Ухвала суду № 76232199, 27.08.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/598/18 Справа № 692/9/18 Категорія: ч.2 ст.296 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_9 на вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 травня 2018 року, яким

ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Черкаси, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодружений, офіційно непрацюючий, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше судимий

? 15 вересня 2003 року Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 4 ст. 187 КК України до 11 років позбавлення волі;

? 16 листопада 2005 року Придніпровським районним судом м. Черкаси за ст. 391 КК України на підставі ст. 71 КК України до 7 років 7 місяців позбавлення волі, звільнений 16 квітня 2013 року по відбуттю терміну покарання,

визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України, призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Звільнено ОСОБА_8 відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Покладено на ОСОБА_8 згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

ОСОБА_10

ІНФОРМАЦІЯ_3, який народився у с. Кантакузівка Драбівського району Черкаської області, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_5, неодружений, офіційно непрацюючий, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимий, -

визнано винним та засуджено ч. 2 ст. 296 КК України, призначенои йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Звільнено ОСОБА_10 відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Покладено на ОСОБА_10 згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_8 і ОСОБА_10 задоволенийьнити частково.

Стягнуто з ОСОБА_8 і ОСОБА_10 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду по 7000,00 гривень з кожного, а всього у розмірі 14000,00 гривень. У задоволенні цивільного позову в іншій частині відмовлено.

Вирішена доля речових доказів на підставі ст.100 КПК України,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку суду, ОСОБА_8 12 липня 2017 року близько 23:20 в залі АЗС «WOG», яка розташована на 126 км траси Київ - Харків, разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_11, матеріали стосовно якого виділені в окреме кримінальне провадження, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, почав образливо чіплятися до потерпілого ОСОБА_9, а після того, як ОСОБА_9 попросив його заспокоїтись, обвинувачений ОСОБА_8, разом із ОСОБА_10, та ОСОБА_11, спільним діями, групою осіб, нанесли численні удари руками і ногами по голові потерпілого ОСОБА_9, чим спричинили останньому тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа без зміщення уламків, які згідно з висновком експерта № 05-8-01/392 від 23 листопада 2017 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Обвинувачений ОСОБА_10 12 листопада 2017 року близько 23:20 в залі АЗС «WOG», яка розташована на 126 км траси Київ - Харків разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_11, матеріали стосовно якого виділенні в окреме кримінальне провадження, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, почав образливо чіплятися до потерпілого ОСОБА_9, а після того, як ОСОБА_9, попросив його заспокоїтись, ОСОБА_10, разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_11, спільним діями, групою осіб, нанесли численні удари руками і ногами по голові потерпілого ОСОБА_9, чим спричинили останньому тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа без зміщення уламків, які згідно з висновком експерта № 05-8-01/392 від 23 листопада 2017 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_9 просить вирок районного суду скасувати в частині призначеного покарання ОСОБА_10 та ОСОБА_8 та стягнення моральної шкоди. Визнати ОСОБА_10 та ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. Стягнути з ОСОБА_10 та ОСОБА_8 100000 (сто тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди. В решті вирок суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який просив рішення суду залишити без змін, доводи обвинувачених ОСОБА_10І, та ОСОБА_8, які заперечили проти поданої потерпілим апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги потерпілого виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці вимоги закону судом виконані.

Колегія суддів вважає, що висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_8 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.296 КК України відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наведеними у вироку доказами, які судом досліджені повно, всебічно та об’єктивно і не оспорюються в апеляційній скарзі потерпілого.

Дії ОСОБА_8 судом кваліфіковані за ч.2 ст.296 КК України вірно.

Дії ОСОБА_10 також судом кваліфіковані за ч.2 ст.296 КК України вірно.

Кваліфікація дій обвинувачених за ч.2 ст.296 КК України не оспорюється в апеляційній скарзі потерпілого ОСОБА_9, а тому колегія суддів не переглядає вирок в цій частині.

Доводи апеляційної скарги потерпілого про помилкове переконання суду, що виправлення обвинувачених ОСОБА_10І, та ОСОБА_8 можливе без ізоляції від суспільства, а призначене покарання за ч.2 ст.296 КК України у виді 4 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки є необґрунтованими, які не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.

Відповідно до змісту ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

При призначенні покарання ОСОБА_8 суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65,66,67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, один епізод злочинної діяльності, обставину, яка пом’якшує покарання обвинуваченого – щире каяття, особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря – психіатра та лікаря – нарколога не перебуває, наявність обтяжуючої обставини, а саме вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

При призначенні покарання ОСОБА_10 суд першої інстанції дотримався вимог ст..65,66,67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, один епізод злочинної діяльності, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря – психіатра та лікаря – нарколога не перебуває, наявність обтяжуючої обставини, а саме вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Під час апеляційного розгляду обвинуваченими були надані квитанції про перерахування коштів ОСОБА_9, що свідчить про відшкодування шкоди, визначеної судом, в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом неправомірно визнано обставину, яка пом’якшує покарання ОСОБА_10, щире каяття є безпідставним. Слід зазначити, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_10 покарання, не враховано обставину, яка пом’якшує покарання, а саме: щире каяття, оскільки останній частково визнав свою у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Норма статті 75 КК України, передбачає звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченим вказані вимоги закону дотримані в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував тяжкість злочину, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, вчинення одного епізоду злочинної діяльності, особу обвинувачених, так обвинувачений ОСОБА_8 раніше судимий, характеризується посередньо, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, обставини, що пом’якшує покарання – щире каяття, обставини, що обтяжує покарання – вчинення злочину в стані алкогольного спяніння, а обвинувачений ОСОБА_10, раніше не судимий, характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за відсутності обставин, що пом’якшує покарання, та наявності обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного спяніння, та прийшов до висновку про можливість звільнення обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного застосування судом при призначенні покарання положень ст. 69 КК України не заслуговують на увагу, оскільки суд при призначенні покарання не застосовував положення ст. 69 КК України.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо визначеного судом розміру моральної шкоди, яка на думку потерпілого є замалою.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з вимогами ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних, душевних, психічних і фізичних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення) з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин.

З урахуванням викладеного, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, колегія суддів приходить до переконання, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди, який підлягає до відшкодування потерпілому ОСОБА_9 в сумі 14 000 грн., тобто по 7000 тис. грн. з кожного обвинуваченого є справедливим та співмірним з заподіяними стражданнями, перенесеними потерпілим внаслідок нанесених тілесних ушкоджень.

Рішення суду першої інстанції про стягнення 14 тис. грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди прийнято з урахуванням засад розумності та справедливості та відповідає розміру моральних страждань потерпілого.

Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 травня 2018 року є законним і обґрунтованим, а підстав для його зміни чи скасування не має.

Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 травня 2018 року стосовно ОСОБА_8 і ОСОБА_10 – залишити без змін, а апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий :

Судді :