Ухвала суду № 76235906, 31.08.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

31 серпня 2018 року Справа № 913/839/16

Провадження №19/913/839/16

Розглянувши скаргу №14/5-224513 від 16.08.2018 Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії державного виконавця у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (вул. Новорозсошанська, 41, смт. Новопсков, Новопсковський район, Луганська область, 92300)

про стягнення 33882 грн 14 коп.

Орган виконання судового рішення – Новопсковський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (вул. Українська, 114, смт Новопсков, Новопсковський район, Луганська область, 92300)

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від стягувача – ОСОБА_2, представник за довіреністю №14-75 від 14.04.2017;

від боржника – представник не прибув;

від ВДВС - представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 13.09.2016 у справі №913/839/16 позов Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 3% річних у сумі 2165 грн 36 коп., інфляційні втрати в сумі 28001 грн 75 коп., судовий збір у сумі 1226 грн 91 коп.; в решті позову відмовлено.

30.09.2016 судом на виконання зазначеного рішення видано відповідний наказ.

21.08.2018 від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла скарга №14/5-224513 від 16.08.2018, в якій заявник просить суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Новопсковського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_3, які полягають у поверненні виконавчого документу – наказу Господарського суду Луганської області від 30.09.2016 №913/839/16 стягувачу без прийняття до виконання;

- зобов’язати державного виконавця Тіщенко Катерину Євгенівну або іншу посадову особу Новопсковського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області усунути порушення прав стягувача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 30.09.2016 №913/839/16 у строки, встановлені Законом України “Про виконавче провадження”;

- зобов’язати Новопсковський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області повідомити суд і стягвача про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду цієї скарги, не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвалою суду від 22.08.2018 відкрито провадження за скаргою та її розгляд призначено на 31.08.2018.

Представник стягувача в судовому засіданні надав усні пояснення щодо скарги. Просив задовольнити подану ним скаргу на дії державного виконавця.

Представники боржника та ВДВС в судове засідання не прибули, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника стягувача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з приписами ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Згідно з ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Приписами ч.1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Так, п.3 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» вимагає щоб у виконавчому документі була зазначена дата народження боржника - фізичної особи.

Визначення поняття фізичної особи міститься у ст.24 Цивільного кодексу України, відповідно до якої людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Відповідно до ч.1 ст.128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.50 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - виписка) - документ в електронній або у випадку, передбаченому цим Законом, у паперовій формі, який формується та оновлюється за результатами проведення реєстраційних дій і містить відомості про юридичну особу або її відокремлений підрозділ, фізичну особу - підприємця (у тому числі про взяття на облік в органах державної статистики та державної фіскальної служби, видачу ліцензії та документів дозвільного характеру) або громадське формування, що не має статусу юридичної особи, а також про проведену реєстраційну дію.

Державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом. (п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Таким чином, з моменту реєстрації в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа набуває особливого статусу суб'єкта господарювання.

Відповідачем у справі, який є боржником за виконавчим документом - наказом Господарського суду Луганської області №913/839/16 від 30.09.2016 є фізична особа - підприємець ОСОБА_1, а не фізична особа, а тому в даному випадку не вимагається зазначення у виконавчому документі дати народження фізичної особи - підприємця.

Наведене узгоджується з правою позицією постанови Верховного суду від 26.03.2018 у справі №915/127/17.

Таким чином, судом встановлено, що наказ Господарського суду Луганської області №913/839/16 від 30.09.2016 повністю відповідає вимогам ч.1 ст.4 зазначеного Закону.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України cторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст.340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Частинами 1, 2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до положень п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення скарги №14/5-224513 від 16.08.2018 Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії державного виконавця.

Керуючись ст.ст.234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу, суд -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу №14/5-224513 від 16.08.2018 Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії державного виконавця задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії державного виконавця Новопсковського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_3, які полягають у поверненні виконавчого документу – наказу Господарського суду Луганської області від 30.09.2016 №913/839/16 стягувачу без прийняття до виконання;

3. Зобов’язати Новопсковський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області прийняти до примусового виконання наказ Господарського суду Луганської області від 30.09.2016 №913/839/16.

4. Зобов’язати Новопсковський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області повідомити суд і стягувача про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду цієї скарги, не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала набрала законної сили 31.08.2018 відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.В. Косенко