Рішення № 76232316, 03.09.2018, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/850/18Провадження № 2/724/419/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2018 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.

при секретарі: Корпан М.В.

за участю сторін: представника позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хотині Чернівецької області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод користування власністю шляхом виселення, -

В С Т А Н О В И В:

07.06.2018 року позивач ОСОБА_4 звернулася до Хотинського районного суду Чернівецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод користування власністю шляхом виселення. В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на те, що вона являється власником житлового будинку в с. Клішківці по вул. П. Мирного, 4, Хотинського району Чернівецької області, згідно рішення Хотинського районного суду від 29 жовтня 2008 року в якому визнано за нею право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами в прядку спадкування по заповіту.

Вказує, що в даному житловому будинку зареєстрована вона та її колишній чоловік ОСОБА_2 з яким вона розірвала шлюб в 2008 році. На даний час їхні стосунки з колишнім моїм чоловіком значно погіршились він не дає її вільно користуватись своєю власністю вчиняє постійні сварки ображає її та б'є, виганяє з власного будинку і вона змушена іти до свої друзі та знайомих проситись переночувати. На даний час вона змушена виїхати за межі України з причини того, що відповідач не пускає її до свого будинку, та їй немає де проживати.

Зазначає, що вона неодноразово зверталась до національної поліції Хотинського ВП Кельменецького ВП ГУНП в Чернівецькій області зокрема: 04.04.2018 року нею було зареєстроване звернення до поліції по телефонній лінії 102 з вимого припинити протиправні дії її колишнього чоловіка ОСОБА_2 відносно неї, та надати можливість вільно користуватись своєю власністю. В подальшому працівники поліції їй повідомили, що провели з ОСОБА_2 профілактичну бесіду про недопущення вчинення в подальшому протиправних дій відносно неї.17.04.2018 року о 01 годині ночі нею було зареєстроване повторне звернення до поліції по телефонній лінії 102 з вимого припинити протиправні дії її колишнього чоловіка ОСОБА_2, відносно неї, та надати їй можливість вільно користуватись своєю власністю, в ході даної сварки ОСОБА_2 виганяв її з власного будинку та погрожував їй фізичною розправою, дані факти відображені у висновку від 19.04.2018 року. Після даної події, вона змушена виїхати за межі України.

Крім цього вказує, що вона неодноразово пропонувала відповідачу звільнити належний їй житловий будинок в Клішківці по вул. П. Мирного, 4, Хотинського району Чернівецькі області, але він відмовляється. Усунення перешкод в користуванні власністю їй потрібно для її проживання та користування даним власним будинком, одна відповідач в цьому їй перешкоджає, не допускає її до користування та розпорядженням власним майном.

На підставі викладеного, просить усунути перешкоди в користуванні належним їй житловим будинком, який знаходиться за адресою с. Клішківці по вул. П. Мирного, 4, Хотинського району Чернівецької області з боку відповідача по справі ОСОБА_2 та виселити його з її власного житлового будинку який знаходиться за адресою: с. Клішківці, вул. П. Мирного, 4, Хотинського району Чернівецької області без надання іншого житла.

Крім того, 24.07.2018 року на адресу суду від відповідача по справі ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказує на те, що починаючи з 1985 року до 2008р. він з позивачкою проживали однією сім'єю в зареєстрованому шлюбі за адресою: вул. П. Мирного,4, в с. Клішківці Хотинського району, Чернівецької області. При цьому вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обв'язки, піклувалися один про одного. За час спільного проживання в них народилися троє дітей, які в даний час повнолітні. Згодом після розірвання шлюбу (2008р.) вони надалі проживали та проживають за однією адресою та мають спільний побут.

Вказує, що вони почали своє сімейне життя в старому помешканні тітки позивача гр. ОСОБА_5, та згодом на протязі наступних років за безпосередньої участі позивача в господарстві проводились ремонти, перебудови будинку та належних будівель, мінялися двері, вікна, тощо. Також вони вели спільне господарство, вирощували для потреб сім'ї, велику рогату худобу, свиней, птицю, обробляли присадибну земельну ділянку вирощували сад тощо, як до розірвання шлюбу так і після.

Зазначає, що між ним та позивачем відносини в даний час напружені, однак він не створює перешкод у користуванні останньою житловим будинком. На підтвердженням того факту, що відповідач не зловживає спиртними напоями та є добропорядним громадянином слугує довідка-характеристика надана Клішковецькою сільською радою. Він як користувач житлового будинку за адресою вул. П. Мирного,4, в с. Клішківці Хотинського району, Чернівецької області, приймає участь в сплаті комунальних платежів, не має у власності житлових будинків або квартир, в даний час є безробітним і інших джерел доходів крім сезонних заробітків не має, що не дає йому можливості купити власне помешкання або орендувати чуже.

На підставі викладеного просить відмовити позивачу в задоволенні позову ОСОБА_4 до нього про усунення перешкод користування власністю шляхом виселення.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася, але її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на доводи вказані в позовній заяві просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні. ОСОБА_2 визнав, що 04.04.2018 та 17.04.2018 року були сварки під час яких позивачка викликала працівників поліції. 17.04.2018 року о 01.00 год. після сварки ОСОБА_4 поїхала з власного будинку в с. Клішківці по вул. П.Мирного, 4.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні вказали, що позивачка ОСОБА_4 перебуває за кордоном, періодично приїжджаючи у господарство по вул. вул. П. Мирного,4, в с. Клішківці Хотинського району, Чернівецької області, 04.04.2018 року та 17.04.2018 року ОСОБА_4 викликала працівників поліції у зв’язку із конфліктами і суперечками з ОСОБА_2

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: вул. П.Мирного, 4, с. Клішківці Хотинського району Чернівецької області, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21369005 від 23.12.2008 року.

Згідно довідки виданої виконкомом Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області № 1560 від 11.07.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 дійсно зареєстрований і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та має такий склад сім’ї: дружинна – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2; син – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.41 Конституції України, ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Разом з тим, виселення є категорією житлового законодавства.

Статтею 9 ЖК Української РСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно дост.109 ЖК Української РСР, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Відповідно до ст.150 ЖК Української РСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Положеннями ст.156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних стосунків з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Згідно з вимогамист.157 ЖК Української РСР членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

У відповідності до положень ст.116 ЖК Української РСР, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 17 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.

Беручи до уваги офіційний характер заходів запобігання та громадського впливу, які мають передувати виселенню на підставі ст. 116 ЖК без надання іншого житлового приміщення і відповідно до правил ст. 78 ЦПК України про допустимість засобів доказування факт застосування заходів запобігання та громадського впливу має підтверджуватися письмовими доказами.

Так, згідно листів та висновку Хотинського ВП Кельменецького ВП ГУНП в Чернівецькій області вбачається, що із гр. ОСОБА_2 неодноразово проводилася профілактичні бесіди про недопустимість здійснення протиправної поведінки, щодо ОСОБА_4.

Крім цього, у пунктах 38, 92 постанови ОСОБА_9 Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред'явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Таким чином суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов ОСОБА_4 про усунення перешкод користування власністю шляхом виселення підлягає задоволенню.

Крім цього, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321, ч. 2 ст. 405 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 – задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні належним ОСОБА_4 житловим будинком, який знаходиться за адресою с. Клішківці по вул. П. Мирного, 4, Хотинського району Чернівецької області з боку відповідача по справі ОСОБА_2 та виселити його з житлового будинку який знаходиться за адресою: с. Клішківці, вул. П. Мирного, 4, Хотинського району Чернівецької області без надання іншого житла.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_6, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2) витрати пов’язані зі сплатою судового збору в сумі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Хотинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 04.09.2018 року.

Суддя: О.Г.Єфтеньєв