Постанова № 76237878, 04.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/864/18 Суддя першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на проголошену о 14 годині 59 хвилин ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2018 року, дата складання повного тексту якої не зазначена, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2018 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 18.12.2017 року №126544-17.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2018 року задоволено заяву ГУ ДФС у м. Києві та закрито провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України у зв'язку з тим, що станом на 04.06.2018 року в облікових даних інтегрованої картки платника податків податковий борг не обліковується, податкова вимога в силу вимог пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 ПК України є відкликаною у зв'язку з самостійним погашенням платником податків податкового боргу, а відтак перешкоди для закриття провадження відсутні, адже відбулося повне відновлення законних прав та інтересів позивача.

Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому посилається на помилковість висновків суду про самостійне погашення Позивачем податкової вимоги, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не підтверджуються документально. Крім того, зазначає, що суд не надав оцінки доводам Позивача про те, що податкові повідомлення-рішення, на підставі нарахованих якими зобов'язань у подальшому складена податкова вимога, є предметом судового оскарження, а тому підстави для направлення податкової вимоги відсутні. Поряд з цим, наголошує, що судом не визначено обставин, що свідчить про те, що виправлення оскаржуваного порушення відбулося та не встановлено, що повне відновлення прав Позивача можливе без задоволення позову. Крім іншого, звертає увагу, що рішення про відкликання податкової вимоги в порядку пп. 60.1.2 п. 60.1 ст. 60 ПК України не приймалося.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.09.2018 року.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу від Відповідача не надійшло.

У судовому засіданні представник Позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що виправлення суб'єктом владних повноважень порушення шляхом відкликання оскаржуваної вимоги за відсутності підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення, тягне за собою закриття провадження у справі згідно п. 7 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Однак з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на таке.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Зі змісту даної норми випливає, що провадження у справі на підставі даного пункту частини першої статті 238 КАС України може бути закритим за наявності таких обов'язкових умов: виправлення суб'єктом владних повноважень у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності порушень; відсутність підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, в.о. начальника управління погашення боргу ГУ ДФС у м. Києві на адресу начальника юридичного управління направлено службову запису від 04.06.2018 року №4423/26-15-17-03-23, в якій зазначено, що станом на 18.12.2017 року в облікових даних інтегрованої картки інформаційно-телекомунікаційної системи контролюючого органу платника податків ОСОБА_1 обліковувався податковий борг, який виник у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань по податковому повідомленню-рішенню №0027394202 від 17.11.2017 року в сумі 11 249,59 грн. та військовому збору згідно податкового повідомлення-рішення №0027414202 від 17.11.2017 року в сумі 3 323,88 грн. (а.с. 85). Крім того, в указаній службовій записці зазначено, що системою АІС «Податковий блок» сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 18.12.2017 року №126544-17 на суму заборгованості 15 184,34 грн. Разом з тим, станом на 04.06.2018 року в облікових даних інтегрованої картки інформаційно-телекомунікаційної системи контролюючого органу платника податків ОСОБА_1 податковий борг не обліковується, у зв'язку з чим податкова вимога у порядку, передбачено пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України є відкликаною.

Зі змісту наданих Відповідачем витягів з інтегрованої картки інформаційно-телекомунікаційної системи контролюючого органу платника податків ОСОБА_1 вбачається, що станом на 08.02.2018 року у Позивача відсутня заборгованість зі сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 11 249,59 грн. (а.с. 86) та станом на 02.02.2018 року за Позивачем не обліковується заборгованість зі сплати військового збору на суму 3 323,88 грн. (а.с. 87).

Крім того, згідно витягу з АІС «Податковий блок» податкова вимога від 18.12.2017 року на суму 15 184,34 грн. вважається відкликаною з 08.02.2018 року у зв'язку з погашенням (а.с. 88).

Відповідно до пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Пунктом 60.2 ст. 60 ПК України визначено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

Зі змісту наведених норм випливає, що за правилами пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкова вимога вважається відкликаною контролюючим органом у випадку самостійного погашення платником податків або органом стягнення.

Разом з тим, аналіз наведених положень пп. 60.1.1 п. 60.1, п. 60.2 ст. 60 ПК України у взаємозв'язку з приписами п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України дає підстави для висновку, що відкликання податкової вимоги у зв'язку з погашенням податкового боргу не може вважатися виправленням суб'єктом владних повноважень порушень, що стали підставою для звернення до суду із позовом про оскарження рішення останнього, оскільки індивідуальний акт скасований не самим контролюючим органом з підстав його протиправності, а відкликаний у зв'язку з погашенням суми податкового боргу.

Наведене, на переконання судової колегії, свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції про те, що у межах спірних правовідносин відбулося виправлення оскаржуваних порушень суб'єктом владних повноважень, що, у свою чергу, є перешкодою для закриття провадження у справі за п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Крім того, колегією суддів враховується, що, як зазначив Апелянт, Позивач заперечував проти закриття провадження у справі, обґрунтовуючи свою позицію, зокрема, тим, що погашення податкового боргу останнім не здійснювалося. Викладене, на переконання судової колегії, свідчить про те, що судом першої інстанції не були перевірені та не встановлені обставини, настання яких зумовило відкликання оскаржуваної податкової вимоги.

Щодо доводів Апелянта про те, що суд першої інстанції не надав оцінки правомірності оскаржуваної вимоги у розрізі того, що триває процедура судового оскарження податкових повідомлень-рішень, на підставі яких були нараховані податкові зобов'язання, а тому підстави для прийняття вимоги відсутні, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що час перегляду ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції не надає оцінку суті позовних вимог, у зв'язку з чим доводи Позивача щодо відсутності правових підстав для прийняття оскаржуваної вимоги не можуть бути предметом розгляду у межах апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

Що стосується вимоги ОСОБА_1 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги та витрат на правничу допомогу, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що розподіл судових витрат, в тому числі і за подання апеляційної скарги, здійснює той суд, який ухвалив остаточне рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, право суду апеляційної інстанції на зміну розподілу судових витрат виникає у випадку зміни судового рішення або ухвалення нового.

Водночас, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2018 року про закриття провадження у справі рішення по суті спору Київським апеляційним адміністративним судом не приймається, що унеможливлює вирішення ним питання про розподіл судових витрат за правилами ч. ч. 1, 6 ст. 139 КАС України.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведених обставин у сукупності, а також зважаючи на те, що закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України можливе у самостійного скасування суб'єктом владних повноважень саме з метою усунення порушень, що є предметом оскарження, а не у зв'язку з тим, що обставини, які були підставою його прийняття, відпали, судова колегія приходить до висновку про помилковість постановленої Окружним адміністративним судом міста Києва ухвали від 08.06.2018 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про відмову у відкритті провадження у справі було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 242-244, 238, 250, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2018 року - скасувати.

Справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 04» вересня 2018 року.