Постанова № 76236658, 03.09.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2018 справа № 905/2559/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:Зубченко І.В. (доповідач), Радіонова О.О., Стойка О.В. Голембо І.В.за участю представників: від позивача:Журавський Є.Б., довіреність №357 від 12.07.2018р.від відповідача-1:не з'явивсявід відповідача-2:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги 1. Компанії "Minova Holding GMBH", Німеччина 2. ОСОБА_6, м.Дніпрона рішення господарського суду Донецької областівід04.05.2018р. (повний текст підписано 05.05.2018р.)у справі№905/2559/17 (суддя Левшина Г.В.)за позовомКомпанії "Minova Holding GMBH", Німеччинадо 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна", с.Новоселидівка Донецької області 2.ОСОБА_6, м.Дніпропровизнання правочинів недійсними

В С Т А Н О В И В:

Компанія "Minova Holding GMBH", Німеччина, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна", с. Новоселидівка Донецької області, та ОСОБА_6, м. Дніпро, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спецтехніки від 17.01.2014 р., 10.02.2014 р., 14.02.2014 р., 03.03.2014 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Компанія "Minova Holding GMBH" зазначає, що спірні договори укладені директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" ОСОБА_8 з перевищенням повноважень, наданих йому статутом товариства, при цьому вказує на відсутність зі свого боку будь-яких дій на підтвердження схвалення оскаржуваних договорів. Своє право на звернення з даним позовом позивач обґрунтовує порушенням корпоративних прав, як власником частки у розмірі 90% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна".

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.05.2018 р. (повний текст підписано 05.05.2018 р.) у справі №905/2559/17 позов Компанії "Minova Holding GMBH" задоволено частково. Визнано недійсним з моменту підписання договір купівлі-продажу спецтехніки від 17.01.2014 р., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В основу оскаржуваного рішення покладено висновок про те, що за умовами Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" (далі - відповідач-1) договір купівлі-продажу спецтехніки від 17.01.2014 р. укладений директором з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки за змістом вказаного договору відповідач-1 здійснив відчуження майна вартістю, що перевищує еквівалент 50000 Євро. При цьому, врахувавши, що за рештою оспорюваних позивачем правочинів вартість майна, яке було відчужене відповідачем-1 ОСОБА_6, не перевищувала вказаного еквіваленту, суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог, спираючись також на недоведеність позивачем факту використання відповідачем-1 обладнання, яке є предметом оспорюваних правочинів, у виробництві останнього.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 04.05.2018 р., Компанія "Minova Holding GMBH" звернулась з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду.

Серед доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції неправомірно не взято до уваги приписи п. 4 та п. 5.14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» та зроблено висновок про недоведеність Позивачем факту використання ТОВ «Мінова Україна» обладнання, що є предметом спірних договорів, у власному виробництві, попри те, що вказане обладнання є основними засобами відповідача-1. З огляду на вказане, скаржник вважає, що судом першої інстанції оцінено докази без всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи в порушення вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України. Окрім цього, апелянт навів особливості здійснення Відповідачем-1 господарської діяльності, окреслив наявність у штатному розписі товариства окремих посад, що працюють на відповідному обладнанні та наголошує, що за технологічним циклом наявність такого обладнання, є обов'язковим для даного виду діяльності, що підтверджується, зокрема, виробленням продукції в обсягах, які неможливо переміщати без спеціального обладнання, що і було предметом спірних договорів. Просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення господарського суду Донецької області від 04.05.2018 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу спецтехніки від 10.02.2014 р., 14.02.2014 р., 03.03.2014 р. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Компанії "Minova Holding GMBH" задовольнити.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Стойка О. В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.06.2018 р. у справі №905/2559/17 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії «Minova Holding GMBH», Німеччина, на рішення господарського суду Донецької області від 04.05.2018 р. (повний текст підписано 05.05.2018 р.) та зобов'язано відповідачів у строк до 25.06.2018 р. включно надати суду відзиви на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

ОСОБА_6, м. Дніпро, також звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 04.05.2018р. (повний текст підписано 05.05.2018р.) у справі №905/2559/17.

Апеляційна скарга, подана ОСОБА_6 (далі за текстом - відповідач-2), мотивована порушенням судом першої інстанції правил суб'єктної юрисдикції господарського суду. Даний скаржник зазначає, що оскільки стороною спору щодо права власності на майно є фізична особа, яка не є підприємцем, господарський суд не підвідомчий розглядати такий спір. Також зазначив, що за даними вимогами сплив строк позовної давності, на який суд першої інстанції не звернув уваги. Крім цього, скаржник наголошує на відсутності однозначної позиції суду щодо наявності змін до статуту відповідача-1, які обмежують повноваження керівника на підписання певних договорів. До того ж, за доводами апеляційної скарги відповідача-2, місцевий господарський суд не дослідив обставини передання ОСОБА_6 обладнання за спірними договорами в оренду ТОВ «Мінова Україна», що також призвело до неповного з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для розгляду справи. За змістом апеляційної скарги ОСОБА_6 просить апеляційний суд рішення господарського суду Донецької області від 04.05.2018 р. у справі №905/2559/17 скасувати в частині задоволення позову, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити Компанії "Minova Holding GMBH" у задоволенні позову в повному обсязі.

У зв'язку несплатою скаржником у встановленому розмірі судового збору за подання апеляційної скарги Донецький апеляційний господарський суд ухвалою від 04.06.2018 р. залишив апеляційну скаргу ОСОБА_6 без руху; надав строк для усунення недоліків. З огляду на усунення скаржником недоліків та подання ним клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами сплати судового збору, колегія суддів відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.06.2018 р. зобов'язано позивача та відповідача-1 у термін до 09.07.2018р. включно надати відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_6 з доказами їх надсилання іншим учасникам справи в порядку ч. 2 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

На адресу суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_6 надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових пояснень до апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу Компанії "Minova Holding GMBH", за змістом яких відповідач-2 не погоджувався з апеляційною скаргою позивача. Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач-2 зазначив, що обрані позивачем підстави недійсності правочину не встановлені законом, зокрема, статтею 215 ЦК України; вважав, що позивач недобросовісно користується своїми корпоративними правами, адже мав знати про укладені правочини з огляду на положення статуту товариства про затвердження загальними зборами учасників ТОВ "Мінова Україна" річного балансу товариства. Вказане у підсумку обумовлює порушення строку позовної давності, із заявою про поновлення якого Компанія "Minova Holding GMBH" до суду не зверталась. Крім цього, ОСОБА_6 зауважував, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, адже за чинним процесуальним законодавством він мав обрати похідний позов (ст. 54 ГПК України в чинній редакції), як належний спосіб захисту.

Враховуючи те, що предметом оскарження в зазначених апеляційних скаргах є одне і те саме рішення господарського суду, ухвалою від 05.07.2018 р. Донецький апеляційний господарський суд об'єднав апеляційні скарги Компанії "Minova Holding GMBH", Німеччина, та ОСОБА_6, м. Дніпро, на рішення господарського суду Донецької області від 04.05.2018р. (повний текст підписано 05.05.2018р.) у справі №905/2559/17 в одне апеляційне провадження. Апеляційні скарги призначено до розгляду на 17.07.2018 р.

10.07.2018 р. на поштову адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив Компанії "Minova Holding GMBH" на апеляційну скаргу ОСОБА_6, за стислим змістом якої позивач просить апеляційний суд залишити вказану апеляційну скаргу без задоволення, наводить власну позицію щодо кожного з доводів апелянта.

12.07.2018 р. на поштову адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" на апеляційну скаргу ОСОБА_6. За доводами наданого відзиву Відповідач-1 підтримує аргументи позивача, викладені в апеляційній скарзі останнього, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить залишити без задоволення.

У зв'язку перебуванням судді - члена колегії Радіонової О.О. у відпустці на дату розгляду справи, на підставі розпорядження в. о. керівника апарату суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи визначено наступний склад судової колегії: головуючий Зубченко І.В., судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2018 р. відкладено розгляд справи №905/2559/17 на 28.08.2018 р. у зв'язку з неможливістю проведення судового засідання з технічних причин.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії ОСОБА_9, з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду апеляційної скарги, на підставі розпорядження керівника апарату суду, за наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями сформовано наступний склад колегії: головуючий Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Стойка О.В.

Через канцелярію суду апеляційної інстанції від представника відповідача-2 надійшло клопотання про перенесення судового засідання з метою участі ОСОБА_6 у судовому засіданні особисто.

У судовому засіданні 28.08.2018р. представник Компанії "Minova Holding GMBH" підтримав вимоги своєї апеляційної скарги з мотивів, що в ній викладені, а також заперечив проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представник ОСОБА_6 підтримала клопотання про перенесення судового засідання, підтримала вимоги апеляційної скарги відповідача-2 та заперечила проти задоволення апеляційної скарги Компанії "Minova Holding GMBH".

Задовольняючи клопотання представника відповідача-2, а також враховуючи необхідність огляду у судовому засіданні оригіналів договорів, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду ухвалою від 28.08.2018 р. оголосила перерву в судовому засіданні до 03.09.2018 р., визнала явку ОСОБА_6 в судове засідання обов'язковою.

В судовому засіданні 03.09.2018 р. представник Компанії "Minova Holding GMBH" підтримав позицію, викладену в попередньому судовому засіданні, а також в своїй апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу відповідача-2. ОСОБА_6, явка у судове засідання якого було визнана обов'язковою, а також представники відповідачів в судове засідання не з'явились, оригіналів спірних договорів для огляду не надали.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v.) від 07.07.1989 р.).

Таким чином, враховуючи, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторін, сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом апеляційної інстанції, з огляду на те, що позиція скаржників викладена безпосередньо в апеляційних скаргах та відзивах на них, а позиція відповідача-1 - у відзиві на скаргу ОСОБА_6, приймаючи до уваги висловлену в судовому засіданні 28.08.2018 року позицію представника відповідача-2, а також достатність наявних матеріалів справи, виходячи з обмеження процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги у справі № 905/2559/17 за відсутності ОСОБА_6 та представників відповідачів за наявними матеріалами справи.

За приписами ст. 269 ГПК України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги (ч. 1). Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

За приписами статей 222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

У судовому засіданні 03.09.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзивів учасників справи на них, додаткових пояснень відповідача-2, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2 у судовому засіданні 28.08.2018р. та пояснення представника позивача у судовому засіданні 03.09.2018р, дослідивши матеріали господарської справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" та ОСОБА_6 підписані договори купівлі-продажу спецтехніки:

1) від 17.01.2014р., за яким відповідач-1 зобов'язався передати у власність відповідача-2 кран гусеничний РДК-25-1, заводський номер 5554, 1978 року випуску, а відповідач 2 прийняти та оплатити товар на умовах договору. За домовленістю сторін продаж товару здійснюється за ціною 650000,00 грн. (п.2.1 договору);

2) від 10.02.2014р., за яким відповідач 1 зобов'язався передати у власність відповідача 2 вилковий навантажувач KOMATSU FD30Т 16, а відповідач 2 прийняти та оплатити товар на умовах договору. За домовленістю сторін продаж товару здійснюється за ціною 400000,00 грн. (п.2.1 договору);

3) від 14.02.2014р., за яким відповідач 1 зобов'язався передати у власність відповідача 2 вилковий навантажувач САТ DP18NT, серійний номер T16D-70129, а відповідач 2 прийняти та оплатити товар на умовах договору. За домовленістю сторін продаж товару здійснюється за ціною 250000,00 грн. (п.2.1 договору);

4) від 03.03.2014р., за яким відповідач 1 зобов'язався передати у власність відповідача 2 вилковий навантажувач САТ DP30NT, серійний номер T14Е-35271, а відповідач 2 прийняти та оплатити товар на умовах договору. За домовленістю сторін продаж товару здійснюється за ціною 300000,00 грн. (п.2.1 договору).

На підтвердження факту передання майна за вищенаведеними договорами купівлі продажу відповідачами складені Акти приймання передачі майна №б/н від 16.05.2014 р., 08.05.2014 р., 06.03.2014 р. та 05.05.2014 р. відповідно до наведеного переліку договорів купівлі-продажу спецтехніки.

Також судом встановлено, що на момент підписання оспорюваних договорів, Товариство з обмеженою відповідальності "Мінова Україна" діяло на підставі статуту Товариства з обмеженою відповідальності "Мінова Україна", затвердженого протоколом №1 установчих зборів учасників від 03.03.2008 р., зі змінами від 17.06.2008 р., 05.04.2012 р., що викладені окремими документами.

Абзацом 2 ч. 5 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції, чинній на момент проведення відповідних реєстраційних дій) встановлено, що внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів в новій редакції. На титульній сторінці додатка до установчих документів юридичної особи робиться відмітка про те, що зазначені документи є невід'ємною частиною відповідних установчих документів.

Про державну реєстрацію змін до установчих документів (статуту) відповідача-1 в установленому чинним на момент вчинення оспорюваних правочинів законодавством порядку свідчать, зокрема, відмітки державного реєстратора про проведення державної реєстрації змін до установчих документів на титульному аркуші статуту ТОВ "Мінова Україна" за реєстраційними номерами 12731050004005550 від 17.06.2008р. та 12731050009005550 від 05.04.2012р., копії належним чином зареєстрованих змін до статуту ТОВ "Мінова Україна" (за №12731050004005550 від 17.06.2008р. та №12731050009005550 від 05.04.2012р., що відповідає відмітці державного реєстратора на титульному аркуші статуту), затвердженого протоколом установчих зборів учасників Товариства №1 від 28.03.2012 р., а також наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003135601 з переліком реєстраційних дій та їх коротким змістом.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками господарського суду Донецької області про те, що станом на дату укладання спірних договорів відповідач-1 діяв згідно статуту ТОВ "Мінова Україна" зі змінами від 17.06.2008р. та від 05.04.2012р., зареєстрованими державним реєстратором виконавчого комітету Макіївської міської ради ОСОБА_10 за №12731050004005550 та №12731050009005550 відповідно.

Так, згідно з п.п. 28 п. 9.2.6 статуту ТОВ «Мінова Україна» в редакції, що діяла на момент укладення спірних договорів, до виключної компетенції загальних зборів ТОВ «Мінова Україна» належить попереднє погодження будь-яких правочинів щодо обладнання, що використовується у виробництві товариства (включаючи, але не обмежуючись, будь-яких договорів щодо відчуження обладнання), незалежно від суми такого правочину.

За змістом п.п. 12 п. 9.2.6 статуту ТОВ «Мінова Україна» в редакції, що діяла на момент укладення спірних договорів, до виключної компетенції загальних зборів учасників також належить попереднє письмове погодження розпорядження грошовими коштами товариства (включаючи перерахування коштів) та майном товариства, вартість якого перевищує еквівалент 50000 євро за курсом НБУ на день вчинення операції.

З огляду на наведене, доводи скаржника ОСОБА_6 щодо суперечливості доводів оскаржуваного рішення суду про наявність обмежень керівника відповідача-1 на вчинення окремих правочинів станом на момент укладення спірних договорів не знаходять свого підтвердження матеріалами справи.

Вважаючи спірні договори купівлі-продажу спецтехніки такими, що укладені з перевищенням директором ТОВ "Мінова Україна" повноважень, наданих йому чинним на той момент статутом товариства, зокрема, з підстав відсутності їх погодження з боку загальних зборів учасників, позивач звернувся з позовом, який є предметом розгляду у справі №905/2559/17, до господарського суду Донецької області про визнання цих договорів недійсними.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину зацікавленою особою, яка не є стороною договору.

Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог статті 16 Цивільного кодексу України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент пред'явлення позивачем позову, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Згідно зі статтею 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дату звернення позивачем з позовом у даній справі, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства має право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах.

Отже, учасник товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, незалежно від суб'єктного складу оспорюваного правочину.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач послався на те, що спірні договори порушують його корпоративні права на управління товариством, оскільки сума договору від 17.01.2014 р. перевищує суму, на яку директор товариства має повноваження укладати правочини, а предметом інших спірних договорів є обладнання, що використовується у виробництві ТОВ "Мінова Україна", при цьому рішення загальних зборів товариства про погодження укладення спірних договорів та надання повноважень керівнику товариства не приймалось.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач, як учасник, якому належить 90% статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна", має беззаперечне право на участь в управлінні товариством шляхом прийняття участі у загальних зборах учасників товариства, а отже, має право на оспорювання договорів купівлі-продажу спецтехніки від 17.01.2014 р., 10.02.2014 р., 14.02.2014 р. та 03.03.2014 р., укладеного відповідачами, враховуючи те, що їх укладення є похідним від прийняття рішення учасниками товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" та щодо погодження відповідних правочинів.

Наведеним спростовуються посилання скаржника ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на те, що господарським судом першої інстанції порушено суб'єктну та предметну юрисдикції господарського суду щодо розгляду даного позову Компанії "Minova Holding GMBH".

Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання недійсним договору купівлі-продажу спецтехніки від 17.01.2014 р., при цьому не погоджуючись з висновками про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними інших договорів (від 10.02.2014 р., 14.02.2014 р. та 03.03.2014 р.) з огляду на наступне.

Загальні правові засади визнання правочину недійсним визначено у статті 215 Цивільного кодексу України, частиною першою якої передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, зокрема, частинами 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст. ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч. 3 ст. 209 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З огляду на приписи ст. 237 ЦК України підписання від імені юридичної особи правочину уповноваженою особою утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням приписів ст.ст. 203, 215 ЦК України дає підстави для висновку, що договір, укладений від імені юридичної особи її виконавчим органом (директором) з третьою особою, може бути визнаний недійсним із підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, якщо відповідні обмеження існували на момент укладення оспорюваного договору.

Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Згідно з частиною 1 статті 143 Цивільного кодексу України статут є установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю.

Судам першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірні договори купівлі-продажу спецтехніки від 17.01.2014 р., 10.02.2014 р., 14.02.2014 р. та 03.03.2014 р. підписано від імені відповідача-1 директором ОСОБА_8, який діяв на підставі Статуту, та відповідачем-2, ОСОБА_11, про що зазначено в преамбулі договорів.

При цьому, як було встановлено раніше, відповідно до пп.пп.12, 26 п. 9.2.6. статуту ТОВ «Мінова Україна», до виключної компетенції загальних зборів ТОВ «Мінова Україна» належить попереднє погодження будь-яких правочинів щодо обладнання, що використовується у виробництві товариства (включаючи, але не обмежуючись, будь-яких договорів щодо відчуження обладнання), незалежно від суми такого правочину, а також попереднє письмове погодження розпорядження грошовими коштами товариства (включаючи перерахування коштів) та майном товариства, вартість якого перевищує еквівалент 50000 євро за курсом НБУ на день вчинення операції.

Відповідно до частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як правильно зазначено господарським судом Донецької області в оскаржуваному рішенні, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. При цьому, законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Однак, як встановлено апеляційним господарським судом, в матеріалах справи відсутні належні докази вчинення самим відповідачем-1 або його учасниками (зокрема, позивачем) дій, направлених на виконання договору, тобто відсутні докази наступного схвалення спірного правочину. Враховуючи, що за договором купівлі-продажу спецтехніки від 17.01.2014 р. вартість відчужуваного за цим договором майна перевищує еквівалент 50000 євро за курсом НБУ на день вчинення операції, господарський суд Донецької області дійшов вірного висновку про визнання цього договору недійсним з моменту його вчинення.

Щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу спецтехніки від 10.02.2014 р., 14.02.2014 р. та 03.03.2014 р. з підстав відсутності погодження їх вчинення загальними зборами учасників товариства, як таких, що вчинені щодо обладнання, яке використовується у виробництві відповідача-1, колегія суддів зазначає наступне.

За доводами апеляційної скарги Компанії «Minova Holding GMBH», останній наголошує на використанні обладнання, що було предметом спірних правочинів, у виробництві відповідача-2, з огляду на облік вказаного обладнання як основних засобів ТОВ "Мінова Україна".

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (далі - П(С)БО 7) основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Пункт 4 П(С)БО 7 також визначає поняття строку корисного використання, як період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватись підприємством/установою або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством/установою обсяг продукції (робіт, послуг).

Як вірно було зазначено судом першої інстанції, зміст слова «використання» передбачає певний процес, отримання користі при застосуванні такого обладнання у виробництві.

При цьому, враховуючи наведені вище визначення термінів П(С)БО 7, зміст терміну "використання у виробництві" може охоплювати не тільки використання у безпосередньому виробництві, а також використання обладнання у допоміжних процесах, що впливають на хід виробництва.

Крім цього, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що активи, які утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності обліковуються в балансі підприємства в рядку "Запаси" (1100) або у розділі ІІІ балансу "Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність".

При цьому, господарський суд першої інстанції даних положень бухгалтерського обліку не врахував, що призвело до прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального права.

Як було зазначено Компанією "Minova Holding GMBH", товариство з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" спеціалізується на виробництві кріплень та укріплення гірничих порід різноманітними хімічними та спеціально-цементними сумішами. За видами економічної діяльності господарська діяльність відповідача-1 на момент вчинення оспорюваних правочинів включала в себе ремонт та технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, виробництво хімічної продукції, сухих будівельних сумішей, будівельних металевих конструкцій і частин інструкцій тощо. За доводами апелянта, провадження такої діяльності в обсягах, що мали місце у 2014 році, потребувало застосування спеціальної техніки, зокрема, для переміщення та навантаження/розвантаження продукції. Вказане додатково обґрунтовує використання обладнання, що було предметом договорів від 10.02.2014 р., 14.02.2014 р. та 03.03.2014 р., у виробництві відповідача-1.

За таких обставин колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду доходить до висновку, що договори купівлі-продажу спецтехніки від 10.02.2014 р., 14.02.2014 р. та 03.03.2014 р. також мали бути попередньо погоджені загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна". Однак, як встановлено апеляційним господарським судом, в матеріалах справи відсутні належні докази такого попереднього погодження, як і докази вчинення самим відповідачем-1 або його учасниками дій, направлених на виконання договору, тобто відсутні докази наступного схвалення спірного правочину.

Враховуючи вищевказане, Донецький апеляційний господарський суд виходить з того, що договори купівлі-продажу спецтехніки від 10.02.2014 р., 14.02.2014 р. та 03.03.2014 р. підписані від імені ТОВ "Мінова Україна" особою, яка не була уповноважена на вчинення вказаних дій, що свідчить про те, що спірний договір суперечить статті 59 Закону України "Про господарські товариства", статті 207 Цивільного кодексу України та Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" та є підставою для визнання спірних договорів недійсними.

Згідно зі ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, враховуючи викладені вище висновки апеляційного суду щодо недійсності договорів купівлі-продажу спецтехніки від 10.02.2014 р., 14.02.2014 р. та 03.03.2014 р., останні є недійсними з моменту їх вчинення.

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання недійсними договорів від 10.02.2014 р., 14.02.2014 р. та 03.03.2014 р. купівлі-продажу спецтехніки, а також апеляційна скарга Компанією "Minova Holding GMBH" підлягають задоволенню.

Донецький апеляційний господарський суд відхиляє аргумент апеляційної скарги ОСОБА_6 про сплив строку позовної давності, оскільки відповідачем відповідна заява про застосування строків позовної давності під час розгляду справи судом першої інстанції не заявлялась.

За приписами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 щодо невірно визначеного позивачем способом захисту свого права та необхідності захисту своїх прав в порядку ст. 54 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд зазначає наступне. Визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених ст. 16 ЦК України. Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що є частиною національного законодавства з 1997 року, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, тобто такий, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. З наведеного вбачається, що позивач не може бути обмежений у виборі способу захисту свого порушеного права або інтересу.

Донецький апеляційний господарський суд критично оцінює аргументи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що судом першої інстанції не були досліджені обставини укладення між відповідачами договорів оренди спецтехніки, які є предметом спірних договорів купівлі-продажу, адже вказані договори не є предметом розгляду в рамках справи №905/2559/17.

За таких обставин колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги ОСОБА_6 про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, внаслідок чого задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

При цьому, підсумовуючи вищевикладене, Донецький апеляційний господарський суд зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до прийняття помилкового рішення, тому апеляційна скарга Компанії «Minova Holding GMBH» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 04.05.2018р. у справі №905/2559/17 - частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

За змістом ст.129 ГПК України такий результат має наслідком перерозподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, м.Дніпро на рішення господарського суду Донецької області від 04.05.2018р. (повний текст підписано 05.05.2018р.) у справі №905/2559/17 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Компанії "Minova Holding GMBH", Німеччина на рішення господарського суду Донецької області від 04.05.2018р. (повний текст підписано 05.05.2018р.) у справі №905/2559/17 - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.05.2018р. (повний текст підписано 05.05.2018р.) у справі №905/2559/17 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Компанії "Minova Holding GMBH", Німеччина.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Компанії "Minova Holding GMBH", Німеччина до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна", с.Новоселидівка Донецької області та ОСОБА_6, м.Дніпро про визнання правочинів недійсними - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту підписання договір купівлі-продажу спецтехніки від 10.02.2014р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" (85610, Донецька обл., Мар'їнський р-н, с.Новоселидівка, ЄДРПОУ 35833631) та ОСОБА_6 (49000, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1).

Визнати недійсним з моменту підписання договір купівлі-продажу спецтехніки від 14.02.2014р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" (85610, Донецька обл., Мар'їнський р-н, с.Новоселидівка, ЄДРПОУ 35833631) та ОСОБА_6 (49000, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1).

Визнати недійсним з моменту підписання договір купівлі-продажу спецтехніки від 03.03.2014р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" (85610, Донецька обл., Мар'їнський р-н, с.Новоселидівка, ЄДРПОУ 35833631) та ОСОБА_6 (49000, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1).

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 04.05.2018 р. (повний текст підписано 05.05.2018р.) у справі №905/2559/17 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" (85610, Донецька обл., Мар'їнський р-н, с.Новоселидівка, ЄДРПОУ 35833631) на користь Компанії "Minova Holding GMBH" (45307, Німеччина, Essen, Am Techlogiepark 1, HSBC Trinkaus Ц Burkhardt AG (Sort Code 300 308 80) 001 4087 001, IBAN: DE89 3003 0880 0014 0870 01, SWIFT-BIC: TUBDDEDD) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3200,00грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" (85610, Донецька обл., Мар'їнський р-н, с.Новоселидівка, ЄДРПОУ 35833631) на користь Компанії "Minova Holding GMBH" (45307, Німеччина, Essen, Am Techlogiepark 1, HSBC Trinkaus & Burkhardt AG (Sort Code 300 308 80) 001 4087 001, IBAN: DE89 3003 0880 0014 0870 01, SWIFT-BIC: TUBDDEDD) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3600,00грн.

Стягнути з ОСОБА_6 (49000, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Компанії "Minova Holding GMBH" (45307, Німеччина, Essen, Am Techlogiepark 1, HSBC Trinkaus & Burkhardt AG (Sort Code 300 308 80) 001 4087 001, IBAN: DE89 3003 0880 0014 0870 01, SWIFT-BIC: TUBDDEDD) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3200,00грн.

Стягнути з ОСОБА_6 (49000, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Компанії "Minova Holding GMBH" (45307, Німеччина, Essen, Am Techlogiepark 1, HSBC Trinkaus & Burkhardt AG (Sort Code 300 308 80) 001 4087 001, IBAN: DE89 3003 0880 0014 0870 01, SWIFT-BIC: TUBDDEDD) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3600,00грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 03.09.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 05.09.2018р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді О.О. Радіонова

О.В. Стойка

Надруковано 7 прим.: 1- позивачу; 1- відповідачу-1; 2 - відповідачу-2; 1- до справи; 1- ДАГС; 1 - ГСДО