Рішення № 76237134, 28.08.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 серпня 2018 р. Справа № 802/1182/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.

представника відповідача: ОСОБА_1

представника третьої особи: ОСОБА_2

за відсутності позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в особі в.о. керівника секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції у Вінницькій області

про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3П.) до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в особі в.о. керівника секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_4 (далі - відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - третя особа, ГУ НП у Вінницькій області) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на його звернення від 13.11.2017 зі скаргою щодо неналежного розгляду звернення від 12.10.2017 посадовими особами Головного управління НП у Вінницькій області отримав лист за підписом в.о. керівника секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_4 №2/12-К303303.17-2/02-106 від 05.04.2018 в якому повідомленого його, що питання висвітлені у скарзі не підпадають під дію ЗУ "Про звернення громадян", а тому відсутні підстави стверджувати про порушення посадовими особами поліції вимог зазначеного Закону.

ОСОБА_3 не погоджується із таким листом відповідача звернувся до суду із даним позовом в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в особі в.о. керівника секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_4 щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_3 від 13.11.2017, посадовими особами Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, відповідно до Закону України "Про звернення громадян";

- зобов'язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в особі в.о. керівника секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_4 розглянути питання про притягнення до адміністративної відповідальності посадових Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області за порушення Закону України "Про звернення громадян" під час розгляду звернення ОСОБА_3 від 12.10.2017.

Ухвалою суду від 21.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.07.2018 закрито підготовче провадження справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.08.2018.

Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечили та просили у його задоволенні відмовити.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи до суду не прибув із невідомих для суду причин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Конституції України, Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" та іншими нормативно - правовими актами.

Повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини визначені Законом України від 23.12.1997 року № 776/97-ВР "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", згідно зі ст. 1 якого парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з приписами ч.ч. 1-3 ст. 17 цього Закону Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.

При розгляді звернення Уповноважений:

1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;

2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;

3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;

4) відмовляє в розгляді звернення.

Механізм здійснення провадження у справах про порушення прав і свобод людини і громадянина врегульовано Порядком здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 12.08.2013 №18/02-13 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку, провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини це комплекс заходів, які здійснюються з метою парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини, сприяння їх поновленню, запобігання виникненню умов, що створюють можливості порушення прав та свобод людини.

Згідно пункту 2.1 Порядку, підставами відкриття провадження можуть бути відомості про порушення прав і свобод людини і громадянина, які містяться у: а) зверненнях громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників (повноваження яких оформлені у встановленому законодавством порядку); б) повідомленнях підприємств, установ, організацій, в тому числі і громадських; в) зверненнях народних депутатів.

Аналізуючи норми Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" та Порядку здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини суд дійшов висновку, що в разі встановлення порушення прав і свобод людини і громадянина за зверненням цих осіб, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини зобов'язаний відкрити провадження.

Судом встановлено, що 13 листопада 2017 року до Уповноваженого надійшла скарга позивача щодо порушення посадовими особами Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - Вінницький ВП) права на звернення.

Під час розгляду зазначеної скарги на підставі пункту 1 частини третьої статті 17 Закону № 776 відповідачем прийнято рішення про відкриття провадження, про що Секретаріат, який, відповідно до підпункту 8 пункту 4 Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого від 20.06.2012 №4/8-12, здійснює реалізацію відкритих проваджень, повідомив ОСОБА_3 листом від 28.11.2017 № 3/12-К303303.17-1/02-191 у строк, установлений статтею 20 Закону № 393.

Після перевірки відомостей, викладених у скарзі позивача, яка була здійснена відповідно до пункту 3.6 Порядку, за результатами з'ясування обставин справи ОСОБА_3 надано остаточну відповідь листом Секретаріату від 05.04.2018 № 2/12-К303303.17-2/02,307814.18-2/02-106 із відповідними роз'ясненнями згідно з пунктом 6.1 Порядку, чим було завершено провадження, відкрите за скаргою позивача.

Предметом даного позову ОСОБА_3 є бездіяльність відповідача, що полягає у неналежному розгляді його скарги від 13.11.2017 щодо порушення розгляду звернення від 12.10.2017 посадовими особами Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Так, суд зауважує, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це його пасивна поведінка, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи (наприклад, неприйняття рішення за заявою особи). Оскільки скаргу позивача було розглянуто відповідно до вимог Закону № 393 зі здійсненням провадження згідно з Порядком, дії Уповноваженого чи посадових осіб Секретаріату не можуть бути кваліфіковані судом як бездіяльність.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_3 первинно звернувся до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з листом від 21.08.2017 щодо уточнення номера кримінального провадження в поданому клопотанні від 19.08.2018 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12016020010001957, що випливає з листа Вінницького ВП від 30.09.2-017 №К-2118/200/2017.

Оскільки питання, із яким позивач звернувся до органу поліції, стосувалося правовідносин у рамках кримінального провадження, відповідне клопотання підлягало розгляду згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - Кодекс).

Відповідно до статті 12 Закону № 393, дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, установлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про виконавче провадження».

Із аналізу зазначеної вище норми слідує, розглядати скарги з питань, що стосуються кримінальних проваджень, у порядку, визначеному Законом №393 забороняється. Такі скарги розглядаються згідно положень Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 220 Кримінального процесуального кодексу України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, у в разі неможливості вручення з об'єктивних причин -надсилається їй.

Главою 26 цього Кодексу регламентовано порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.

Аналіз норм Кодексу й Закону № 393 дає підстави для висновку, що скарги, які виникають у рамках досудового розслідування, мають бути розглянуті за правилами Кодексу, а тому скарга позивача від 12.10.2017, скерована до Вінницького ВП, підлягала до розгляду згідно з нормами Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 306 Кодексу, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 Кодексу, з урахуванням положень глави 26.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини не наділений компетенцією переглядати на предмет законності й обґрунтованості процесуальні рішення органів досудового розслідування, прокуратури й суду, змінювати чи скасовувати їх та впливати на ці органи з метою ухвалення того чи іншого рішення.

Отже, зважаючи на те, що під час перевірки, здійсненої в рамках провадження Уповноваженого, не було встановлено порушень Закону № 393, правових підстав для вжиття додаткових заходів реагування за скаргою позивача від 13.11.2017, зокрема й складання протоколу про адміністративне правопорушення, не було.

Вказане свідчить про розгляд звернення ОСОБА_3 відповідачем у відповідності до вимог Закону №393 та на підставі наданих йому повноважень.

Необхідно також зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12. 1994, серія A, N 303-A, п.29).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Визначаючись щодо питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Ухвалою суду від 21.05.2018 судом відстрочено ОСОБА_3 сплату судового збору у сумі 704,80 грн. до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що за результатами розгляду адміністративної справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, відтак є необхідним стягнути з позивача судовий збір у розмірі 704,80 грн. на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в особі в.о. керівника секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (21023, м. Вінниця, 2-й пров. О. Грабця, 17, ід. номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (одержувач: УК у м. Вінниці /м. Вінниця/ 22030101, ЄДРПОУ 38054707, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 34318206084001, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд) судовий збір в розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович