСА_2, під час словесної сварки з ОСОБА_2 наніс йому один удар своєю головою в обличчя, а саме по його носу. Цивільний позов визнав у повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_2 та його законний представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином під розписку у суді (а.с.75,77), про причини неявки суд не повідомили. З'ясувавши думку учасників провадження суд ухвалив здійснювати судовий розгляд без участі потерпілого та його законного представника.

Враховуючи те, що обвинувачений та прокурор не оспорюють всі обставини кримінального провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів.

Крім того це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд, оцінивши показання обвинуваченого ОСОБА_1 в сукупності з відомостями про предмет злочину і про обстановку його виявлення, прийшов до переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних обвинуваченим добровільно, значення змісту яких він правильно розуміє, що згідно зі ст. 18, ч. 2 ст. 95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі самовикриття.

Вина обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення в судовому засіданні доказана повністю.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку і прийшов до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_1 у пред'явленому обвинуваченні.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, в рішенні «Коробов проти України» ЄСПЛ зазначив, що при оцінці доказів суд як правило застосує критерій доведеності вини поза розумним сумнівом, та така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Суд вважає, що таке доведення випливає із сукупності ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою та відповідає критерію доведеності вини «поза розумним сумнівом». Вина обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушень в судовому засіданні доведена повністю. Він діяв з прямим умислом. Обвинувачений є суб'єктом цього злочину, оскільки є осудною та повнолітньою особою. Кваліфікуючими ознаками пред'явленого в обвинуваченні злочину є заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом встановлено - щире каяття.

Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - судом не встановлено. Суд вважає, що така обставина, як вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, яка зазначена в обвинувальному акті не підтверджена належними доказами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, особу обвинуваченого ОСОБА_1, який раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Суд, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1, реалізовуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає, що виправлення обвинуваченого в даному випадку можливе без його ізоляції від суспільства. Підстави для застосування ст. ст. 69, 69-1,75 КК України - відсутні.

На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, та йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.125 КК України у виді громадських робіт, що на думку суду буде достатнім для виправлення обвинуваченого.

Вирішуючи питання стосовно цивільного позову Солонянського відділу Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Комунального закладу «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» та Комунального закладу «Солонянська центральна районна лікарня», суд зазначає наступне.

До початку судового розгляду з Солонянського відділу Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 до Солонянського районного суду Дніпропетровської області надійшов цивільний позов в інтересах держави в особі Комунального закладу «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» та Комунального закладу «Солонянська центральна районна лікарня» про стягнення матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням, а саме: витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 (а.с.28-33).

В цивільному позові, який прокурор підтримала в судовому засіданні зазначено, що потерпілий ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні Комунального закладу «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» в період з 09 квітня 2018 року по 23 квітня 2018 року, а витрати на лікування склали 10 255 гривень 95 копійок. Також потерпілий перебував на лікуванні в Комунальному закладі «Солонянська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» в період з 24 квітня 2018 року по 03 травня 2018 року, а витрати на лікування склали 5385 гривень 57 копійок.

Вищезазначені витрати ОСОБА_1 вказаним закладам охорони здоров'я в добровільному порядку не відшкодував, цивільний позов визнав повністю.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи вважає, що цивільний позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю чи частково чи відмовляє в ньому.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст. 1177 ЦК України - шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Відповідно до ст. 127 КПК України - шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Вирішуючи питання про розмір матеріальних збитків, які були завдані злочинними діями ОСОБА_1, суд посилається на те, що ОСОБА_2 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому кісток носу, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6 діб, але не більше як три тижні (21 день).

Відповідно до інформації Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» витрати на лікування ОСОБА_2 за період з 09 квітня 2018 року по 23 квітня 2018 року клали 10255 гривень 95 копійок, що підтверджується листом №709 від 07 червня 2018 року (а.с.34).

Відповідно до інформації Комунального закладу «Солонянська районна центральна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» витрати на лікування ОСОБА_2 за період з 24 квітня 2018 року по 03 травня 2018 року склали 5358 гривень 57 копійок, що підтверджується додатком 1 до листа КЗ «Солонянська центральна районна лікарня» ДОР» №828 від 08 червня 2018 року та (а.с.49,50).

Тому суд вважає, що цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального закладу «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» на відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у вигляді витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 за період з 09 квітня 2018 року по 23 квітня 2018 року в розмірі 10255 (десять тисяч двісті двадцять п'ять) гривень 95 копійок та на користь Комунального закладу «Солонянська центральна районна лікарня» на відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у вигляді витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 за період з 24 квітня 2018 року по 03 травня 2018 року у розмірі 5358 (п'ять тисяч триста п'ятдесят вісім) гривень 57 копійок підлягає задоволенню в повному обсязі.

Процесуальні витрати по справі - відсутні.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню стосовно обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт строком 200 (двісті) годин.

Строк покарання рахувати з моменту початку його фактичного виконання.

Цивільний позов Солонянського відділу Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Комунального закладу «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» та Комунального закладу «Солонянська центральна районна лікарня», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_4, Дніпропетровська обласна рада - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 на користь Комунального закладу «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» (49100, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Космічна, буд.13, ЄДРПОУ - 04543536) витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 за період з 09 квітня 2018 року по 23 квітня 2018 року у розмірі 10 255 (десять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) гривень 95 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 на користь Комунального закладу «Солонянська центральна районна лікарня» (52400, Дніпропетровська область, Солонянський район, смт Солоне, вул. Усенко, буд.13-а, ЄДРПОУ - 25771721) витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 за період з 24 квітня 2018 року по 03 травня 2018 року у розмірі 5 358 (п'ять тисяч триста п'ятдесят вісім) гривень 57 копійок.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню стосовно ОСОБА_1 не обирався.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, надіслати потерпілому, його законному представнику, цивільним позивачам, третім особам.

Головуючий: суддя Н.О.Щербина