Рішення № 76237122, 03.09.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 вересня 2018 р. Справа № 802/2000/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 (21008, м. Вінниця, вул. Корольова, 16а, ідент. код НОМЕР_1)

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 39402165)

про: скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області, в якому просить:

скасувати вимоги від 17.04.2018 року № Ф-4985-17 на суму 3234 грн. зі сплати єдиного внеску за період з вересня по грудень 2017 року в сумі 3234 грн.

звільнити ОСОБА_1 від сплати боргу на суму 3234 грн., вказаного у вимозі від 17.04.2018 року № Ф-4985-17.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він є пенсіонером, інвалідом ІІІ групи, а тому звільняється від сплати єдиного соціального внеску.

Ухвалою суду від 03.07.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення адміністративного позову заперечує. Окремо зазначає, що фізичні особи-підприємця звільняються від сплати єдиного внеску за наявності двох умов: якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Тобто критерієм звільнення від сплати єдиного внеску разом із фактом отримання пенсії є наявність у особи, яка обрала спрощену систему оподаткування, статусу пенсіонера за віком. Водночас фізичні особи-підприємці, яким пенсія призначена за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не є пенсіонерами за віком і повинні нараховувати та сплачувати єдиний внесок.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем та відповідно до свідоцтва платника єдиного внеску серії А № 646937 перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником податку другої групи.

Згідно копії посвідчення серії ААЇ № 687207 та довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії № 539716 позивач отримує пенсію за вислугу років та є інвалідом армії 3 групи.

17.04.2018 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області у відношенні позивача сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4985-17 станом на 31.03.2018 року зі сплати єдиного внеску в сумі 3234 грн.

Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач оскаржив її до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України від 29.05.2018 № 7711/71/99-99-02-02-25 відмовлено в задоволенні скарги позивача, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4985-17 станом на 31.03.2018 року зі сплати єдиного внеску в сумі 3234 грн. - без змін. Дана вимога одночасно являється предметом оскарження у даній справі.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Стаття 4 цього Закону визначає платників єдиного внеску, згідно з пунктом 4 частини 1 якої платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частина 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачає, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що від сплати єдиного внеску звільняються особи за таких умов: якщо отримують пенсію за віком, або є особами з інвалідністю та отримують пенсію відповідно до закону або соціальну допомогу, або досягли віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Отже, законом передбачено три різних умови, наявність однієї з яких дає пільги особам щодо сплати єдиного внеску.

Матеріали справи свідчать, що позивач є пенсіонером МВС, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та має третю групу інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААЇ № 687207 та довідкою МСЕК № 539716 (а.с. 11, 16).

Таким чином, в силу вимог частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ОСОБА_1 звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування та не має обов'язку щодо його сплати.

Щодо доводів відповідача про те, що фізичні особи-підприємці, яким пенсія призначена за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не є пенсіонерами за віком і повинні нараховувати та сплачувати єдиний внесок, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії за вислугу років - 08.08.2017 року) пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше (пункт "а"); особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б").

Відповідно до п. 13 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що особи, яким пенсії призначені зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже, позивач, будучи фізичною особою-підприємцем, який отримує пенсію, досяг віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", обрав спрощену систему оподаткування та має третю групу інвалідності звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", проте не позбавлений права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства суд доходить висновку про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4985-17 від 17.04.2018 року прийнята відповідачем в супереч чинному законодавству, а тому, є протиправною та підлягає скасуванню.

Одночасно не підлягає задоволенню вимога про звільнення позивача від сплати боргу на суму 3234 грн., згідно вимоги від 17.04.2018 року № Ф-4985-17, оскільки скасування вказаного рішення позбавляє обов'язку позивача сплачувати суму боргу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (21008, м. Вінниця, вул. Корольова, 16а, ідент. код НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 39402165) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.04.2018 року № Ф-4985-17.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1) сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39402165).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Вінницький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Альчук Максим Петрович