Ухвала суду № 76233425, 28.08.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/549/18 Справа № 694/319/18 Категорія: ч.1 ст.263 КК УкраїниГоловуючий по 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого - судді суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5за участю прокурораОСОБА_6

адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 травня 2018 року, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2

Черкаської області, проживаючий: ІНФОРМАЦІЯ_3

Звенигородського району Черкаської області, українець, громадянин

України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одружений, працюючий на посаді

оператора АЗС в ТОВ «Нафтотех» в м.Звенигородка Черкаської області,

раніше не судимий,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначено йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_8 обрана у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту із зали судового засідання.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_8 рахується з 03.05.2018 року, з часу затримання під варту.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Процесуальні витрати на залучення експертів у зв’язку з проведенням судово-балістичних та вибухо-технічних експертиз в загальній сумі 13209 гривень 04 коп. стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь Держави.

Вирішено долю речових доказів

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_8 визнаний винуватим та засуджений за те, що він у невстановлену слідством дату, час та місці придбав наступні боєприпаси, а саме: бойові припаси в кількості 866 штук; металеві короби в загальній кількості сім штук із вмістом бойових припасів в кількості 2680 штук; паперові упаковки в кількості сім штук із вмістом бойових припасів та поліетиленовий пакет із вмістом бойових припасів в загальній кількості 1039 штук; постріл до підствольних гранатометів ВОГ в кількості 30 штук, два корпуси гранати Ф-1, три корпуси гранати РГД-5, один корпус гранати РГН, один снаряд до великокаліберного кулемету, які вирішив залишити собі для власних потреб, чим незаконно придбав бойові припаси, вибухові пристрої без передбаченого законом дозволу та які в подальшому зберігав на території власного будинковолодіння по вул. Лесі Українки, 6, с. Богачівка Звенигородського району Черкаської області.

13.05.2016 близько 08 години 30 хвилин працівниками поліції в ході проведення санкціонованого обшуку будинковолодіння ОСОБА_8 по вул. Лесі Українки, 6 с. Богачівка Звенигородського району Черкаської області, в приміщенні гаража під підлогою, викладеної із цегли, при знятті якої було виявлено та вилучено: бойові припаси в кількості 866 штук, які згідно висновку експерта №1/843 від 25.05.2016 являються боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї, даними предметами є: сто дев’яносто дев’ять предметів -7,62 мм проміжними патронами спорядженими трасуючою кулею «Т-45» «Т-45М» (57-Н-231П, 57-Т231ПМ1) промислового виробництва м. Клімовськ Росія; п’ятсот сорок два предмети -5,45 мм проміжними патронами (дев’яносто три патрони споряджені кулями із збільшеною пробивною здатністю (7Н10, 7Н10М) чотириста сорок патронів споряджені кулями із стальним сердечником (7Н6, 7Н6М); дев’ять патронів споряджених трасуючими кулями (7Т3.7ТЗМ) промислового виробництва (двадцять два патрони - м. Ульянівськ, Росія) п’ятсот дванадцять патронів - м. Луганськ Україна; вісім патронів - м. Барнаул, Росія); сто двадцять предметів - 7,62 мм гвинтівковими патронами до гвинтівок зразка 1891/30 рр. конструкції Мосіна (один патрон споряджений кулею «ЛПС» зі стальним осердям (57-Н-323С); сорок один патрон споряджений бронебійно - запалювальними кулями «БЗ» (753-3); два патрони споряджені кулями зі стальним осердям (7Н1); вісімдесят один патрон споряджені трасуючими кулями «Т-30» « Т-46» (57-Т-322) промислового виробництва (сорок один патрон - м. Барнаул Росія): вісімдесят чотири патрони - м. Новосибірськ Росія), які придатні для стрільби;

- металеві короби в загальній кількості 4 штуки із вмістом вказаних боєприпасів в кількості 1560 штук, які згідно висновку експерта №1/840 від 23.05.2016 являються боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї, даними предметами є: тисяча сто предметів - 7,62 мм гвинтівковими патронами до гвинтівок зразка 1891/30 рр., конструкції Мосіна ( вісімсот вісімдесят споряджені кулями «ЛПС» зі стальним осердям (57-Н-323С); двісті дванадцять патронів споряджені бронебійно-запалювальними кулями «БЗ» (763-3); двісті сорок предметів - 7,62 мм цільовими гвинтівковими патронами спорядженими кулею зі свинцевим осердям) промислового виробництва ( вісімсот вісімдесят патронів - м. Бішкек Киргистан); двісті двадцять патронів - м. Барнаул Росія); двісті сорок патронів - м. Новосибірськ Росія) придатні для стрільби;

- металеві короби в загальній кількості 3 штуки із вмістом вказаних боєприпасів в кількості 1120 штук, які згідно висновку експерта №1/845 від 20.05.2016 являються боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї, даними предметами є: 7,62-мм гвинтівковими патронами до гвинтівок зразка 1891/30 рр. конструкції Мосіна (вісімсот вісімдесят патронів споряджені кулями «ЛПС» зі стальним осердям (57-Н-323С); двісті сорок патронів споряджені кулями «Екстра» зі свинцевим осердям) промислового виробництва (шістсот вісімдесят патронів - м. Новосибірськ, Росія; чотириста сорок патронів - м. Бішкек, Киргизстан), які придатні для стрільби;

- паперові упаковки в кількості 7 штук із вмістом вказаних боєприпасів в загальній кількості 1039 штук, які згідно висновку експерта №1/844 від 25.05.2016 являються боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї, даними предметами є: 7,62 мм проміжні патрони зразка 1943 року споряджені кулями зі стальним осердям (57-Н-231С) промислового виробництва м. Клімовськ Росія, які придатні для стрільби;

- постріл до підствольних гранатометів ВОГ в кількості 30 штук, які згідно висновку експерта №5/19 від 11.08.2016 являються 40-мм пострілами ВОГ-25П до підствольних гранатометів, 40-мм пострілами ВОГ-25 до підствольних гранатометів та 30-мм пострілами ВОГ - 17М до автоматичного гранатомету АГС-17, які відносяться до категорії боєприпасів;

- два корпуси гранати Ф-1, 3 корпуси гранати РГД-5, 1 корпус гранати РГН, які згідно висновку експерта №5/16 від 04.08.2016 являються двома корпусами ручних оборонних осколкових гранат Ф-1 трьома корпусами ручних наступальних осколкових гранат РГД-5, які споряджені бризантною вибуховою речовиною - тротилом і одним корпусом ручної наступальної осколкової гранати РГН, який споряджений зарядом вибухової речовини флегматизованим гексогеном та уніфікованими підривниками до ручних гранат УЗРГМ ( УЗРГМ-2) і ударно-дистанційним підривником до ручних гранат УДЗ які являються вибуховими пристроями та відносяться до категорії боєприпасів;

- снаряд до великокаліберного кулемету, який згідно висновку експерта №5/17 від 08.08.2016 являється патроном з 23-мм бронебійно-запалювально-трасуючим снарядом, який відносяться до категорії боєприпасів.

В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_8 ставиться питання про те, що він, не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації його дій, вважає вищезазначений вирок місцевого суду щодо нього незаконним, оскільки призначене йому покарання за цим вироком, на думку апелянта, є надто суворим і не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та особі обвинувачуваного. Зокрема, на думку апелянта не враховано, судом першої інстанції в якості пом’якшуючої його вину обставини той факт, що ОСОБА_8 по місцю проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, має молодий вік та те, що проживаючи з дружиною та донькою він фактично їх утримує і є єдиним годувальником у родині та те, що на момент взяття його під варту він працював на ТОВ «Нафтотех» на посаді оператора АЗС. Також апелянт наголошує на тому, що його дружина на теперішній час вагітна та потребує постійної допомоги чоловіка. За таких обставин обвинувачений ОСОБА_8 висловив свою думку, щодо того, що йому можливо призначити покарання не пов’язане з позбавленням волі, зокрема, призначивши йому покарання з випробуванням. В зв’язку з вищезазначеним обвинувачений ОСОБА_8 просив вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 травня 2018 року щодо нього змінити, призначивши йому покарання із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з іспитовим терміном.

В апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 висловлюється думка про те, що не оспорюючи доведеності вини, правильності кваліфікації дій, адвокат ОСОБА_7 також вважає зазначений вирок незаконним, оскільки призначене ОСОБА_8 покарання за своїм видом є занадто суворим і не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та особі обвинуваченого з наступних підстав. Відповідно до постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам треба мати на увазі, що наведений у ч.1 ст.66 КК перелік обставин, які пом’якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом’якшуючими й інші обставини, не зазначені в ч.1 цієї статті.

У вироку Звенигородського районного суду від 03 травня 2018 року обставинами, які пом’якшують покарання ОСОБА_8 враховані лише щире каяття. При цьому вказано, що обвинувачений характеризується посередньо. При цьому судом не визнано пом’якшуючою ту обставину, що по місцю проживання ОСОБА_8 характеризуюся позитивно, раніше не судимий, має молодий вік та те, що він проживає з вагітною дружиною та донькою, яких фактично утримує і є єдиним годувальником у сім’ї, так як фактично один працює.

Судом першої інстанції під час призначення покарання не було враховано ту обставину, що на утриманні засудженого знаходилась та й фактично знаходиться неповнолітня дитина, яка фактично на сьогоднішній день буде рости та виховуватись без батька, і призначене покарання строком на 3 роки створить неможливе для батька брати участь у її вихованні та наданні необхідної допомоги, а дитині мати повноцінну батьківську турботу та виховання.

Судом також не враховано, що до моменту взяття під варту обвинувачений працював на ТОВ «Нафтотех». Крім того, ОСОБА_8 має батьків пенсіонерів, яким теж необхідна постійна фізична допомога та піклування.

Судом першої інстанції не взято до уваги висновок органу пробації про можливість виправлення ОСОБА_8 без позбавлення або обмеження волі на певний строк, згідно якого вказано, що орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

При таких обставинах, засуджений вважає, що йому може бути призначено покарання без позбавлення волі, яке буде достатнє та необхідне для його виправлення, оскільки він усвідомлює суспільно-небезпечність його діянь та став на шлях виправлення і просить суд з зрозумінням поставитись до нього, врахувати, що йому потрібно утримувати вагітну дружину та малолітню дитину. Врахувати також те, що він активно сприяв розкриттю злочину.

Тому, у відповідності до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Адвокат ОСОБА_7 просив застосувати до ОСОБА_8 положення ст.75 КК України, призначивши покарання, враховуючи всі наведені вище обставини та доводи, оскільки тяжкість злочину, умови та обставини за яких його було вчинено, а також враховуючи особу засудженого, застосування положення ст.75 КК України є можливим та справедливим, так як судом першої інстанції було призначено надто суворе та несправедливе покарання враховуючи всі наведені вище обставини, а в зв’язку з цим просив вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 травня 2017 року змінити, призначивши ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст.75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном, оскільки призначене покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій обвинуваченого ОСОБА_8 та в його інтересах адвоката ОСОБА_7, думки адвоката ОСОБА_7 щодо необхідності задоволення апеляційних скарг з наведених у них підстав, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за яке він засуджений ґрунтується на доказах, які були досліджені судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України та отримали його вірну оцінку, а тому колегія суддів не перевіряє фактичні обставини справи, оскільки обвинувачений позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи, що до речі ним і не оскаржуються.

Висновки суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на доказах досліджених і належним чином оцінених судом.

Колегія суддів вважає, що суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.1 ст.263 КК України, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння.

При призначенні покарання на думку колегії суддів апеляційного суду, судом першої інстанції були взяті до уваги всі обставини кримінального провадження, зокрема, було враховано відсутність обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_8, наявність пом’якшуючої його вини обставини, а саме: щире каяття обвинуваченого. Крім того, при призначенні покарання ОСОБА_8, місцевий суд правомірно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває та вірно вважав, що його виправлення та перевиховання можливе лише при призначенні йому покарання у вигляді позбавлення волі.

При призначенні покарання ОСОБА_8 судом першої інстанції належним чином були виконані вимоги ст.65 КК України, оскільки призначене йому покарання є розмірним і достатнім скоєному ним, до того ж це покарання є мінімальним, яке передбачене санкцією статті КК України.

Що стосується твердження апелянта ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що призначене покарання за цим вироком є надто суворим і не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та особі обвинувачуваного та, що йому можливо призначити покарання не пов’язане з позбавленням волі, зокрема, призначивши йому покарання з випробуванням, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки місцевим судом при призначенні покарання і так було враховано обставини які пом’якшують покарання обвинуваченого та відсутність обтяжуючих обставин і при призначенні покарання ОСОБА_8 судом першої інстанції належним чином були виконані вимоги ст.65 КК України, оскільки призначене йому покарання є розмірним і достатнім скоєному ним, до того ж воно є мінімальним, передбаченим відповідною санкцією статті КК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляція обвинуваченого ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 задоволенню не підлягають, оскільки ними не наведено переконливих даних, які б давали підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м’якого покарання ніж передбачено Законом.

Місцевим судом не допущено істотних порушень норм кримінального або кримінально-процесуального законів, які б давали підстави для зміни або скасування вироку суду.

Не вбачаючи підстав для зміни, чи скасування вироку суду, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 – залишити без задоволення.

Вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 травня 2018 року, яким ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України залишити – без зміни.

Вирок суду вступає в законну силу з моменту проголошення ухвали апеляційним судом, та дані судові рішення можуть бути оскаржені в касаційному порядку на протязі 3-х місяців.

Головуючий :

Судді :