Рішення № 76235255, 30.08.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2018м. ДніпроСправа № 904/1471/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Левицької К.Ю.

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агромаркет", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 174 072, 74 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агромаркет", м. Київ

про визнання недійсним договору поставки № 21/03/2017-К/1 від 21.03.2017 р.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1, дов. № 23/07/18 від 23.07.18 р., представник;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2, дов. б/н від 01.03.18 р., представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агромаркет" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 151 379, 30 грн., що складають суму заборгованості за Договором поставки № 21/03/2017-К/1 від 21.03.2017 р., 15 946, 72 грн. - пені, 1 542, 83 грн. - річних, 5 203, 89 грн. - інфляції.

Ухвалою від 16.04.2018 р. господарським судом відкрито провадження у справі № 904/1471/18 та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; призначено справу для розгляду по суті на 08.05.2018 р. з викликом сторін.

Одночасно із позовною заявою, ТОВ "Сервіс-Агромаркет" звернулось до господарського суду із заявою про забезпечення позову.

Ухвалою від 16.04.2018 р. заяву про забезпечення позову задоволено, шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" в межах ціни позову 176 683, 83 грн.

Ухвалою господарського суду від 08.05.2018 р. розгляд справи відкладено до 22.05.2018 р.

08.05.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору поставки № 21/03/2017-К/1 від21.03.2017 р., Додаток № 1 від 28.03.2017 р. та Додаток № 2 від 18.08.2017 р., укладеного ТОВ "Сервіс-Агромаркет" та ТОВ "Колодязнянське".

Ухвалою від 14.05.2018 р. вказану вище зустрічну позовну заяву залишено без руху, у звязку з відсутністю доказів оплати судового збору та надано 10 днів на усунення вказаних недоліків.

Ухвалою від 22.05.2018 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 24.05.2018 р.

23.05.2018 року позивачем за зустрічним позовом подана заява про усунення недоліків, відповідно до якої останнім вимоги суду виконані, та долучено оригінал платіжного доручення № НОМЕР_1 від 22.05.2018 року про сплату судового збору в сумі 1 762,00 грн.

Крім того, 24.05.2018 р. від ТОВ «Колодязнянське» надійшли письмові пояснення, які зводяться до фактичного заперечення первісних позовних вимог у звязку з тим, що ТОВ «Сервіс-Агромаркет» не було надано акт приймання-передачі товару, що в свою чергу стало підставою для зупинення виконання покупцем свого обовязку щодо здійснення оплати за отриманий товар в повному обсязі.

Ухвалою від 24.05.2018 р. господарським судом прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ «Колодязнянське» для спільного розгляду з первісним позовом ТОВ «Сервіс-Агромаркет»; здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 18.06.2018 р.

ТОВ «Сервіс-Агромаркет» заперечує проти задоволення зустрічних позовних вимог та зазначає, що на момент укладення спірного правочину останній не знав про обмеження повноважень директора, оскільки такі дані були відсутні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Крім того, підписані сторонами видаткові накладні та зареєстровані податкові накладні свідчать про схвалення правочину юридичною особою та підтверджують його реальність.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2018 р. підготовче засідання відкладено до 04.07.2018 р.

Ухвалою від 02.07.2018 р. у задоволенні заяви ТОВ «Сервіс-Агромаркет» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

04.07.2018 р. ТОВ «Колодязнянське» подано відповідь на відзив ТОВ «Сервіс-Агромаркет», в якій він посилається на те, що відсутність інформації щодо обмежень керівника підприємства позивача за зустрічним позовом у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб не є порушенням вимог чинного законодавства. Крім того, підписанням спірного договору поставки, ТОВ «Сервіс-Агромаркет» підтвердив, що він ознайомлений зі Статутом підприємства покупця, що свідчить про обізнаність постачальника про наявні обмеження. До того ж, позивач за зустрічним позовом зазначає, що ТОВ «Сервіс-Агромаркет» не було надано суду належних доказів, які б свідчили про наявність повноважень тих осіб, які приймали товар за спірними видатковими накладними.

Ухвалою господарського суду від 04.07.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 22.08.2018 р. та відкладено підготовче засідання до 08.08.2018 р.

26.07.2018 р. ТОВ «Сервіс-Агромаркет» подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії протоколу ЗЗУ № 21/03/2017-К/1 ТОВ «Колодязнянське» від 21.03.2017 р.

06.08.2018 р. господарським судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу, якою відмовлено ТОВ «Сервіс-Агромаркет» у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

Ухвалою від 08.08.2018 р. господарським судом відкладено підготовче засідання до 14.08.2018 р.

13.08.2018 р. ТОВ «Колодязнянське» подано письмові пояснення, в яких останній заперечує справжність копії протоколу ЗЗУ № 21/03/2017-К/1 ТОВ «Колодязнянське» від 21.03.2017 р., яка була надана суду ТОВ «Сервіс-Агромаркет» та зазначає, що 21.03.2017 р. підприємством позивача за зустрічним позовом загальні збори не проводились.

Відносно наданої ТОВ «Сервіс-Агромаркет» копії протоколу ЗЗУ № 21/03/2017-К/1 ТОВ «Колодязнянське» від 21.03.2017 р., господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 2, 4, 5, 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Зважаючи на те, що ТОВ «Сервіс-Агромаркет» надано не засвідчену належним чином копію протоколу ЗЗУ № 21/03/2017-К/1 ТОВ «Колодязнянське» від 21.03.2017 р. та не надано суду його оригіналу для огляду, вказаний доказ не приймається судом до розгляду.

Крім того, в судовому засіданні 30.08.2018 р. представник ТОВ «Сервіс-Агромаркет» просив суд не брати поданий ним доказ до уваги при розгляді даної справи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2018 р. підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до розгляду на 30.08.2018 р.

30.08.2018 р. судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст.240 Господарського процесуального кодексу України.).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін за первісним позовом, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агромаркет» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" (далі - Покупець) укладено договір поставки № 21/03/2017-К/1 (далі Договір).

Відповідно до п.1.1. вказаного вище договору, Постачальник зобовязаний передати у власність Покупця продукцію для сільгоспвиробництва (надалі - товар) відповідно до умов договору, а Покупець зобовязаний прийняти такий товар та оплатити його на встановлених даним договором умовах.

Згідно ч. 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Найменування, асортимент (номенклатура) товару, походження товару (країна та рік виробництва), його кількість, ціна (вартість) та код товару згідно УКТ ЗЕД визначаються у Специфікаціях до договору, кожна з яких складається на окрему партію товару, що поставляється за даним договором і є невідємною його частиною (п.1.2 договору).

Загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремими партіями за всіма Специфікаціями відповідно до умов договору на протязі його дії (п.1.3. договору).

Відповідно до п.4.1. договору, загальна вартість/ціна товару за цим договором складає суму вартості/ціни партій товару за всіма Специфікаціями до цього договору.

Ціна кожного найменування товару, а також ціна/сума партії товару визначається сторонами в Специфікаціях, що складені та підписані сторонами, та встановлюються у національній валюті України гривні (п.4.2. договору).

За умовами Специфікації № 1 від 28.03.17 р., сторони погодили поставку товару спірит в кількості 35 л. за ціною 974,59 грн. за одиницю, що в загальній сумі складає 40 932,78 грн. (а.с. 22).

У Специфікації № 2 від 18.08.17 р. сторони узгодили поставку товару колосаль, КЕ в кількості 615 л. за ціною 293,03 грн. за одиницю, що в загальній сумі складає 216 256,14 грн. (а.с. 23).

В п. 4.3.1. договору сторони погодили, що оплата у розмірі 30% ціни (вартості) товару, передбаченої у відповідній специфікації, здійснюється на умовах попередньої оплати (авансу) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом пяти банківських днів з дати отримання покупцем наданого рахунку на оплату.

Згідно п. 4.3.2. договору оплата решти 70% ціни (вартості) товару, передбаченої у відповідній специфікації (з урахуванням п. 4.2.1.1. Договору), здійснюється на умовах відстрочення шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Постачальника у строк /термін, визначений сторонами у відповідній специфікації.

У такому випадку покупець вважається таким, що виконав грошові зобов'язання по оплаті 70% ціни (вартості) товару, передбаченої у відповідній специфікації (дата оплати), з дати отримання постачальником (надходження) на його банківський рахунок від покупця або третьої особи, що не є стороною за цим договором, згідно п. 4.5. договору, грошових коштів в розмірі, що відповідає грошовому зобов'язанню покупця, розрахованого відповідно до умов цього договору та додатків до нього.

На виконання умов вказаного вище договору та узгоджених Специфікацій до нього, позивачем було здійснено поставку товару на адресу відповідача на загальну суму 257 188,92 грн., що підтверджується видатковими накладними № 626 від 06.04.17 р., № 2039 від 23.08.17 р. (а.с. 24-25).

Згідно Специфікації № 1 від 28.03.17 р., оплата товару здійснюється в наступному порядку: авансова частина у розмірі 30%, що складає 12 279,83 грн. та сплачується відповідно до п.4.3.1. договору та відстрочений платіж у розмірі 70%, що складає 28 652,95 грн. та повинен бути сплачений не пізніше 15.10.2017 року.

Відповідно до Специфікації № 2 від 18.08.17 р., оплата товару здійснюється наступним чином: авансова частина у розмірі 30%, що складає 64876,84 грн. та сплачується відповідно до умов п.4.3.1. договору та відстрочений платіж у розмірі 70%, що складає 151 379,30 грн., що повинен бути сплачений не пізніше 01.12.2017 року.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором, здійснивши розрахунки частково на загальну суму 105 809,62 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № НОМЕР_2 від 03.04.17 р., № НОМЕР_3 від 21.08.17 р., № НОМЕР_4 від 12.10.17 р., копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 26-28).

Доказів погашення заборгованості з оплати товару на суму 151 379,30 грн., відповідач, на момент розгляду спору не надав.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення заборгованості на зазначену вище суму, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку, сума річних за період прострочення з 02.12.2017 р. по 04.04.18 р. складає 1542,83 грн.; сума інфляції грошових коштів за період прострочення з січня по березень 2018 року складає 5203,89 грн.

Вказані суми підлягають до примусового стягнення.

Проте, господарський суд звертає увагу на те, що позивачем при здійсненні розрахунку інфляції не враховано приписи п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", яким встановлено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, позивачем не вірно визначено період нарахування інфляції грошових коштів, який згідно приписів п. 3.2. вказаної вище постанови Пленуму, повинен складати з січня 2018 р. по березень 2018 р., проте сума інфляції, предявлена до стягнення, є вірною.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За порушення строків оплати згідно п.4.3.1. або 4.4.2., сторонами у договорі передбачена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період порушення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.9.4.договору).

Згідно наданого розрахунку, сума пені за прострочення з 02.12.2017 р. по 04.04.18 р. складає 15 946,72 грн. та підлягає до примусового стягнення.

Заперечення ТОВ «Колодязнянське» з посиланням на те, що ТОВ «Сервіс-Агромаркет» не було надано акт приймання-передачі товару господарським судом не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Як встановлено вище і що не заперечується відповідачем, сторонами підписані видаткові накладні № 626 від 06.04.2017 р. та № 2039 від 23.08.2017 р., що свідчить про прийняття відповідачем поставленого товару без заперечень. Крім того, судом також встановлено, що товар, поставлений за видатковою накладною № 626 від 06.04.2017 р., оплачений відповідачем в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін за зустрічним позовом, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

При розгляді первісного позову встановлено факт укладення Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агромаркет» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" (Покупець) договору поставки № 21/03/2017-К/1 від 21.03.2017 р.

Звертаючись із зустрічною позовною заявою, ТОВ «Колодязнянське» посилається на те, що на момент укладення спірного договору поставки, який підписаний зі сторони останнього директором ОСОБА_3, діяв Статут в редакції, яка обмежувала укладення директором правочинів, що перевищують 50 000 грн.

З огляду на те, що спірний правочин укладений на суму 257 188, 92 грн., ТОВ «Колодязнянське» просить суд визнати його недійсним як таким, що укладений з перевищенням повноважень.

Заявлені вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину.

Вирішуючи спір про визнання правочину (господарського договору) недійсним, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків

Відповідно до статтей 140-145 ЦК України, статтей 50, 58 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється Статутом. Статут товариства є установчим документом, який має містити відомості про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника, склад та компетенцію органів управління, порядок прийняття ними рішень. Вищим органом товариства є загальні збори учасників.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 145 ЦК України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються ЦК, Законом України "Про господарські товариства", іншими законами і статутом товариства.

Статтею 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як вбачається із матеріалів справи, спірний договір поставки № 21/03/2017-К/1 зі сторони ТОВ «Колодязнянське» підписаний директором ОСОБА_3, якого призначено на посаду зборами учасників ТОВ «Колодязнянське» відповідно до протоколу зборів № 35 від 18.08.2006 р. (а.с. 85).

Загальними зборами учасників ТОВ «Колодязнянське», які оформлені протоколом № 27-07/2015 від 27.07.2015 р., затверджено Статут товариства в новій редакції (а.с. 68-84).

Згідно п. 11.1. вказаного Статуту, органами управління Товариством є: вищий орган Загальні збори учасників та виконавчий орган Директор.

Відповідно до п. 11.2.3. Статуту, до виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства належать: якщо інше не передбачено окремим рішенням Загальних зборів учасників Товариства (яке має бути оформлене у письмовій форму у вигляді Протоколу) прийняття рішень про укладення виконавчим органом правочинів (підписання угод, договорів, контрактів) щодо придбання оборотних активів, отримання робіт та послуг, а також угод з монопольними організаціями (у т.ч., але не виключно: електро-, газо-, водопостачання) на суму, що перевищує 50 000 грн.

В той же час, згідно п. 11.3.5. Статуту Директор вправі самостійно вчиняти (укладати) правочини (договори, контракти, угоди тощо) щодо придбання оборотних активів, отримання робіт та послуг, а також угод з монопольними організаціями (у т.ч., але не виключно: електро-, газо-, водопостачання) на суму, що не перевищує 50 000 грн.

ТОВ «Колодязнянське» в обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначає, що загальними зборами підприємства останнього рішення про укладення правочину на суму, що перевищує 50 000 грн., не приймалось.

Відповідно до положень статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляв, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як встановлено при розгляді первісного позову, умовами оскаржуваного договору поставки та специфікацій до нього встановлено, що розрахунки за товар здійснюються шляхом 30% попередньої оплати, яка була здійснена ТОВ «Колодязнянське» згідно платіжних доручень №1361233397 від 03.04.2017 р. та № НОМЕР_3 від 21.08.2017 р. (а.с. 26-27).

Крім того, ТОВ «Колодязнянське» було здійснено остаточний розрахунок за отриманий товар за видатковою накладною № 626 від 06.04.2017 р. (а.с. 24,28).

Вказані вище дії підприємства господарський суд розцінює, як дії щодо наступного схвалення ТОВ «Колодязнянське» укладеного від його імені директором ОСОБА_3 правочину, оскільки, зазначені оплати здійснюються не директором одноособово, а підприємством.

Крім того, підписані видаткові накладні за спірним договором свідчать про прийняття товару за спірним договором працівниками ТОВ «Колодязнянське» - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що також свідчать про наступне схвалення спірного правочину.

Таким чином, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

З огляду на те, що дії ТОВ «Колодязнянське» свідчать про схвалення спірного правочину, у господарського суду відсутні підстави для задоволення вимог останнього про визнання вказаного правочину недійсним.

Керуючись статтями 92, 140-145, 203, 215, 216, 241, 526, 625, 626, 610, 611 Цивільного кодексу України, статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

За первісним позовом:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 12, каю. 4, код ЄДРПОУ 30885580, п/р 26005455031610 в АТ «ОТП банк», МФО 300528, ІПН 308855820100) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агромаркет" (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 2А, код ЄДРПОУ 38050723, п/р 26001356342 в АТ «Райффайзен банк ОСОБА_4» у м. Києві, МФО 380805) 151 379,30 грн. (сто пятдесят одна тисяча триста сімдесят девять гривень) 30 коп. основного боргу, 1 542,83 грн. (одна тисяча пятсот сорок дві гривні) 83 коп. річних, 5 203,89 грн. (пять тисяч двісті три гривні) 89 коп. інфляції грошових коштів, 15 946,72 грн. (п'ятнадцять тисяч девятсот сорок шість гривень) 72 коп. пені, 2 611,10 грн. (дві тисячі шістсот одинадцять гривень) 10 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

За зустрічним позовом:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 05.09.2018

Суддя ОСОБА_6