Ухвала суду № 76235581, 29.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

29.08.2018

Справа № 910/193/17

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши

скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Правнича компанія «Справа»

на дії державного виконавця

у справі № 910/193/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства «АВІС»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Правнича компанія «Справа»;

про стягнення 576 000,00 грн.

Без участі представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю – підприємство «АВІС» (надалі – позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Правнича компанія «Справа» (надалі – відповідач) про стягнення 576 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2017р. у справі № 910/193/17 позовні вимоги задоволено повністю;стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Правнича компанія «Справа» на користь товариство з обмеженою відповідальністю – підприємство «АВІС» 576 000 грн. 00 коп. – штрафу та витрати по сплаті судового збору в сумі 8640 грн.

13.02.2017р. на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

27.08.2018р. на адресу Господарського суду міста Києва надійшла скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Правнича компанія «Справа» на дії державного виконавця, в якій заявник просить скасувати постанову державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві про відкриття виконавчого провадження № 33543380 від 14.06.2018р. та закрити виконавче провадження № 33543380 від 14.06.2018р.

15.12.2017р. набув чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” № 2147-VIII від 03.10.2017, яким Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подану скаргу, суд дійшов висновку, що скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

За приписами ч. 1 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Як вбачається з поданої на розгляд суду скарги, остання взагалі не містить найменування органу державної виконавчої служби, дії якого оскаржуються, а також його місце знаходження.

Також, підставою звернення зі скаргою на дії державного виконавця є неправомірне винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 33543380 від 14.06.2018р.

Однак, вказана постанова до матеріалів скарги не додана, як взагалі не додано жодного належного доказу, який підтверджує факт її винесення.

При цьому, у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно скаржника у розділі «Дата відкриття виконавчого провадження щодо юридичної особи (для незавершених виконавчих проваджень)» відсутні будь-які дані, що дають можливість суду ідентифікувати факт винесення саме Дніпровським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві постанови про відкриття виконавчого провадження № 33543380 від 14.06.2018р.

Крім того, у пункті 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 Господарського процесуального кодексу України, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".

У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII 1 Господарського процесуального кодексу України тощо.

Суд вказує, що відповідні роз’яснення, по суті, не протирічать встановленим чинним Господарським процесуальним кодексом України правилам щодо питання розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби.

В силу Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року, розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.

У відповідності до п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.

Таким чином, належним доказом відправлення сторонам у справі копії скарги та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі.

Проте, до скарги б/н від 14.08.2018р. скаржником не надано доказів направлення на адреси позивача та органу державної виконавчої служби копії скарги та усіх доданих до неї документів.

Згідно з частиною 4 статті 170 ГПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 341 ГПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

У своїй скарзі заявник посилається на винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження № 33543380 - 14.06.2018р. Відтак, строк на оскарження вказаної постанови сплинув 25.06.2018р., натомість ТОВ «Правнича компанія «Справа» направило скаргу до суду тільки 22.08.2018р., тобто з пропуском строку, визначеного ст. 341 ГПК України.

Водночас, жодних доказів на підтвердження того, що боржник дізнався про порушення своїх прав пізніше, ніж дата винесення оскаржуваної постанови, матеріали скарги не містять, як не містять і клопотання про поновлення пропущеного строку для подання скарги.

За змістом ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про повернення скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Правнича компанія «Справа» на дії державного виконавця без розгляду.

З огляду на вищевикладене та керуючись ст.ст. 118, 170, 232, 234, 235, 339-341 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Правнича компанія «Справа» на дії державного виконавця поврнути без розгляду.

2. Звернути увагу заявника, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

3. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов