Ухвала суду № 76233773, 21.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/3631/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Шевченко Т.М.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Лашевич В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Лашевича В.М.,

суддів Дзюбіна В.В., Росік Т.В.,

при секретарі судового засідання Онуфрієнко І.В.,

з участю:

володільця майна (підозрюваного) ОСОБА_1,

його представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 в інтересах володільця майна (підозрюваного) ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СУ Головного управління Національної поліції в місті Києві Бабаяна Т.В., яке погоджене із прокурором відділу прокуратури міста Києва Гойденком І.О., та накладено арешт на автомобіль «Lexus GX 470», номерний знак НОМЕР_1 (реєстрація Російська Федерація).

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ОСОБА_3 подав в інтересах володільця майна (підозрюваного) ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій ставить питання про поновлення йому строку на оскарження ухвали слідчого судді та просить скасувати цю ухвалу.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження представник ОСОБА_3 зазначає, що розгляд клопотання слідчого був здійснений без повідомлення володільця майна (підозрюваного) ОСОБА_1, а копію ухвали слідчого судді представник останнього отримав лише 18 червня 2018 року.

Стосовно ухвали слідчого судді, то апелянт вважає її незаконною та необґрунтованою. Зокрема, представник стверджує, що відсутні правові підстави для накладення арешту на автомобіль «Lexus GX 470». Крім того, автор апеляції зазначає, що ОСОБА_1 лише користувався вказаним автомобілем, який, згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2, виданого РЕО УВД міста Владивосток 09 серпня 2009 року, був придбаний у 2009 році іншою особою - ОСОБА_6, який є двоюрідним братом ОСОБА_1 та не має жодного відношення до кримінального провадження. При цьому представник звертає увагу, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено жодних обґрунтувань з приводу того, що автомобіль «Lexus GX 470» може бути приховано, пошкоджено, знищено чи передано, а також не зазначено, яке саме значення цей автомобіль має для кримінального провадження як доказ. На думку апелянта, підозра у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, є необґрунтованою.

Прокурор в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був завчасно проінформований. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу у відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405, ч. 1 ст. 172 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення володільця майна (підозрюваного) ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що представник ОСОБА_3 не пропустив строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017100000001325, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 грудня 2017 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

18 квітня 2018 року о 15 год. 00 хв. ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

Того ж числа ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 було застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави в розмірі 1000000 гривень.

20 квітня 2018 року (клопотання датоване 19 квітня 2018 року) слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в місті Києві Бабаян Т.В., за погодженням із прокурором відділу прокуратури міста Києва Гойденком І.О., звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на автомобіль «Lexus GX 470», номерний знак НОМЕР_1 (реєстрація Російська Федерація), вилучений в ході обшуку 18 квітня 2018 року. При цьому жодної мети та підстави для накладення арешту на автомобіль «Lexus GX 470» в клопотанні слідчого не приведено.

24 квітня 2018 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва клопотання слідчого було задоволено.

Задовольняючи дане клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження № 12017100000001325, про накладення арешту на автомобіль «Lexus GX 470», номерний знак НОМЕР_1 (реєстрація Російська Федерація), слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого Бабаяна Т.В. та,дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні підстави для накладення арешту на автомобіль «Lexus GX 470», номерний знак НОМЕР_1 (реєстрація Російська Федерація), з метою «забезпечення відчуження, втрати або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню».

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо не тільки з огляду на абсурдну мету арешту майна, зазначену в ухвалі, а і з огляду на наступні обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.

Зокрема, у відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено:

- підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

- перелік і види майна, що належить арештувати;

- документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження таким майном.

Вищевказані вимоги закону слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в місті Києві Бабаян Т.В., який вніс клопотання про арешт майна, проігнорував.

Зокрема, порушуючи питання про накладення арешту на автомобіль «Lexus GX 470», номерний знак НОМЕР_1 (реєстрація Російська Федерація), який був вилучений в ході обшуку 18 квітня 2018 року, слідчий взагалі не зазначив жодної мети та підстави для накладення арешту на автомобіль «Lexus GX 470», не встановив, хто є власником даного автомобіля, а також не обґрунтував, яке відношення має цей автомобіль до кримінального провадження, а лише вказав, що під час обшуку в зазначеному автомобілі «вилучено: автомобіль «Lexus GX 470», номерний знак НОМЕР_1 (реєстрація Російська Федерація)», що взагалі є нісенітницею.

Виходячи з того, що у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись норм кримінального процесуального закону, то при накладенні арешту на майно він має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як встановила колегія суддів, слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в місті Києві Бабаян Т.В., обґрунтовуючи своє клопотання, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послалася у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення, у зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку про можливість та необхідність накладення арешту на автомобіль «Lexus GX 470», номерний знак НОМЕР_1 (реєстрація Російська Федерація).

Зокрема, як вбачається з матеріалів судового провадження, підозрюваний ОСОБА_1 лише користувався автомобілем «Lexus GX 470», номерний знак НОМЕР_1 (реєстрація Російська Федерація). Згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2, виданого РЕО УВД міста Владивосток 09 серпня 2009 року, автомобіль «Lexus GX 470», номерний знак НОМЕР_1, був придбаний у 2009 році ОСОБА_6, який є двоюрідним братом ОСОБА_1

Між тим, ОСОБА_6 не є підозрюваним у кримінальному провадженні № 12017100000001325, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 грудня 2017 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,та жодних доказів тому, що останній якимось чином причетний до вчинення будь-якого кримінального правопорушення в матеріалах судового провадження не міститься і в клопотанні не приведено. Відсутні в матеріалах провадження та в клопотанні слідчого і будь-які дані, що зазначений автомобіль може відповідати критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто що цей автомобіль якимось чином використовувався при вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення чи містить на собі сліди кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Отже, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6, як власник зазначеного автомобіля, є його добросовісним набувачем, а ОСОБА_1 лише користувався даним автомобілем без вчинення з його використанням будь-яких дій, які б підпадали під ознаки диспозиції ч. 1 ст. 263 КПК України.

Відповідно до абзацу 2 ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Будь-яких даних про те, що автомобіль «Lexus GX 470», номерний знак НОМЕР_1 (реєстрація Російська Федерація), визнаний речовим доказом у цьому кримінальному провадженні в матеріалах судової справи не міститься.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні жодні підстави для задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на автомобіль «Lexus GX 470», номерний знак НОМЕР_1 (реєстрація Російська Федерація), вилучений в ході обшуку 18 квітня 2018 року.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність, неповноту і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга представника ОСОБА_3 в інтересах володільця майна (підозрюваного) ОСОБА_1 задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого СУ Головного управління Національної поліції в місті Києві Бабаяна Т.В. про арешт майна, як такого, що внесено до суду з порушенням ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 в інтересах володільця майна (підозрюваного) ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ Головного управління Національної поліції в місті Києві Бабаяна Т.В., погоджене із прокурором відділу прокуратури міста Києва Гойденком І.О., та накладено арешт на автомобіль «Lexus GX 470», номерний знак НОМЕР_1 (реєстрація Російська Федерація), - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого СУ Головного управління Національної поліції в місті Києві Бабаяна Т.В., погодженого із прокурором відділу прокуратури міста Києва Гойденком І.О., про накладення арешту на автомобіль «Lexus GX 470», номерний знак НОМЕР_1 (реєстрація Російська Федерація), вилучений в ході обшуку 18 квітня 2018 року, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

В.М. Лашевич В.В. Дзюбін Т.В. Росік