Рішення № 76228797, 03.09.2018, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/594/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року Диканський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Гвоздика А. Є. у приміщенні Диканського районного суду в смт. Диканька, розглянувши без проведення судового засідання у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - відділ опіки і піклування Великорудківської сільсьскої ради Диканського району про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом про усунення відповідачем ОСОБА_3 перешкод у спілкуванні з неповнолітньою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка являється дочкою та онукою останніх, окрім того, просять суд визначення способу участі у вихованні неповнолітньої ОСОБА_4 та способу у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що після розірвання шлюбу з позивачем ОСОБА_1, відповідач почала чинити їм штучні перешкоди у вихованні, спілкуванні з дочкою та онукою ОСОБА_4. На неодноразові намагання врегулювати мирним шляхом з відповідачем питання щодо їхнього спілкування з дитиною не давали позитивного результату, а лише призводило до конфліктів та суперечок між ними.

Вказуючи на те, що відповідач їм, як батькові та дідові, створює перешкоди у спілкуванні та вихованні неповнолітньої, ОСОБА_4, досудове врегулювання спору не принесло бажаного результату, позивачі просять суд усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні, та визначити спосіб участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, а кожної п'ятниці з 17-ї години до 20-ї години неділі вдома у позивачів і на період канікул. Окрім цього, просили стягнути з відповідача понесені ними судові витрати.

Оскільки справа є незначної складності, позивачами в позові не ставляться питання, щодо проведення тієї чи іншої експертизи, окрім цього, сторони після відкриття провадження по справі не висловили своїх заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, то відповідно до ч. 13 ст. 7, ч.ч. 3, 5 ст. 279 ЦПК України справа була розглянута без повідомлення сторін в порядку письмового провадження без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач в порядку ст. 178 ЦПК України подала відзив, у якому вказала, що позовні вимоги позивачів не визнає, оскільки позовні вимоги останніх є безпідставними. Відповідач ОСОБА_3 вказує, що жодних перешкод відповідачам, як батькові та дідові, її неповнолітньої дочки ОСОБА_5, не чинить. Окрім цього, відповідач зазначає, що вона виконує рішення Виконавчого комітету Великрудківської сільської ради, відповідно до якого надає позивачам можливість бачитися з дитиною у відповідний час.

Відповідач вважає, що заявлений позивачами спосіб участі у спілкуванні та вихованні неповнолітньої ОСОБА_4 є неприйнятним, оскільки останні проживають в іншому населеному пункті, а тому дочка ОСОБА_5 повинна долати значні відстані від місця свого проживання до місця проживання позивачів. Вказане спричинить значне фізичне та психологічне навантаження на дитину.

Окрім цього, на думку відповідача ОСОБА_3, що вказаний спосіб виховання та спілкування з дитиною передбачає фактичну періодичну зміну місця проживання, оскільки 3 дні на тиждень дитина повинна проводити за адресами проживання позивачів, у іншому районі.

Віповідач зазначає, що позивачі не подали жодного доказу того, що житлові приміщення у яких вони проживають, відповідають санітарно-технічним нормам.

На думку відповідача житлова площа позивачів не відповідає нормам, які передбачені Житловим кодексом України. А це відповідно свідчить про те, що у останніх відсутні належні умови для проживання малолітньої дитини.

Сам позивач ОСОБА_1 працює у пожежно-рятувальній частині, а тому беручи до уваги характер його роботи повинен бути постійно напоготові для виклику на службу, таким чином, неповнолітня донька під час свого перебування у останнього може залишитися без належного нагляду.

Відповідач ОСОБА_3 зазначає, що і сама неповнолітня донька ОСОБА_4 не бажає постійно їздити в інший район до батька та діда, оскільки всі її друзі та знайомі проживають в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач зазначає також те, що не надано відомостей про місце роботи та житлові умови позивача ОСОБА_2- діда неповнолітньої ОСОБА_4, який в свою чергу жодного разу не звертався до неї з приводу забезпечення його спілкування з онукою. Жодних перешкод вона, позивачеві, як дідові, у спілкуванні з онукою не здійснює.

Сама відповідач ОСОБА_3 у своєму відзиві на позов вказує на те, що вона не заперечує право позивачів на спілкування з дитиною і брати участь у її вихованні, однак вважає, що з метою дотримання прав самої неповнолітньої дитини, таке спілкування повинно проводитися за місцем постійного проживання останньої, тобто в с. Велика Рудка Диканського району Полтавської області, або в іншому місці за погодженням з матір'ю і не передбачати постійної періодичної зміни місця проживання дитини.

Окрім цього, відповідач ОСОБА_3 у відповідності до ст. 93 ЦПК України скористалась своїм правом на поставлення позивам п'яти питань, а саме питання про графік служби позивача ОСОБА_1, спосіб безпечного перевезення дитини до місця проживання позивачів, про місце роботи позивача ОСОБА_2 та режим його роботи, а також відомості про умови проживання на даний час по вул. Воздвиженській, 45 в с. Опішня Зінківського району Полтавської області.

Третя особа по справі – Відділ опіки та піклування Великорудківської сільської ради Диканського йону Полтавської області - до суду надала письмові пояснення, у яких зазначила, що позовні вимоги заявлені до відповідача ОСОБА_3, є безпідставними. Так як, у позивачів на думку третьої особи, була можливість брати участь у вихованні дитини, цікавитися її шкільним життям, однак позивачі наголошуючи на тому, що відповідач перешкоджає бачитися з дитиною, жодного разу не відвідали школу з ціллю побачити саму дитину. Окрім цього, пройшов надто короткий час після винесення рішення Виконавчого комітету Великорудківської сільської ради стосовно визначення способу участі у вихованні дитини, спілкуванні з нею, та подачею позову до суду. За вказаних обставин на думку третьої особи, позовні вимоги позивачів є безпідставними та необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягають.

В подальшому, позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду подано відповідь на відзив у якому вони вказали, що доводи зазначені у відзиві відповідачем ОСОБА_3 є неправдивими, оскільки вони неодноразово зверталися до останньої та приїжджали до неї з проханням надати дозвіл на побачення з дитиною, однак постійно отримували відмови.

Позивачі зазначають, що про жодну зміну місця проживання не йдеться мова, оскільки, вони будуть дитину забирати та повертати її у встановлений судом час. Дитина залишиться проживати разом з матір'ю та буде ходити до школи в с. Велика Рудка Диканського району Полтавської області, а також спілкуватися зі своїми друзями. У кожного з них є транспортні засоби, якими вони будуть забирати та привозити дитину відповідачеві. Позивачі зазначають, що ОСОБА_4 до осені 2017 року ходила до школи в с.Опішня, а тому у неї в даному населеному пункті також є друзі та однокласники, отже її коло спілкування навпаки збільшиться. Окрім цього, останні вважають, що спілкування з дитиною лише у с. Велика Рудка Диканського району Полтавської області є недоцільним.

Позивачі, окрім відповіді на відзив подали до суду відповіді на запитання, які їм поставила відповідач, а саме пояснили, що графік роботи позивача ОСОБА_1 складає – одна доба на роботі, три доби вдома. Безпечне перевезення дитини до місця проживання позивачів буде здійснюватися належними їм транспортними засобами. Позивач ОСОБА_2, працює в Публічному акціонерному товаристві «Полтававодоканал», а режим його роботи на даному підприємстві з восьмої години до сімнадцятої, з понеділка по четвер, а в п'ятницю до шістнадцятої години. А за адресою вул. Воздвиженській, 45 в с. Опішня Зінківського району Полтавської області, знаходиться житловий будинок, належний позивачу ОСОБА_2

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.141 СК України мати та батько мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, відповідно до ст.157 СК України, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували в шлюбі, який рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області було розірвано. Від даного шлюбу останні мають неповнолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 07 червня 2010 року Опішнянською селищною радою Зіньківського району Полтавської області.

Позивач ОСОБА_2, є рідним дідом неповнолітньої ОСОБА_4, оскільки являється батьком позивача ОСОБА_1, що підтверджено свідоцтвом про народження останнього.

На даний час дитина проживає з відповідачем ОСОБА_3 в с. Велика Рудка Диканського району Полтавської області та новою родиною, яку остання створила після розірвання шлюбу з відповідачем.

Згідно з ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Права батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов'язків щодо неї.

Таким чином, законодавство України закріпило право одного з батьків, хто проживає окремо від дитини, на спілкування з нею та право брати участь у її вихованні.

Законодавством також встановлений обов'язок батьків або інших осіб, з якими проживає дитина не чинити перешкоди у здійсненні батьком прав щодо виховання сина чи дочки та правовий механізм захисту цього права у випадку його порушення у судовому порядку.

Відповідно до положень ст. 3 «Конвенції про права дитини» від 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Преамбулою ст. ст. 5, 9 Конвенції про права дитини встановлено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточені, в атмосфері щастя, любові і розуміння. Держава поважає відповідальність, права і обов'язки батьків належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення прав дитини і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються, держава поважає право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками підтримувати на регулярній основі відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Із системного тлумачення ч.1 ст.3 Конвенції «Про права дитини», ст.ст. 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

В той же час, ст. 257 СК України передбачено, права баби та діда, прабаби та прадіда на виховання внуків, правнуків. Баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Суд при встановленні способу спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Позивач ОСОБА_1 звернувся в орган опіки та піклування про визначення порядку участі у вихованні дочки, та згідно рішення Виконавчого комітету Великорудківської сільської ради, від 21.06.2018 року, відповідачеві ОСОБА_3 рекомендовано не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_5, визначивши, що їхні зустрічі можуть бути не менше ніж одного разу на місяць. При цьому, визначено дні побачень : з 17 год. 00 хв. п'ятниці по 20 год. 00 хв. неділі, а також на час канікул, а такі побачення узгоджувати з попередньо з відповідачем по справі ОСОБА_6

Як вбачається з дослідженої судом копії Витягу з протоколу засідання виконавчого комітету з приводу вирішення спору між ОСОБА_1 – позивачем по справі та ОСОБА_3, яка є відповідачем, щодо участі батька у вихованні дитини вбачається, остання під час проведення вказаних зборів зазначила на тому, що позивач ОСОБА_1 не приїжджав на День народження до дочки, окрім цього не намагався спілкуватися з останньою, а підчас приїзду до дитини баби та діда ОСОБА_2 – позивача, остання їх взагалі не впізнала. Окрім того, відповідач пояснила, що сама дитина не хоче спілкувати з батьком та їздити до нього в гості також.

Як зазначає ст. 51 Конституції України гарантує кожному із подружжя рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічна норма міститься також у ч. 6 ст. 7 СК України, відповідно до якої жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Відповідно до вимог ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Це узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» від 08 липня 2003 року, рішення у справі «Цаунеггер проти Німеччини» від 03 грудня 2009 року).

Таким чином, небажання дитини спілкуватися з батьком не є підставою для його відсторонення від участі у спілкуванні з дитиною, а тому пояснення відповідача про небажання ОСОБА_4 спілкуватися з позивачем ОСОБА_1 не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вказане порушує його права щодо останньої.

Окрім того, небажання дитини спілкуватися з одним із батьків може також обумовлюватися і стосунками останніх між собою, які склалися після розірвання шлюбу, ставленням до позивача, як до батька дитини, новоствореної родини відповідача, а також відповідним віком самої дитини, яка може підпадати під вплив дорослих осіб. А бажання дитини спілкуватися з батьком та позитивне ставлення до нього може виникнути лише при особистому спілкуванні та проведенні часу один з одним, зайняттям спільним хоббі, грою, тощо, без сторонніх осіб та за межами населеного пункту у якому проживає дитина. Наведені акти також повинні враховуватися при ухваленні рішення.

Як вбачається з наданої позивачем ОСОБА_1 службової характеристики, що останній за період служби зарекомендував себе позитивно, окрім цього, має позитивну поведінку поза службою.

З доданих позивачем ОСОБА_2 до відповіді на позов фотокарток вбачається, житлове приміщення у якому проживає останній знаходиться у належному стані має ванну кімнату, в будинку охайно.

До того ж, з копії ОСОБА_6 обстеження житлових умов позивача ОСОБА_1, складеного 20.06.2018 року, що останній проживає ІНФОРМАЦІЯ_4. У вказаному житловому будинку також проживає дружина позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, падчериця ОСОБА_9, а також ОСОБА_10. Вказане житлове приміщення має газо та водопровід, каналізацію, опалюється природнім газом.

З наведених вище обставин суд приходить до висновку про те, що матеріально побутові умови, а також сама поведінка позивачів свідчить про наявність достатніх умов для перебування у них на вихідних та канікулах неповнолітньої ОСОБА_4. Окрім того перебування останньої у вихідні дні та на канікулах у позивачів не може трактуватися, як тимчасову зміну місця проживання. А спілкування позивачів з дитиною в с. Велика Рудка Диканського району Полтавської області не можна розцінювати як повноцінне та достатнє для участі у її вихованні.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивачів з дитиною буде перешкоджати її нормальному розвитку. Навпаки, спілкування дочки з батьком, а також онуки з дідом буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дитини з батьками, дідом, бабою, а батьків - з своїми дітьми - служить задоволенню життєво-важливих потреб дитини. Крім того, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно ч.1, ч. 2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватись з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування на перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Враховуючи викладене, дослідженні докази, як кожен окремо так і в їх сукупності, беручи до уваги той факт, що позивачі дійсно обмеженні в своїх правах повноцінно брати участь вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дочкою та онукою, сам факт її небажання у спілкуванні з останніми не може бути причиною для усунення таких у його здійсненні, сам спосіб участі у вихованні дитини не обмежує відповідача у її правах як матір дитини, та не суперечить інтересам самої, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, з визначенням позивачам, як батькові та дідові неповнолітньої ОСОБА_4 відповідного способу участі у її вихованні.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорціно розміру задоволених позовних витрат. За таких обставин судові витрати, понесені позивачами, які складаються з сплаченого ними судового збору в сумі 2 114 грн. 40 коп., підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3

На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ч. 6 ст.7, ч. 5 ст. 19, ст. 141, ст. 157, ст. 159, ст. 257 Сімейного Кодексу України, ч. 1, ч. 2 ст. 15 ЗУ « Про охорону дитинства» ч. 1 ст.3, ст. 5, ст. 9 «Конвенції про права дитини, ст. ст. 7 ч. 13, 10, 12, 17, 19, 81, 82 89, 133, 141, 263-265, 273, 279 ч. 5, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер 336116817, ОСОБА_2, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, до ОСОБА_3, жительки вул. Травнева, 24, с. Велика Рудка Диканського району Полтавської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог Відділ опіки та піклування Великорудківської сільської ради Диканського району Полтавської області, який розташований по в с. Велика Рудка Диканського району Полтавської області, Код ЄДРПОУ 21046087, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, задоволити повністю.

Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітньої онуки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зтягти з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер 336116817 судові витрати по справі в сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев"ять ) грн. 60 коп.

Зтягти з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судові витрати по справі в сумі 704 (сімсот чотири ) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили через 30 днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області.

Головуючий: