Рішення № 76235943, 03.09.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2018р. Справа №914/949/18

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у судовому засіданні справу

за позовом: Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії “ОСОБА_1 України” “Західукргеологія” , м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Тинівгаз”, м. Кам’янка-Бузька, Львівська область

про стягнення заборгованості в розмірі 190 675,62 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1- представник (довіреність № 01-658/13 від 17.04.18р.), ОСОБА_2- представник (довіреність № 01-1457/13 від 16.08.18р.)

від відповідача: не з"явився

Представникам позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

24.05.2018р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії “ОСОБА_1 України” “Західукргеологія” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тинівгаз” про стягнення заборгованості в розмірі 190 675,62 грн.

Ухвалою від 29.05.2018р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 25.06.2018р. У підготовчому судовому засіданні 25.06.18р. розгляд справи відкладався на 16.07.18р., 16.07.18р. на 30.07.18р. 30.07.18 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.09.18 року.

Представники позивача у судове засідання з’явилися, позовні вимоги підтримали, просили суд задоволити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, відзив та витребуванні судом документи до суду не надходили.

13.06.2018р. на адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали суду від 29.05.2018р. про відкриття провадження у справі, направлений за адресою: 80400, Львівська область, м.Кам’янка-Бузька, вул.Незалежності, 16, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є закінчення встановленого строку зберігання. Поштовий конверт надсилався відповідачу на адресу вказану у позовній заяві та у договорі №05-99/12 оренди (найму) майна від 17.12.2012р., а саме: 80400, Львівська область, м.Кам’янка-Бузька, вул.Незалежності, 16.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Представник позивача зазначає, що 17.12.2012 р. між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди (найму) майна №05-99/12, відповідно до якого у строкове, платне користування відповідача було передано майно – бурова установка БУ 75Бр-70 МСП, що знаходиться за адресою Львівська область, м.Самбір, вулиця Карпенка-Карого,8. Розмір орендної плати становить 7 973,02 грн. без ПДВ за базовий місяць. За умовами договору відповідач зобов’язувався не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем оренди, за який проводиться плата, перераховувати позивачу орендну плату. Однак, всупереч договору своїх зобов’язань не виконав, не вніс орендної плати за період вересень 2013 року по липень 2014 року., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 190 675,62 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 2860,13 грн.

Аргументи відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву та доказів сплати чи спростування існування заборгованості не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

17.12.2012 р. між позивачем (Орендодавцем) та відповідачем (Орендарем) укладено договір оренди (найму) майна №05-99/12 (надалі – Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець зобов’язується передати, а орендар зобов’язується прийняти в строкове платне користування майно, а саме: бурова установка БУ 75Бр-70 МСП, що знаходиться за адресою Львівська область, м.Самбір, вулиця Карпенка-Карого,8.

Згідно п. 1.2. Договору, майно передається в оренду з метою використання у господарській діяльності.

Згідно п. 2.1. Договору, орендар вступає у строкове, платне користування майном з дати підписання Акту приймання-передачі майна між орендодавцем та орендарем.

Факт одержання відповідачем майна в оренду за Договором підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання-передачі орендованого майна від 17.12.2012р., підписаним повноважними представниками сторін Договору та скріпленим їх печатками.

У відповідності до п. 3.1., 3.3., 3.4. Договору, за домовленістю сторін орендна плата становить 7 973,02 грн. без ПДВ за базовий місяць (пп. 3.1.1.); Базовий місяць оренди – це місяць проведення експертної оцінки майна, на основі якої розраховується орендна плата. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно до чинного законодавства. Нарахування орендної плати починається з дати підписання орендодавцем та орендарем акту приймання-передачі майна. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується орендарем на рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем оренди, за який проводиться оплата.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідачеві за період: вересень 2013 року - липень 2014р. були скеровані рахунки на оплату та Акти прийняття (виконаних робіт) по договору оренди на загальну суму 190 675,62 грн. Докази сплати орендарем орендної плати за Договором за спірний період в матеріалах справи відсутні.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 760 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 ЦК України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Як встановлено судом, між сторонами виникли договірні відносини щодо оренди майна, у зв»язку з чим вони набули взаємних прав та обов»язків. Факт передачі відповідачу бурової установки в оренду підтверджується Актом приймання-передачі орендованого майна від 17.12.2012р.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (положення ч. 1 ст. 286 ГК України).

Так, приписами ч. 1, 3, 5 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до п. 3.1., 3.3., 3.4. Договору, за домовленістю сторін орендна плата становить 7 973,02 грн. без ПДВ за базовий місяць (пп. 3.1.1.); Базовий місяць оренди – це місяць проведення експертної оцінки майна, на основі якої розраховується орендна плата. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно до чинного законодавства. Нарахування орендної плати починається з дати підписання орендодавцем та орендарем акту приймання-передачі майна. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за нсатупний місяць. Орендна плата перераховується орендарем на рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем оренди, за який проводиться оплата.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, за період вересеняь 2013 року - липень 2014р. орендарю були виставлені рахунки на оплату та скеровані Акти прийняття (виконаних робіт) за Договором (хоча за умовами укладеного Договору обов’язок орендодавця щодо надсилання рахунків та актів не передбачений). Разом з тим, докази сплати відповідачем заборгованості за спірний період та докази підписання останнім актів прийняття виконаних робіт за цей період в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши вказані рахунки, суд зазначає, що позивачем за місяць нараховувалася встановлена в договорі орендна плата, і факт знаходження майна в оренді відповідача підтверджується актом приймання цього майна в оренду та відсутністю акта повернення цього майна з оренди, а тому непідписання відповідачем вищевказаних актів за період вересень 2013 року – липень 2014 року не тягне жодних негативних наслідків для позивача.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, у строк, встановлений в п. 3.4. Договору, відповідач, як орендар, не перерахував орендної плати за вказаний період, він вважається таким, що прострочив, а заявлена до стягнення з нього сума боргу по орендній платі підлягає стягненню з ТзОВ «Тинівгаз» в судовому порядку у розмірі 190 675,62 грн.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2 860,13 грн., сплачений позивачем відповідно до платіжного доручення №1724 від 15.05.2018 року

Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 46, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Позов Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії “ОСОБА_1 України” “Західукргеологія” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тинівгаз” про стягнення заборгованості в розмірі 190 675,62 грн. - задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тинівгаз” (80400, Львівська область, м.Кам»янка-Бузька, вулиця Незалежності,16; код ЄДРПОУ 38472770) на користь Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії “ОСОБА_1 України” “Західукргеологія” (79000, м. Львів, пл. Міцкевича, 8; код ЄДРПОУ 01432606) – 190 675,62 грн. (сто дев»яносто тисяч шістсот сімдесять п»ять грн. 62 коп.) - основного боргу, та 2 860,13 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят грн. 13 коп.) судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено « 05» вересня 2018 р.

Суддя Горецька З. В.