Ухвала суду № 76236137, 31.08.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

(за результатами розгляду скарги при виконанні судового рішення)

31.08.2018 Справа № 917/668/16

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" на дії та бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 917/668/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка", вул. Леніна,29, с. Яреськи, Шишацький район, Полтавська область, 38030

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", вул. Будька,47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

про стягнення 23 084 390,50грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники сторін:

представник скаржника (стягувача) ОСОБА_1, довіреність № 755-юр від 28.12.17

представник боржника ОСОБА_2, док. в справі

представник ДВС ОСОБА_3, довіреність № 3760/20.3-03 від 29.12.17

Розглядається скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" на дії та бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 917/668/16.

У поданій скарзі боржник просить:

1. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Нещадима Івана Сергійовича Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, якими повернуто 11.07.2018 р. без прийняття до виконання виконавчий документ - судовий наказ господарського суду Полтавської області № 917/668/16 від 16.11.2017 р.

2. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Нещадима Івана Сергійовича Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо розгляду Заяви № 227-юр. від 19.03.2018 року про відкриття виконавчого провадження.

3. Зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 відкрити виконавче провадження по судовому наказу господарського суду Полтавської області від 16.11.2017 р. у справі № 917/668/16.

4. Зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 вчинити дії щодо примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 16.11.2017 р. у справі № 917/668/16.

5. Винести окрему ухвалу про порушення державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 вимог Закону України «Про виконавче провадження».

6. Окрему ухвалу довести до відома та належного реагування керівнику Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з метою дослідження обставини, наведених в окремій ухвалі, вирішення питання про відповідальність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 в допущених порушеннях вимог чинного законодавства України та вжиття заходів для недопущення порушень при здійсненні виконавчих проваджень у подібних випадках.

В обґрунтування скарги скаржник зазначає, що державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ухиляється від здійснення виконавчих дій, грубо порушуючи права Стягувача.

Звертаючись до суду зі скаргою ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка"на підтвердження вимог надав копію Заяви про відкриття виконавчого провадження № 227- юр. від 19.03.2018 р; копію наказу господарського суду Полтавської області від 16.11.2017 р. у справі № 917/668/16, копію Ухвали Господарського суду Полтавської області від 08.02.2018 р. по справі № 917/668/16; копію платіжного доручення про сплату авансового внеску № С8-4378 від 15.03.2018 р.; копію Довіреності № 755-юр. від 28.12.2017 p.; копію Опису у цінний лист від 20.03.2018 р., копію роздруківки з офіційного сайту Укрпошта щодо вручення Заяви; копію Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.03.2018 р; копію повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання від 11.07.2018 р.; копію Заяви про відкриття виконавчого провадження № 16-юр. від 15.01.2018 р. з додатком № 3 - копія довіреності № 755-юр. від 28.12.2017 р.

Ухвалою від 21.08.2018р. скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" на дії та бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 917/668/16 прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено на 31.08.2018 р., запропоновано боржнику та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міста Міністерства управління юстиції до судового засідання надати суду письмові пояснення по скарзі; матеріали виконавчого провадження по виконанню наказу від 16.11.2017 по справі №917/668/16.

30.08.2018р. від відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 8087).

В судовому засіданні 31.08.2018р. представник стягувача (скаржника) на задоволенні скарги наполягав за обгрунтуванням, наведеним у скарзі.

Представник боржника повідомив про відсутність письмових пояснень по скарзі, усно проти скарги заперечив.

Представник ВДС в судовому засіданні 31.08.2018р. просив суд зупинити провадження у справі у зв"язку із тим, що 29.08.2018 проведено обшук службового кабінету за місцем роботи головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 у м. Київ по вул. Січових Стрільців, 73 та вилучено зазначені документи з виконання судових рішень відносно ТОВ «Гадячсир».

Суд відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі з наступних підстав.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 ГПК суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у випадках об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Під об'єктивною неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Суд зазначає, що будь-яких обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження судом наданих учасниками справи доказів (зокрема, що надані заявником до скарги) дозволяють встановити та оцінити обставини (факти) під час розгляду даної справи і встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються вимоги скаржника, ДВС не надано.

В даному випадку, за висновками суду, не можна посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Крім того, суд зазначає, що ВДС не було доведено наявності обґрунтованої неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи.

З огляду на викладене, обставини, наведені ДВС у клопотанні про зупинення провадження у справі, не є підставами для зупинення провадження у справі № 917/668/16, у зв'язку з чим вказане клопотання задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали скарги, суд встановив:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.08.2017 у справі №917/668/16 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" 18 538 956, 55грн заборгованості по угоді від 22.10.2015; 2 593 765, 57грн відсотків за користування грошовими коштами, передбаченими угодою від 22.10.2015; 2 793 313, 92грн пені за період з 23.10.2015 по 18.12.2016 з врахуванням часткової сплати; 413 619, 29грн 3% річних за період з 23.10.2015 по 24.04.2016; 1 530 055, 57грн інфляційних, 11 916, 00грн. оплати за експертизу та 206 700,00 грн витрат з оплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили 16.11.2017р. видано наказ на його виконання.

ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» звернулося до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з Заявою № 227-юр. від 19.03.2018 року про відкриття виконавчого провадження та прийняття до виконання наказу господарського суду Полтавської області від 16.11.2017 р. у справі № 917/668/16 (боржник ТОВ «Гадячсир», стягувач - ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка»).

Заява на адресу Відділу примусового виконання рішень ДДВС МЮУ направлена стягувачем 20.03.2018р., а отримана одержувачем відповідно до відмітки на рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення за штрих кодовим індикатором № 3800002847865 22.03.2018 року.

11.07.2017р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Згідно відмітки на наданій в матеріали справи копії повідомлення, отримане стягувачем воно було 24.07.2018 року.

Підставою повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у повідомленні зазначено, що заява про прийняття виконавчого документа подана особою, що не уповноважена на здійснення таких дій. так, у повідомленні зазначено, що заяву про прийняття до виконання виконавчого документа подано представником стягувача ОСОБА_1 із наданням довіреності, відповідно до якої представник не наділений повноваженнями на пред'явлення виконавчого документа на виконання.

З метою нормативного обґрунтування повернення виконавчого документу без прийняття до виконання державний виконавець посилався на норми пункту 6 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон), який передбачає, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.

Скаржник вважає, що вказані дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 щодо повернення виконавчого документа є неправомірними, а підстава, на яку послався державний виконавець, повертаючи виконавчий документ є необгрунтованою.

Крім того, скаржник зазначає, що повернення стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання виконавчого документу протягом

трьох робочих днів з дня його пред'явлення через 4 місяці є порушенням частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення.

За даних обставин, стягувач звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 917/668/16.

Скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 326 ГПК судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 6 ч. 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» звернулося до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з Заявою № 227-юр. від 19.03.2018 року про відкриття виконавчого провадження та прийняття до виконання наказу господарського суду Полтавської області від 16.11.2017 р. у справі № 917/668/16 (боржник ТОВ «Гадячсир», стягувач - ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка»).

Заява підписана представником ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» (за довіреністю) ОСОБА_1 В додатках до даної заяви зазначено наступне: Оригінал Наказу Господарського суду Полтавської області від 16.11.2017 р. справа № 917/668/16 на 1 арк; Оригінал Ухвали про виправлення помилки у виконавчому документів від 08.02.2018 р. по справі № 917/668/16 на 2 арк; Оригінал платіжного доручення № С8 - 4378 від 15.03.2018 року про сплату авансового внеску - 1 арк; Оригінал Довіреності № 755 - юр. від 28.12.2017 р. на 1 арк.

Як вбачається з тексту доданої до скарги та Заяви № 227-юр. від 19.03.2018 року про відкриття виконавчого провадження та прийняття до виконання наказу копії Довіреності № 755 - юр. від 28.12.2017 р., в ній, зокрема, зазначено:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка», код ЄДРПОУ 03776394, місцезнаходження: вул. Козацький шлях,29, с. Яреськи, Шишацький район, Полтавська область, 38030, в подальшому - «Товариство», в особі генерального директора ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту і Протоколу № 12/27/2017 від 27.12.2017 p., уповноважує ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, пасг орт серія КО № 919688, виданий 23.03.2013 р. Шишацьким РВ УМВС України в Полтавській області), в подальшому «Довірена особа», представляти інтереси Товариства в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування; підприємствах, установах, об'єднаннях та організаціях незалежно від їх форми власності, у всіх судах, в тому числі, але не обмежуючись: &?а;....&gд; з усіма правами своєї Довіреної особи&lд;....&?і; скаржника, заявника, &?у;....&g7;, та здійснювати від імені Товариства, в тому числі, але не обмежуючись нижче наведеним, наступні дії:

підписувати, подавати та отримувати будь-які заяви, довідки та документи, відповіді на звернення; &? ;....&?);

передавати державній виконавчій службі та/або приватним виконавцям виконавчі документи та приймати участь у виконавчому провадженні, отримувати присуджене майно та кошти;..

Відтак, представник ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» ОСОБА_1 мала необхідні повноваження на вчинення дій, зокрема, підписувати, подавати заяву про відкриття виконавчого провадження та прийняття до виконання наказу, від імені стягувача - ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка».

При цьому судом взято до уваги той факт, що вказаний представник за Довіреністю № 755 - юр. від 28.12.2017 р. неодноразово брав участь у судових засідання при розгляді даної справи, копії Довіреності № 755 - юр. від 28.12.2017 р. надавалися представником в матеріали справи при розгляді скарг та заяв і, як вбачається з цих копій, текст Довіреності № 755 - юр. від 28.12.2017 р. з визначенням прав представника не змінювався.

В свою чергу, з Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 11.07.2017р. вбачається, що заяву про прийняття до виконання виконавчого документа подано представником стягувача ОСОБА_1 із наданням довіреності, відповідно до якої представник не наділений повноваженнями на пред'явлення виконавчого документа на виконання.

При цьому, виконавцем здійснене посилання на п.6 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та п.10 розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Суд зазначає, що п.6 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, наступне: " Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону".

Відповідно до п.10 розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень Повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами: довіреністю фізичної особи; довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо); рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи управителем спадкового майна; ордером, до якого обов’язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій; дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги або про надання правової допомоги.

Документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Оригінали документів, зазначених у цьому пункті, або належним чином засвідчені їх копії долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

Після пересвідчення наявності у представника належним чином оформленої довіреності оригінал такої довіреності у разі потреби повертається представникові сторони виконавчого провадження.

У випадку реалізації стороною виконавчого провадження права на пред’явлення виконавчого документа на виконання, подання заяви про повернення без виконання виконавчого документа, отримання присудженого майна чи стягнутих сум через представника виконавець перевіряє, чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій.

У разі реалізації стороною виконавчого провадження права на оскарження дій державного виконавця та інших посадових осіб органів державної виконавчої служби через представника таке повноваження представника має бути обумовлено в довіреності.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної виконавчої дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено вище, що представник ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» ОСОБА_1 мала необхідні повноваження на вчинення дій, зокрема, підписувати, подавати заяву про відкриття виконавчого провадження та прийняття до виконання наказу, від імені стягувача - ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» .

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про необгрунтованість посилання державного виконавця для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання на п.6 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та п.10 розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень з визначенням, що заяву про прийняття до виконання виконавчого документа подано представником стягувача ОСОБА_1 із наданням довіреності, відповідно до якої представник не наділений повноваженнями на пред'явлення виконавчого документа на виконання.

За даних обставин, вимога про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, якими повернуто 11.07.2018 р. без прийняття до виконання виконавчий документ - судовий наказ господарського суду Полтавської області № 917/668/16 від 16.11.2017 р. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги скаржника визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо розгляду Заяви № 227-юр. від 19.03.2018 року про відкриття виконавчого провадження суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно частини 4 статті 4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Тобто, законодавець у частині 4 статті 4 Закону встановлює чіткі терміни для повернення без прийняття до виконання стягувачу виконавчого документу - протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення.

Згідно п. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Судом вже встановлено, що ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» 20.03.2018р. звернулося до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з Заявою № 227-юр. від 19.03.2018 року про відкриття виконавчого провадження та прийняття до виконання наказу господарського суду Полтавської області від 16.11.2017 р. у справі № 917/668/16, дана заява отримана одержувачем відповідно до відмітки на рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення за штрих кодовим індикатором № 3800002847865 22.03.2018 року.

Оскільки головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання лише 11.07.2017р., суд погоджується з правомірністю твердження скаржника про те, що наведене є порушенням частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та невиконанням положень ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем протягом 4 місяців.

За даних обставин, вимога про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо розгляду Заяви № 227-юр. від 19.03.2018 року про відкриття виконавчого провадження є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог скаржника зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження по судовому наказу господарського суду Полтавської області від 16.11.2017 р. у справі № 917/668/16 та зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії щодо примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 16.11.2017 р. у справі № 917/668/16 суд зазначає наступне.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Початок примусового виконання рішення визначений положеннями статті 26 ГПК України, де передбачено, зокрема, наступне:

1. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2. До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

3. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

5. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

7. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

8. У разі якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке майно або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Після передачі майна стягувачу або внесення покупцем коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця арешт з проданого майна боржника знімається за постановою виконавця.

З огляду на положення зазначених норм суд дійшов висновку про правомірність вимоги про зобов'язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії щодо примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 16.11.2017 р. у справі № 917/668/16, та передчасність вимоги скаржника про зобов'язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження по судовому наказу господарського суду Полтавської області від 16.11.2017 р. у справі № 917/668/16, оскільки відкриття виконавчого провадження можливе за заявою стягувача про примусове виконання рішення не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа. При цьому, судом враховано, що ні у скарзі, ні в судовому засіданні скаржник не вказував на перебування на даний час у державного виконавця судового наказу господарського суду Полтавської області від 16.11.2017 р. у справі № 917/668/16. Навпаки, з матеріалів справи слідує, що вказаний виконавчий документ знаходиться у стягувача у зв"язку з винесенням 11.07.2017р. Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Для задоволення вимог скаржника про винесення окремої ухвали про порушення державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вимог Закону України «Про виконавче провадження» та доведення її до відома та належного реагування керівнику Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з метою дослідження обставини, наведених в окремій ухвалі, вирішення питання про відповідальність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в допущених порушеннях вимог чинного законодавства України та вжиття заходів для недопущення порушень при здійсненні виконавчих проваджень у подібних випадках суд не знаходить підстав, оскільки відповідно до ст.343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов"язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), в той час як окрема ухвала постановляється в силу приписів ст.246 ГПК України. Крім того, суд зазначає, що для поставлення окремої ухвали та ухвали за результатами розгляду скарги визначено різні порядки та мають різні правові наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України).

Суд звертає увагу, що у відповідності до ч. 1 ст. 345 Господарського процесуального кодексу України, про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" на рішення та бездіяльність державного виконавця у справі № 917/668/16 задовольнити частково.

2.Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення 11.07.2018 р. без прийняття до виконання виконавчого документу - судового наказу господарського суду Полтавської області № 917/668/16 від 16.11.2017 р.

3.Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо розгляду Заяви № 227-юр. від 19.03.2018 року про відкриття виконавчого провадження.

4.Зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії щодо примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 16.11.2017 р. у справі № 917/668/16 в порядку ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

5. В іншій частині вимог - відмовити у задоволенні скарги.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і може бути оскаржена до Харківського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст складено і підписано 04.09.18 р.

Суддя Киричук О.А.