Рішення № 76232897, 20.06.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/53994/17-ц

Категорія 58

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року Печерський районний суд м. Києва в складі : головуючого - судді Цокол Л.І. за участі секретаря Захарченка В.П., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача -адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві (в порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети "Факти та коментарі», ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року позивач ОСОБА_3 через свого представника адвоката ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Факти та Коментарі» та ОСОБА_6 про захист честі і гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, просив:

1. Визнати недостовірними, такими, що порушують права свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію позивача, відомості опубліковані у статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» поширені відносно позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 року на інтернет сайті газети «Факти та коментарі» (ІНФОРМАЦІЯ_3), а саме, дослівно: ІНФОРМАЦІЯ_4», у абзаці п'ятому статті, дослівно: «ІНФОРМАЦІЯ_5», у абзаці шостому статті, дослівно: «ІНФОРМАЦІЯ_6»;

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Факти та коментарі» (код ЄДРПОУ 21673418) опублікувати спростування відомостей зазначениих вище та поширених відповідачами ІНФОРМАЦІЯ_2 року у статті на інтернет сайті газети «Факти та коментарі», «ІНФОРМАЦІЯ_7» у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, шляхом публікації на інтернет сайті «Факти та коментарі» керівником редакції та особисто ОСОБА_4 офіційного вибачення перед позивачем про те, що ними поширена недостовірна, така, що не відповідає дійсності, порушує права і свободи, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_3 опублікована у статті інформація «ІНФОРМАЦІЯ_8» не пізніше п'ятнадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили;

3. Витрати пов'язані зі спростуванням відомостей поширених Відповідачами ІНФОРМАЦІЯ_2 року у засобі масової інформації покласти на Відповідачів;

4. Стягнути з відповідачів витрати на оплату судового збору понесені позивачем та інші витрати, пов1язані з розглядом справи та винести з цього приводу мотивоване рішення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що стаття «ІНФОРМАЦІЯ_7» була розміщена на сайті Всеукраїнської газети «Факти та коментарі» ІНФОРМАЦІЯ_2 року містить недостовірну інформацію, яка ганьбить честь, гідність та ділову репутацію Позивача. Так, позивач вважає, що вся інформація була подана у вигляді фактичних даний, сказані у переконливій, стверджувальній формі без використання будь-яких мовних засобів типу гіпербол, алегорій, сатирі і інше. З огляду на те, що позивач є відомим відео-блогером із понад мільйонною аудиторією глядачів у Інтеренет ресурсі «YouTube» його гідність та ділова репутація мають дуже велике значення для ефективного здійснення ним своєї діяльності.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року відкрито провадження у даній справі та призначено її судовий розгляд.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 48, ст.436).

Вивченням матеріалів та з урахуванням позиції сторін, встановлено, що дану справу можливо вирішити в спрощеному позовному провадження, враховуючи положення ст. ст. 19, 274 ЦПК України, оскільки з урахуванням предмету та підстав позову, обраного позивачем способу захисту вона відноситься до справ незначної складності.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити щ огляди на обґрунтування позову.

Відповідач ОСОБА_6 проти задоволення позову заперечував, з огляду на те, що вся інформація, яку оскаржує позивач, або є достовірною, тобто такою, що відповідає дійсності, або є оціночним судженням.

Представник відповідача ТОВ «Редакція газети «Факти і коментарі» ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала, просила взяти до уваги пояснення, які містяться у відзиві на позовну заяву, що міститься в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. 3, 28).

Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

За положеннями ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.

Водночас, згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Зі слів позивача вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року на веб-сайті газети «Факти і коментарі» було опубліковано статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7». В матеріалах справи міститься роздруківка інтернет-порталу із вказаною статтею.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач визначає такі недостовірні фактичні твердження у вказаній статті:

1. «ІНФОРМАЦІЯ_7.

2. «ІНФОРМАЦІЯ_9».

3. «ІНФОРМАЦІЯ_6».

Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до п. 15 вищевказаної Постанови до відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співіснування та принципів людської моралі.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Слід зазначити, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя. Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Так, сторонами не заперечується той факт, що позивач є публічним відео-блогером із понад мільйонною аудиторією глядачів у інтеренет-ресурсі «YouTube».

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 роз`яснено, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Оцінюючи поширену відповідачем інформацію суд зазначає, що інформація, яка є предметом розгляду даної справи є поєднанням інформації із оціночними судженнями журналіста. Так, перший вислів ««ІНФОРМАЦІЯ_7» містить інформацію, яка знайшла своє підтвердження в ході розгляду справи, зокрема, це вбачається з листа Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України за вихідним № 5/4/2-3855 від 02.03.2018 року, де зазначається, що громадянина ОСОБА_10 надала письмові пояснення, з яких слідує, що у 2016 році через мережу Інтеренет остання почала спілкуватись з ОСОБА_3, який запропонував їй спільну діяльність у підготовці інформаційних сюжетів. ОСОБА_10 проводила соціальні опитування, фіксуючи їх на відео, які згодом відправляла через соціальні мережі ОСОБА_3, за що отримувала грошову винагороду. Наступна інформація «ІНФОРМАЦІЯ_9» також була підтверджена відповідачем, зокрема, про наявність сестри за кордоном, про звинувачення позивача була розповсюджена ще до використання її відповідачами. На підтвердження цього в матеріалах справи наявні витяг із журналу «Полина» НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_10, який містить інтерв'ю позивача та адвокатського опитування від ІНФОРМАЦІЯ_11 року ОСОБА_11 З приводу вислову «ІНФОРМАЦІЯ_6» слід зазначити, що останній є оціночним судженням автора публікації.

З огляду на встановлене слід зазначити про відсутність переконливих доводів та підстав для спростування викладеної відповідачем інформації, враховуючи і ту обставину, що позивачем не було доведено завдання буд-яких негативних наслідків поширенням вказаної інформації, а відтак у задоволенні позову в частині визнання недостовірності інформації слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15,16, 277, 297, 299 ЦК України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основноположних свобод, ст. 1, 30 Закону України «Про інформацію» та ст. ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-77, 81, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети "Факти та коментарі», ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,- залишити без задоволення. Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд ( а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28.08.2018.

Суддя Л.І.Цокол