Постанова № 76237832, 28.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5737/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Кузьмишиної О.М.

при секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_5 про скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_5, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок Комісії з питань розгляду скарги у сфері державної реєстрації від 31 березня 2017 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 від 17 січня 2017 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 1355-0-33-17;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 05 квітня 2017 року № 1154/5, прийнятий на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 31 березня 2017 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 від 17 січня 2017 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 1355-0-33-17.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2018 року у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено.

Вказане судове рішення обґрунтовано тим, що на думку суду у державного реєстратора Коровайко О.С. були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_9, а підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень були відсутні, відтак, не має суперечностей між висновками Комісії та вимогами чинного законодавства щодо наявності та повноти визначеного пакету документів під час звернення особи з питань вчинення реєстраційних дій.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначив, що Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України позивача, як власника квартири, не було повідомлено про звернення ОСОБА_7, про дату розгляду та не запрошено до участі в її розгляді, не надано жодних копій документів, що стосуються поданої скарги та її розгляду, не забезпечено право на надання заперечень на скаргу та доказів на їх підтвердження.

Оскільки сторони до суду не з'явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 29 жовтня 2015 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 укладено договір позики на суму 257 192,39 гривень (що еквівалентно 10 601,50 доларів США), яку позичальник зобов'язується повернути позикодавцю не пізніше 01 травня 2016 року. Укладений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко Д.Б. та зареєстровано в реєстрі за № 1988.

В забезпечення своєчасного виконання умов Договору позики між сторонами укладено Іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, реєстраційний номер нерухомого майна: 478088180000, що складається з однієї житлової кімнати загальною площею 32,7 кв.м, житловою площею 16,2 кв.м. Зазначена квартира належить ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі Договору міни (квартир) з доплатою, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О. 16 жовтня 2014 року за реєстровим № 6692.

У зв'язку із невиконанням позичальником зобов'язань за Договором позики, з метою усунення відповідного порушення, 24 листопада 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко Д.Б. за заявою ОСОБА_9 на адресу ОСОБА_7 направлено вимогу про усунення порушення Договору позики від 29 жовтня 2015 року, оскільки розмір основної заборгованості позичальника становить 9 700,00 доларів США та суми пені за прострочення виконання зобов'язання, нарахованої відповідно до пункту 2 Договору позики, яка становила еквівалент 27 989,28 доларів США. Позичальнику було повідомлено, що у випадку невиконання вимоги у 30-денний строк, буде звернуто стягнення на предмет іпотеки (квартиру) в позасудовому порядку на підставі Розділу 5 Іпотечного договору шляхом реєстрації права власності на квартиру за Іпотекодержателем.

Заяву ОСОБА_12 отримано особисто 25 листопада 2016 року, про що свідчить її підпис на відповідній накладній кур'єрської служби доставки. Оскільки жодних дій щодо усунення порушень не було вжито, ОСОБА_9 отримав право на звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором.

Право власності на квартиру за ОСОБА_9 зареєстровано державним реєстратором Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «СПЕЦЖИТЛОФОНД» у місті Києві Коровайко О.С., номер запису про право власності 18332583, що внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33205904 від 27 грудня 2016 року.

30 грудня 2016 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу серії/номер 570 придбав у ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комендант О.Л. 30 грудня 2016 року, номер запису про право власності 18432508, який внесено нотаріусом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33301724.

Після придбання квартири та реєстрації права власності на неї позивач передав її в іпотеку ОСОБА_14 на підставі договору іпотеки серії/номер 573 від 30 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комендант О.Л. на виконання основного зобов'язання між вказаними сторонами - Договору позики серії/номер 572 від 30 грудня 2016 року, який також посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комендант О.Л.

Приватним нотаріусом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про іпотеку № 18433686 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33302832 від 30 грудня 2016 року та запис про обтяження (заборону на нерухоме майно) № 18433491 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 33302664 від 30 грудня 2016 року. Боргове зобов'язання станом на день подачі позову не виконано.

23 квітня 2017 року при отриманні витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо про прийняття Міністерством юстиції України 05 квітня 2017 року наказу № 1154/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», відповідно до якого задоволено скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 від 17 січня 2017 року в повному обсязі та скасовано: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 грудня 2016 року № 33205904, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «СПЕЦЖИТЛОФОНД» Коровайко О.С.; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 грудня 2016 року № 33301225, 33301326, 33301724, 333302664, 33302832, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комендант О.Л.; внесено у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 18332584, 18432508, 18433491, 18433686.

Підставою для прийняття спірного наказу став висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України від 31 березня 2017 року за скаргою ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 від 17 січня 2017 року за № 1355-0-33-17.

Внаслідок прийняття спірного висновку та наказу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно поновлено запис про право власності на квартиру АДРЕСА_1 № 7352650 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 16519922 від 16 жовтня 2014 року, який внесено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалкою Р.О.), відповідно до якого право власності на нерухоме майно зареєстровано за громадянкою ОСОБА_5

Позивач, вважаючи такі рішення відповідача необґрунтованими та незаконними, а свої права порушеними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення виконання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV).

Відповідно до статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Частиною 1 статті 4 Закону № 1952-IV передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до ч.1 статті 5 Закону № 1952-IV систему органів у сфері державної реєстрації становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) інші суб'єкти державної реєстрації.

Частиною 2 статті 5 Закону № 1952-IV визначено, що до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить, зокрема: розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов'язкових до виконання суб'єктами державної реєстрації рішень, передбачених цим Законом.

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (ч.1 статті 7 Закону № 1952-IV).

Статтею 37 цього Закону передбачено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Так, Міністерством юстиції України було прийнято рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 грудня 2016 року № 33205904, прийняте Державним реєстратором прав на нерухоме майно комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціалізованого призначення «СПЕЦЖИТЛОФОНД» Коровайко О.С.; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.12.2016 № 333001225, 33301326, 33301724, 33302664, 33302832, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комендант О.Л.

Згідно п.8 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок) під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду (п.9 Порядку № 1128).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1128 суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Так, на офіційному сайті Міністерства юстиції України розміщене оголошення про засідання Комісії з розгляду скарг такого змісту: « 31 березня 2017 року за адресою: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка (колишня вул. Марини Раскової), 15, кабінет № 1103 відбудеться засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Запрошуються скаржники/їх представники та заінтересовані особи/їх представники для розгляду наступних скарг: на 11 год. 00 хв.

3.Скарга ОСОБА_5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 січня 2017 року за № 1355-0-33-17».

Тобто, на виконання пунктів 9 та 10 Порядку, відповідачем було запрошено позивача та заінтересованих осіб на засідання Комісії. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду гідно з п. 9 Порядку.

Згідно п.11 Порядку № 1128 копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

У разі повідомлення скаржником та/або його представником, іншими особами, які беруть участь у розгляді скарги по суті, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того ж предмета, з тих же підстав, про які зазначено у скарзі, ними надається копія відповідного рішення суду на засідання комісії.

Слід звернути увагу, що п.11 встановлено, що скарга саме надається, а не направляється, що розраховано на добросовісність користування своїми правами позивачем та заінтересованими особами. Крім того, копії скарги направлялись відповідачем.

При цьому, присутність заінтересованих осіб та пояснення заінтересованих осіб є необов'язковими згідно з п.п. 8, 9, 11 Порядку, та не впливає на рішення Комісії. Об'єктивність розгляду скарги забезпечується шляхом перевірки відомостей у Державному реєстрі прав, що і було зроблено Мін'юстом при встановлені обставин, що мали значення для розгляду скарги ОСОБА_6 в інтересах Горкуші-М.О., а не пояснень заінтересованих осіб.

Крім того, порушення щодо не належного повідомлення позивача про час і місце розгляду скарги, не вчасне надходження копії скарги позивачу, на які посилається апелянт, за своєю суттю є формальним, оскільки їх наявність не впливає на законність оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України. Оспорюваним наказом Міністерства юстиції України скасовано реєстраційні дії, вчинені з явними порушеннями законодавства. Відповідно, наявність формальних порушень процедурного характеру не може бути підставою для скасування законного наказу Міністерства юстиції України.

Шодо законності самого оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України №1154/5 від 05 липня 2017 року.

Правові засади та процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також процедура ведення Державного реєстру прав регулюються Законом, Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), та Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (далі - Порядок № 1141), якими, зокрема, визначено таке.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Державний реєстр прав - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Внесення відомостей до Державного реєстру прав здійснюється виключно на підставах та в порядку, визначених Законом.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.3 статті 10 Закону державний реєстратор прав на нерухоме майно встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав).

Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, речові права на об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Згідно ч.1 статті 18 Закону державна реєстрація прав передбачає, зокрема: прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав.

Державний реєстратор, зокрема, відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав та присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для такої відмови, що визначені Законом.

Пунктом 6 ч.1 статті 24 Закону визначено, у державній реєстрації права може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Порядком № 1127 визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до Порядку № 1127 для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

З поданих оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав, уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник виготовляє електронні копії таких документів шляхом їх сканування, які долучаються до заяви, зареєстрованої у базі даних заяв.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Пунктом 57 Порядку № 1127 з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку» встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотеко держателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Порядком № 1141 визначено процедуру ведення Державного реєстру прав.

Відповідно до Порядку № 1141 на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав.

Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: нерухоме майно; право власності та суб'єкта цього права; інші речові права та суб'єкта цих прав; обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав.

Після внесення державним реєстратором запису про речове право на нерухоме майно, обтяження такого права до Державного реєстру прав такому запису присвоюється номер, який є його ідентифікатором.

У результаті перевірки оскаржуваного рішення № 33205904 та проведених на підставі нього реєстраційних дій встановлено, що рішення прийнято з порушенням законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, а тому підлягає скасуванню.

Так, статтею 36 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон про іпотеку) визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону про іпотеку. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Слід зазначити, що відповідно до ч.3 статті 37 Закону про іпотеку іпотеко держатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Також абз.5 п.п. 5.2.1 іпотечного договору № 1990 передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, визначеним іпотекодержателем.

Тобто як Законом про іпотеку, так і іпотечним договором № 1990 передбачено проведення оцінки суб'єктом оціночної діяльності для визначення вартості предмета іпотеки під час реєстрації права власності іпотекодержателем на предмет іпотеки.

Однак в порушення статті 37 Закону про іпотеку та умов іпотечного договору № 1990 заявником не було надано звіту про оцінку предмета іпотеки.

Згідно ч.1 статті 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Частиною другою статті 26 Закону передбачено, що у випадку задоволення скарги Міністерством юстиції України за результатами її розгляду шляхом прийняття рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

За таких обставин, у державного реєстратора Коровайко О.С. були відсутні правові підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_9, а тому воно підлягало скасуванню.

Відповідно, виявлені порушення при прийнятті оскаржуваного рішення № 33205904 свідчать про неправомірність подальших реєстраційних дій приватного нотаріуса Комендант О.Л. щодо прийняття рішень №№ 33301225, 33301326, 33301724, 33302664, 33302832 та внесення записів про реєстрацію прав та їх обтяжень №№ 18432508, 18433491, 18433686.

Як наслідок, записи Державного реєстру прав про державну реєстрацію прав за №№ 18332583, 18432508, запис про реєстрацію обтяження № 18433491 та запис про реєстрацію іпотеки № 18433686 підлягали скасуванню та вилученню.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що наказ відповідача від 05 квітня 2017 року № 1154/5 є правомірним, відсутні підстави для його скасування.

Доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Кузьмишина О.М.