Ухвала суду № 76234979, 03.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

03 вересня 2018 р. Справа № 821/1139/17

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Семенюк Г.В.

суддів: Потапчука В.О. , Шеметенко Л.П.

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року по справі № 821/1139/17 за позовом міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона" до Державної фіскальної служби України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач, звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не зарахування на рахунок міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Херсона" у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Зобов'язано Державну фіскальну службу України зарахувати шляхом збільшення сум поповнення електронного рахунку на рахунок міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Херсона" (код ЄДРПОУ 03355726) у системі електронного адміністрування податку на додану вартість - на суму 764 310,68 грн. згідно платіжного доручення №19 від 17.12.2015 р., та на суму 572 591,26 грн. згідно платіжного доручення № 20 від 28.12.2015 р. з подальшим відображенням відповідного збільшення у витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

07 вересня 2017 року Державна фіскальна служба України не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 15 серпня 2017 року по справі № 821/1139/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, копію оскаржуваної постанови отримано податковим органом 28.08.2017 року.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 р. по справі № 821/1139/17 залишено без руху. Апелянту було надано строк для усунення зазначених в ухвалах недоліків (по справі необхідно було надати квитанцію про сплату судового збору за подання апеляційної скарги).

Ухвалами від 18.10.2017 року, 20.11.2017 року, 05.01.2018 року апеляційна скарга залишалась без руху та повторно надавався строк для усунення недоліків.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2018 року апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України повернуто у зв'язку з тим, що недоліки зазначені в ухвалі від 05 січня 2018 року не було усунуто.

02 липня 2018 року Державна фіскальна служба України повторно подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 15 серпня 2017 року по справі № 821/1139/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову.

11 липня 2018 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу залишено без руху, причини пропуску строку визнано неповажними та надано апелянту строк для зазначення інших підстав з яких було пропущено строк на звернення.

13 серпня 2018 року на адресу суду за вхід. № 14933 надійшло клопотання про усунення недоліків, в якому зазначені ті самі підстав, що судом були визнані неповажними в ухвалі від 11 липня 2018 року.

Відповідно до підпункту 13 п. 1 Розділу VII Перехідні Положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року), судові рішення, ухвалені до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

З матеріалів справи встановлено, що апелянт оскаржує постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, прийняту у письмовому провадженні із застосуванням ч.3 ст. 160 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Втретє з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції податковий орган звернувся 02 липня 2018 року, що підтверджено вхідним штампом суду першої інстанції.

Разом з апеляційною скаргою апелянт заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

В обґрунтування підстав для поновлення строку апелянт зазначив, що первинно з апеляційною скаргою апелянт звернувся вчасно, проте ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2018 року апеляційну скаргу повернуто апелянту в зв'язку із несплатою судового збору.

На теперішній час апелянтом сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги та подано клопотання про поновлення строку.

З приводу вищезазначених підстав, на які посилається апелянт у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поважними причинами, в свою чергу, визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій дотримання у

суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Також, колегія суддів зазначає, що ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ... і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси...».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку). Це у рівні мірі стосується і питання внутрішньої організації діяльності ДПІ щодо забезпечення 'її апарату необхідною кількістю працівників.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Отже, відсутність затвердженого кошторису суб'єктів владних повноважень й відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

До того ж, неухильне виконання відповідачем покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків не повинно ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.

Крім того, звернення з первинною апеляційною скаргою, у строк встановлений статтею 186 КАС України, яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

При цьому, колегія суддів враховує, що вдруге апеляційну скаргу відповідачем було подано 02 липня 2018 року, тобто майже через п'ять місяців після її первісного повернення судом апеляційної інстанції.

Таким чином, наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції є неповажними, оскільки відсутність належного фінансування видатків, передбаченого для сплати судового збору не може свідчити про наявність поважних підстав, які б перешкоджали апелянту своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року К/9901/2670/17 у справі № 804/3801/16, від 23 травня 2018 року у справі № 806/1177/15 та інших.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п.4 ч. 1 ст.299 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року по справі № 821/1139/17.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач Семенюк Г.В.Судді Потапчук В.О. Шеметенко Л.П.