Постанова № 76238026, 05.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 676/1865/18

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк В.В.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

05 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, інспектора СРПП Кам`янець- Подільського РВП ГУНП в Хмельницькій області Гранчака Анатолія Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, інспектора СРПП Кам'янець Подільського РВП ГУНП в Хмельницькій області Гранчака Анатолія Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 липня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, 15 березня 2018 року інспектором СРПП Кам'янець Подільського РВП ГУНП в Хмельницькій області Гранчаком А.І. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 913990, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Згідно з постановою, позивач 15 березня 2018 року о 14-20 год. на 298 км. автодороги Житомир-Чернівці, керуючи автомобілем "Фольксваген", номерний знак НОМЕР_1, порушив вимоги пункт 14.6 ПДР, а саме : здійснив обгін вантажного автомобіля на перехресті доріг НО3 с. Острівчани - с. Ходорівці, а також задній державний номерний знак був закритий стороннім предметом - декоративною сіткою.

Не погодившись із вказаною постановою позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що відповідачами в даному випадку не дотримано вимог частини 2 статті 77 КАС України щодо обов'язку доказування правомірності прийнятого рішення, та відповідно не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до пункту 1.1. Правил дорожнього руху визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Частиною 1 статті 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до підпункту "а" пункту 14.6 Правил дорожнього руху обгін на перехресті заборонено.

Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху обгін - це випередження одного або кількох транспортних засобів, пов'язаних з виїздом на смугу зустрічного руху.

Обгін на перехрестях заборонений у зв'язку з тим, що в зоні перехрестя існує підвищена небезпека скоєння маневрів транспортними засобами як у попутному, так і зустрічному напрямках, а також поява автомобілів з прилеглих напрямків.

Відповідно до частини 2 статті 122 КУпАП України порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема частинами 1-3 статті 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1-3 статті 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються під час нагляду за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час дослідження судом апеляційної інстанції фотознімків на 298 км. автодороги Житомир-Чернівці встановлено, що на останніх зафіксовано лише перехрестя та рух транспортних засобів на даному перехресті.

Таким чином, інформація, яка відображена на вказаних фотознімках жодним чином не доводить факту вчинення позивачем порушення пункту 14.6 Правил дорожнього руху.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Таким чином, під час винесення оскаржуваної постанови позивача притягнуто до відповідальності за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Колегією суддів встановлено, що позивача також було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення пункту 30.2 Правил дорожнього руху, а саме закриттям заднього державного номерного знаку декоративною сіткою.

Згідно з пунктом 30.2 Правил дорожнього руху забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чистими і достатньо освітленими.

Відповідно до частини 6 статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, -тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Факт закриття заднього державного номерного знаку автомобіля декоративною сіткою під керуванням позивача підтверджується наявними у справі фотознімками, що не взято до уваги судом першої інстанції при розгляді справи.

Таким чином, колегія дійшла висновку, що в діях позивача наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 121 КУпАП.

За вказане правопорушення передбачено відповідальність у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку що постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 913990 від 15 березня 2018 року підлягає скасуванню в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення пункту 14.6 Правил дорожнього руху.

Порушення позивачем пункту 30.2 Правил дорожнього руху, про яке також зазначено у постанові відповідача, на думку колегії суддів є доведеним.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про частково задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області задовольнити частково.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 липня 2018 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 913990 від 15 березня 2018 року в частині застосування штрафу у розмірі 255 грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.