Постанова № 76228343, 29.08.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/8412/16-ц Провадження № 22-ц/795/25/2018 Головуючий у I інстанції - Литвиненко І. В. Доповідач - Скрипка А. А.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Скрипки А.А.

суддів: Лакізи Г.П., Харечко Л. К.

секретар: Позняк О.М.

за участю: відповідача ОСОБА_2, її представника

ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,

позивача ОСОБА_5, її представника адвоката

ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова у складі судді Литвиненко І.В. від 08 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_4, Чернігівської міської ради, управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради про визнання рішення незаконним, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації, визнання недійсним договору, - треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, управління Держгеокадастру Чернігівського району,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_4, Чернігівської міської ради, управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, та з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.240-244, том 1), просила: визнати незаконним рішення 6 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 28.01.2003 року в частині передачі у приватну власність безоплатно ОСОБА_7 земельних ділянок площею 0,0480 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованих в АДРЕСА_1; визнати недійсним та скасувати державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,0401 га, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №3543 від 28.03.2003 року; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 29.08.2014 року за реєстровим №1401 та №1400, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, розташованої в АДРЕСА_1. Вимоги заявленого позову ОСОБА_5 обґрунтовувала тим, що її матері ОСОБА_10 було передано в приватну власність земельну ділянку площею 0,0377 га на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №237 від 20.10.1997 року для будівництв, обслуговування житлового будинку та господарчих споруд. 05.03.1998 року було видано державний акт на право приватної власності на землю. 28.03.2006 року позивачем було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом, до складу спадкового майна за яким входила, в тому числі і земельна ділянка площею 0,0377 га. 16.10.2014 року позивач звернулась із заявою до приватного підприємства ''ГЕОГРАФ'' щодо виготовлення технічної документації із землеустрою з питання встановлення меж земельної ділянки в натурі. Інженером-землевпорядником були проведені відповідні роботи, але на стадії присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру з'ясувалось, що право власності на частину її земельної ділянки площею 0,0016 га оформлено на іншу особу. У 2004 році Чернігівська міська рада передала спірну земельну ділянку в приватну власність ОСОБА_7, яку він в подальшому, на підставі договору дарування передав у власність ОСОБА_2 Позивача зазначає, що рішення 6 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 28.01.2003 року в частині передачі ОСОБА_7 у приватну власність земельних ділянок по АДРЕСА_1 прийнято без врахування вимог статті 118 Земельного кодексу України. Позивач стверджує, що земельна ділянка ОСОБА_2 (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,0401га розташована на площі двору спільного користування, накладається на земельну ділянку ОСОБА_5, площею 0,0016 га та впритул межа підходить до гаражу ОСОБА_5, що унеможливлює здійснювати догляд за будівлею гаражу, перешкоджає відчиненню воріт та заїзду. Позивач зазначає, що рішення Чернігівської міської ради про передачу ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,0480 га, державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,0401 га, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 3543 від 28.03.2003 року та договір дарування земельної ділянки від 29.08.2014 року за реєстровим №1401та №1400, за яким ОСОБА_2 стала власником земельних ділянок площею 0,0154га та 0,0247га загальною площею 0, 0401 га, призвели до порушення права власності на землю позивача, яке, на її думку, підлягає відновленню.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 08.09.2017 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_4, Чернігівської міської ради, управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради про визнання рішення незаконним, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації, визнання недійсним договору, задоволено частково. Судом визнано незаконним рішення 6 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 28.01.2003 року про передачу у власність ОСОБА_7 земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0480 га по АДРЕСА_1. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 (кадастровий номер НОМЕР_2), яка розташована в місті Чернігові, АДРЕСА_1, площею 0,0401га, виданий ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі рішення 6 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 28.01.2003 року та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №3543 від 28.03.2003 року. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2), площею 0,0401 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, від 29.08.2014 року за реєстровим номером №1401, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 Суд скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 15459746 від 29.08.2014 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Додатковим рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 02.10.2017 року доповнено рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 02.10.2017 року наступним. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_7, Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_5 по 3 122 грн. 90 коп. у відшкодування судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_2 та Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_5 по 413 грн. 40 коп. у відшкодування сплаченого судового збору. Компенсовано за рахунок держави ОСОБА_5 судовий збір в сумі 413 грн. 40 коп., сплачений 10.10.2017 року згідно квитанції №77 від 10.10.2017 року, ЧО АТ "Ощадбанк" за такими реквізитами: код отримувача 38054398, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, р/р 31211206700003, код банку отримувача 853592.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 02.10.2017 року судом внесено виправлення у додаткове рішення суду від 02.10.2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_4, Чернігівської міської ради, Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради про визнання рішення незаконним, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації, визнання недійсним договору. А саме, зазначено в абзаці п'ятому мотивувальної частини додаткового рішення суму витрат на правову допомогу як ''4710,00 грн.'' Зазначено в абзацах сьомому мотивувальної частини додаткового рішення та абзаці другому резолютивної частини рішення суму судових витрат, які підлягають стягненню як ''2707,50 грн.''

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, ухваленим без додержання норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні фактичних обставин та доказів по справі. Доводи апеляційної скарги вказують на необґрунтованість визнання судом першої інстанції недійсним договору дарування земельної ділянки, оскільки відповідних обмежень та обтяжень щодо використання даної земельної ділянки не встановлено. Доводи апеляційної скарги стверджують, що ОСОБА_2 жодним чином не змінювала встановлений попереднім власником порядок користування земельною ділянкою, що підтверджується правовстановлюючими документами. Доводи апеляційної скарги зазначають, що державний акт на право власності на земельну ділянку видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку є похідною і залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт. ОСОБА_2 у доводах апеляційної скарги стверджує про суперечливі висновки судової експертизи №С-24 від 29.05.2017 року, яка була проведена по справі. При цьому доводи апеляційної скарги зазначають, що експертом не в повному обсязі проведено дослідження, відсутні повні відповіді експерта на поставлені судом питання, експерт збільшила площу земельної ділянки до 1 513 кв.м, а у генеральному плані від 28.03.2016 року зафіксовано загальну площу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у розмірі 1 380 кв.м. Доводи апеляційної скарги вказують, що висновок експерта є одним із доказів у справі, і суд повинен надавати йому оцінку у сукупності з іншими доказами по справі.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_2, її представник ОСОБА_3 підтримали доводи та вимоги поданої апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_4 вважала обґрунтованими доводи та вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_5, її представник адвокат ОСОБА_6 просили залишити без задоволення апеляційну скаргу у зв'язку із її безпідставністю та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 08.09.2017 року.

В судове засідання апеляційного суду відповідачі ОСОБА_7, представники Чернігівської міської ради, управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, треті особи ОСОБА_8, ОСОБА_9, представник управління Держгеокадастру Чернігівського району, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи (а.с.30,32,33,34,35,41,42,43,44, том 3), не з'явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, матеріали інвентаризаційної справи №17 на жилий будинок по АДРЕСА_1 (дата створення 16.10.2007р.), перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 375 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції від 08.09.2017 року, залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що ОСОБА_10 була власником земельної ділянки 337 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради народних депутатів № 237 від 20.10.1997 року (а.с.5,том1).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.03.2006 року, до ОСОБА_5 перейшло право власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку площею 0,0337 га для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарчих споруд, розташовану в АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю на праві приватної власності та одержана ним згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ЧН, виданого виконавчим комітетом Чернігівської міської ради народних депутатів Чернігівської області від 05.03.1998 року (а.с.118, том 1). Позивач також є спадкоємицею 1/4 частини житлового будинку за вказаною адресою (а.с.119, том 1).

Відповідно до рішення №РВ-7400072502015 від 03.11.2015 року, державним кадастровим реєстратором управління Держгеокадастру у Чернігівському районі Чернігівської області відмовлено ОСОБА_5 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв'язку з тим, що ділянка, яка реєструється, перетинається із зареєстрованою земельною ділянкою із кадастровим номером НОМЕР_2 (а.с.10, том 1).

Згідно із актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 000125 від 15.10.2015 року управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області, в 2002 році ЗАТ ''Чернігівбудрозвідування'' виготовлено технічну документацію із складання державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_7 по АДРЕСА_1. Вказана технічна документація містить наступні документи: аркуш відправлення, пояснювальну записку, заяву ОСОБА_7 до Чернігівської міської ради, інформацію про суб'єкт власності, інформацію про об'єкт власності, витяг з рішення Чернігівської міської ради, генеральний план (схему) ЧМБТІ, кадастровий план земельної ділянки, акт встановлення і погодження меж земельної ділянки, схему розміщення земельної ділянки, каталог координат (а.с.7-8, том1). Пунктом 188.78 рішення 6 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 28.01.2003 року ''Про надання, вилучення та передачу земельних ділянок в межах м.Чернігова'', ОСОБА_7 передано у приватну власність, безоплатно земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 площею 0,0480 га (а.с.9, том1). На підставі вказаного рішення Чернігівської міської ради, було виготовлено та видано державний акт серії НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_4) площею 0,0078 га, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №3543 від 28.03.2003 року та державний акт серії НОМЕР_5 на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,0401 га, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №3543 від 28.03.2003 року.

Як вбачається із вказаного акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства (а.с.7-8, том1), при вивченні державного акту серії НОМЕР_3 на право приватної власності на земельну ділянку, інспекцією встановлено, що конфігурація та відповідно площа земельної ділянки зазначеної в державному акті не відповідають технічній документації. При вивченні технічної документації зі складання державного акту на приватну власність на землю ОСОБА_7 (а.с.96-109, том1), встановлено, що в документації відсутнє підтвердження щодо перебування у користуванні громадянина частини земельної ділянки, а саме: згідно генерального плану (схеми) ЧМБТІ, відстань по межі земельної ділянки з боку проїзду (від будівні В1 до вул.Артема, чотири відрізки) становить 3,2 м + 8,65 м + 2 м + 7,66 м, відповідно до кадастрового плану відстань по даній межі (один відрізок) складає 18,65м.

Згідно Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 року №43 (в редакції від 04.03.2002 року, яка діяла на час прийняття рішення міськрадою), складання державного акту на право приватної власності на землю, на право власності на землю та на право постійного користування землею при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і товариствам громадян всіх видів, у постійне користування, або при переоформленні правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією. Розробку технічної документації зі складання державного акта на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею здійснюють державні та інші землевпорядні організації за формою згідно з додатком 8, яка видається районним (міським) відділом (управління) земельних ресурсів Держкомзему України на підставі доручення відповідного органу, яким було прийнято рішення про передачу, надання або продаж земельної ділянки. Технічна документація зі складання державного акта на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею включає:виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання в постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки; заяву власника землі або землекористувача про складання державного акту; технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акту; висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему України про наявні обмеження на використання земельної ділянки; висновок органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки; журнал польових вимірювань; кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки; збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів; відомість обчислення площі земельної ділянки; відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки; експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем.

Як вбачається із вказаного акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства (а.с.7-8, том1), при проведенні перевірки встановлено, що у наданій технічній документації відсутні наступні документи: висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему України про наявні обмеження на використання земельної ділянки; висновок органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки; збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів.

Відповідно до п. 76 рішення Чернігівської міської ради від 16.05.2002 року, земельну ділянку строком на 5 років по АДРЕСА_1 було надано в оренду ОСОБА_7, при цьому договір оренди не укладався, що підтверджується повідомленням Чернігівської міської ради від 23.08.2017 року (а.с.44, том2).

На підставі рішення Чернігівської міської ради від 26.05.2009 року ОСОБА_9 видано державний акт серії НОМЕР_6 від 20.01.2010 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0204 га (кадастровий номер НОМЕР_7), державний акт серії НОМЕР_9 від 20.01.2010 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0115 га (кадастровий номер НОМЕР_8) та державний акт серії НОМЕР_10 від 20.01.2010 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0025 га (кадастровий номер НОМЕР_11). Земельні ділянки розташовані у АДРЕСА_1 (а.с. 155-157, том1).

Згідно договору дарування земельної ділянки від 29.08.2014 року, зареєстрованим в реєстрі за №1400, ОСОБА_7 передав безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0078 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4 (а.с.174-176, том 1).

Згідно договору дарування земельної ділянки від 29.08.2014 року, зареєстрованим в реєстрі за №1401, ОСОБА_7 передав безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0401 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 (а.с.105-110, том 2).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.06.2016 року, ОСОБА_2 відчужила частину земельної ділянки площею 0, 0154 га (кадастровий номер НОМЕР_12), яка їй належала на підставі договору дарування від 29.08.2014 року, ОСОБА_4 (а.с.177-178, том 1).

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_8 є співвласником 3/20 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.117, том 1).

Матеріали справи містять висновок експерта №С-24 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 29.05.2017 року (а.с.206-216, том 1). Як вбачається із вказаного висновку судового експерта (а.с.209, зворот, том 1), в матеріалах цивільної справи присутній збірний кадастровий план земельної ділянки по АДРЕСА_1, де вся площа земельної ділянки складає 0, 1437 га, але площа земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_5, вказана невірно, зменшена на 3,0 кв.м. В результаті проведення зйомки та розрахунків площі, експертом було встановлено, що фактична площа досліджуваної земельної ділянки становить 0, 1513 га, у тому числі, двір спільного користування, площею 0,0223га. Площа ділянки по АДРЕСА_1 збільшилась за рахунок самозахоплення з боку вулиці, проїзду та зі сторони високоповерхової забудови. Фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 не відповідає площі, вказаній у правовстановлюючих документах. Згідно зазначеного висновку судового експерта (а.с.211-212, том 1), між правовстановлюючими документами на земельні ділянки ОСОБА_5 і ОСОБА_2 (раніше ділянка належала ОСОБА_7) та фактичним землекористуванням існують розбіжності. На вищевказаній ділянці згідно правовстановлюючих документів існує накладання меж земельних ділянок ОСОБА_2 (раніше земельна ділянка ОСОБА_7) та ОСОБА_5 В Державному акті серії НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, конфігурація та площа земельної ділянки не відповідають технічній документації, яка була виготовлена для підтвердження та відновлення меж земельної ділянки в натурі. Акт встановлення та погодження меж, згідно кадастрового плану ОСОБА_7, 04.09.2002 року підписала власниця суміжної земельної ділянки ОСОБА_5 Розміри меж даної спірної земельної ділянки ОСОБА_2 (кадастровий номер НОМЕР_2) не співпадають із розмірами спільної межі суміжної земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_5 Межі території земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_7 (тепер ОСОБА_2) накладаються на площу двору спільного користування та має місце відхилення від вимог державних будівельних норм, а саме, вимог пункту 3.25 ДБН 360-92 **''Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень'', згідно яких для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстані від межі сусідньої ділянки до найбільш виступаючої конструкції стіни житлового будинку або господарської споруди треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечено влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на території суміжних ділянок. Земельна ділянка ОСОБА_2(кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,0401га розташована на площі двору спільного користування, накладається на земельну ділянку ОСОБА_5, площею 0,0016 га та впритул межа підходить до гаражу ОСОБА_5, що унеможливлює здійснення догляду за будівлею гаражу, перешкоджає відчиняти ворота та заїзду. Межа земельної ділянки ОСОБА_2 розташована на відстані 1,42 м та 1,45 м від житлового будинку АДРЕСА_1, що порушує права співвласників житлового будинку та є відхиленням від вимог пункту 3.22 державних будівельних норм ДБН 360-92 **''Містобудування, планування та забудова міських та сільських поселень'', згідно яких у районах садибної забудови при потребі, крім вуличної мережі (розділ 7), слід формувати мережу внутрішньоквартальних проїздів. Ширина їх проїзджої частини з однією смугою руху приймається 3,5 м, з двома - 5,5 м. На односмугових проїздах передбачаються роз'їзди (п. 3.11).

Як вбачається із висновків експерта №С-24 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 29.05.2017 року (а.с.206-216, том 1): 1.Фактична площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає площі земельної ділянки, яка вказана в правовстановлювальних документах. 2.Фактичний порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, конфігурація, проміри та площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні співвласників земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_1 зображений на додатку №1 до висновку. Фактичний порядок користування земельною ділянкою не відповідає виготовленим правовстановлювальним документам на цю земельну ділянку. Невідповідність полягає у тому, що територія земельної ділянки, що надана у власність ОСОБА_2, має відхилення від вимог Держаних будівельних норм, її площа накладається на частину гаражу та площу сусідньої земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_5 3. На земельній ділянці по АДРЕСА_1 існує порушення меж (накладання) суміжних земельних ділянок, які належать на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_2, відповідно правовстановлюючих документів (Державних актів на право приватної власності на землю). Площа території земельної ділянки, де існує накладання складає 71,0 кв.м.

Як зазначив суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні, при наданні пояснень експертом було встановлено, що накладання має місце, як на земельну ділянку ОСОБА_5 в розмірі 0,0016 га, так і на двір спільного користування. Судом першої інстанції при вирішенні даного спору по суті прийнято до уваги висновок експерта №С-24 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 29.05.2017 року, оскільки його недоліки було усунуто шляхом допиту експерта та надання нею письмових пояснень.

З врахуванням норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, фактичних обставин справи, а також висновків правової позиції Верховного Суду України у справі №6-253цс16 від 13.04.2016 року, суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні, що твердження представника відповідача ОСОБА_3 відносно того, що за позивачем не зареєстровано право власності на земельну ділянку, і за даних обставин не може бути порушено її право власності, оскільки вказане право виникає з моменту державної реєстрації, не можуть бути прийняті до уваги. Оскільки відповідно до положень статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно ч.3 статті 1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Також при вирішенні даного спору судом першої інстанції було прийнято до уваги, що звернення позивача до суду з даним позовом було аргументовано відмовою у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, успадковану позивачем після смерті її матері ОСОБА_10

Приймаючи до уваги приписи ч.1 статті 321 ЦК України, статті 125 Земельного кодексу України, роз'яснення, викладені в п.11, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 ''Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ'', суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні, що згідно матеріалів справи, частина земельної ділянки площею 0,0016 га, що належала ОСОБА_10 та перейшла в подальшому в порядку спадкування до позивача, увійшла до земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, передану у приватну власність ОСОБА_7, площею 0, 0401 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, при цьому ніколи не перебувала у його користуванні.

З врахуванням роз'яснень п.5 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 ''Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав'', а також фактичних обставин справи, суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні, що наявність погодження меж земельної ділянки, яка виділялась ОСОБА_7 зі сторони позивача, не є доказом, який з достатньою достовірністю підтверджує згоду позивача на виділення у власність ОСОБА_7 земельної ділянки у новій конфігурації і розмірах. Крім того, по справі встановлено, що земельні ділянки накладаються одна на одну.

За даних обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що рішення 6 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 28.01.2003 року в частині передачі ОСОБА_7 у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 прийнято без врахування вимог статті 118 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною на час прийняття вказаного рішення).

Відповідно до ч.1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Визнання незаконним рішення міської ради про передачу земельної ділянки у власність є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, який виданий на підставі цього рішення, та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

За даних обставин суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 (кадастровий номерНОМЕР_2), яка розташована в АДРЕСА_1, площею 0,0401га, є недійсним.

З врахуванням положень частин 1-3 статті 203, ч.1 статті 215 ЦК України, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що оскільки ОСОБА_7 набув право власності на земельну ділянку незаконно, то у нього не виникло і законного права розпорядження даною земельною ділянкою, а саме, ОСОБА_7 не набув права на відчуження земельної ділянки, внаслідок чого укладений ним договір дарування має бути визнаний недійсним.

Враховуючи, що державний акт серії НОМЕР_1 є недійсним, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно недійсним також має бути визнано і договір дарування земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2), площею 0,0401 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, від 29.08.2014 року за реєстровим номером №1401, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2

З посиланням на ч.2 статті 26 Закону України ''Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень'', суд першої інстанції з метою захисту порушених прав позивача, вважав за необхідне скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 15459746 від 29.08.2014 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що не є виходом за межі вимог заявленого позову, оскільки позивач просив скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, розташованої в АДРЕСА_1.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції про часткове задоволення вимог заявленого позову фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Доводи апеляційної скарги зазначають, що при розгляді даного спору по суті суд першої інстанції не взяв до уваги тієї обставини, що позивачем підписано акт встановлення і погодження меж земельної ділянки від 04.09.2002 року, тобто, в добровільному порядку погоджено площу та розміри земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 у присутності землевласників і землекористувачів суміжних ділянок. На думку апеляційного суду, вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду від 08.09.2017 року, оскільки вони не спростовують висновку суду першої інстанції, зазначеного судом у оскаржуваному рішенні відносно того, що наявність погодження меж земельної ділянки, яка виділялась ОСОБА_7 зі сторони позивача, не є доказом, який з достатньою достовірністю та достатністю підтверджує згоду позивача на виділення у власність ОСОБА_7 земельної ділянки у новій конфігурації і розмірах. При цьому необхідно зазначити, що в ході судового розгляду даної справи встановлено, що земельні ділянки накладаються одна на одну.

Доводи апеляційної скарги стверджують, що судом першої інстанції необґрунтовано прийнято до уваги висновок експерта №С-24 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 29.05.2017 року, який підтверджує обґрунтованість вимог заявленого позову, оскільки висновок експерта є одним із видів доказів, і оцінюється судом у сукупності з іншими доказами по справі. При цьому доводи апеляційної скарги вказують, що вказаний висновок судового експерта від 29.05.2017 року є суперечливим, необґрунтованим, дослідження експертом проведені не в повному обсязі. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення від 08.09.2017 року, виходячи із наступного. Відповідно до приписів статті 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу по справі окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, навівши при цьому у рішенні відповідні мотиви врахування кожного доказу, у тому числі, і висновку експерта №С-24 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 29.05.2017 року. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 21.12.2017 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 було призначено додаткову судову земельно-технічну експертизу (а.с.244-246, том 2). На вирішення експертизи апеляційним судом були поставлені наступні питання: 1. Чи відповідають на даний час фактичні площа та межі земельних ділянок ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 межам і площі, вказаним у відповідних правовстановлюючих актах на землю? За наявності такої невідповідності, в чому саме вона полягає? 2. Чи має місце порушення землекористування, зокрема, порушення меж та накладення земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів на вказані земельні ділянки та вимог нормативно-правових актів? Якщо так, то зазначити, яким чином і які саме порушення. 3. Чи відповідає фактичне розташування будівель та споруд відносно меж земельних ділянок правовстановлюючим документам та іншій технічній документації із землеустрою та землекористування, а також технічній документації на будинок АДРЕСА_1? Якщо ні, то в чому саме полягають невідповідності?

Висновки судового експерта за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи від 25.06.2018 року №11/12/18-24 є наступними (а.с.10-22, том 3): 1 і 2. Фактичне землеволодіння ОСОБА_2 складається з двох земельних ділянок: перша ділянка має площу - 0,0078 га; друга земельна ділянка має площу - 0,0247 га, що не відповідає фактичному користуванню і відображено в додатку №1. Невідповідність полягає в тому, що вона повністю накладається на земельну ділянку ОСОБА_5 площею 0,0016 га та зміщена на південний захід від межі на 1,78 м, від будинку на 3,15 м. Згідно публічної кадастрової карти України також видно ці невідповідності, див. додаток № 4.

Фактичне землеволодіння ОСОБА_4 не відповідає координатам з правовстановлюючих документів та обмінних файлів, невідповідність полягає в зміні конфігурації меж та площі фактичного користування, невідповідності вказані на плані в додатку №2 та №4 до висновку.

Фактичне землеволодіння ОСОБА_5 не відповідає координатам правовстановлюючих документів та не відповідає фактичному користуванню. Земельна ділянка площею 0,0181га накладається на фактичне користування земельної ділянки ОСОБА_4 на 0,0001 га (1м2), друга земельна ділянка площею 0,0019 га не відповідає фактичному користуванню, що наведено в додатку №3 до експертизи, третя земельна ділянка площею 0,0121 га має невідповідність, яка полягає в зміщенні на 0,03 м від фактичного користування, четверта земельна ділянка площею 0,0016 га, межі якої фактично не визначені на місцевості, на яку накладається земельна ділянка ОСОБА_2

3.Фактичне розташування будівель та споруд визначено за допомогою геодезичної зйомки, не відповідає координатам правовстановлюючих документів. Координати фактичного користування зовнішньої межі не відповідають координатам з правовстановлюючих документів. Невідповідність полягає в зміщенні будівель та споруд відносно правовстановлюючих документів, що наведено в додатку №5.

Таким чином, висновки судового експерта за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи від 25.06.2018 року №11/12/18-24 (а.с.10-22, том 3) не спростовують висновків оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 08.09.2017 року.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на підставі норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи із приписів статті 141 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, клопотання відповідача ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат, понесених нею у зв'язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги та у зв'язку із проведенням судової експертизи, задоволенню не підлягає. Оскільки за результатами апеляційного перегляду апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 08.09.2017 року залишено без змін.

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 08 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 03.09.2018 року.

Головуючий:Судді: