Постанова № 76234539, 28.08.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2018 троку м. Чернівці

справа № 725/5685/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Владичана А. І., Лисака І. Н.

секретар Герман Я. І.

з участю представника позивачки ОСОБА_1, представника відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Комунальне житлово-ремонтне експлуатаційне підприємство №9, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 червня 2018 року (головуючий у суді першої інстанції - суддя Галичанський О. І.),

встановив:

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - Комунальне житлово-ремонтне експлуатаційне підприємство №9, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1.

Внаслідок неодноразового залиття її квартири з вини відповідачки ОСОБА_4, яка є власником квартири НОМЕР_1 у вказаному будинку, їй була завдана матеріальна шкода, яка відповідно до кошторисного розрахунку ремонтно- відновлювальних робіт становить 38 888 гривень.

Крім того, посилалася на те, що внаслідок залиття з вини відповідачки її квартири, їй (позивачці) завдано моральної шкоди у розмірі 5 000 гривень.

Просила стягнути з відповідачки на її користь 38 888 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 червня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 38 888 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завдану внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1.

У задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права.

Зокрема, наголошує на тому, що позивачкою не надано суду доказів, які б підтверджували протиправну поведінку відповідачки та її вину у завданні шкоди, наявним у справі доказам суд першої інстанції не дав належної оцінки, відповідачка не є власником квартири АДРЕСА_1, з якої за твердженням позивачка стався витік води.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки ОСОБА_1 посилається на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги. Вважає, що у справі наявні докази, які стверджують вину відповідачки у заподіянні шкоди, як і те, що вона є власником відповідної квартири.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з доведеності факту залиття квартири внаслідок витікання води із водопровідних мереж у квартирі АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_4, що призвело до замокання стіни та стелі в кухні, вітальні, пошкодження гіпсокартонної стелі, кухонних меблів, тощо.

Відмовляючи у задоволенні вимог в частині відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з недоведеності розміру та ступеня завдання такої шкоди.

Проте з таким висновком повністю погодитись не можна, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов його внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що згідно з п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, яким у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Заперечуючи проти позову, представник відповідачки стверджував, що відповідачка не є власником квартири АДРЕСА_1, з якої за твердженням позивачки сталося залиття її квартири НОМЕР_2.

Суд першої інстанції повно і всебічно не з'ясував указаної обставини, що має значення для правильного вирішення справи.

З наданого представником відповідачки в суді апеляційної інстанції копії договору дарування квартири від 29 серпня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською І.Л., вбачається, що з указаної дати власником квартири НОМЕР_1, розташованої в АДРЕСА_1 є не відповідачка, а ОСОБА_7

Також з дослідженої в суді апеляційної інстанції інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна слідує, що датою державної реєстрації права власності ОСОБА_7 на вказану квартиру є 29 серпня 2015 року.

Тобто на час залиття квартири позивачки власником квартири АДРЕСА_1, з якої за твердженням позивачки сталося залиття її квартири, була не відповідачка ОСОБА_4, а інша особа.

Наведене свідчить, що позов про відшкодування шкоди ОСОБА_3 предявлено до неналежного відповідача, яка не є власником квартири, з якої ймовірно відбулося залиття квартири позивачки, як і не є особою відповідальною за завдання позивачці шкоди залиттям квартири з інших підстав.

Позивачка не посилалася на докази фактичного проживання відповідачки у АДРЕСА_1 й такі докази у справі відсутні.

Отже, відповідачка не є особою, відповідальною за заподіянням позивачці шкоди залиттям квартири, а тому у задоволенні позову, пред'явленого до неї, слід відмовити у повному обсязі.

Не заслуговують на увагу твердження, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що доказом належності відповідачці відповідної квартири є довідка КЖРЕП № 9 м. Чернівці від 14 листопада 2017 року (а.с.12).

Указана довідка подана не відповідачкою, а позивачкою, вона не містить підстав викладу інформації щодо власника квартири, у самому змісті довідки зазначено, що у квартирі відсутні зареєстровані особи.

Указаний доказ не відносить до документів, які підтверджують право власності на нерухоме майно.

Відомості щодо власника відповідної квартири, наведені у довідці, спростовуються правовстановлюючим документом на квартиру та даними про державну реєстрацію нерухомого майна.

На підставі наведеного та керуючись п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 червня 2018 року скасувати.

У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови - 03 вересня 2018 року.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: А. І. Владичан

І. Н. Лисак