Рішення № 76235457, 21.08.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.08.2018 Справа № 905/2284/17

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого Фурсової С.М.,

суддів Сковородіної О.М., Курило Г.Є.

розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кадрове Агентство «ОСОБА_1 Сервіс» (87503, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Київська, будинок № 53-49; код ЄДРПОУ - 35455697)

до Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Металургів, будинок № 23; код ЄДРПОУ – 23599040)

про стягнення 3 706 050,04 гривень,-

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від позивача: не з'явився

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю Кадрове Агентство «ОСОБА_1 Сервіс» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Департаменту міського майна Маріупольської міської ради про стягнення 3 706 050,04 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на обов’язок відповідача повернути грошові кошти, які були оплачені за підрядні роботи на поліпшення нежитлової будівлі, розташованої за адресою: місто Маріуполь, вул. Харлампіївська, буд. № 17/25.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.10.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.10.2017

Від відповідача 17.10.2017 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти його задоволення оскільки частина проведених робіт проводилась до укладення договорів оренди та купівлі-продажу, а тому не можуть прийматися до уваги, а роботи проведені під час перебування нежитлової будівлі у власності позивача та свідчать про створення поліпшень, внаслідок яких збільшилась вартість спірного майна. Також, відповідач зазначає, що господарським судом Донецької області у справі №905/1290/16 вже розглядались позовні вимоги про стягнення коштів витрачених на поліпшення в розмірі 4 096 190,20 гривень та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017 в їх задоволенні було відмовлено.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.10.2017 відкладено розгляд справи на 14.11.2017.

Від представника позивача 14.11.2017 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій відомостей до спірних договорів підряду, розрахунків витрат, а також довідок про вартість виконаних робіт до цих договорів.

Також, 14.11.2017 від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.11.2017 продовжено строк розгляду справи на 15 днів, відкладено розгляд справи на 07.12.2017.

Від відповідача 05.12.2017 господарським судом отримано за супровідним листом копії договору оренди нежитлового приміщення №1193-Ж від 27.07.2017 та листа управління культури і туризму Маріупольської міської ради щодо надання дозволу ТОВ «Кадрове агентство «ОСОБА_1 Сервіс» на здійснення ремонту спірного приміщення.

06.12.2017 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів та додаткові пояснення з урахуванням відзиву на позовну заяву. За змістом пояснень позивач зазначає, що підрядні роботи з березня по липень 2010 року виконувались у зв’язку з тим, що з січня 2010 року між ним та відповідачем відбувались перемови щодо передачі спірного майна в оренду, а в подальшому і власність, а тому позивач маючи сподівання на таке розпочав укладення договорів підряду та проведення ремонтних робіт.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.12.2017 відкладено розгляд справи на 18.12.2017.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області від 14.12.2017 на підставі доповідної судді Мельниченко Ю.С. призначено повторний автоматичний розподіл справи для визначення судової колегії для розгляду даної справи.

За результатами повторного автоматичного розподілу справи оформленого Протоколом від 14.12.2017 автоматичного визначення складу колегії суддів визначено наступний склад: головуючий суддя – Мельниченко Ю.С., судді Зекунов Е.В., Тарапата С.С.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.12.2018 справу №905/2284/17 прийнято до колегіального розгляду, призначено судове засідання на 25.01.2018.

18.12.2017 від позивача надійшли додаткові пояснення.

У зв’язку з набранням чинності Закону України від 03.10.2017 №2147 – VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції, ухвалою господарського суду Донецької області від 25.01.2017 справу № 905/2620/17 було вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 01.03.2018, відмовлено в задоволенні клопотань позивача про витребування доказів.

27.02.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, заява про процесуальне правонаступництво, клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 01.03.2018 відкладено підготовче судове засідання на 20.03.2018, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, відкладено вирішення питання щодо процесуального правонаступництва.

19.03.2018 від позивача повторно надійшла заява про витребування доказів.

Ухвалами господарського суду Донецької області від 20.03.2018 відмовлено в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове Агентство «ОСОБА_1 Сервіс» про процесуальне правонаступництво, продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 03.04.2018.

Від відповідача 21.03.2018 надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.04.2018 відкладено підготовче судове засідання на 19.04.2018 о 14:30год..

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області від 16 квітня 2018 року призначено автоматичний розподіл справи №905/2284/17 у зв’язку з перебуванням головуючого судді Мельниченко Ю.С. у відпустці з 10.04.2018 по 19.04.2018 включно та наявністю підстав, що може мати наслідком порушення строку вирішення спору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2018, для розгляду даної справи визначено головуючого суддю господарського суду Донецької області Фурсову С.М. та залишено без змін склад судової колегії – суддів Зекунова Е.В., Тарапати С.С.

17.04.2018 від позивача надійшла заява про процесуальне правонаступництво позивача у справі товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове Агентство «ОСОБА_1 Сервіс» на товариство з обмеженою відповідальністю «Наір Сервіс»

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.04.2018 прийнято справу №905/2284/17 до колегіального розгляду у складі: головуючого судді – Фурсової С.М., суддів Зекунова Е.В., Тарапати С.С. Призначено підготовче судове засідання на 19.04.2018 о 14:30год.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.04.2018 відкладено підготовче судове засідання на 10.05.2018.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справи, проведеного на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Донецької області від 10.05.2018 у зв’язку з перебуванням судді Зекунова Е.В. у відпустці, відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в господарському суді Донецької області, затверджених протоколом зборів суддів № 4 від 14.09.2016 (зі змінами та доповненнями), сформовано наступну колегію: головуючий суддя – Фурсова С.М., судді Тарапата С.С., Матюхін В.І.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.05.2018 прийнято справу №905/2284/17 до колегіального розгляду у складі: головуючого судді – Фурсової С.М., суддів Тарапати С.С., Матюхіна В.І., призначено підготовче судове засідання на 07.06.2018.

11.05.2018 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.06.2018 зазначене клопотання позивача задоволено, відкладено підготовче судове засідання на 04.07.2018.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справи, проведеного на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Донецької області від 04.07.2018 у зв’язку з перебуванням судді Матюхіна В.І. у відпустці, відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в господарському суді Донецької області, затверджених протоколом зборів суддів № 4 від 14.09.2016 (зі змінами та доповненнями), сформовано наступну колегію: головуючий суддя – Фурсова С.М., судді Тарапата С.С., Сковородіна О.М.

На електронну адресу суду 04.07.2018 надійшли пояснення відповідача. Аналогічні за змістом пояснення надійшли на поштову адресу суду 09.07.2018.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.07.2018 відкладено підготовче судове засідання на 18.07.2018, відкладено розгляд заяви ТОВ «Кадрове Агентство «ОСОБА_1 Сервіс» щодо процесуального правонаступництва.

Ухвалою суду від 18.07.2018 закрито підготовче провадження у справі №905/2284/17 та призначено справу до розгляду по суті на 09.08.2018.

01.08.2018 на адресу господарського суду Донецької області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

09.08.2018 на адресу господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 09.08.2018 відкладено розгляд справи по суті на 21.08.2018

В судове засідання 21.08.2018 представники сторін не з'явились, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справи, проведеного на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Донецької області від 21.08.2018 у зв’язку з перебуванням судді Тарапати С.С. у відпустці, відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в господарському суді Донецької області, затверджених протоколом зборів суддів № 4 від 14.09.2016 (зі змінами та доповненнями), сформовано наступну колегію: головуючий суддя – Фурсова С.М., судді Сковородіна О.М., Курило Г.Є.

За приписами ч.14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Враховуючи, що зміна складу суду відбулась після закриття підготовчого провадження, суд вирішив здійснити розгляд справи по суті.

Ухвалою господарського суду від 21.08.2018 справу №905/2284/17 прийнято до колегіального розгляду у складі: головуючого судді Фурсової С.М., суддів Сковородіної О.М., Курило Г.Є.

В судове засідання 21.08.2018 представники сторін не з'явились, про час та місце проведення судових засідань були повідомлені своєчасно та належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд –

В С Т А Н О В И В

09 липня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Кадрове Агентство «ОСОБА_1 Сервіс» (надалі Позивач) та Управлінням міського майна, яке в наслідок проведеної реорганізації на даний час є Департаментом міського майна Маріупольської міської ради (надалі Відповідач), було укладено договір купівлі - продажу свідоцтва на право довгострокової оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, 17/25 №1193-Ж.

Згідно умов наведеного договору, позивач придбав у відповідача свідоцтво на право довгострокової оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, 17/25, загальною площею 1819,90 кв.м.

28 липня 2010р. Позивач та Відповідач уклали Договір на довгострокову оренду нежитлового приміщення №1193-Ж, за яким відповідач передав позивачу у строкове платне -користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, 17/25, загальною площею 1819,90 кв.м., а саме:

з Літ. А-3:

- приміщення №3 (кімн.5-20), приміщення № 4 (кімн.1,2,4,5,9), приміщення №11 (кімн.1-12 та І), 1 поверх;

- приміщення №6 (кімн.1,2), між 1 та 2 поверхах;

- приміщення № 8 (кімн.1,12,13,14 та І), 2 поверх;

- приміщення № 9 (кімн.1-35 та І), 3 поверх;

з Літ.А/п (А-3):

- приміщення №2 (кімн. 1 -19 та І), підвал.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації і діє до 14.07.2020 (п.8.1. договору).

31.08.2010 між позивачем та відповідачем був укладений договір №1357 купівлі-продажу нежитлової будівлі (далі – договір), відповідно до умов якого відповідач зобов’язується передати у власність позивачу окремо стоячу трьохповерхову нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вулиця Харлампіївська, будинок №17/25, а саме: з Літ. А-3:

I поверх приміщення №3 (три) – торговий зал 5, склад 6, 8, 10, 12, бухгалтерія 7, коридори: 9, 11, 13, 15, 16, 18, 20, кабінет 14, умивальник 17, туалет 19, приміщення №4 (чотири) – коридор 1, 2, 3, кабінет 4,5, приміщення №11 (одинадцять) – тамбур 1, торговий зал 2, кабінет 3, 10, 11, 12, склад 4, 5, 6, туалет 7, умивальник 8, коридор 9, ліфт I, приміщення №6 (шість) – роздягальня 1, кабінет 2;

II поверх приміщення №8 (вісім) – коридор 1, 12, кабінет 13, 14, сходова клітина I;

III поверх приміщення №9 (дев’ять) – коридор 1, 2, 12, 13, 20, 25, 26, 28. Кабінети: 3, 4, 5, 14, 15, 16, 17, 18, 33, 34, зал 6, бібліотека 7, 8, 9, 10, 11, умивальник 19, 27, туалети: 21, 22, 23, 24, 29, 30, 31, 32, кладова 35, сходова клітина;

підвал літ. А/п приміщення №2 (два) – коридори 1, 6, приміщення 2, 9, 11, склади: 3, 14, 15, 16, 17, 18, 19, холодильник 4, 5, 7, 8, кладова 10, 12, ліфт I, загальною площею 1 819,90 м.кв. (у тому числі площа підвалу 384,34 м.кв.), що складає 45/100 часток будівель, розташованих за адресою: 87500, м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, №17/25, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.08.2010 за реєстраційним номером 309555827 (т.1 а.с.27-32).

Відповідно до п. 1.4 договору, продаж нежитлової будівлі вчиняється за 3 868 780,80 гривень, у тому числі ПДВ у сумі 644 796,80 гривень.

Встановлено, що 20.09.2010 та 15.10.2010 на виконання умов Договору товариство з обмеженою відповідальністю «Кадрове Агентство «ОСОБА_1 Сервіс», перерахувала відповідачу грошові кошти у розмірі 3 868 780,80 гривень. Відповідачем зазначений факт не оспорюється.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.06.2014 у справі №905/3512/13 за позовом Прокурора Жовтневого району м. Маріуполя, в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Клінінг Сіті», товариства з обмеженою відповідальністю «Наір Сервіс», товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове Агентство «ОСОБА_1 Сервіс», Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, Маріупольського міського управління юстиції Донецької області про розірвання договору купівлі-продажу, повернення об’єкту до комунальної власності, визнання недійсними протоколів загальних зборів, визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету та зобов’язання скасувати державну реєстрацію права власності, позовні вимоги були задоволені частково. Зокрема, договір судом було розірвано та зобов’язано повернути до комунальної власності предмет договору купівлі-продажу.

Згідно ч. 9 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.06.2014 у справі №905/3512/13 встановлений факт невиконання товариством з обмеженою відповідальністю «Кадрове Агентство «ОСОБА_1 Сервіс» зобов’язання за Договором через здійснення відчуження спірного об’єкту культурної спадщини без отримання погодження органу охорони культурної спадщини та органу приватизації, у зв’язку з чим договір №1357 купівлі-продажу нежитлової будівлі від 31.08.2010 було розірвано та зобов’язано товариство з обмеженою відповідальністю «Кадрове Агентство «ОСОБА_1 Сервіс» повернути до комунальної власності 45/100 частини трьохповерхової нежитлової будівлі, розташованої за адресою: 87500, м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, буд. № 17/25, загальною площею 1 819,9 кв.м.

Згідно акту державного виконавця від 14.07.2015, рішення господарського суду від 03.06.2014 у справі № 905/3512/13, в частині повернення предмету договору купівлі-продажу до комунальної власності, виконано.

Оскільки спірне приміщення відповідачу повернено, а грошові кошти товариству з обмеженою відповідальністю «Кадрове Агентство «ОСОБА_1 Сервіс» за вказане приміщення не повернуто, останнє звернулась до суду із вимогою про стягнення з відповідача зазначених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаючи їх неправомірно отриманими відповідачем (господарська справа №905/1290/16).

Вважаючи, що під час знаходження у володінні товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове Агентство «ОСОБА_1 Сервіс» спірної будівлі, останнім були здійснеі поліпшення нежитлової будівлі (проектування та монтаж системи опалення приміщення, заміна вікон, ремонт фасаду та інше), в результаті чого вартість нежитлової будівлі також збільшилась. На дату звернення з позовом до суду останній утруднився із визначенням точної вартості/суми позовних вимог, заявивши до стягнення грошові кошти у розмірі 5 968 740,65 гривень та заявив клопотання про призначення судово-будівельної експертизи.

За клопотанням позивача від 30.03.2016, ухвалою господарського суду Донецької області від 11.05.2016 у справі №905/1290/16, було призначено та проведено судову будівельно-технічну експертизу, за висновком якої ринкова вартість спірної будівлі складає 7 964 971,00 гривень.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.08.2016 у справі №905/1290/16 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове Агентство «ОСОБА_1 Сервіс» задоволено, стягнуто з Департаменту міського майна Маріупольської міської ради 7 964 971,00 гривень.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017 рішення господарського суду Донецької області від 30.08.2016 у справі №905/1290/16 скасовано в частині задоволення позовних про стягнення грошових коштів в сумі 4 096 190,20 гривень відмовлено.

Відповідно до ст.4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Отже, ухвалені у справах №905/3512/13 та №905/1290/16 рішення господарського суду Донецької області та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі №905/1290/16 мають преюдиціальне значення, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують.

Позивач зазначає, що за час перебування спірного приміщення в його фактичному розпорядженні, він здійснив в ньому ремонтні роботи.

Питання щодо повернення позивачу компенсації за зроблені поліпшення майна, за час доки дане майно перебувало у його фактичному розпорядженні, судом вирішено не було, що обумовило необхідність звернення до суду з даною позовною заявою.

Позивач вказує, що всі поліпшення Позивачем були зроблені за погодженням з відповідними органами охорони культурної спадщині та на підставі звернення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради до позивача з відповідним проханням.

Так, 09.07.2010 листом №07-668-02 до TOB «КА «ОСОБА_1 Сервіс» звернувся виконавчий комітет Маріупольської міської ради, за яким фактично Маріупольська міська рада, в особі її виконавчого органу просило провести ремонт фасаду та заміну вікон будівлі по вул. Харлампіївська, 17/25.

10.08.2010 листом №2217 TOB «КА «ОСОБА_1 Сервіс», звернулося до Управління культури та туризму (орган охорони культурної спадщини), з проханням узгодити можливість виконання ремонтних робіт в орендуємому приміщенні, розташованого за адресою м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, 17/25, а саме: здійснити заміну вікон; установку захисних ролетів на вікнах першого поверху; заміну системи опалення та каналізації, виконання інших ремонтних робіт всередині будівлі.

Листом №014-691 від 10.08.2010 Управління культури та туризму, фактично здійснило узгодження ТОВ «КА «ОСОБА_1 Сервіс» заміну вікон; установку захисних ролетів на вікнах першого поверху; заміну системи опалення та каналізації та з виконання інших ремонтних робіт всередині будівлі.

Тобто, ТОВ «КА «ОСОБА_1 Сервіс», отримало узгодження на проведення вищенаведених робіт від Управління культури та туризму Маріупольської міської ради (органу охорони культурної спадщини) на об’єкт - 45/100 частки окремо стоячої трьохповерхової нежитлової будівлі за адресою: м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, 17/25 ще

10.08.2010.

Після отримання узгодження на проведення ремонтних робіт, позивач їх провів у фактичному обсязі отриманого узгодження за своїм замовленням та за його коши.

Так, 14.03.2010 позивач та ТОВ «ТПК» Арсеналбуд-Еталон» уклали договір підряду №72, відповідно до якого, Підрядник взяв на себе зобов’язання виконати ремонт фасаду будинку ТОВ «КА «ОСОБА_1 Сервіс», розташованого за адресою: вул. Харлампіївська, 17/25.

Загальна сума оплати за договором підряду №72 від 14.03.2010 становить 450 483,60 гривень.

10.06.2010 позивач та ПП «Олнайт» уклали договір підряду №26/1, відповідно до якого підрядник взяв на себе зобов’язання виконати роботи з проектування та монтажу системи опалення приміщення розташованого за адресою: вул. Харлампіївська, 17/25.

Загальна сума оплати за договором підряду №26/1 від 10.06.2010 становить 167 107,09 гривень.

14.07.2010 позивач та ТОВ «ТПК» Арсеналбуд-Еталон» уклали договір підряду №73, відповідно до якого, Підрядник взяв на себе зобов’язання виконати ремонт фасаду будинку ТОВ «КА «ОСОБА_1 Сервіс», розташованого за адресою: вул. Харлампіївська, 17.

Загальна сума оплати за договором підряду №73 від 14.07.2010 становить 1 606 120,70 гривень.

05.01.2011 позивач та ТОВ «ТПК» Арсеналбуд-Еталон» (надалі Підрядник) уклали договір підряду №3, відповідно до якого, підрядник зобов’язується за замовленням позивача виконати роботи за об’єктами позивача згідно до кошторисної документації.

Відповідно до договірної ціни, вартість робіт за даним договором становить 420 631,48 гривень.

Загальна сума оплати за договором №3 від 05.01.2011 становить 420 631,48 гривень.

12.01.2011 позивач та ПП «Олнайт» (надалі Підрядник) уклали договір підряду №225, за яким підрядник зобов’язується виконати роботи з проектування та монтажу системи опалення приміщення за адресою: м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, №17/25, а Позивач прийняти та оплатити. Вартість робіт зазначається у Договірній ціні.

Загальна сума оплати за договором №225 від 12.01.2011р. становить 1 061 707,17 гривень.

За твердженням позивача за його замовленням та за його рахунок були вчинені підрядними організаціями ремонтні роботи на загальну суму 3 706 050,04 гривень, які на думку позивача підлягають поверненню.

Зазначені доводи позивача не знайшли свого підтвердження з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ст. 1212 ЦК України, якою позивач обґрунтовує позовні вимоги, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, повернення відбулось через невиконання позивачем взятих на себе зобов’язань покупця об’єкту культурної спадщини, що встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 03.06.2014 у справі № 905/3512/13, яке набрало законної сили.

Судова колегія також вважає, що позивач не був позбавлений своєї власності внаслідок втручання держави у право власності та мирне володіння майном, оскільки в даному випадку мова йдеться про розірвання Договору купівлі-продажу внаслідок невиконання його умов саме ТОВ «КА «ОСОБА_1 Сервіс».

Укладаючи зазначений Договір на придбання майна з особливим статусом, позивач свідомо взяв на себе виконання відповідних обов’язків й погодився на набуття права власності з відповідним тягарем у вигляді необхідності дотримання інших додаткових умов, зокрема, щодо неможливості відчуження майна, що має статус пам’ятки архітектури місцевого значення без узгодження органа охорони культурної спадщини.

Наслідки у вигляді обов’язкового повернення майна та розірвання Договору купівлі-продажу у разі вчинення відповідного порушення були відомі покупцю на момент укладення Договору.

Отже підстав до застосування зазначеної правової норми у даному спорі відсутні.

У рішенні господарського суду Донецької області від 30.08.2016 у справі №905/1290/16 вказано , що відповідно до висновку судового експерта ОСОБА_2 №14/с від 14.07.2016, який був складений за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Донецької області від 11.05.2016, заперіод з 31.08.2010 по 03.06.2014, були здійснені наступні ремонтні роботи та/або поліпшення предмету договору купівлі-продажу, а саме:

- ремонт зовнішнього оздоблення фасаду будівлі;

- заміна віконних блоків;

- заміна зовнішніх дверних блоків;

- заміна та ремонт системи опалення;

- заміна системи водопостачання.

Зазначені поліпшення є невід’ємними.

Ринкова вартість предмету договору купівлі-продажу, станом на час прийняття рішення господарським судом про розірвання договору (03.06.2014) становить 7 964 971 гривень.

Як вбачається зі змісту постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі №905/1290/16, заявляючи вимоги про стягнення суми коштів у розмірі 4 096 10,20 гривень, на яку збільшилась вартість спірного об’єкту, ТОВ «КА «ОСОБА_1 Сервіс» стверджувало, що нею зроблені наступні поліпшення майна:

- ремонт зовнішнього оздоблення фасаду будівлі;

- заміна віконних блоків;

- заміна зовнішніх дверних блоків;

- заміна та ремонт системи опалення;

- заміна системи водопостачання.

Будь-яких законних підстав до повернення цієї різниці судовою колегією не встановлено, як і відсутні докази того, що зміна вартості безпосередньо пов’язана з вчиненням якихось законних поліпшень.

Також, судом апеляційної інстанції зазначено, що наявні у справі докази сплати за проведені роботи не свідчать про створення будь-яких конкретних поліпшень, внаслідок проведення яких вартість спірного об’єкту збільшилась.

Відповідно до ч. 3 ст. 390 ЦК України, добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Згідно із ч. 4 ст. 390 ЦК України, якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Отже, частина третя зазначеної норми матеріального права регулює права добросовісного або недобросовісного набувача чужого майна на відшкодування витрат, здійснених ним з часу, коли у власника виникло право на повернення цього майна або на отримання доходів від його використання.

Разом з тим положення ч. 4 ст. 390 ЦК України застосовуються до правовідносин, при яких добросовісному набувачу (володільцю) належить право на поліпшення набутого ним майна та залишення за собою результатів такого поліпшення за умови можливості їх відокремлення або право на відшкодування сум, на які збільшилась вартість поліпшеного майна, за неможливості їх відокремлення.

Застосування зазначених норм матеріального права суттєво різниться залежно від визначення підстав та сум, які підлягають відшкодуванню. Зокрема за положеннями частини третьої підлягають відшкодуванню фактичні витрати, здійснені добросовісним або недобросовісним набувачем, які необхідно було зробити задля збереження майна або на його утримання з часу, коли власнику належало право зокрема на повернення майна.

На відміну від норми ч. 3 ст. 390 ЦК України, за положеннями частини четвертої цієї статті добросовісному набувачу або володільцю належить право отримати відокремлювані поліпшення майна або право на відшкодування невідокремлюваних поліпшень пропорційно збільшенню вартості майна унаслідок цих поліпшень.

Отже, визначаючи суму відшкодування, яка підлягає стягненню з добросовісного володільця на користь власника майна, суд має виходити з суми, на яку збільшилась вартість будинку, або часу, з якого майно підлягало поверненню та вартості необхідних витрат на його утримання та збереження, які вимушений здійснити добросовісний володілець починаючи з цього часу.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 07.09.2016 у справі № 6-389цс-16.

Отже, предметом розгляду господарської справи №905/1290/16, зокрема, було повернення Департаментом міського майна Маріупольської міської ради товариству з обмеженою відповідальністю «КА «ОСОБА_1 Сервіс» різниці вартості майна міжвартістю станом на час продажу (31.08.2010) та вартістю на момент розірвання договору купівлі-продажу №1357 (03.06.2014) в розмірі 4 096 10,20 гривень, тобто вартості невідокремлюваного поліпшення на підставі ч.4 ст. 390 ЦК України.

Позовні вимоги в цій справі позивач також обґрунтовує положеннями частини четвертої статті 390 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України суд закриває провадження у справі , якщо встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Так, згідно п.2 ч.1 ст. 175 цього Кодексу суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Предметом дослідження судового експерта ОСОБА_2, оформленого висновком №14/с від 14.07.2016, були ремонтні роботи на спірному об’єкті за період з 31.08.2010 по 03.06.2014.

З наведено слідує, що ремонтні роботи за договорами підряду №3 від 05.01.2011 та №225 від 12.01.2011 були предметом дослідження судового експерта та предметом розгляду у господарській справі №905/1290/16.

З огляду на викладене, господарський суд закриває провадження у справі в частині стягнення 1 482 338,65 гривень вартості ремонтних робіт, які призвели до невідокремлюваних поліпшень спірного майна за договорами підряду №3 від 05.01.2011 та №225 від 12.01.2011.

Щодо решти позовних вимог, господарський суд зазначає наступне.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі - продажу свідоцтва на право довгострокової оренди нежитлового приміщення №1193-Ж, розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, 17/25 між сторонами було укладено 09.07.2010.

Твердження позивача, що з січня 2010 року в нього були якісь правові підстави вважати, що спірне майно буде йому належати, або буде передане йому в оренду, жодним доказом не підтверджені.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Усупереч вказаним нормам, позивач не надав господарському суду відповідних доказів.

Також, останнім не надано доказів перебування спірного майна у його володінні у період до 09.07.2010.

Надані позивачем листи від 09.07.2010 № 07-668-02, від 10.08.2010 № 2217 та від 10.08.2010 № 014-691 на підтвердження узгодження на проведення ремонту, свідчать про те, що таке узгодження було отримане позивачем під час знаходження спірної будівлі у останнього в довгостроковій оренді.

Відтак, позивачем не доведено, що до 09.07.2010 він був добросовісним набувачем (володільцем) нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, 17/25, якому б належало право на поліпшення набутого ним майна, або на укладення будь-яких підрядних договорів стосовно нього.

За таких обставин, господарський відмовляє в задоволенні позовних вимог, щодо стягнення 784 697,78 гривень суми вартості ремонтних робіт, які призвели до невідокремлюваних поліпшень спірного майна за договорами підряду №72 від 14.03.2010 та №26/1 від 10.06.2010.

Пунктом 8.4. договору купівлі - продажу свідоцтва на право довгострокової оренди нежитлового приміщення №1193-Ж від 09.07.2010 визначено, що власник свідоцтва, як орендар, користується усіма правами, які передбачені ст.25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», та несе обов’язки згідно ст.18 цього Закону.

Вподальшому, підпунктом д) пункту 4.2. договору на довгострокову оренду №1193-Ж від 28.07.2010 визначено обов’язок Орендаря за свій рахунок виконувати поточний, а також капітальний ремонт орендованого приміщення, погодивши план проведення робіт та науково-дослідну документацію з управлінням культури та туризму Маріупольської міської ради.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення вартості ремонтних робіт (поліпшень) в розмірі 1 606 120,70 гривень за договором №73 від 14.07.2010 господарський суд відмовляє з огляду на те, що такий ремонт був проведений позивачем, як орендарем спірного приміщення на виконання умов відповідного договору.

Розглядаючи заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове Агентство «ОСОБА_1 Сервіс» про здійснення процесуального правонаступництва суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

В обґрунтування вказаної заяви заявник посилався на те, що 23.12.2017 між ТОВ «Кадрове Агентство «ОСОБА_1 Сервіс» та ТОВ «Наір Сервіс» було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого позивач як первісний кредитор поступився ТОВ «Наір Сервіс» (новий кредитор) своїм правом вимоги від боржника (Департаменту міського майна Маріупольської міської ради) повернення грошових коштів, в розмірі 3 706 050,04 гривень, які були оплачені первісним кредитором, на проведення в період з березня 2010 по травень 2011 ремонтних робіт (ремонт фасаду будівлі, заміна вікон; встановлення захисних ролетів на вікнах першого поверху; заміна системи опалення, каналізації та проведення інших ремонтних робіт всередині будівлі) окремо розташованої трьохповерхової нежитлової споруди, загальною площею 1819, 90 кв.м., яке знаходиться: м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, 17/25, а новий кредитор приймає вказане право вимоги, яке належить первісному кредитору. Також зазначив про те, що ТОВ «Кадрове Агентство «ОСОБА_1 Сервіс» та ТОВ «Наір Сервіс» виконано п. 2.1. договору про відступлення права вимоги б/н від 23.12.2017, момент виконання якого з огляду на приписи ст. 590 ЦК України визначено моментом пред’явлення вимоги.

Відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно п.2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, правонаступництва.

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов’язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ у справі № 6-459цс17 від 05.07.2017.

Дослідивши умови договору про відступлення права вимоги від 23.12.2017 господарський суд дійшов висновку, що сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Разом із тим, обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора за вказаним договором не існували на момент їх переходу, що виключає можливість задоволення заяви позивача про здійснення процесуального правонаступництва.

Всі інші доводи та заперечення сторін не приймаються судом до уваги оскільки не спростовують вищевикладене.

За положеннями статті 129 ГПК України, судові витрати у разі відмови в задоволенні позову залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 175, 178, 185, 190-191, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Кадрове Агентство «ОСОБА_1 Сервіс» до Департаменту міського майна Маріупольської міської ради про стягнення 2 223 711,39 гривень – відмовити.

Закрити провадження у справі №905/2284/17 в частині стягнення 1 482 338,65 гривень.

У судовому засіданні 21.08.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.08.2018.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю Кадрове Агентство «ОСОБА_1 Сервіс» (87503, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Київська, будинок № 53-49; код ЄДРПОУ - 35455697)

Відповідач: Департамент міського майна Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Металургів, будинок № 23; код ЄДРПОУ – 23599040)

Головуючий суддя С.М. Фурсова

Суддя О.М. Сковородіна

Суддя Г.Є. Курило