Постанова № 76236964, 03.09.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2018 р. Справа № 914/3109/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Матущака О.І.

суддів Мирутенка О.Л.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: Процевич Р.Б.

представники сторін у судове засідання не викликались.

розглянувши апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» м. Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2018

за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» м. Львів

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь» м. Львів

до відповідача-2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Олексійовича м. Миколаїв Львівської області

про стягнення коштів за безоблікове водокористування у сумі 62 860, 98 грн.

В С Т А Н О В И В:

Неодноразово на розгляді Господарського суду Львівської області перебувала дана справа за позовом Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами «Акрополь» про стягнення плати за самовільне водокористування в розмірі 62860,98 грн.

Рішенням суду від 27.02.2017 стягнуто з ТОВ «Компанія управління проектами «Акрополь» на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» 62860,98 грн. - плати за самовільне водокористування та 1 378,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 рішення господарського суду Львівської області від 27.02.2017 апеляційну скаргу відповідача - ТОВ «Компанія управління проектами «Акрополь» залишено без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2017 касаційну скаргу відповідача - ТОВ «Компанія управління проектами «Акрополь» задоволено частково, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою такої постанови касаційної інстанції стало те, що із встановлених судами обставин справи вбачається, що акт перевірки від 08.09.2014 складено у присутності представника приватної фірми «Гіпсова ліпнина», а не відповідача.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32- 34, 43, 82, 84 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Наведені норми зобов'язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і достеменно підтверджених висновків.

Отже висновки судів про початок безоблікового водокористування не ґрунтуються на відомостях, зазначених у акті перевірки від 08.09.2014.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, позивач і відповідач упродовж розгляду даного спору стверджують, що на підставі договору №29 від 01.11.2011, що діяв на час виявлення порушення, ФОП ОСОБА_3 є фактичним користувачем приміщення, по якому складено акт №002736 від 08.09.2014.

Під час нового перегляду, на виконання вказівок суду касаційної інстанції, судом першої інстанції залучено до розгляду ухвалою від 11.12.2017 як співвідповідача (відповідача-2) фізичну особу підприємця ОСОБА_3.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.04.2018 під час нового розгляду відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо обох відповідачів.

Таке рішення загалом мотивовано тим, що відповідно до п. 3.2 Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за №936/15627 водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Отже, на думку суду безоблікове водокористування включає у себе дві самостійні дії - самовільне приєднання до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення, та самовільне користування ними. А оскільки позивачем не доведено факту самовільного приєднання до системи водопостачання відповідача-1, то відповідно він не може нести відповідальність за збитки заподіяні внаслідок безоблікового користування враховуючи відсутність договірних відносин та того, що акт про порушення складався без його участі. Окрім цього, внаслідок відсутності договірних відносин, позивачем також не доведено усіх чотирьох складових частин цивільного правопорушення щодо обох відповідачів.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі не уточнюючи позовні вимоги щодо кожного із відповідачів.

Така апеляційна скарга загалом обгрунтована тим, що суд апеляційної інстанції помилково прийшов до висновку, що згідно зазначеного вище п. 3.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, підставою для настання відповідальності за безоблікове водокористування повинні одночасно бути доведені обидва факти: самовільне приєднання і безоблікове водокористування, оскільки вказаний пункт Правил передбачає настання відповідальності окремо як за самовільне приєднання, так і користування.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 заперечив щодо доводів апеляційної скарги загалом з підстав та обставин, якими обґрунтоване оскаржуване рішення.

Ухвалою суду від 27.08.2018 подальший розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в порядку письмового провадження з урахуванням доводів, викладених у апеляційній скарзі та відзиві на таку, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення залишенню без змін з огляду на таке.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 17.10.2012 між Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» (надалі позивач) та ТОВ «Компанія управління проектами «Акрополь» (надалі відповідач-1, або абонент) укладено договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі №307565, відповідно до п.1.1 якого Львівводоканал надає послуги у забезпеченні питною водою та прийманні стічних вод, а абонент користується послугами: здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію та сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені договором та чинним законодавством України, зокрема: Законом України Про питну воду та питне водопостачання, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України (надалі Правила користування), Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення (надалі Правила експлуатації), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України, Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м.Львова (надалі Правила приймання).

Відповідно до п.2.2.5, 2.2.7, 2.2.8 договору, абонент зобов’язується: експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі, відповідно до діючих Правил користування та Правил експлуатації. Не перевищувати встановлені ліміти водоспоживання і водовідведення та допустимі концентрації забруднювальних речовин в контрольних колодязях на каналізаційних випусках абонента. Забезпечувати можливість безперешкодного доступу уповноважених працівників львівводоканалу до мереж та обладнання абонента для використання службових обов’язків.

У додатку до договору на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі вказані наступні об’єкти абонента: художня майстерня за адресою: м.Львів, вул.Козланюка, 17 та кераміко-скульптурна фабрика: м.Львів, вул. Мучна, 32, тобто до вказаного переліку не було внесено об’єкту водокористування за місцезнаходженням якого було складено акт про порушення Правил користування за адресою: м.Львів, вул.Збиральна, 14.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що правові підстави володіння і користування приміщеннями та територією за адресою м.Львів, вул. Збиральна, 14 у позивача виникли з 10.07.2006, про що свідчить договір купівлі-продажі та акт приймання-передачі, складені між ТОВ «Компанія управління проектами «Акрополь» та ліквідатором ОСОБА_4 у п.4 якого також зазначено про передачу ліній каналізації, довжиною 0,3 км.

Відповідно до акту за №002736 від 08.09.2014, складеного працівниками позивача у присутності представника приватної фірми «Гіпсова ліпнина» виявлено, що за адресою: м.Львів, вул.Збиральна, 14 знаходиться фірма, яка займається комерційною діяльністю. У вказаному приміщенні працівниками позивача виявлено умивальник з краном та водовідведення. Працівники фірми перешкоджали проведенню обстеження, воду на аналіз у ЛМКП «Львівводоканал» надати відмовились. Вказаний акт вручено працівнику приватної фірми «Гіпсова ліпнина», який відмовився від підпису про отримання його копії.

Позивач стверджує і таке твердження не заперечується сторонами та підтверджується документально, що фактичним користувачем приміщень де проводились обстеження та складався зазначений вище акт про порушення, є фізична особа-підприємець ОСОБА_5 на підставі договору про співпрацю № 29, укладений між сторонами 01.11.2011 р. та був чинним на дату складання акту про порушення від 08.09.2014 р.

Актом про порушення № 000702 від 04.11.2014, складеним у присутності представника ТОВ «Компанія управління проектами Акрополь» та ПФ «Гіпсова ліпнина» встановлено безоблікове користування послугами водопостачання та водовідведення.

Згідно акту про порушення № 000913 від 05.11.2014, складеного представниками ЛМКП «Львівводоканал» в присутності директора ТОВ «Компанія управління проектами «Акрополь» ОСОБА_6, оперативних працівників оперативно-слідчої групи Залізничного райвідділу міліції м.Львова, за зазначеною у попередніх актах про порушення адресою, встановлено порушення: відбір води без договору; самовільне приєднання до мереж водопостачання; не допуск працівників ЛМКП «Львівводоканал» до мереж водопостачання для відєднання від мереж водопостачання.

Вказаний акт підписано усіма зазначеними у ньому представниками за виключенням директора ТОВ «Компанія управління проектами Акрополь» ОСОБА_6

19.11.2014 слідчим слідчого відділення Залізничного РВ Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140060003849 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 192 КК України.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова у справі №462/311/15-к від 19.01.2015 задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення огляду території та нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Львів, вул.Збиральна, 14, котрі перебувають у володінні ТОВ «Компанія з управління проектами Акрополь», а 16.02. 2015 на виконання зазначеної ухвали Залізничного районного суду м.Львова в присутності представників Залізничного РВ Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області складено акт № 004029 про наявність несанкціонованого під'єднання ТОВ «Компанія з управління проектами Акрополь» до міського комунального водопроводу за адресою м.Львів, вул.Збиральна, 14.

На підставі зазначених вище актів про порушення, повноважним представником ЛМКП «Львівводоканал» ОСОБА_7 був виданий акт-попередження №002900 без дати, яким визначена заборгованість станом на 06.11.2104 у сумі 62 860,98 грн., яка була здійснена на підставі розрахунку згідно п. 3.3, 3.4 Правил користування. Такий розрахунок здійснено згідно з пропускною спроможністю труби вводу діаметром 32 мм; кількістю води за одну добу - 138,904 м.куб. та помноженого на 57 днів з 08.09.2014 по 05.11.2014 р., що в підсумку склало 7917 м.куб. помножений на тариф 7,94 грн/м.куб.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховуються заперечення відповідача-1, які не спростовані позивачем про те, що акт за №002736 від 08.09.2014, складений щодо тимчасової споруди, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8, а надання користувачу доступу чи можливості отримання послуг водопостачання вказаний договір про співпрацю від 01.11.2011 не передбачав. Тому, нарахування позивачу-1 сум заборгованості за безоблікове водоспоживання на підставі актів, які складались щодо іншої особи, яка не допустила порушення Правил користування, не передбачено чинним законодавством, а якщо і передбачено, то виключно в межах договірних відносин, які між позивачем і відповідачем-1, відсутні. Окрім цього, позивачем не зазначено, в якому приміщенні чи якій будівлі проводився огляд його працівниками, звідки та до якої будівлі, яким чином здійснено приєднання до системи водовідведення і відбувалося самовільне безоблікове водоспоживання та чи таке приєднання відбулась на території за адресою: м. Львів, вул. Збиральна, 14 чи за її межами, а ухвала Залізничного районного суду м. Львова є лише дозволом суду для проведення огляду відповідної території та жодним чином не підтверджує чи спростовує факт наявності чи відсутності самовільного приєднання відповідача-1 до системи водопостачання та водовідведення.

Із встановлених обставин справи, Вищим господарським судом України у постанові від 20.09.2017 було визнано правомірним те, що між сторонами виникли позадоговірні відносини із відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення.

Тому, судом першої інстанції правомірно було застосовано наступні норми чинного законодавства. Зокрема, ст. 46 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» у редакції від 16.10.2012, яка була чинна на час складання актів про порушення, визначено, що особи, винні у самовільному підключенні споживачів до об'єктів та систем питного водопостачання і водовідведення притягаються до відповідальності згідно із законами України.

Згідно ч.1 ст. 47 вказаного Закону, підприємствам питного водопостачання та централізованого водовідведення, яким заподіяно шкоду юридичними чи фізичними особами внаслідок порушення ними правил користування системами питного водопостачання та централізованого водовідведення, пошкодження цих систем, а також внаслідок створення перешкод у проведенні аварійно-відновлювальних робіт, у забезпеченні нормальної експлуатації систем питного водопостачання та централізованого водовідведення або шляхом забруднення, засмічення чи виснаження джерел питного водопостачання, збитки відшкодовуються відповідно до закону.

Відповідно до п. 3.2 Правил користування, водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Отже, як вірно звернуто увагу позивачем, безоблікове водокористування включає у себе дві самостійні дії за вчинення (здійснення) хоча б однієї: самовільне приєднання до систем водопостачання та водовідведення, або самовільне користування ними, наступає відповідальність.

Натомість, як зазначалося вище, позивачем не доведено будь-якими доказами, що безпосередньо відповідачем-1 було вчинено хоча б одне із названих вище порушень, а існуючий договір на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод до каналізаційної мережі від 19.10.2012 не поширює свою дію на об’єкт, в межах якого виявлено самовільне приєднання і користування.

Відповідно до ч. 1ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина заподіювача шкоди; наявність шкоди; причиновий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність доказів протиправної поведінки і відповідно вини відповідача-2, які є наслідком настання відповідальності у вигляді відшкодування заподіяної шкоди, оскільки:

- із усіх актів порушень (перевірки) чи інших доказів, не вбачається (не доводиться) те, що саме відповідач-2 вчинив незаконне і протиправне приєднання до мереж водопостачання та приймання стічних вод;

- із усіх актів порушень (перевірки) чи інших доказів, не вбачається (не доводиться), що саме відповідач-2 здійснював водокористування чи зливання води у комунальні мережі водовідведення.

Наявність (місцезнаходження) відповідача-2 на підставі договору у місці виявлення порушень, не свідчить, що дії по приєднанні до комунального водопроводу із подальшим використанням води вчинені саме ним.

За таких умов, суд першої інстанції, правильно з’ясував характер спірних правовідносин, які склались між сторонами та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову врахувавши та виконавши вказівки суду касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред’явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв’язку з тим, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судовий збір, сплачений позивачем за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні апеляційної скарги Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» відмовити, а рішення господарського суду Львівської області від 23.04.2018 у справі №914/3109/16 залишити без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді О.Л. Мирутенко

ОСОБА_1