Ухвала суду № 76235935, 31.08.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

31 серпня 2018 року Справа № 3/5014/856/2012

Розглянувши скаргу №14/5-225813 від 17.08.2018 Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії та бездіяльність державного виконавця у справі

за позовом Прокурора м. Луганська в інтересах Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)

до Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго” (вул. Куракіна, 23 А, м. Луганськ, 91005)

про стягнення 49362435 грн 60 коп.

Орган виконання судового рішення – Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001)

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від прокуратури – ОСОБА_1, прокурор Прокуратури Харківської області за службовим посвідченням №042343 від 29.03.2016;

від стягувача – ОСОБА_2, представник за довіреністю №14-75 від 14.04.2017;

від боржника – представник не прибув;

від ВДВС – представник не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 17.05.2012 у справі №3/5014/856/2012 позов задоволений частково; стягнуто з Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго” на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” в особі філії Луганського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства заборгованість за договором №112 ТЕ від 30.09.2011 поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям та іншим споживачам послуг з опалення та гарячого водопостачання за період з 01.01.2012 по 29.02.2012 у розмірі 28537435 грн 60 коп.; в частині стягнення боргу в сумі 9400098 грн 00 коп. провадження у справі припинено; стягнуто з Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго” на рахунок 31214206783006, одержувач –УДКСУ у м. Луганську, банк отримувача –ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО 37991503, код класифікації доходів 22030001, символ звітності банку – 206, призначення платежу – “судовий збір” (Державна судова адміністрація України, 050), код 02844564, витрати зі сплати судового збору в сумі 64380 грн 00 коп.

На виконання рішення у справі №3/5014/856/2012 видано накази від 05.06.2012.

Ухвалою суду від 17.01.2013 клопотання №18/8/1 від 27.11.2012 Публічного акціонерного товариства “Луганськгаз” в особі філії Луганського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства про заміну стягувача у виконавчому провадженні задоволено; здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 05.06.2012 №3/5014/856/2012 з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” в особі Луганського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, 91053, м. Луганськ, вул. Совєтська, 82, ідентифікаційний код 03340624, на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, код ЕДРПОУ 20077720.

21.08.2018 від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла скарга 14/5-225813 від 17.08.2018, в якій заявник просить суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо закінчення виконавчого провадження №33205029 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 05.06.2012 №3/5014/856/2012;

- визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №33205029 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 05.06.2012 №3/5014/856/2012;

- зобов’язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усунути порушення прав стягувача, порушеного у результаті закінчення виконавчого провадження №33205029 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 05.06.2012 №3/5014/856/2012;

- зобов’язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомити суд і стягувача про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду цієї скарги, не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду Господарського суду Луганської області від 21.08.2018 для розгляду скарги №14/5-225813 від 17.08.2018 Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у справі №3/5014/856/2012 визначено такий склад суду: головуючий суддя (суддя - доповідач): Секірський А.В.

21.08.2018 на підставі розпорядження керівника апарату суду №181-р, у зв'язку з тим, що суддя Секірський А.В. не здійснює правосуддя у зв’язку з закінченням п’ятирічного терміну призначення на посаду судді, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.5.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Господарському суді Луганської області був проведений повторний автоматизований розподіл скарги з метою заміни судді, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2018, та скарга передана на розгляд судді Косенко Т.В.

Ухвалою суду від 22.08.2018 розгляд скарги призначено на 31.08.2018.

31.08.2018 від стягувача через канцелярію суду надійшло клопотання №14/5-2343в від 30.08.2018, в якому він просить зобов’язати орган ДВС надати до суду наступні документи: докази направлення постанови про закінчення виконавчого провадження на адресу стягувача; докази направлення оригіналу виконавчого документа, на адресу суду чи стягувача; відомості з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, який є архівною складовою частиною Системи та містить відомості про ВП №33205029, зареєстровані до запровадження Системи АСВП.

Представник прокуратури в судовому засіданні надав усні пояснення щодо скарги. Просив задовольнити скаргу на бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби. Наполягав на задоволенні клопотання стягувача про витребування доказів.

Представник стягувача в судовому засіданні надав усні пояснення щодо скарги. Просив задовольнити подану ним скаргу на бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби. Наполягав на задоволенні поданого ним клопотання про витребування доказів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, з огляду на обмежені строки розгляду скарги та у зв’язку з тим, що позивачем не дотримано вимог ст.81 Господарського процесуального кодексу України.

Представники боржника та ВДВС в судове засідання не прибули, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та стягувача, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст.340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Частинами 1, 2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами, відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стягувачем не надано суду оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження №33205029 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 05.06.2012 №3/5014/856/2012.

Отже суд не може надати правову оцінку оскаржуваній постанові та діям державного виконавця.

Крім того, суд не може самостійно отримати інформацію про хід виконавчого провадження в реєстрі виконавчих проваджень, оскільки стягувачем не надано до матеріалів справи постанови про відкриття виконавчого провадження, в якій вказано індивідуальний ідентифікатор доступу сторін виконавчого провадження.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги №14/5-225813 від 17.08.2018 Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії та бездіяльність державного виконавця.

Керуючись ст.ст.234, 235, 342 Господарського процесуального кодексу, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги №14/5-225813 від 17.08.2018 Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії та бездіяльність державного виконавця відмовити повністю.

Ухвала набрала законної сили 31.08.2018 відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.В. Косенко