Постанова № 76229587, 27.08.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/8572/17 Номер провадження 22-ц/786/1439/18Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Прядкіної О.В., Хіль Л.М.

Розглянула в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави в складі судді Тімошенко Н.В. від 25 квітня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про захист прав споживача та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», в якому, після неодноразового уточнення позовних вимог, просив стягнути нараховані відсотки у сумі 29314,12 грн. за прострочений строк користування чужими грошовими коштами за період з 08.04.2015 року по 07.11.2017 року включно; 5011,37 грн. - 3% річних за період з 08.04.2015 року по 07.11.2017 року та 39267,30 грн. - збитків від інфляції за період з березня 2015 року по жовтень 2017 року (включно); 587206,56 грн. пеню за останній рік перед зверненням до суду, а загалом 660799,35 грн. та відшкодувати судові витрати.

Вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.06.2015 року по справі за його позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» було стягнуто на його користь грошові кошти за договором депозиту, відсотки, 3% річних та інфляційні збитки. На підставі рішення суду було видано виконавчий лист, натомість станом на час звернення до суду з позовом - 31.10.2017 року вказане рішення не виконано, а отже є підстави для стягнення з банку відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3% річних, інфляційних збитків, пені, яка передбачена умовами договору депозиту.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про захист прав споживача та стягнення грошових коштів відмовлено.

Відмова вмотивована відсутністю належних та переконливих доказів, які б ґрунтувались на законі, розрахунків розміру заборгованості, яку позивач помилково обрахував, виходячи з положень ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення його позову в повному обсязі.

Зокрема вказує, що під час розгляду справи він надав достатні та зрозумілі розрахунки, які відповідають умовам укладеного з банком договору депозиту.

Посилається також на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції в нього була відсутня інформація щодо перерахування банком коштів по виконавчому листу на відповідний рахунок ВДВС. Натомість на даний час ним такі докази отримані та приєднані до матеріалів апеляційної скарги.

В відзиві на апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про її часткове задоволення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, між сторонами 24.09.2013 року було укладено договір вкладу № SAMDN01000737957401, відповідно до умов якого позивачем було розміщено строковий банківський вклад (депозит) у розмірі 39 540,86 грн., з відсотковою ставкою 17 % річних строком на 6 місяців по 24.03.2014 року.

Після сплину дії договору, тобто після 24.03.2014 року, банком було відмовлено в поверненні вкладнику його коштів.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.06.2015 року та ухвалою цього ж суду про усунення описки від 16.07.2015 року стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 суму вкладу разом з відсотками та інфляційними нарахуваннями станом на 07.04.2015 року у розмірі 69 447,36 грн., яка складалась із : 45598,36 грн. сума вкладу та відсотків станом на 24.03.2014 року, 8027,81 грн. сума відсотків за період з 25.03.2014 року по 07.04.2015 року; 14404,52 грн. інфляційні витрати з квітня 2014 року по лютий 2015 року.

Незважаючи на рішення суду про стягнення вкладу, видачу виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження, станом на жовтень 2017 року - час звернення ОСОБА_2 з позовом до суду, судове рішення банком виконано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Матеріалами справи доводиться, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.06.2015 року стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 суму вкладу разом з відсотками та інфляційними нарахуваннями у розмірі 69 447,36 грн.

Вказані кошти боржником в добровільному порядку виплачені не були, натомість були стягненні в межах примусового виконання судового рішення з відповідного рахунку на рахунок Соборного ВДВС м. Дніпра двома сумами : 30 червня 2017 року - 50696,57 грн. та 12 січня 2018 року - 18750,79 грн.

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між ОСОБА_2 та банком вже після закінчення строку дії договору банківського вкладу (депозиту), пов'язані з примусовим виконанням судового рішення, де позивач ОСОБА_2 є стягувачем, а ПАТ КБ «Приватбанк» - боржником у грошовому зобов'язанні, а відтак є відповідальним за свої дії чи бездіяльність.

Отже, із закінченням строку дії вказаного договору, припинились всі визначені банком та вкладником домовленості, в тому числі і право на нарахування відсотків, відповідальність за прострочення виконання зобов'язання, які діяли лише у межах погодженого сторонами строку депозиту.

За вказаних обставин, позовні вимоги про стягнення з банку відсотків, в розмірі визначеного умовами договору банківського вкладу за час користування чужими коштами, та пені за порушення відповідачем своїх зобов'язань, розмір якої позивач обрахував відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» - не підлягають задоволенню.

Між тим, в охоронних правовідносинах, які виникли після набрання чинності рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області та видачі на підставі останнього виконавчого листа, права та інтереси вкладника ОСОБА_2 забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Саме такі висновки викладені в Постанові Великої Палати Верховного суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, які є обов'язковими в судовій правозастосовній практиці.

На вказані обставини, суд першої інстанції належної уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин та відмовив в задоволенні позовних вимог лише з одних формальних підстав.

Враховуючи норми ст. 625 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача коштів за порушення грошового зобов'язання у вигляді присуджених судовим рішенням належних вкладнику сум 45598,36 грн. (сума вкладу та відсотків), з нарахованими на них 3% річних та інфляційними втратами, які в даному випадку слугують особливою мірою відповідальності боржника за прострочення ним виконання грошового зобов'язання.

Так, сума вкладу з нарахованими відсотками згідно рішення апеляційного суду складає 45598,36 грн., період, за який підлягають нарахуванню визначені ст. 625 ЦК України кошти, становить з 04.06.2015 року (день ухвалення судового рішення) по 30.06.2017 року, тобто день зарахування коштів на рахунок ВДВС.

Таким чином, 3% річних впродовж вказаного періоду, який склав 758 днів, на суму 45598,36 грн. становить 2837,07 грн., а інфляційній втрати за цей же період та на цю суму складають 10597,20 грн., виходячи із сукупного індексу інфляції за вказаний період згідно до статистичних даних - 124,03.

За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановленням по справі нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 квітня 2018 року скасувати та постановити нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про захист прав споживача та стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_2 3% річних за період з 04.06.2015 року по 30.06.2017 включно року в розмірі 2837 грн. 07 коп., інфляційні збитки за період з 04.06.2015 року по 30.06.2017 включно в розмірі 10597 грн. 20 коп., а всього стягнути 13434, 27 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 3 вересня 2018 року.

Судді : (підписи)

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Обідіна О.І.