Ухвала суду № 76235683, 04.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

м. Київ

04.09.2018Справа № 910/10722/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., дослідивши матеріали позовної заяви публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк", м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон-Щит", м. Київ,

про стягнення 8 239 094,91 грн.

без виклику представників учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

13.08.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Фортуна-Банк» (далі - Банк) до товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон-Щит» (далі - Товариство) про стягнення 8 239 094,91 грн. заборгованості за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії від 28.12.2011 №04кл/122/1070/юр, укладеного Товариством і Банком.

Відповідно до частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 № 910/10722/18 було відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення від сплати судового збору; позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви та попереджено позивача, що відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Так, позивачу необхідно було виправити недоліки шляхом подання: попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; документа, який підтверджує сплату судового збору у сумі 123 586,42 грн.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху була надіслана позивачу 22.08.2018.

03.09.2018 Банк подав суду клопотання про відстрочення сплати судового збору (повторно), посилаючись на ліквідацію Банку.

Крім того, заявник звернув увагу суду на те, що Господарський процесуальний кодекс України та Закон України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи.

Також, Банк наголосив на тому, що у нього відкликана банківська ліцензія, що позбавляє позивача здійснювати свою господарську діяльність та отримувати прибуток, а тому можна дійти висновку про скрутне фінансове становище Банку.

Згідно із статтею 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік осіб, яким може бути відстрочено, розстрочено чи звільнено від сплати судового збору (тільки фізичні особи).

Заявник є юридичною особою, а юридичні особи не віднесені до такого переліку.

Слід зазначити, що заявником не подано суду жодного документального підтвердження відсутності грошових коштів для сплати судового збору.

Ліквідація Банку, відкликання ліцензії та посилання на можливість дійти висновку про скрутне фінансове становище не є належними доказами відсутності грошових коштів для сплати судового збору.

Отже, суд дослідивши заяву Банка про відстрочення сплати судового збору, визнав вказану заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заявником не наведено та не підтверджено наявність умов для відстрочення сплати судового збору, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір».

Аналогічна правова позиція викладена у судовому рішенні Верховного Суду від 09.02.2018 № 914/1171/16.

Що ж до посилань заявника на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо судового збору, то слід вказати таке.

Таке рішення ЄСПЛ як «Шишков проти Росії» стосувалися фізичної особи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом .

Дане положення кореспондується зі статтею 55 Конституції України, в якій закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Реалізується право особи на захист у суді шляхом подачі позову до суду, яка підлягає оплаті судовим збором.

Дійсно позиція ЄСПЛ стосовно сплати судового збору полягає у тому, що судовий збір не повинен обмежувати право заявників на доступ до правосуддя та має бути «розумним». Разом з тим, на думку ЄСПЛ, судовий збір є по суті обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.

Водночас, у пункті 53 Рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) було зазначено, що «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом.

Національним законодавством України чітко врегульовано порядок і підстави звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

Таким чином, держава визначилась із засобом, який може використовуватись для доступу до суду шляхом подачі позову без оплати його судовим збором.

Разом з тим, підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Визначальним чинником, який дає підстави для застосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» законодавець пов'язав із поняттям "майнового стану сторони" та обмежив коло заявників лише фізичними особами.

З метою дотримання прав всіх осіб як фізичних так і юридичних, уникаючи порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Заборона дискримінації», суд має право звільнити, відстрочити чи розстрочити сплату судового збору і для юридичної особи, проте лише у випадку надання відповідних доказів в підтвердження майнового стану сторони.

Водночас, суд наголошує, що доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Позивач отримав ухвалу про залишення позовної заяви без руху 23.08.2018, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, Банк повинен був усунути недоліки до 02.09.2018 включно.

Разом з тим, Банк вимоги ухвали суду від 17.08.2018 у визначений строк не виконав та станом на 04.09.2018 необхідні документи не подав.

Відповідно до частин четвертої, шостої - восьмої статті 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.

У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду, суд не має права повторно повертати позовну заяву.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Оскільки позивачем не усунуто недоліки, то є підстави для повернення позову на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234 та 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору.

2. Повернути позовну заяву публічному акціонерному товариству «Фортуна-Банк».

Ухвала набрала законної сили 04.09.2018 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва.

Суддя І.Д. Курдельчук