Постанова № 76236982, 03.09.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2018 р. Справа № 922/676/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.

за участю секретаря судового засідання Кладька А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.№1495 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2018 у справі №922/676/18

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Корпорації “Група BLC”, м. Харків

про зобов’язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Корпорації "ГРУПА "BLC", в якому просить суд зобов'язати відповідача протягом шести місяців з дня набрання рішенням суду законної сили забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,3262 га. по майдану Захисників України (раніше майдан Повстання) у місті Харкові та зареєстровати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

Позовні вимоги обгрунтовані положеннями Закону України «Про оренду землі», Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про державний земельний кадастр», Закону України «Про землеустрій». Зокрема, позивачем вказано, що ухилення відповідача від виготовлення технічної документації із землеустрою та реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі унеможливлює отримання Департаментом земельних відносин в управлінні Держземагентства у місті Харкові витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконання розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку та вчинення дії щодо складання та підписання додаткової угоди до існуючого договору в частині зміни розміру орендної плати земельної ділянки у відповідності з нормативно грошовою оцінкою земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженою рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.07.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що право тимчасового користування земельною ділянкою, яким відповідач володіє на підставі договору про тимчасове користування землею та право оренди, про яке зазначає позивач у позові є різними за своєю суттю інститутами, а тому норми Податкового кодексу України та Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 року №1269/13 не розповсюджуються на відносини за спірним договором тимчасового користування землі, що є наслідком відсутності у відповідача обов’язку з виготовлення технічної документації із землеустрою для визначення іншого розміру орендної плати за користування спірною земельною ділянкою.

Позивач з вказаним рішенням суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Свою скаргу апелянт обгрунтовує тим, що фінансування органами місцевого самоврядування робіт, пов’язаних з виготовленням документації із землеустрою на окрему земельну ділянку Законом України “Про землеустрій” не передбачено, а тому зазначені дії повинні здійснюватись землевласниками та землекористувачами. Крім того, вказує на те, що за приписами Закону України “Про державний земельний кадастр” саме на відповідача покладений обов’язок здійснити дії, направлені на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Також зазначає, що рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13 є чинним та підлягає виконанню, а отже відповідач зобов’язаний забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою. Позивачем також зазначено, що у зв’язку з відсутністю державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, яка перебуває у користуванні у відповідача порушуються права Харківської міської ради на отримання від відповідача земельного податку в повному обсязі, з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та реєстрації права власності та іншого речового права на цю земельну ділянку згідно Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Автоматизованою системою документообігу суду проведено автоматизований розподіл справи та визначено для розгляду даної справи колегію суддів: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Тарасова І.В., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2018 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 09.08.2018. В судовому засіданні 09.08.2018 оголошено перерву до 03.09.2018.

16.08.2018 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він погоджується з оскаржуваним рішенням, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві відповідач зазначає, що під час укладання спірного договору, його сторонами у належній формі були досягнуті умови саме щодо договору на право тимчасового користування землею на умовах довгострокового користування та сплати земельного податку. Враховуючи існування на той час можливості укласти договір як тимчасового користування землею так і договір оренди, сторони спірного договору не мали ані наміру, ані умислу на набуття прав та обов’язків в якості орендаря та орендодавця земельної ділянки, а томі відсутні підстави вважати наявність у відповідача обов’язку щодо виготовлення технічної документації земельної ділянки для внесення відповідної інформації до Державного земельного кадастру з метою отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для визначення орендної плати на підставі нормативної грошової оцінки земель міста Харкова проведеної у 2013 році.

Автоматизованою системою документообігу суду, у зв’язку з відпусткою судді Тарасової І.В. проведено повторний автоматизований розподіл справи та визначено для розгляду даної справи колегію суддів: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

В судовому засіданні 03.09.2018 сторони підтримали свої позиції, представник Харківської міської ради просила суд скасувати рішення та задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача наполягала на законності прийнятого судового рішення у даній справі, просила суд залишити його без змін, апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила наступне.

20.10.1998 між Виконавчим комітетом Харківської міської ради та Корпорацією “Група BLC” (землекористувачем) укладений договір на право тимчасового користування землею №1783, п.1.1 якого встановлено, що Виконавчий комітет Харківської міської ради на підставі рішення від 10.10.1998 №1097 передає, а землекористувач приймає в тимчасове користування земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Харків, майдан Повстання, 15, загальною площею 2,3262 га згідно з планом землекористування, що додається (т.1,а.с. 22-25).

У пункті 1.2 цього договору визначено, що земельна ділянка надається у тимчасове користування строком до 31.12.2022 для експлуатації та обслуговування магазинів та господарських будівель (на плані Діл. №1), для організації в’їзду на територію підприємства з вул. Тарасівської (на плані Діл.№2).

Згідно з п. 2.1 цього договору плата за землю вноситься землекористувачем щомісячно у вигляді земельного податку в розмірі 3605,61 грн. на рахунок Комінтернівського райфінвідділу не пізніше п’ятнадцятого числа наступного місяця.

Пунктом 3.2 цього договору встановлено, що землекористувач зобов’язаний своєчасно вносити земельний податок за землю.

Договір зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 21.10.1998 за №1783 виконкомом Харківської міської ради.

03.07.2013 Харківською міською радою прийнято рішення №1209/13 “Про затвердження “Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013”, яким, зокрема, затверджено базову вартість 1 кв.м земель міста Харкова у розмірі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України. Встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення у встановленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01.01.2014.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13 “Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" затверджено “Порядок впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013”; встановлено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові (т.1,а.с.27,28).

Пунктом 4 цього рішення зобов’язано орендарів земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні на підставі договорів оренди, укладених протягом 1994-1998 років та 1999-2003 років, та які були передані у користування без проведення державної реєстрації цих земельних ділянок з метою реалізації Харківською міською радою, як орендодавцем, можливості щодо отримання витягів з технічної документації про нормативу грошову оцінку окремих земельних ділянок для визначення обґрунтованого розміру орендної плати за вказані земельні ділянки, зважаючи на те, що об’єктом оцінки є земельні ділянки з визначеною площею, межами, місцем розташування, зареєстровані у Державному земельному кадастрі:

- укласти із розробниками документації із землеустрою договори на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) стосовно земельних ділянок, переданих їм у користування без проведення державної реєстрації таких земельних ділянок (без присвоєння їм кадастрового номеру);

- забезпечити складання та прийняття технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у строк, що не перевищує 2 календарних місяців з дня набрання чинності цим рішенням;

- не пізніше 31.12.2013 вчинити дії, спрямовані на подання складеної (розробленої) технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагентства у м. Харкові для здійснення Державним кадастровим реєстратором державної реєстрації (із присвоєнням кадастрового номеру) земельних ділянок, переданих у користування без проведення їх державної реєстрації (в тому числі, у разі, коли відомості про земельні ділянки, право користування на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель);

- повідомити Департамент земельних відносин Харківської міської ради про здійснення державної реєстрації відповідної земельної ділянки із зазначенням присвоєного кадастрового номеру та долученням копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який було видано на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки.

У пункті 5 цього рішення зобов’язано Департамент земельних відносин Харківської міської ради попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

У пункті 1.1 Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженого рішенням 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 №1269/13, встановлено, що Порядок регламентує процедуру надання підприємствам, установам та організаціям міста, фізичним особам інформації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок для обчислення земельного податку, орендної плати за земельні ділянки комунальної власності та здійснення цивільно-правових угод із земельними ділянками та оплати за договором суперфіції.

Відповідно до п.4.1 цього Порядку платники земельного податку (крім фізичних осіб) повинні в місячний термін з дня набрання чинності зазначеним рішенням звернутися до управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області для отримання витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки та у строки, встановлені ПК України, подати податкову декларацію на поточний рік до відповідного органу податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки разом з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

08.10.2013 Департаментом земельних відносин надіслано Корпорації “Група BLC” лист-попередження №1777/0/225-13, який отриманий відповідачем 14.10.2013 та в якому вказано про необхідність відповідачу:

в строк до 01.12.2013 забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

в строк не пізніше 31.12.2013 - подати складену (розроблену) технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагенства у м. Харкові для здійснення реєстрації земельної ділянки із присвоєнням кадастрового номеру;

в строк до 01.01.2014 повідомити Департамент земельних відносин Харківської міської ради про здійснення державної реєстрації земельної ділянки та надати копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на підтвердження державної реєстрації цієї земельної ділянки;

в строк до 01.02.2014 привести розмір плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства (т.1, а.с.26).

Корпорація “Група BLC” не виконала вимоги, визначені у вказаному листі-повідомленні, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Як зазначалось, рішенням місцевого господарського суду відмовлено у задоволенні позовних вимог, у зв’язку не доведенням позивачем свого порушеного права діями чи бездіяльністю відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком Господарського суду Харківської області, виходячи з такого.

Предметом позову у даній справі є зобов’язання відповідача протягом 6-ти місяців з дня набрання рішенням законної сили забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,3262 га по майдану Захисників України (Повстання) у місті Харкові та вчинити дії щодо реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Як зазначалось, договір на право тимчасового користування землею №1783 укладений між сторонами 20.10.1998, зареєстрований 21.10.1998.

22.10.1998 набув чинності Закон України «Про оренду землі». На час укладення спірного договору суспільні відносини щодо тимчасового користування землею регулювалися Земельним кодексом України (у редакції, чинній з 15.05.1992 по 31.12.2001), Законом України "Про плату за землю" від 03.07.1992.

Відповідно до статті 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561, який діяв на момент укладення спірного договору, користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років. У разі виробничої необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування.

Статтею 8 Земельного кодексу в наведеній вище редакції передбачено, що у тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам України, підприємствам, установам і організаціям, громадським об'єднанням і релігійним організаціям, спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських та іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та фізичним особам без громадянства. Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів і власники землі. Земля може надаватися в оренду в короткострокове користування - до трьох років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних та громадських потреб) і довгострокове - до п'ятдесяти років. Умови, строки, а також плата за оренду землі визначаються за угодою сторін і обумовлюються в договорі.

Відповідно до статті 36 Земельного кодексу України у наведеній вище редакції, використання землі на Україні є платним. Власники землі та землекористувачі щорічно сплачують плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначаються залежно від якості та місцеположення земельної ділянки виходячи з кадастрової оцінки земель. Орендар сплачує за землю орендну плату, розмір якої встановлюється за угодою сторін у договорі оренди.

Як вбачається, право довгострокового тимчасового користування землею та право довгострокового тимчасового користування землею на умовах оренди становили різні види договорів, на підставі яких громадяни та юридичні особи отримували різні за змістом види прав на земельні ділянки. Наведені положення розмежують договори на право тимчасового користування землею та договорів тимчасового користування на умовах оренди за строком їх укладення, суб’єктами права користування та оренди, істотними умовами та формою плати за землю.

Таким чином, на момент укладення договору від 20.10.1998 чинним законодавством було передбачено можливість укладення як договору про право тимчасового користування землею, так і договору оренди як особливого виду договору користування землею. Зазначені два види договорів хоча і регулювали тотожні відносини у сфері землекористування, але мали суттєві відмінності.

У рішенні Конституційного Суду України у справі про постійне користування земельними ділянками від 22.09.2005 № 5-рп/2005 “У справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками)” зазначено, що чіткого розмежування випадків, коли земельні ділянки можуть надаватися у користування для ведення селянського (фермерського) господарства, а коли - в оренду, у Земельному кодексі України не здійснено. Наведене свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалася як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв'язку з непереоформленням правового титулу (пункт 5.3 мотивувальної частини Рішення).

Земельний кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2002, на відміну від попереднього, не передбачає можливості набуття та здійснення такого права на землю як право тимчасового довгострокового користування землею, а містить положення про набуття та здійснення права оренди землі.

Натомість, відповідно до пункту 7 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001), громадяни та юридичні особи, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Враховуючи наведені положення земельного законодавства та той факт, що договір на право тимчасового користування землею від 20.10.1998 №1783 укладений строком до 31.12.2022, на час набрання чинності Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001) та Закону України «Про оренду землі», який прийнятий Верховною радою України 06.10.1998 року та набув чинності 22.10.1998, за відповідачем зберіглося право тимчасового користування землею, що виникло на підставі укладеного із Виконавчим комітетом Харківської міської ради договору.

На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що приписи рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13 «Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель мста Харкова станом на 01.01.2013», включаючи зобов’язання щодо забезпечення виготовлення технічної документації, подання її для здійснення державної реєстрації земельних ділянок, на правовідносини між позивачем та відповідачем за договором від 20.10.1998 №1783 не розповсюджуються.

Таким чином, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом щодо відсутності у відповідача обов’язку щодо виготовлення технічної документації та вчинення дій щодо реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

До того ж, 01.01.2011 набрав чинність Податковий кодекс України і втратив чинність Закон України "Про плату за землю". Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, норми статті 288 Податкового кодексу України, на яку посилається позивач, підлягають застосуванню до земельних правовідносин, заснованих на договорі оренди. Умови спірного договору не містять істотних умов, які є необхідними для договору оренди відповідно до Закону України «Про оренду землі», як-то кадастровий номер та розмір орендної плати, тому не можна вважати, що наведені приписи Податкового кодексу України повинні розповсюджуватись на правовідносини за спірним договором.

Зазначене виключає обов’язок відповідача щодо виготовлення технічної документації та вчинення державної реєстрації для отримання витягу про нормативну грошову оцінку землі з метою розрахунку іншого розмір орендної плати за договором тимчасового користування землею від 20.10.1998 року №1783.

До того ж, відповідно до ч.ч. 1,3,4 ст. 67 Закону України "Про землеустрій" фінансування робіт із землеустрою здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів юридичних осіб, громадян та інших джерел, не заборонених законом. На землях комунальної власності за рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються роботи із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних одиниць, складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань з використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, інвентаризації земель. Роботи із землеустрою можуть фінансуватися відповідно до укладених договорів за рахунок коштів громадян, юридичних осіб та інших джерел, не заборонених законом.

Зі змісту наведеної статті не вбачається, що обов'язок із фінансування робіт із землеустрою може бути покладений на землекористувача на підставі рішення органу місцевого самоврядування, за відсутності таких умов в договорі.

Посилаючись на те, що фінансування виготовлення технічної документації із землеустрою має бути покладено на відповідача, позивач не довів, що умовами договору на право тимчасового користування землею № 1783 від 20.10.1998 такий обов’язок передбачено.

Колегія суддів зазначає. що відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Звертаючись з даним позовом, Харківською міською радою не доведено порушення відповідачем її прав в частині не виконання приписів рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13 “Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", що є підставою для відмови в позові.

На цій підставі не підлягає задоволенню заява відповідача про застосування позовної давності, заявленої у відзиві на позов.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до частин 3,4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте, за змістом статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу особи.

Враховуючи відсутність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся, відсутня необхідність у встановленні обставин щодо можливості застосування позовної давності, оскільки відсутні правові підстави для задоволення позову.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2018 у справі №922/676/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у відповідності до статей 286- 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.09.18

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.